Ухвала суду № 96849786, 15.12.2020, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________

Справа № 299/3630/20

У Х В А Л А

15.12.2020 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі

головуючого – судді Леньо В.В.,

секретар судового засідання – Казимірська Н.В.,

за участі прокурора – Андришин О.В.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників – Ковач В.С., Коваленко О.М.,

потерпілого – ОСОБА_3 ,

представника потерпілого – Ільчук І.М.,

при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів кримінального провадження № 12020070080000331 від 11.05.2020 року про обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч.2 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебуває зазначене кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 запобіжного заходу.

Заявлене клопотання мотивовано тим, що на розгляді Виноградівського районного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020070080000331 від 11.05.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 та ч. 3 ст. 146 КК України.

Останні обвинувачуються у тому, що близько 01 години 40 хвилин 10 травня 2020 року, рухаючись по вулиці Вакарова в м. Виноградів, Закарпатської області, помітили ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , який в той час рухався їм на зустріч, та знаходячись поряд із приміщенням магазину «АВС», за адресою м. Виноградів, вул. Вакарова № 20, підійшли спереду до ОСОБА_3 де діючи умисно, попередньо узгодивши між собою свої дії, маючи єдиний корисливий умисел спрямований на нанесення тілесних ушкоджень та заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, почали наносити удари руками та ногами по тілу ОСОБА_3 від яких останній впав на землю. Після спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , коли останній лежав на землі, ОСОБА_4 продовжував свої злочинні, корисливі дії, та із кишень верхнього одягу ОСОБА_3 забрав мобільний телефон марки «APPLE IPHONE 6», ІМЕІ: НОМЕР_1 , білого кольору, вартість якого, згідно висновку експерта №11/399 від 12.06.2020 становить 2216 гривень та стартово-сигнальний пістолет із трьома патронами, вартість яких, згідно висновку експерта №11/683 від 30.09.2020 становить 516 гривень, а ОСОБА_2 в цей час мовчки спостерігав за діями ОСОБА_5 . Після цього,заволодівши викраденим майном, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 залишили ОСОБА_3 на місці вчинення кримінального правопорушення. В подальшому ОСОБА_1 , попередньо узгодивши свої дії із ОСОБА_2 , мобільний телефон марки «APPLE IPHONE 6», ІМЕІ: НОМЕР_1 , білого кольору, здав до магазину з продажу запчастин до мобільних телефонів, а стартово-сигнальний пістолет із трьома патронами знаходячись в м. Хуст викинув в річку «Тиса», чим самим розпорядилися викраденим майном.

Окрім цього, продовжуючи свої протиправні дії, близько 02.00 години, 10.05.2020, знаходячись за місцем свого проживання АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 разом із ОСОБА_2 , з метою приховання вчиненого кримінального правопорушення відносно ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, маючи прямий умисел, спрямований на незаконне позбавлення волі особи, діючи умисно, замінили номерні знаки на автомобілі марки «VolkswagenPassat» моделі «В6», номерний знак Угорської Республіки НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 27.03.2006, видане уповноваженим органом Угорської Республіки на ім`я BozsikViktoria, 3200 Gyongyos, Viragutca, 38/3, Talajdonos, та повернулися на місце, де вони залишили ОСОБА_3 , що в АДРЕСА_3 .

Прийшовши на місце, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , скориставшись безпорадним станом ОСОБА_3 , який перебував без свідомості від завданих йому тілесних ушкоджень, протиправно обмежили у пересуванні та визначенні місцезнаходження за своєю волею, порушуючи його Конституційні права, ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», всупереч його волі, з метою утримання, помістили ОСОБА_3 у багажне відділення легкового автомобіля «VolkswagenPassat» моделі «В6», номерний знак Угорської Республіки НОМЕР_2 , та, розташувавшись в салоні автомобіля таким чином, що ОСОБА_4 знаходився за кермом автомобіля, а ОСОБА_2 знаходився на задньому сидінні автомобіля, перемістили ОСОБА_3 з одного місця до іншого, а саме попрямували у напрямку до транспортного мосту, який пролягає через річку «Тиса» із сполученням «Виноградів – Теково - Неветленфолву», Виноградівського району, де, з`їхавши із центральної автодороги праворуч у сторону лісосмуги до правого краю русла річки (відносно течії) у безлюдне місце на відстань близько 100 метрів, зупинили свій автомобіль близько 10 метрів біля русла річки, та діючи спільно вийняли ОСОБА_3 , із багажного відділення.

При цьому, поклавши ОСОБА_3 на землю, ОСОБА_2 свої злочинні дії супроводжував нанесенням декількох ударів пластиковим руків`ям металевої викрутки коричневого кольору, яка знаходилась у багажнику автомобіля, та ногами в область голови ОСОБА_3 , після чого разом з ОСОБА_6 потягнули останнього до водойми річки та залишили його в лежачому стані обличчям до низу. Завершивши свої злочинні дії, сіли до автомобіля марки, та, усвідомлюючи безпорадний стан ОСОБА_3 та його місце знаходження, залишили останнього, що призвело до настання тяжких наслідків у вигляді безвісного зникненняпотерпілого.

На даний час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. З ст. 146 КК України, а саме розбої, тобто нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, та незаконному позбавленні волі, що спричинило тяжкі наслідки.

На стадії досудового розслідування, 21.05.2020, слідчим суддею відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без можливості визначення застави.

У подальшому, вже на стадії судового провадження, ухвалою судці Виноградівського районного суду від 02.11.2020 відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 31 грудня 2020 року включно.

На даний час, на думку сторони обвинувачення існує необхідність у продовженні строку дії такого запобіжного заходу відносно обвинувачених, оскільки виключно тримання під вартою зможе забезпечити їх належнупроцесуальну поведінку як обвинувачених у кримінальному провадженні.

Так, у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Як зазначено вище, ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. З ст. 146 КК України, а саме розбої, тобто нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, та незаконному позбавленні волі, що спричинило тяжкі наслідки. Обидва кримінальні правопорушення відносяться до категорії тяжких злочинів, оскільки санкції вищевказаних статей передбачають покарання у виді позбавлення волі строком до 10-ти років.

Що стосується ризиків, передбачених ст. 177 КПК України то, на думку сторони обвинувачення, ризики, які існували на момент обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу не відпали, а продовжують існувати.

Так, зокрема, останній, усвідомлюючи неминучість покарання за тяжкі кримінальні правопорушення, у яких він на даний час обґрунтовано обвинувачується, може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків обвинувачення з метою дачі ними завідомо неправдивих показів чи відмови від показів, а також на потерпілого. Судовий розгляд на даний час не розпочато та судом безпосередньо не допитано свідків та сторону потерпілих.

Окрім наведеного, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, будучи такий на волі. Про цей ризик свідчить та обставина, що останній наразі обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень, тобто розбійного нападу на ОСОБА_3 та подальше незаконне позбавлення волі останнього з метою приховання попереднього злочину.

При цьому, на даний час органом досудового розслідування не встановлено місце знаходження потерпілого ОСОБА_3 чи його трупу, тобто не встановлено всіх обставин кримінального правопорушення, пов`язаного з його безвісним зникненням.

У свою чергу ОСОБА_1 , будучи на волі, може знищити чи спотворити докази, які відомі тільки йому та ОСОБА_2 та на даний час органом досудового розслідування не встановлені і у своїй сукупності з іншими доказами, можуть надати органу слідства відомості про місцезнаходження ОСОБА_3 чи його трупу, а також обставин його зникнення.

ОСОБА_1 може також перешкоджати кримінальному провадженню інтим чином. Про цей ризик, на думку сторони обвинувачення, свідчить та обставина, що на стадії досудового розслідування останній вину не визнав та не надав правдиві покази про місцезнаходження потерпілого ОСОБА_3 чи його трупу.

Європейський суд з прав людини у справі «Летельє проти Франції» (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 p.), зазначив: «особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні, протягом певного часу».

Слід врахувати реакцію суспільства та соціальні наслідки кримінальних правопорушень, у яких обґрунтовано ОСОБА_7 , адже, враховуючи спосіб вчинення злочину, воно викликало особливий суспільний резонанс на території Закарпатської області та поза її межами, висвітлення в засобах масової інформації.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Отже, наявність обґрунтованої підозри та обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 146 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які є триваючими та не перестали існувати, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для продовження ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У зв`язку з цим просить продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187 та ч.З ст.146 КК України, без визначення розміру застави, строком на 60 діб.

В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав та зазначив, що в обвинувачених строк дії запобіжного заходу закінчується 31.12.2020 року. До цього часу розглянути справу не виявилося можливим. З врахуванням того, що на території країни планується ввести посилений карантин та з врахуванням можливого погіршення погодних умов просив розглянути подане клопотання.

Також прокурор зазначив, що раніше встановлені ризики відносно обвинувачених не відпали та продовжують тривати. Тому просив заявлене клопотання задоволити.

Потерпілий та представник підтримали позицію прокурора, просили продовжити обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Обвинувачені щодо клопотання заперечили, просили суд продовжувати розгляд справи.

Заслухавши доводи учасників процесу, дослідивши клопотання та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Судом встановлено, що з часу обрання відносно обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою обставини у кримінальному провадженні не змінилися, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися. Зокрема, з врахуванням характеру та тяжкості інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення, особи обвинувачених, існують ризики, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Наведене унеможливлює застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, так-як такий не може запобігти зазначеним ризикам, є необхідність у продовженні його застосування.

Потерпілий ОСОБА_3 та свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , мін ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у судовому засіданні не допитані.

Зокрема, судом враховується те, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п. 51 у справі «Летелье проти Франції» (рішення від 26. 06. 1991) зазначено, що «суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна рахувати виправданим, тільки, якщо маються підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно знаходиться під загрозою».

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При цьому, суд звертає увагу на те, що такі об`єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, апріорі, останні повинні лише об`єктивно зв`язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, останній може бути виправданий судом, у тому числі, з урахуванням положень Конституції України.

Суд вважає, що обраний відносно обвинувачених запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, яке їм інкримінуються, тяжкістю покарання, яке їм загрожує згідно санкції статті, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченим до двох місяців.

Таким чином, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі обвинуваченим та тяжкості пред`явленого їм обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов`язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються за ч.2 ст. 187 КК України – напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством (розбій), за попередньою змовою групою осіб та за ч.3 ст.146 КК України – незаконне позбавлення волі людини, за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки, тобто злочинів із застосуванням насильства, судом при продовженні запобіжного заходу розмір застави не визначається.

За вказаних обставин клопотання прокурора про продовження обвинуваченому дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 376 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Справу розглядом відкласти на 13.30 год. 29.12.2020 року.

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів починаючи з 15.12.2020 року і по 12.02.2020 року (включно).

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий В. В. Леньо