Рішення № 96841136, 12.05.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/1575/21

н/п 2/335/2155/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Боєва Є.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоматологічна клініка "ДЕНТЕЯ" про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

02.03.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоматологічна клініка "ДЕНТЕЯ" про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, в якій позивач просить стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату, за період з січня 2019 рік по лютий 2020 року (включно) у розмірі 127 242,88 грн.

Мотивуючи свої вимоги тим, що вона перебуває у трудових відносинах з ТОВ «СК «ДЕНТЕЯ» та працює на посаді адміністратора. З січня 2019 року позивачка не отримує заробітну плату. Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2019 рік, дохід позивача у вигляді заробітної плати становить 115 424,88 грн., а також не отримано заробітну плату за січень-лютий 2021 рік, яка становить 6 000,00 грн. на місяць. З огляду на вищевикладене, просить стягнути з відповідача заборговану заробітну плату у сумі 127 242,88 грн.

Ухвалою від 03.03.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам надано строк для надання відзиву та заперечення на відзив.

02.04.2021 до суду надійшов відзив за підписом директора ТОВ «Стоматологічна клініка «Дентея» Могильного О.В., за яким він просить закрити провадження в зв`язку з відсутністю предмету позову. Зазначає, що дійсно позивач рахується у штаті ТОВ «СК «Дентея» на посаді адміністратора з затвердженим посадовим окладом, якій їй нараховується у відповідності до затвердженого розміру. Однак, ОСОБА_1 в зазначеній позовній заяві період, жодного разу не з`явилась на підприємстві для отримання своєї заробітної плати, оскільки на підприємстві заробітна плата видається по відомостям. В свою чергу підприємство не ухиляється від виконання свого обов`язку по виплаті заробітної плати працівникам, які дійсно працюють на підприємстві. Але позивачка не тільки не з`являлась на підприємстві у дні видачі заробітної плати, але і жодного разу не зверталась до підприємства з заявами про перерахування на її особовий рахунок нарахованої заробітної плати, що свідчить про її незацікавленість в цьому. Крім того, вказав, що підприємством не порушуються права позивача, а тому відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження.

07.04.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивачка зауважила, що відповідач визнав наявну заборгованість, та зазначила, що вона постійно зверталась до директора з питанням виплати їй заробітної плати у встановлені законом строком, оскільки вона працює та виконує свої трудові обов`язки, але прохання виконані не були, а також відповідач добровільно відмовився надавати їй довідку про заборгованість по заробітній платі. Додала до відзиву витяг з банківськими реквізитами для нарахування заробітної плати, на яку просить відповідача перерахувати заборгованість із заробітної плати. Згідно з квитанцією АТ «Укрпошта» відповідь на відзив разом з витягом банківських реквізитів направлені відповідачу 07.04.2021.

Визначений частиною третьою статті 279 ЦПК України строк для реалізації особами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків сплив.

Відповідач у наданий судом строк та станом на день розгляду справи своїм правом подання до суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін не скористався, заперечень щодо розгляду справи в спрощеному порядку також подано не було, будь-яких клопотань та заяв від відповідача до суду не надходило, відтак відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Стоматологічна клініка «ДЕНТЕЯ» на посаді адміністратора.

Відповідно до витягу №459/о/50 від 23.02.2021 про від осоті з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2019 по 4 квартал 2020 року отримувала доходи з: ТОВ «Стоматологічна клініка «ДЕНТЕЯ» (із приміткою нарахована):

1 квартал 2019 – сума доходу 13 418,60 грн., сума податку 2415,35 грн.;

2 квартал 2019 – сума доходу 13 135,14 грн., сума податку 2364,32 грн.;

3 квартал 2019 – сума доходу 13 600,23 грн., сума податку 2448,04 грн.;

4 квартал 2019 – сума доходу 13 601,85 грн., сума податку 2448,33 грн.;

1 квартал 2020 – сума доходу 15 242,42 грн., сума податку 2743,64 грн.;

2 квартал 2020 – сума доходу 15 154,47 грн., сума податку 2727,80 грн.;

3 квартал 2020 – сума доходу 15 420,86 грн., сума податку 2775,76 грн.;

4 квартал 2020 – сума доходу 15 851,31 грн., сума податку 2853,23 грн.

Крім того позивач мала отримати заробітну плату за січень-лютий 2021 року із розрахунку 6000 грн. на місяць.

Як проголошує ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Згідно ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Частиною шостою статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Водночас статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповіді на відзив позивач надала витяг з банківськими реквізитами для нарахування заробітної плати, на яку просить відповідача перерахувати заборгованість із заробітної плати, а тому суд відхиляє посилання відповідача на неможливість виплати заробітної плати ОСОБА_1 через її неявку на роботу у дні видачі заробітної плати, як надумані та такі, що звільняють відповідача від обов`язку виплатити заробітну плату працівникові.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно із ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував проти наявності заборгованості із виплати заробітної плати перед ОСОБА_1 , щодо визначеної позивачем суми заборгованості також заперечень не мав.

Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, та надані позивачем розрахунки, суд приходить до висновку, що розмір заборгованості із заробітної плати, які зазначені позивачем у позовній заяві є обґрунтованими, та підстав їм не довіряти у суду не має.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі у сумі 127 424,88 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а тому судовий збір необхідно стягнути з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоматологічна клініка "ДЕНТЕЯ" про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоматологічна клініка "ДЕНТЕЯ" на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 127 424,88 (сто двадцять сім тисяч чотириста двадцять чотири гривні 88 коп).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоматологічна клініка "ДЕНТЕЯ" на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальності "Стоматологічна клініка "ДЕНТЕЯ", місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 83, приміщення 42, 43, 44, ЄДРПОУ 41105981.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.С. Боєв

12.05.21