Вирок № 96840870, 11.05.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 11.05.2021

ЄУН № 937/1689/21

1-кп/937/634/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого суді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря: Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 12021080140000065 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. ІванівкаІванівського району Херсонської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працює, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 15.04.2019 Мелітопольським міськрайонним судом за ст. 186 ч. 2, 186 ч. 1, 70 ч. 1 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, на підставі ст. 104, 76 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки.

обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченогоч. 1 ст. 286 КК України,

за участю прокурора -Фурманенко М.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

потерпілої - ОСОБА_2

представника потерпілої - адвоката Ігантова Є.Є.,

ВСТАНОВИВ:

11.01.2021 приблизно о 21 годині 30 хвилин водій ОСОБА_1 , не маючи права керування транспортними засобами, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем ВАЗ-21124 реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по проїзній частині вул. Героїв України в м. Мелітополь Запорізької області з боку вул. В.Інтернаціоналістів в напрямку пр. Б.Хмельницького зі швидкістю близько 58,57 - 64,94 км/год, чим перевищив максимальну дозволену швидкість руху в населеному пункті та створив небезпечну дорожню ситуацію, поставивши у небезпеку інших учасників дорожнього руху.

На шляху прямування водій ОСОБА_1 , у зв`язку зі зниженням уваги і реакції, а також порушенням координації дій, викликаних вживанням алкогольних напоїв, проявивши крайню неуважність до дорожньої обстановки, допустивши злочинну самовпевненість, маючи технічну можливість уникнути ДТП, грубо порушуючи вимоги ПДР України, в`їхав на перехрестя вул. Героїв України з вул. Петра Дорошенко на заборонний (червоний) сигнал світлофора, в наслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Ford реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по вул. Петра Дорошенко зі сторони вул. Інтеркультурна в напрямку вул. І.Алексєєва на зелене світло. Після зіткнення автомобіль Ford реєстраційний номер НОМЕР_3 відкинуло на тротуар де він скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка йшла по тротуару біля «шахової школи».

Своїми діями ОСОБА_1 , порушив п.п. 2.1а, 2.9а, 12.4, 12.9, 8.7.3.е, 8.10 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких: 2.1. «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.»; 2.9. «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»; 12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год»;12.9. «Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7...»; 8.7.3.е «Сигнали світлофора мають такі значення: е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух»; 8.10. «У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою;1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.» Порушення п. 8.7.3.е, 8.10 ПДР України, вчинене водієм ОСОБА_1 , знаходяться в прямому причинному зв`язку з подією ДТП та її наслідками. В результаті ДТП пішохід ОСОБА_2 , отримала тілесні ушкодження закриту черепно-мозкову травма (струс головного мозку, осколковий перелом кісток спинки носу зі зміщенням відламків, забійна рана голови, що лікувалася хірургічно); осколковий внутрішньо суглобовий перелом тіла правої п`яткової кістки зі зміщенням відламків; синці, забої м`яких тканин обох стегон, сідничної ділянки, які згідно із висновком судової медичної експертизи № 27-М від 28.01.2021 кваліфікуються наступним чином: перелом тіла правої п`яткової кістки як середньої тяжкості, що спричинили за собою тривалий (більше 21 дня) розлад здоров`я; в ділянці голови - легкі, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров`я; інші тілесні ушкодження легкі.

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , визнав себе винуватим у скоєнні інкримінованому йому злочині у повному обсязі, погодився з кваліфікацією своїх дій за ч. 1 ст. 286 КК України та пояснив, що він 11.01.2021 вдень на транспортному засобі який належав його матері, ВАЗ-21124 реєстраційний номер НОМЕР_1 на прохання товариша відвіз його мати з дитиною з лікарні до с. Привільне, яке розташовано на відстані 30 кілометрів від м. Мелітополя. Потім вони з товаришем а також ще одним хлопцем вживали коньяк, він випив близько 300 мл. коньяку та один літр пива. Потім він сів знову за кермо транспортного засобу і разом з товаришем поїхали до м. Мелітополя, посвідчення водія він не отримував, навчання не проходив. Приблизно о 21 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем ВАЗ-21124 реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по проїзній частині вул. Героїв України в м. Мелітополь Запорізької області із заходу зі сторони вул. В.Інтернаціоналістів в на схід в напрямку пр. Б.Хмельницького зі швидкістю близько 70 км/год. Він не зовсім пам`ятає як відбулось зіткнення оскільки як йому здавалось він виїхав на жовтий сигнал світлофору однак зіткнення відбулось на червоний. У зв`язку із вживанням алкогольних напоїв, він вважає, що тоді він заснув за кермом. Пам`ятає коли він вже перебував біля кіоску поряд з зупинкою транспортних засобів. Зіткнення відбулось у пасажирські двері автомобіля Ford реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по вул. Петра Дорошенко з боку вул. Інтеркультурна в напрямку вул. І.Алексєєва на зелене світло. Після зіткнення автомобіль Ford відкинуло на тротуар де скоїв наїзд на пішохода, яка йшла по тротуару зі сторони «шахової школи». Заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди визнав в повному обсязі, в частині відшкодування моральної шкоди визнав позовні вимоги частково на суму 30 тисяч.

Потерпіла ОСОБА_2 , у судовому засіданні пояснила що вона 11.01.2021 приблизно о 21 годині 30 хвилин йшла по тротуару зі сторони «шахової школи». Побачила зіткнення автомобіля ВАЗ-21124 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по проїзній частині вул. Героїв України в м. Мелітополь Запорізької області з боку вул. В.Інтернаціоналістів в напрямку пр. Б.Хмельницького та автомобіля Ford реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по вул. Петра Дорошенко з боку вул. Інтеркультурна в напрямку вул. І.Алексєєва на зелене світло. Потім прийшла до свідомості за кіоском, люди допомогли їй перенесли її на лавочку, приїхала швидка і відвезла її до лікарні. ОСОБА_1 приходив до лікарні один раз з мамою, також принесли страховий поліс та зазначили, що вона отримає компенсацію лише якщо вони домовляться і суду не буде. Більше він не приходив та не телефонував. Нею були витрачені власні заощадження які відкладались на навчання дитини, на лікування. Лише 15 березня 2021 року її виписали з лікарні. Але до середини квітня вна не мало можливість вільно пересуватись. Крім того від отриманих травм в ділянку спинки носу зі зміщенням відламків, в подальшому необхідно робити ринопластику. Оскільки кістки зрослись не правильно. Змінено зовнішній вигляд, а також неправильне зростання кісток може спровокувати захворювання. На задоволенні позову наполягала в повному обсязі, оскільки вона внаслідок дорожньо-транспортної пригоди перенесла значний фізичний біль, пережила стрес, який супроводжується почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху за своє життя та здоров`я. Просила суд призначити покарання обвинуваченому по всій суворості закону.

Згідно з висновком судової медичної експертизи № 27-М від 28.01.2021 у ОСОБА_2 , були виявлені тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма (струс головного мозку, осколковий перелом кісток спинки носу зі зміщенням відламків, забійна рана голови, що лікувалася хірургічно); осколковий внутрішньо суглобовий перелом тіла правої п`яткової кістки зі зміщенням відламків; синці, забої м`яких тканин обох стегон, сідничної ділянки.

Зазначені тілесні ушкодження у ОСОБА_2 кваліфікуються наступним чином: перелом тіла правої п`яткової кістки як середньої тяжкості, що спричинили за собою тривалий (більше 21 дня) розлад здоров`я; в ділянці голови - легкі, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров`я; інші тілесні ушкодження легкі.

Висновком експерта № СЕ-19-108-21/1941-ІТ від 16.02.2021 року встановлено, що в дії водія автомобіля ВАЗ-21124 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , в розглянутій дорожній ситуації не відповідають вимогам п.п. 12.4, 12.9, 8.7.3.е, 8.10 Правил дорожнього руху України. Невиконання водієм автомобіля ВАЗ-21124 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , п. 8.7.3.е, 8.10 ПДР України, знаходяться в прямому причинному зв`язку з подією ДТП та її наслідками.

Висновком експерта № СЕ-19/108-21/933-ІТ від 20.01.2021 року встановлено, що на момент експертного дослідження робоча гальмівна система, рульове управління автомобіля ВАЗ-21124 реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходились у працездатному стані, на момент експертного дослідження.

У зв`язку з повним визнанням обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченогоч.1 ст. 286 КК України, наданням повних послідовних пояснень щодо обставин, та не заперечення сторін кримінального провадження про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого, та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

У частині дослідження цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди встановлено повний порядок дослідження наданих сторонами доказів.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 1 ст. 286 КК України.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд керується ст.65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості скоєних ним діянь, які відповідно до ч. 4 ст.12 КК України, належить до категорії злочинів невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності раніше притягувався за вчинення корисливих злочинів, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає правдиві послідовні покази надані в судовому засіданні, які сприяли встановленню істини по справі.

Згідно зі ст. 67 КК України, обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

При обранні покарання обвинуваченому згідно вимог ст.ст. 65 - 67 КК України, суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого злочину, яке кваліфікується як злочин невеликої тяжкості; обставини, що обтяжують покарання: вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння; обставини, що пом`якшують покарання: правдиві покази. Останнє, узгоджується з правовою позицією, яка міститься у Постанові Верховного Суду від 18.09.2019 р. у справі №166/1065/18 (провадження № 51-3392 км19), де зазначено, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження, зокрема підтвердження, що обвинувачений намагався будь-яким чином допомогти потерпілому оговтатись від пережитого, компенсував йому перенесені страждання, чи полегшив душевний біль. Крім того, відшкодування матеріальної та моральної шкоди охоплюється поняттям - щире каяття в розумінні правової позиції, яка міститься у Постанові Верховного Суду від 18.09.2019 р. у справі №166/1065/18 (провадження № 51-3392 км19).

Суд також враховує особу обвинуваченого, який раніше засуджений вчинив злочин перебуваючи на іспитовому терміні, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується задовільно, відомостей щодо перебування на обліку в психоневрологічній лікарні та на обліку у лікаря-нарколога не має, його ставлення до скоєного, поведінку після скоєного.

Відповідно з вимогами ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, що скоїла злочин, повинно бути призначено покарання необхідне та достатнє для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Відповідно до ст. 75 КК України звільнення особи від відбування покарання з випробуванням в тому числі і у виді позбавлення волі може бути прийняте судом з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, на підставі яких суд дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання. Рішення суду з цього приводу має бути належним чином вмотивовано у вироку (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року з подальшими змінами "Про практику призначення судами кримінального покарання"). Крім того із роз`яснень, які містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України, вбачається, що суди визначаючи ступінь тяжкості скоєного злочину, зобов`язані виходити з класифікації злочинів, а також з особливостей конкретного злочину та обставин його скоєння (форма вини, мотив, спосіб скоєння, кількість епізодів, характер та ступінь тяжкості наслідків та інше). При цьому, суд враховує тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину, яке є злочином невеликої тяжкості,особу обвинуваченого, який характеризується задовільно. Що стосується позиції потерпілих стосовно призначення покарання, то у Постанові Верховного Суду від 21.08.2019 р. № справа № 682/956/17 провадження № 13-31кс19 зауважено: у справах цієї категорії ця позиція не є обов`язковою для суду, однак вона ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 КК, і не має над ними пріоритету.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

На переконання суду, з урахуванням конкретних обставин справи та ступеня тяжкості вчиненого злочину, не є достатніми для прийняття рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України. Також, судом враховується грубість порушення обвинуваченим Правил дорожнього руху України при керуванні транспортним засобом, а саме порушення вимог пункту п.п. 2.1а, 2.9а, 12.4, 12.9, 8.7.3е, 8.10. а саме, здійснював керування транспортним засобом без посвідчення водія та перебував в алкогольному сп`янінні, перевищив максимальну дозволену швидкість, здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофору (червоний). Характер та конкретні обставини вчинених дій обвинуваченим свідчать про підвищений ступінь їх суспільної небезпечності та таке психічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого на момент заподіяння злочину, яке виразилось у тому, що він, перебував за кермом в стані алкогольного сп`яніння. Суд враховує роз`яснення, що містяться у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».

За таких обставин, приймаючи до уваги суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченим злочину, думку потерпілого, наслідки, які настали від таких дій, суд доходить висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання, передбачене санкцією ч.1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі, що є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

Враховуючи, що ОСОБА_4 не отримував посвідчення водія та не має права керування транспортними засобами, до нього не слід застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Частиною 3 ст. 78 КК України визначено, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилам, передбаченими в ст. ст. 71, 72 цього Кодексу.

З аналізу норм ст. ст. 71, 78 КК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 слідує, що у разі вчинення обвинуваченим в період іспитового строку нового злочину покарання, від відбування якого він був звільнений на підставі ст. 75 КК України, тепер має відбуватись ним реально - як і всі інші покарання в межах алгоритму призначення покарання і за сукупністю злочинів, і за сукупністю вироків. Зазначене, у свою чергу, не допускає самостійного виконання покарань.

Саме до таких висновків дійшла і Об`єднана Палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові в справі № 511/37/16-к від 25.06.2018.

При цьому, згідно ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Оскільки за вироком Мелітопольського міськрайонного суду від 15.04.2019 року ОСОБА_1 засуджений за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 104, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, а інкриміноване кримінальне правопорушення він скоїв у період звільнення від відбування покарання з випробуванням, тому на підставі ч. 1 ст. 71 КК України суд призначає обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначених покарань.

Обрана міра покарання, за глибоким переконанням суду, відповідає не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.

Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Згідно з частиною 5 статті 128 Кримінального процесуального кодексу України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У даному кримінальному провадженні до обвинуваченого заявлено позовні вимоги потерпілого про стягнення матеріальної шкоди на суму 9171,74 грн., які визнані обвинуваченим в повному обсязі та підлягають задоволенню.

Вирішуючи заявлені цивільні позови у даному кримінальному провадженні суд керується наступним.

За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Цей же принцип змагальності сторін, що передбачає самостійне обстоювання сторонами кримінальної справи їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів, свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості закріплений і в ст. 22 КПК України.

До того ж, приписами п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальній справі підлягає доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Як передбачено ч. 1 ст. 1177 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч. 5 ст. 128 КПК).

У кримінальному провадженні, як зазначено у ч. 1 ст. 62 КПК, цивільним відповідачем може бути юридична особа, яка в силу законунесе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно приписів ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За приписами ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля ВАЗ 21124 реєстраційний номер НОМЕР_1 був ОСОБА_1 .

Матеріалами справи встановлено, що потерпілавнаслідок ДТП, яка трапилася з вини обвинуваченого отрималасереднього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.

Пункт 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Позивач, обґрунтовуючи вимоги про відшкодування завданої моральної шкоди зазначила, що зазнала фізичного болю від отриманих тілесних ушкоджень, що спричинило сильні душевні переживання, тривале порушення її звичного способу життя, не можливість працювати утримувати доньку.

Частиною 2 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини ...фізичної або юридичної особи, яка її завдала : 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації,характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, ураховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Виходячи з викладеного та конкретних обставин справи, суд враховує характер та тривалість фізичних та моральних страждань потерпілого внаслідок ушкодження його здоров`я, принцип розумності, виваженості і справедливості, та вважає, що з врахуванням зазначених обставин позов про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню частково в розмірі 50 000 грн. Дана сума, на думку суду, пропорційна та адекватна тим стражданням, яких зазнав потерпілий в результаті отриманих тілесних ушкоджень.

З огляду на викладене цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Приписами ч. 2 ст. 124 КПК також установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 369-371, 373-376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченогоч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ч.1 ст. 71, ч.1 ст.72, КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного даним вироком суду у виді 3 (трьох) років обмеження волі приєднати невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки 6 (місяців) за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15.04.2019 та остаточно визначити до відбуття ОСОБА_1 покарання у виді 4 (чотирьох) років 7 (семи) місяців позбавлення волі.

Обрати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили, запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Взяти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під варту негайно, із зали суду.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обчислювати з 11.05.2021 року.

Строк відбування покарання обчислювати з моменту фактичного затримання обвинуваченого після набрання вироком законної сили.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про стягнення суми матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - відсутній, паспорт громадянина України № НОМЕР_4 виданий 11.02.2021, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , матеріальну шкоду в розмірі 9171 (дев`ять тисяч сто сімдесят одна)гривня 74 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - відсутній, паспорт громадянина України № НОМЕР_4 виданий 11.02.2021, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , моральну шкоду в розмірі 50000 (п`ятдесят) тисяч гривень.

Узадоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - відсутній, паспорт громадянина України № НОМЕР_4 виданий 11.02.2021, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , на користь держави в особі Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в Запорізькій області (рахунок № 31112115008009, одержувач - УК у Шевч. р-ні м. Зап./Шевч./24060300, код банку 899998, код ЄДРПОУ 38025367, назва банку казначейство України) витрати за проведення судових експертиз:

-№ СЕ-19/108-21/933-ІТ від 20.01.2021 у кримінальному провадженні у розмірі 2615 (дві тисячі шістсот п`ятнадцять) гривень 20 копійок,

-№ СЕ-19/108-21/1941-ІТвід 16.02.2021 у кримінальному провадженні у розмірі 1961 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят одна) гривня 40 копійок.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- автомобіль ВАЗ-21124 реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути ОСОБА_5

- DVD диск з відеозаписом з камери спостереження від 11.01.2021 з 21.30 по 21.40 на перехресті вул.. Г.України з вул.. П. Дорошенко в м. Мелітополі - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду: Т.В.Юрлагіна