Рішення № 96849140, 07.05.2021, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/298/21

Єдиний унікальний номер 740/5276/20

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

іменем України

07 травня 2021 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Качан О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Носівка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 10971 грн. 40 коп., яка виникла станом на 28 жовтня 2020 року, та судового збору в розмірі 2102 грн. 00 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 підписала анкету-заяву № б/н від 30 грудня 2008 року, чим підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідач був повністю поінформованим про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення у письмовій формі, про що свідчить заява ОСОБА_1 .

Також, 30 грудня 2008 року Відповідачем була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», де власним підписом підтвердила , що «З фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений».

Уважає, що шляхом підписання заяви між сторонами у відповідності до ст. 634 ЦК України був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору як банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України), так і кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов користування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 8000 грн. 00 коп. Оскільки відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконував, тому станом на 28 жовтня 2020 року виникла заборгованість на суму 10971 грн. 40 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 7507 грн. 08 коп., в т.ч. заборгованості за простроченим тілом кредиту 7507 грн. 08 коп., заборгованості за простроченими відсотками - 3464 грн. 32 коп.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 січня 2021 року позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було передано до Носівського районного суду Чернігівської області за підсудністю.

Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 18 лютого 2021 року відкрито позовне провадження в цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Одночасно постановлено розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 19 березня 2021 року.

Відповідач, який належним чином повідомлявся судом про дату, час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку шляхом надсилання судової повістки про виклик за адресою місця реєстрації, у судові засідання 31 березня 2021 року та 07 травня 2021 року повторно не з`явився, про причини неявки до суду не повідомив, відзиву на позов та жодних заяв чи клопотань до суду не подав.

Представник позивача акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився, але в позовній заяві зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення. Окремо 02 листопада 2020 року подав письмове клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі й не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду (а. с. 55).

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За письмовою згодою позивача суд постановив 07 травня 2021 року ухвалу про заочний розгляд справи, у відповідності до ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України).

У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд робить висновок, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з нижченаведеного.

Так, у відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормою ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з довідкою позичальнику ОСОБА_2 було надано такі кредитні картки (а. с.18):

№ НОМЕР_1 , дата відкриття 30.12.2008, термін дії 12/12;

№ НОМЕР_2 , дата відкриття 19.11.2012, термін дії 11/16;

№ НОМЕР_3 , дата відкриття 15.03.2017, термін дії 07/20;

Позивач надав 30 грудня 2008 року ОСОБА_2 у користування грошові кошти в розмірі 500 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок НОМЕР_1 , який 21 серпня 2009 року було збільшено до 700 грн. 00 коп., 10 квітня 2010 року збільшено до 1400 грн. 00 коп., 26 жовтня 2012 року збільшено до 2800 грн. 00 коп., 20 січня 2016 року збільшено до 8000 грн. 00 коп., 21 січня 2016 року зменшено до 8000 грн.00 коп., 26 березня 2018 року зменншено до 7370 грн. 00 коп., а 19 грудня 2019 року - зменшено до 0 грн. 00 коп. (а. с. 17).

У судовому засіданні установлено, що 30 грудня 2008 року відповідач у справі заповнив заяву 0001020500082348194, зазначивши, що ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанку, просив відкрити рахунок і надати перераховані нижче послуги: виявив бажання оформити нас своє імя кредитну «Універсальна» 55 днів пільгового періоду», зазначивши бажаний кредитний ліміт 500, у валюті UAH, базова процентна ставка 2,5 % на місяць. (а.с.19). При цьому, окрім анкетних даних ОСОБА_3 , вказана заява не містить інших відомостей, на підставі яких можна встановити волевиявлення позичальника на укладення кредитного договору на умовах, що заявлені позивачем, а також запропоновані відповідачу конкретні умови надання банківських послуг.

Разом з тим, згідно з довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», зокрема, базова відсоткова ставка на місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році) складає UAH 2,5 %.

Заява та довідка про умови кредитування підписані 30 грудня 2008 року безпосередньо відповідачем, а, отже, останній погодився з умовами, визначеними цією довідкою, зокрема з розміром процентів за користування кредитом. Будь-яких заперечень відповідачем щодо підпису указаної заяви та довідки відповідача до суду не заявлено.

Як убачається з матеріалів справи, умови договору ОСОБА_1 належним чином не виконувались.

Так, у відповідності до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633 та 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Факт надання в розпорядження відповідачу кредитних коштів та користування ними підтверджується наданим банком до позовної заяви розрахунком заборгованості за вказаним договором, випискою з особового рахунку ОСОБА_1 про рух коштів, з якого вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами банку шляхом зняття готівки в банкоматі, погашала заборгованість, поповнювала мобільний та картку в терміналі самообслуговування, розраховувалась за придбані товари та надані послуги тощо (а. с. 39-52).

Ураховуючи ті обставини, що відповідач умови кредитного договору не виконував, використані кредитні кошти банку не повернув, тому позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором, яка складається, зокрема, із заборгованості за тілом кредиту на суму 7507 (сім тисяч п`ятсот сім гривень) грн. 08 коп. необхідно задовольнити.

Окрім цього, позивач, звертаючись із позовними вимогами про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за простроченим тілом кредиту, стягнути заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит у розмірі 3464 грн. 32 коп., яка виникла станом на 28 жовтня 2020 року.

Перевіряючи правильність нарахування банком процентів, суд виходить із розміру процентної ставки, яка узгоджена з відповідачем та зазначена у довідці про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду» (2,5% на місяць, тобто 30 % річних), підписаній особисто відповідачем.

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У відповідності до частин першої-четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками позивач посилається на п. 2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг, що почали діяти з 01 березня 2019 року згідно з за яким сторони дійшли згоди, що, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язаний сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 статті 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості.

Однак, надані позивачем та наявні у матеріалах справи Умови та Правила надання банківських послуг (а.с.21-26) не містять дати їх прийняття та набрання ними чинності, а також взагалі пункту 2.1.1.2.12, на які в позовній заяві посилається АТ КБ «ПриватБанк», що позбавляє суд можливості здійснити перевірку обґрунтованості та правильності нарахування банком процентів, зокрема, визначити з якого дня з моменту порушення зобов`язань клієнтом по погашенню кредиту, клієнт зобов`язаний сплатити на користь банку проценти від суми неповернутого в строк кредиту.

Відтак, надані АТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг (а.с.21-26), а також внесені зміни до договірної бази по платіжним карткам, договірну базу по споживчому кредитуванню і в депозитні договори ( в частині погашення заборгованості за рахунок депозитів) С-169 від 23 серпня 2006 року (а.с. 27-30), з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, адже вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, вони прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо ним підписана, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд зазначає що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633 та 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці надання банківських послуг (а.с.21-26) розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за підвищеною ставкою.

Наведена правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року (у справі № 342/180/17), яка відповідно до положень ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права.

Водночас, як убачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відсоткова ставка у розмірі, що не перевищує 30 річних нараховувалась відповідачеві лише з 30 грудня 2008 року по 29 серпня 2014 року.

Проте, починаючи з 01 вересня 2014 року банком в односторонньому порядку неодноразово змінено відсоткову ставку (з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року у розмірі 34,80 %; з 01 квітня 2015 року по 31 травня 2015 року у розмірі 43,20 %; з 01 червня 2015 року по 31 липня 2020 року 43,20 % з 01 серпня 2020 року по 30 вересня 2020 року у розмірі 42,00 %) без погодження та попередження позичальника, що не відповідає довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду». (а.с. 5-16). Зважаючи на викладене, нарахування відсотків у зміненому розмірі, починаючи з 01 вересня 2014 року взагалі є безпідставним.

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» на підставі кредитного договору б/н 15 березня 2017 року позичальнику ОСОБА_2 була надана остання кредитна картка № НОМЕР_3 із встановленим терміном дії 07/20. (а. с. 18).

Доказів того, що відповідач ОСОБА_1 по закінченні строку дії вказаної вище кредитної картки на підставі підписаної ним заяви від 30 грудня 2008 року отримувала інші кредитні картки, у порядку, передбаченому Умовами та Правилами надання банківських послуг, та відповідно продовження строку дії кредитного договору, позивачем суду не надано.

Таким чином, строк виконання зобов`язання згідно з умовами укладеного між сторонами у цій справі кредитного договору закінчився останнім календарним днем липня 2020 року у зв`язку із закінченням строку дії кредитної картки, тому після закінчення строку дії договору банк взагалі не мав правових підстав для нарахування процентів за кредитним договором, в той час як такі проценти нараховані по 28 жовтня 2020 року.

За таких обставин, ураховуючи, що з наведеного неможливо встановити правову підставу та порядок нарахування банком процентів, які він просить стягнути, відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за такими відсотками станом на 28 жовтня 2020 року на суму 3464 грн. 32 коп., а відтак вимоги у цій частині підлягають задоволенню не підлягають, так як є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища відповідача.

Окремо суд звертає увагу на те, що користування ОСОБА_1 кредитною карткою та часткове погашення коштів само по собі жодним чином не свідчить про достеменну обізнаність відповідача, як це передбачено вимогами законодавства, про умови зміни розміру кредитного ліміту, порядку та розміру нарахування відсотків, пені. Отже, сам по собі факт користування такими коштами не породжує виникнення зобов`язання, яке витікає із заяви від 30 грудня 2008 року, а має іншу правову природу.

Згідно з ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з положень п. 3. ч. 2 ст. 141 ЦПК України, ураховуючи, що позовні вимоги задоволено частково (68,42 %), суд уважає за необхідне стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача в рахунок повернення судових витрат пропорційно до задоволеної частини позовних вимог 1438 грн. 19 коп., які підтверджені документально (а. с. 1).

На підставі ст. ст. 526, 527, 530, 549, 551, 599, 1050, 1048, 1054 та 1056 ЦК України та керуючись ст. ст. 141, ч. 2 ст. 247, 259, 263, 264 та 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором, яка утворилася станом на 28 жовтня 2020 року в загальному розмірі 7507 грн. (сім тисяч п`ятсот сім гривень) 08 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 7507 грн. 08 коп., в т.ч. заборгованості за простроченим тілом кредиту 7507 грн. 08 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1438 (одну тисячу чотириста тридцять вісім) гривень 19 копійок у рахунок повернення коштів по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовити.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», м. Київ, вулиця Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання зареєстровано: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 07 травня 2021 року.

Суддя А.О. Крупина