Рішення № 96858088, 11.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2021 р. Справа№200/2332/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення від 08.02.2021, зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення від 08.02.2021, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що рішення про відмову в призначенні пенсії від 08.02.2021 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню через невірне визначення тривалості пільгового стажу позивача. За змістом викладеного в позові, зайнятість позивача на роботах, що надають право на призначення пенсії на пільгових умовах у спірні періоди підтверджується записами трудової книжки позивача, що є основним документом про зайнятість особи. Позивач зауважив на тому, що відповідач у разі встановлення під час розгляду заяви про призначення пенсії за віком недостатності документів, мав вчинити дії спрямовані на отримання інформації про наявність страхового та спеціального стажу. Пенсійний орган мав беззаперечний обов`язок перевірити пільговий стаж, однак жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, тощо останній не вчинив.

Крім того, позивач наголошує, що період його навчання з 01.09.1980 по 17.07.1981 має бути зарахований до пільгового стажу, оскільки ОСОБА_1 у встановлений законом строк приступив до роботи за фахом, що носить пільговий характер.

З огляду на наведене, позивач просить суд:

визнати незаконними та скасувати рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 08.02.2021 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 02.02.2021 про призначення пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до стажу роботи за Списком № 2 періоди роботи з 21.07.1981 по 25.08.1981, з 02.04.1987 по 16.09.1991, з 24.05.2004 по 31.08.2005, з 06.12.2005 по 20.01.2009 згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 та період навчання у Технічному училищі № 50 м. Курахове Донецької області з 01.09.1980 року по 17.07.1981 року.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву. В обґрунтування незгоди представник пенсійного органу зазначає, що при відпрацюванні документів управлінням не зараховано до трудового стажу, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах, період роботи ОСОБА_1 з 21.07.1981 по 25.08.1981, з 02.04.1987 по 16.09.1991 (за виключенням контролера), у зв`язку з відсутністю документального підтвердження зайнятості позивача протягом повного робочого дня на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

Щодо періодів роботи з 24.05.2004 по 31.08.2005, з 06.12.2005 по 20.01.2009, представник пенсійного органу зазначив, що позивачем не надано пільгових довідок, наказів про результати проведення атестації робочих місць на підприємствах, що суперечить приписам чинного законодавства, а тому спірні періоди також не були зараховані.

За таких обставин, пенсійним органом було вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, так як на момент звернення він не мав необхідного пільгового стажу роботи за Списком № 2, а тому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою від 09.03.2021 суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення від 08.02.2021, зобов`язання вчинити певні дії та відкрив провадження по справі. Розгляд адміністративної справи визначив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відповідності до частини 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

У відповідності до частини 8 статті 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено копіями паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 (а.с. 5).

Судом встановлено, що у період з 01.09.1980 по 17.07.1981 позивач навчався в ПТУ № 50 м. Курахове Донецької області, що підтверджено копією диплому серії НОМЕР_4 від 24.07.1981 (а.с.11).

Крім того, копіями трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 29.07.1981 підтверджено, що у період з 21.07.1981 по 25.08.1981, з 02.04.1987 по 16.09.1991, з 24.05.2004 по 31.08.2005, з 06.12.2005 по 20.01.2009 позивач працював на посадах, що визначені Списком виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах № 2 (а.с.8-10).

02.02.2021 позивач звернувся до Великоновосілківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком.

Однак, 08.02.2021 відповідач прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, вмотивовану недостатністю пільгового стажу роботи позивача. У вказаному рішенні відповідач вирішив не зараховувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 21.07.1981 по 25.08.1981, з 02.04.1987 по 16.09.1991 (за виключенням контролера), у зв`язку з відсутністю документального підтвердження зайнятості позивача протягом повного робочого дня на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. Періоди роботи з 24.05.2004 по 31.08.2005, з 06.12.2005 по 20.01.2009 також не були зараховані, оскільки позивачем не надано пільгових довідок, наказів про результати проведення атестації робочих місць на підприємствах (а.с.6-7).

Не погоджуючись із відмовою у призначенні пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з положеннями ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст.ст. 21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуруються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Згідно з п. 2 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788).

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788 та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Підтвердженням (доказом), що позивач, у вищезазначені періоди (які не зараховані позивачу до пільгового стажу) працював повний робочий день - є записи в його трудовій книжці.

Водночас, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Судом встановлено, що у спірні періоди позивач працював на посадах, що визначені Списком виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах № 2.

Крім того, відповідач, на переконання суду, протиправно вимагав у позивача довідки, що підтверджують пільговий характер, адже записами у трудовій книжці належним чином засвідчено періоди роботи ОСОБА_1 .

З огляду на наведене, посилання відповідача на надання довідки, яка не відповідає приписам закону, суперечить приписам чинного законодавства, оскільки у трудовій книжці належним чином відображені спірні періоди роботи позивача.

Щодо проведення атестації, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першої статті 114 Закону № 1058 та пункту а статті 13 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

В пунктах 4.2 та 4.3 наведеного Порядку застосування Списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації № 41).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій № 41 періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій № 41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку № 442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Наведені вище положення свідчать про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту а статті 13 Закону № 1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Згідно з даними трудової книжки позивача останній працював на посадах, що носять пільговий характер.

Водночас, суд зазначає, що законодавцем покладений обов`язок своєчасного та якісного проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому не проведення або не своєчасне та неякісне проведення з вини керівників підприємств атестації не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII.

Отже, посилання відповідача на не надання позивачем доказів щодо проведення атестації на підприємствах, суд вважає помилковими.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не зараховано період роботи позивача з 21.07.1981 по 25.08.1981, з 02.04.1987 по 16.09.1991, з 24.05.2004 по 31.08.2005, з 06.12.2005 по 20.01.2009 згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.07.1981.

Стосовно необхідності зарахування періоду навчання позивача з 01.09.1980 по 17.07.1981 до пільгового стажу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Відповідно до ст. 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Раніше діючим законодавством СРСР передбачалось, що періоди навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти прирівнюються до роботи, яка слідувала після закінчення цього періоду (пункт 109 розділу VIII Постанови Совміна СРСР від 03.08.1972 року № 590).

Суд зазначає, що робота позивача в період з 21.07.1981 по 25.08.1981 передбачена Списком № 2, зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Суд наголошує, що оскільки між датою закінчення навчання ОСОБА_1 і датою прийняття його на роботу пройшло 4 дні, період всього навчання з 01.09.1980 по 17.07.1981 має бути зарахованим до пільгового стажу позивача.

Таким чином, відповідачем неправомірно не враховано в пільговий стаж для призначення пенсії позивачу період його навчання з 01.09.1980 по 17.07.1981.

З огляду на те, що рішення про відмову у призначенні пенсії ґрунтується саме на незарахованих періодах, суд приходить до висновку, що рішення відповідача від 08.02.2021 є протиправним та підлягає скасуванню.

Проте, позивач просить визнати його незаконним. Керуючись ст. 245 КАС України суд вважає за необхідне змінити спосіб захисту порушеного права позивача та визнати його саме протиправним, як того вимагають норми Закону.

Отже, на підставі викладеного, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача вирішити питання щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.02.2021 із зарахуванням спірних періодів до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме періоду навчання з 01.09.1980 по 17.07.1981 та періодів роботи з 21.07.1981 по 25.08.1981, з 02.04.1987 по 16.09.1991, з 24.05.2004 по 31.08.2005, з 06.12.2005 по 20.01.2009.

Оцінюючи вказані вище докази та вирішуючи справу в цілому, суд виходить з того, що згідно з положеннями ч.2 ст.2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн згідно з квитанцією від 01.03.2021 № 20299 (а.с.4).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача судового збору у розмірі 908, 00 грн на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 244-247, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_1 ) до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171290, 85500, Донецька обл., смт Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103) про визнання незаконним та скасування рішення від 08.02.2021, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області «Про відмову в призначенні пенсії» від 08.02.2021, що винесено відносно ОСОБА_1 .

Зобов`язати Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 02.02.2021, зарахувавши до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період навчання з 01.09.1980 по 17.07.1981 та періоди роботи з 21.07.1981 по 25.08.1981, з 02.04.1987 по 16.09.1991, з 24.05.2004 по 31.08.2005, з 06.12.2005 по 20.01.2009.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судовий збір у розмірі 908, 00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.05.2021.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб