Ухвала суду № 96858624, 12.05.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

12 травня 2021 року Справа № 280/1715/21 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника позивача про визнання недопустимими доказів та припинення їх дослідження в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління з питань праці Запорізької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач) до Управління з питань праці Запорізької міської ради (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 07.08.2020 за №ОМС-ЗП10155/1757/НД/АВ/П/ТД-ФС про накладення на позивача штрафу у розмірі 94 460,00 грн.

Ухвалою суду від 09.03.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 05.04.2021.

Протокольною ухвалою суду від 05.04.2021 підготовче засідання відкладено на 12.05.2021.

У підготовчому засіданні 12.05.2021 представник позивача адвокат Баришніков Андрій Григорович (ордер серія ЗП №128216) заявив клопотання про визнання недопустимими доказів та припинення їх дослідження. Зазначив, що позиція відповідача, крім іншого, ґрунтується на відеофіксації інспекційного відвідування, яка на думку представника позивача здійснена безпідставно. Посилається на те, що відповідно до Положення про управління з питань праці Запорізької міської ради, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 19.12.2018 №65, посадові особи Управління, що мають повноваження інспектора праці, для виконання покладених на Управління завдань, мають право фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-фото-та відеотехніки відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі – Порядок №295). Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 по справі №826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295, якою було затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, було визнано нечинною з 14.05.2019, отже починаючи з дати втрати чинності даним Порядком використання посадовими особами (інспекторами праці) відповідача засобів відеофіксації під час проведення заходу контролю (нагляду), та їх використання (посилання на відомості в них) є протиправним. Враховуючи наведене, вважає, що порушення процедури (незаконність правових підстав/можливості отримання доказів відповідачем) робить відеозаписи недопустимими як докази, та просить припинити їх дослідження.

У підготовчому засіданні 12.05.2021 представник відповідача проти заявленого клопотання заперечував, зазначив, що можливість здійснення відеофіксації під час інспекційного відвідування передбачена ч.8 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (далі – Порядок №823), а тому такий доказ є допустимим в розумінні процесуального законодавства.

Розглянувши клопотання про визнання недопустимими доказів та припинення їх дослідження, суд зазначає таке.

Принцип змагальності в адміністративному судочинстві закріплений статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ч.2 ст.72 КАС України ці дані встановлюються, у тому числі, електронними доказами.

Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (ч.1 ст.99 КАС України).

Згідно зі ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Приписами ч.ч.1 та 2 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.4 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

За змістом статті 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи… Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 90 КАС України).

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що сторони наділені правом (а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень останній наділений також і обов`язком) надавати докази, на яких заснована їх позиція. При цьому процесуальним законом встановлений порядок подання доказів, в основу якого покладено вимогу щодо забезпечення рівного доступу до них всіма учасниками справи задля формування власної правової позиції по суті заявлених вимог.

Такі докази мають бути належними, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, та допустимими, тобто такими, що одержані з дотриманням встановленого порядку. Неналежні докази суд не бере до розгляду, а недопустимі – не бере до уваги.

Отже, щодо доказів, допустимість яких заперечується або виявлена судом, процесуальний закон не містить обмеження щодо їх дослідження під час судового розгляду, однак суд не бере такі докази до уваги та відхиляє їх, про що має навести відповідне судження у рішенні по суті спору.

На користь такого висновку свідчать також і положення частини 4 ст.246 КАС України, відповідно до яких у мотивувальній частині рішення, крім іншого, зазначаються обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

За таких обставин, оцінка допустимості наданих відповідачем електронних доказів буде надана в рішенні по суті спору, а тому на стадії підготовчого провадження в задоволенні клопотання представника відповідача про визнання недопустимими доказів та припинення їх дослідження необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.72-79, 180, 243, 248 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Баришнікова Андрія Григоровича про визнання недопустимими доказів та припинення їх дослідження – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили негайно після її проголошення.

Повне судове рішення складено 12.05.2021.

Суддя М.О. Семененко