Вирок № 96852003, 12.05.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 12.05.2021

Справа № 937/2777/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Міщенко Т.М.,

за участі секретаря - Твердої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021087140000054 відносно обвинуваченого

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Астраханка Мелітопольського району Запорізької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, з середньою освітою, раніше судимого:

- 20.06.2011 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 263 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;

- 13.12.2012 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 115, ст. 71 КК України до 9 років позбавлення волі; звільнений 12.10.2020 по відбуттю строку покарання;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора - Лелеченко С.Ю.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

встановив:

18 лютого 2021 року, у вечірній час, ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , в ході раптово виниклого умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, діючи повторно, шляхом вільного доступу таємно викрав велосипед марки «Ficher» з рамою червоного кольору, вартістю 1589,67 гривень, який належить ОСОБА_2 , чим заподіяв потерпілому майнову шкоду на вказану суму.

Такі дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав повністю та показав, що потерпілий дав йому велосипед, щоб той відвіз на ньому металобрухт, після чого він вирішив викрасти цей велосипед та продати його, а отриману виручку привласнити. В скоєному розкаюється, просить суворо не карати.

Від потерпілого ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд кримінального провадження без його участі, цивільний позов заявляти не бажає.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органами досудового розслідування злочині при обставинах, викладених в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та обмежитись допитом обвинуваченого.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Як вказує законодавець у ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених,а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ч. 1 ст. 75 КК України, якщо при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбуття покарання, він дійсно може прийняти рішення про звільнення від відбування основного покарання з випробуванням.

Вирішуючи питання про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суд також повинен урахувати тяжкість вчиненого злочину, особу винного, дотримуючись загальних принципів, встановлених законом, щодо призначення покарання. Таке рішення суду, відповідно до вимог ст. 374 КПК України, повинно бути належним чином вмотивоване, про що також зазначено і в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року.

Так, при призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує вимоги статей 50, 65-67 КК України щодо загальних засад призначення покарання, обставини, що обтяжують і пом`якшують вину обвинуваченого, а так само дані про особу обвинуваченого, відповідно до яких обвинувачений ОСОБА_1 за місцем мешкання характеризується позитивно, не перебуває на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, проте є раніше судимим.

В якості обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає те, що обвинувачений щиросердно дієво розкаявся у вчиненому злочині, своїми правдивими і послідовними показаннями сприяв встановленню істини у справі.

Обтяжуючих покарання обставин відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд вважає, що призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковані його діяння, зі звільненням його від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ст. 76 КК України обов`язки, буде відповідати загальним засадам призначення покарання, принципам законності, гуманності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання буде достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Долю речових доказів по справі вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню витрати на проведення експертизи.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши 2 роки іспитового строку.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України продовж іспитового строку на ОСОБА_1 покласти обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- велосипед марки «Ficher» з рамою червоного кольору, переданий під розписку на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 - залишити ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (р/р UA098999980313010115000008009, одержувач: УК у Шевченківському районі м. Запоріжжя/Шевч./24060300, назва банку: Казначейство України (ЕАП), код банку: 899998, код ЄДРПОУ 38025367) витрати на проведення експертизи в розмірі 490 грн 35 коп.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений. Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: