Ухвала суду № 96847587, 29.04.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22082/21-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2021 р. Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді : Ільєвої Т.Г.,

при секретарі: Ємець Д.О.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Банк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: призваного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка Золтана Золтановича про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Банк», зі змісту вимог якого вбачається, що позивач просить скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка Золтана Золтановича від 04.03.2021 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 56929274 на підставі дублікату договору іпотеки №6795 від 22.12.2006 року, на нежилі приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №19) (в літ. А), загальною площею 56,4 м.кв., розташовані в підвалі будинку АДРЕСА_1 за Акціонерним Товариством «Альфа-Банк» (код за ЄДРПОУ 23494714).

Одночасно з пред`явленням даного позову позивач звернувся до суду із заявою, в якій просить застосувати захід забезпечення позову шляхом заборони відчуження нежилих приміщень з №1 по №7 (групи приміщень №19) (в літ. А), загальною площею 56,4 м.кв., що розташовані в підвалі будинку АДРЕСА_1 .

Мотивуючи подану заяву вказує, що він звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом. в якому просить скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка Золтана Золтановича від 04.03.2021 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 56929274 на підставі дублікату договору іпотеки №6795 від 22.12 .2006 року, на нежилі приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №19) (в літ. А), загальною площею 56,4 м.кв., розташовані в підвалі будинку АДРЕСА_1 за Акціонерним Товариством «Альфа-Банк» (код за ЄДРПОУ 23494714).

В березні 2021 року позивач отримав від Відповідача Лист «Стосовно заходів щодо реалізації прав власника об`єкту нерухомості» № б/н від 23.03.2021 року, з якого вбачалось, що Відповідач вважає себе власником нежитлових приміщень з № 1 по № 7 (групи приміщень №19) (в літ. А), загальною площею 56,4 м.кв., розташовані в підвалі будинку АДРЕСА_1 та бажає реалізувати своє конституційне право на власність, шляхом володіння, користування та розпорядження своєю власністю та просить Позивача не перешкоджати розпоряджатися такою власністю та звільнити приміщення (копія лита додано до заяви).

З даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Позивачу стало відомо, що на підставі Рішення приватного нотаріуса КМНО Русанюка 3.3. (третя особа) від 04.03.2021 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 56929274 на підставі дублікату договору іпотеки №6795 від 22.12.2006 року, вищезазначені нежитлові приміщення зареєстровані за Відповідачем.

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також дії реєстратора вважає незаконними, неправомірними, у зв`язку з чим ним подано позов.

Позивач вважає, що обраний ним захід забезпечення позову повністю відповідає вищезазначеним вимогам ч. 1, 2ст. 149, ст. 150 ЦПК України та пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року, невжиття якого унеможливити або значно утруднить поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

На підставі ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд визнав за можливе провести розгляд заяви без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши предмет та підстави пред`явленого позову, обсяг заявлених вимог, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» ).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як передбачено положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову визначені положеннями ст. 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Так, судом перевірено аргументованість заяви про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, зазначених заявником і не встановлено реальної небезпеки, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заявником не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 3 ст. 151 ЦПК України, враховуючи що позивач просить cкасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка Золтана Золтановича від 04.03.2021 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 56929274 на підставі дублікату договору іпотеки №6795 від 22.12.2006 року, на нежилі приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №19) (в літ. А), загальною площею 56,4 м.кв., розташовані в підвалі будинку АДРЕСА_1 за Акціонерним Товариством «Альфа-Банк» (код за ЄДРПОУ 23494714.

Наряду з вказаним слід відмітити, що заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення з метою забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпечення позову, проте дана вимога заявником не виконана.

Враховуючи викладені обставини та відповідні норми законодавства, суд вважає, що вимоги заяви являються необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з предметом спору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Банк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: призваного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка Золтана Золтановича про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Позивач: ОСОБА_1 , громадянин Ісламської Республіки Іран, РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Банк», 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюка Золтана Золтановича, 02000, м. Київ, вул. М. Драгомирова, 20.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 29.04.2021 року.

Суддя Т.Г. Ільєва