Рішення № 96840058, 12.05.2021, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/6199/20

Провадженя№ 2/266/332/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року м. Маріуполь Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., при секретарі Широковій Г.К., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради, про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом про визнання за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 0,0453 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_2 в січні 2019 року звернулась до Другої маріупольської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті її брата ОСОБА_3 . Спадкову справу №396/2011 до майна ОСОБА_3 , 1962 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено Другою маріупольською державною нотаріальною конторою 26.08.2011 року на підставі заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини. 15.01.2019 року державним нотаріусом Другої маріупольської державної нотаріальної контори винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та відмовлено у видачі ОСОБА_2 свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті її брата ОСОБА_3 . Для оформлення спадкових справ на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 було надано: свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Другою маріупольською державною нотаріальною конторою 26.08.1999 р. за реєстровим № 1 -983, за яким ОСОБА_3 та ОСОБА_2 успадкували в рівних частках зазначену вище земельну ділянку після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (спадкова справа до її майна №54/1998); договір міни, посвідчений 31.08.1999 р. приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Апалько М.Ю., за реєстровим №1771, за яким Ѕ частка земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та Ѕ частка житлового будинку, що розташований на цій земельной ділянці, які успадковані ОСОБА_2 за свідоцтвами про право на спадщину за заповітом, виданих Другою маріупольською державною конторою 26.08.1999 р. за реєстровим № 1 -975 (на Ѕ частку житлового будинку) та за реєстровим №1-983 (на Ѕ частку земельної ділянки), переходять у власність ОСОБА_3 . В пункті 4 договору зазначено, що Ѕ частка земельної ділянки належить ОСОБА_2 на підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину за заповітом (р.№ 1 -983). Інформація щодо державного акта, на підставі якого Ѕ частка земельної ділянки мала належати ОСОБА_2 , у договірі міни відсутня. Документи, які надані для оформлення спадкових прав ОСОБА_2 не підтверджують належність спадкодавцю спадкового майна, а саме: ОСОБА_2 не надано документи, що встановлюють право власності спадкодавця ОСОБА_3 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . На час успадкування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельної ділянки (26.08.1999 р.) та посвідчення договору міни (31.08.1999 р.) діяв Земельний кодекс України від 18.12.1990 року. Станом на 01.01.2013 року земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку №1701-1412 від 03.12.1998 року. Відомості щодо переоформлення вищезгаданої земельної ділянки на ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відсутні. Зважаючи на вимоги законодавства щодо моменту набуття права власності на землю у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не виникло право власності на успадковану ними після смерті ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,0453 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 10.09.2019 року, встановлено факт, що ОСОБА_2 є рідною сестрою ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Для отримання ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на земельну ділянку та будинок, необхідно визначити право власності в порядку спадкування, на підставі чого, вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою в інтересах ОСОБА_2 .

Ухвалою судді від 08.12.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

21.12.2020 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 надійшла заява на виконання ухвали судді від 08.12.2020 року.

Ухвалою судді від 22.12.2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

20.01.2021 року від представника позивача до суду надійшла заява про витребування доказів, а саме з Другої маріупольської державної нотаріальної контори спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та виключення з числа третьої особи: Другої маріупольської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Ухвалою суду від 20.01.2021 року зобов`язано Другу маріупольську державну нотаріальну контору Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) надати суду завірену належним чином копію спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та виключено Другу маріупольську державну нотаріальну контору Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) зі складу третіх осіб.

25.03.2021 року на адресу суду від Другої маріупольської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) надійшла копія спадкової справи до майна померлого ОСОБА_3 та інформаційна довідка зі Спадкового реєстру.

Ухвалою суду від 06.04.2021 року закрито підготовче засідання, призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 не з`явились, при цьому про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, при цьому в матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи без участі представника, вирішення справи залишив на розсуд суду.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у відповідності до ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши надані докази і матеріали справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, прийшов до наступного.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_5 в м. Жданов. (а.с.65).

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народження уклала шлюб 15.09.1979 року з ОСОБА_7 , про що Палацом одруження м. Жданів Донецької області зроблено відповідний актовий запис №3248, після реєстрації шлюбу прізвище « ОСОБА_2 » змінено на « ОСОБА_2 ».(а.с.66).

З державного акту на право приватної власності на землю №1701-1412 від 03.12.1998 року випливає, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_4 (а.с.23-24).

Зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.08.1999 року посвідченого державним нотаріусом Другої маріупольської державної нотаріальної контори Постновою О.М. вбачається, що на підставі заповіту, посвідченого Другою маріупольською державною нотаріальною конторою 13.12.1995 року, спадкоємцями зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 є в рівних частках кожний ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з земельної ділянки площею 0,0453 га, розташованої на АДРЕСА_1 . (а.с.13).

З договору міни від 31.08.1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу випливає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 утворили міну: де належна ОСОБА_3 ѕ частка кв. АДРЕСА_2 , Ѕ на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданного Управлінням міського майна м. Маріуполя 20.07.1998 року за №8419, зареєстрованого в БТІ м. Маріуполя 03.08.1998 року за №38696, ј на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданного Другою держконторою м. Маріуполя 26.08.1999 року за р. №1-977, зареєстрованого в БТІ м. Маріуполя 27.08.1999 року за №38696, надходить у власність ОСОБА_2 . Також ОСОБА_2 переходить ѕ частки квартир НОМЕР_4 , жилою площею - 20,1 кв.м. Належна ОСОБА_2 Ѕ частка жилого будинку АДРЕСА_1 на підставі свілдоцтва про право на спадщину за заповітом, переходить у власність ОСОБА_3 . У користування ОСОБА_3 переходить Ѕ частка жилого будинку літ. А-111, жилою площею - 13,85 кв.м., з належними до нього будівлями по АДРЕСА_1 . Належна ОСОБА_2 Ѕ частка земельної ділянки АДРЕСА_1 переходить ОСОБА_3 (а.с.15).

Згідно свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 , виданого Приморським ВДРАЦС Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області 12.03.2011 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис №233. (а.с.8).

З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №31074685 від 17.07.2012 року випливає, що датою реєстрації спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є 26.08.2011 року. (а.с.14).

Постановою державного нотаріуса Другої маріупольської державної нотаріальної контори Колеснік Л.В. від 15.01.2020 року ОСОБА_2 , відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що документи, які надані для оформлення спадкових справ ОСОБА_2 , не підтверджують її родинні відносини зі спадкодавцем та належність спадкодавцю спадкового майна. Документи, які надані для оформлення спадкових прав ОСОБА_2 не підтверджують належність спадкодавцю спадкового майна, а саме: ОСОБА_2 не надано документи, що встановлюють право власності спадкодавця ОСОБА_3 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . На час успадкування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельної ділянки (26.08.1999 р.) та посвідчення договору міни (31.08.1999 р.) діяв Земельний кодекс України від 18.12.1990 року. Станом на 01.01.2013 року земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку №1701-1412 від 03.12.1998 року. Відомості щодо переоформлення вищезгаданої земельної ділянки на ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відсутні. Зважаючи на вимоги законодавства щодо моменту набуття права власності на землю у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не виникло право власності на успадковану ними після смерті ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,0453 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.18-20).

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 10.09.2019 року, встановлено факт, що ОСОБА_2 є рідною сестрою ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.21).

Відповідно до вимог п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Так, згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У відповідності зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав й обов`язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до норм ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У відповідність до вимог ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Таким чином, в нього немає іншої можливості оформити право на спадщину, ніж звертатися з цими вимогами до суду.

Згідно до статей 1261, 1268 ЦК України, спадкуванням с перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Отже, враховуючи, що в силу ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті

У відповідність до ч.1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України, у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України, слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Аналогічна позиція також викладена в постанові Верховного Суду України у справі за № 6-2225 цс16.

На підставі ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно із п. 4.14 та п.4.15 гл.10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 встановлено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п.3.1 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13: якщо нотаріус або орган державної реєстрації прав відмовляють у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку, за умови відсутності спору про право на спадщину.

У відповідність статті 1 Першого протоколу до "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «Пайн Велі Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Верховний Суд України у своїй постанові від 10.02.2016 року у справі №6-2124цс15, зазначив, що оскільки відповідно до ст.328 ЦК України, набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення у особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 цього Кодексу.

Також, у постанові від 23.12.2014 року у справі №3-199гс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правоустановчого документу. При цьому, передумовою для застосування положень ст. 392 ЦК України, є відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі, суд прийшов до висновку, про наявність підстав про визнання права власності за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 0,0453 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Питання щодо стягнення з відповідача судового збору судом не вирішується, оскільки позивачем даної вимоги заявлено не було.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 16, 328, 331, 392, 1216-1217, 1233, 1268, 1296 ЦК України, ст. ст. 5, 76-81, 258, 259, 265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради, про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народження , РНОКПП: НОМЕР_3 , право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку, площею 0,0453 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народження , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Маріупольська міська рада, юридична адреса: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, б.70.

Суддя: Д.Г.Пантелєєв