Рішення № 96843606, 12.05.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/6100/21

Провадження №2-а/521/94/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2021 року

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйок І.А,

за участю секретаря судового засідання - Кушнірука О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради (адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 22) про скасування постанови №16-А від 20 квітня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

28.04.2021 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернувся позивач з адміністративним позовом до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про скасування постанови №16-А від 20 квітня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що постановою у справі про адміністративне правопорушення у складі комісії Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради № 16-А від 20 квітня 2021 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, що передбачене ст. 152 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1360 грн. 00 коп.

Оскаржувана постанова ухвалена на підставі протоколу № 079468 серія АА від 21.02.2021 року, що складений інспектором взводу № 1 роти № 8 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області, лейтенантом поліції Контражи С.О., яким зафіксовано факт порушення правил благоустрою території м. Одеса, а саме: о 07 годині 50 хвилин 21.02.2021 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «MAN» д.н. НОМЕР_1 , здійснив забруднення проїзної частини бетонно-цементної суміші, чим порушив норми ст. 152 КУпАП.

Позивач, вважає, що постанова є протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи (суспільна небезпечність, умисел, завдання матеріальної шкоди). Посилаючись на вищевикладене, позивач просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, ухвалену у складі комісією Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради № 16-А від 20 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1360 грн., що передбачений санкцією згідно ст. 152 КУпАП.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце повідомлявся належним чином та своєчасно.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце повідомлявся належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи .

Суд, вивчивши та дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи зібрані і надані докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками (п. 36 рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства"). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (п. 30 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30 травня 2013 року, заява № 49069/11).

У статті 1 Конституції Україна проголошується правовою державою, і, як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини та громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя. Зобов`язання держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних і справедливих послуг у сфері юстиції та правосудця закріплено як основоположні принципи в Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безімянная проти Росії» (заява № 21851/03) констатував порушення «самої суті права заявника на доступ до суду», а отже - порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, указавши, що «заявниця опинилася у замкнутому колі, у ситуації, коли внутрішньодержавні суди вказували один на одного і відмовлялись розглядати її справу, зважаючи на нібито обмеження своїх судових повноважень. Внутрішньодержавні суди фактично залишили заявницю у судовому вакуумі без будь-якої вини з її сторони». ЄСПЛ також наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 90 КАС України, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Таким чином, при вирішені питання про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, винесена відповідачем постанова розглядається як доказ у сукупності з іншими доказами (пояснення особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновки експерта, речові докази, фотоматеріали, протоколом про адміністративне правопорушення т. і.), тому не може виступати єдиним доказом, на основі якого встановлюється наявність адміністративного правопорушення.

Судом було встановлено, що 21.02.2021 року інспектором взводу № 1 роти № 8 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області, лейтенантом поліції Контражи С.О. складено протокол про адміністративне правопорушення серії АА № 079468 відносно ОСОБА_1 , згідно якого о 07 годині 50 хвилин 21.02.2021 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «MAN» держ. номер НОМЕР_1 , здійснив забруднення проїзної частини бетонно-цементною сумішшю, чим порушив вимоги ст. 152 КУпАП.

На підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії АА №079468 від 21.02.2021 року, 20.04.2021 року постановою у справі про адміністративне правопорушення у складі адміністративної комісії Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради № 16-А, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, що передбачене ст. 152 КУпАП, суть правопорушення: 21.02.2021 року зафіксовано факт порушення правил благоустрою території м. Одеси, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1360 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 288 КУпАП, постанову адміністративної комісії може бути оскаржено у виконавчий комітет відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до п.п.7 пункту "а" частини 1 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить організація благоустрою населених пунктів. Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначені Законом України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 року.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Пунктом 2 частини першої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", до об`єктів у сфері благоустрою населених пунктів віднесено території загального користування, вулиці, проїзди, інші території загального користування в межах населеного пункту.

Згідно з вимогами частини 2 статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані: 1) утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; 2) дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; 3) не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів; 4) відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів; 5) допускати на об`єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, аварійно-рятувальні та інші служби для здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Згідно з вимогами статті 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила. Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил. Правила включають: 1) порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; 2) вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій; 3)вимогидо утримання зелених насаджень на об`єктах благоустрою - територіях загального користування;4) вимоги до утримання будівель і споруд інженерного захисту території; 5) вимоги до санітарного очищення території; 6)розміримежприлеглої до підприємств, установ та організацій території у числовому значенні; 7) порядок розміщення малих архітектурних форм; 8) порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів; 9) інші вимоги, передбачені цим та іншими законами. 3. Правила не можуть передбачати обов`язок фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовихосіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.

Рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011року № 1631-VI затверджено Правила благоустрою території м. Одеси, які встановлюють та регулюють права і обов`язки учасників правовідносин у галузі благоустрою території міста, визначають комплекс заходів, необхідних для забезпечення чистоти і порядку в місті.

Згідно п. 2.1.1. Правил благоустрою території м. Одеси, новій редакції, затверджених рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 р., громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані, зокрема, не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів.

Згідно п. 3.1.3. Правил благоустрою території м. Одеси, новій редакції, затверджених рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 р., до об`єктів благоустрою населених пунктів належать , зокрема, вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки.

Відповідно до диспозиції ст.152 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в здійсненні дій, які заборонені правилами благоустрою території міст та інших населених пунктів.

До протиправних дій, за які настає відповідальність, згідно з санкцією ст. 152 КУпАП належить, зокрема, захаращення, забруднення приміщень і місць загального користування якимись предметами, спорудами; кидання недопалків, лушпиння від насіння, паперу та іншого; кидання сміття з вікон, балконів, міського транспорту; спалювання листя, паперу, нечистот у місцях, спеціально для цього не відведених; забруднення собаками і кішками сходових кліток, дворів, вулиць, зелених насаджень; зберігання на проїзній частині вулиць, тротуарах будівельних матеріалів, будівельного сміття, ухилення від підтримання в належному стані будинків та споруд.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського благоустрою.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів, а також недодержанні правил щодо забезпечення чистоти і порядку в містах та інших населених пунктах.

Суб`єктом правопорушення є громадяни, громадянин - суб`єкт підприємницької діяльності, посадова особа.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

На підставі ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 4.9. Положення про адміністративну комісію Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, затвердженої розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради 06.07.2018 року, адміністративна комісія при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують/обтяжують відповідальність; чи заподіяно майнову шкоду; інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що адміністративною комісією Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради притягнуто до відповідальності позивача, однак при винесені постанови про адміністративне правопорушення №16-А від 20.04.2021 року не з`ясовано всіх обставин справи, не визначено та не надано оцінку дій позивача, не доведено умислу у його діях, спрямованості його дій на порушення правил благоустрою, за що передбачена відповідальність згідно статті 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім цього, при складанні постанови не зазначено де саме і за якою адресою було вчинено адміністративне правопорушення, які спричинено негативні наслідки, не враховано пом`якшуючі обставини.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача. Представником відповідача не надано жодних доказів, які б спростовували встановлені судом обставини.

Ст. 20 КАС України вказано, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 п. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд акцентує увагу відповідача, що згідно ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Отже, суд враховує, що відповідачем доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, та відзиву на позовну заяву не надано, а можливість збирання нових доказів та подання відзиву після ухвалення постанови що оскаржується, вичерпана, приймаючи до уваги приписи ст. 77 КАС України, суд вважає, що відповідач визнав позов, а постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 1, 10, 13, 17, 20, 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", ст.ст. 2, 72-77, 139, 243, 246, 250, 251, 286, 293 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради (адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 22) про скасування постанови №16-А від 20 квітня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення - задовольнити.

Постанову №16-А, винесену адміністративною комісією Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, від 20 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у розмірі 1360 гривень 00 копійок - скасувати, справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: І.А.БОБУЙОК