Рішення № 96835009, 13.04.2021, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 553/1054/20

Провадження № 2/548/126/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.04.2021 року Хорольський районий суд Полтавської області, в складі:

головуючого - судді Старокожка В.П.,

за участю секретаря судових засідань - Комаренко В.М.,

розглянувши в м. Хорол Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за збільшеними та уточненими позовними вимогами ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український Міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення незаконно утриманих коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позиції сторін, процесуальні дії, вчинені по справі.

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому посилається на те, що 18.02.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 5933, яким звернено стягнення з позивача на користь Акціонерного товариства «Перший український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 9 377,57 грн.

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. на підставі вказаного виконавчого напису приватного нотаріуса Хари Н.С. № 5933 було винесено постанову ВП № 61421836 від 28.02.2020 року про звернення стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 та звернуто стягнення на його доходи, а також виконавчий збір.

Вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням закону, а саме ст.ст. 87, 88 Закону України «Про натаріат», та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 в редакції до Постанови Кабінету Міністрів від 26.11.2014р. №622, тобто без розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», зазначаючи, що нотаріусом вчинено виконавчий напис на підставі документів, які не визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, а крім цього, нотаріус не переконався належним чином у безспірності розміру сум, оскільки позивач не укладав кредитних договорів з указаним банком та не має кредитної заборгованості.

Тому позивач просив визнати виконавчий напис № 5933 від 18.02.2020 року, вчинений виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л., таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача 6 000,00 грн за надання правничої допомоги.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Полтави від 09.06.2020 року вказану цивільну справу передано на розгляд Хорольського районного суду Полтавської області за підсудністю.

05.08.2020 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд позовних вимог в межах загального позовного провадження.

У зв`язку з тим, що в межах виконавчого провадження стягнуто з позивача 10 715,33 грн на користь АТ «ПУМБ», 18.09.2020 року позивач звернувся з заявою про уточнення та збільшення позовних вимог, в якій, крім визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, просив стягнути з відповідача незаконно утримані кошти в розмірі 10 715,33 грн на користь позивача, а також стягнути з відповідача витрати, понесені позивачем на отримання правничої допомоги. від позивача надійшла заява про збільшення та уточнення позовних вимог, в якій позивач просить, окрім зазначених раніше вимог, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 .

Ухвалою Хорольського районного суду від 09.11.2020 року прийнято збільшені та уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український Міжнародний Банк».

Представник відповідача в ході підготовчого провадження у визначений судом строк відзиву не подав, судові документи за адресою реєстрації юридичної особи не були отримані її представником, про причини неявок суд не повідомляв, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляв.

03.02.2021 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, надали суду заяву, в якій просять розглянути справу у їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не подав.

Розглянувши позовні вимоги, суд приходить до висновку про їх задоволення в повному обсязі, виходячи з наступного.

Фактичні обставини, встановлені судом.

18.02.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 5933, яким звернено стягнення з позивача на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 9 377,57 грн.

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. на підставі вказаного виконавчого напису приватного нотаріуса Хари Н.С. № 5933 було винесено постанову ВП № 61421836 від 28.02.2020 року про звернення стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .

З довідки АТ «Полтаваобленерго» вбачається, що з ОСОБА_1 утримано з доходів останнього та перераховано відповідно до виконавчого листа суми за наступними призначеннями: погашення боргу згідно постанови № 61421836 - 9 377,57 грн, витрати на проведення виконавчих дій згідно постанови № 61421836 - 400,00 грн, основна винагорода приватного виконавця згідно постанови № 61421836 - 937,76 грн, таким чином звернуто стягнення на його доходи в розмірі 10 715,33 грн.

30.07.2020 року закінчено виконавче провадження № 61421836 у зв`язку зі сплатою боржником заборгованості, основної винагороди та витрат на проведення виконавчих дій у повному обсязі, що підтверджується копією постанови про закінчення виконавчого провадження.

Норми права, застосовані судом.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Аналогічні положення містяться у ст.ст. 15, 16 ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України, відповідно до ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» - для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем (Відповідач) документів, які згідно відповідним Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (далі - Перелік документів) є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Відповідно до Переліку документів п. 2 частини «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» передбачено, що для одержання виконавчого напису додаються: - оригінал кредитного договору; - засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.

Пунктом 3.5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮУ від 22.02.2012 року, передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів.

Згідно з пп. 2.1 п. 2 гл.16 розд. ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування й місце проживання або місцезнаходження стягувана та боржника; дата й місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Таким чином, учинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Згідно чч. 1, 2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Мотивована оцінка аргументів сторін.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом учинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне в стягувана право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувана (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень ст.. 87 , 88 Закону України « Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду України відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц та від 2 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18.02.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 5933, яким звернено стягнення з позивача на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 9 377,57 грн.

Кабінетом Міністрів України 29 червня 1999 року прийнято постанову № 1172, якою затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

26 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №662, якою внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, пунктом 2 наведеної постанови КМУ доповнено Перелік №1172 після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості

та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 65037659) визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме, в тому числі й п.2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості

та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Вказана постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, а ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у даній справі відмовлено у перегляді цієї ухвали Вищого адміністративного суду України.

Тобто, на момент вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису (18.02.2020 року), кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, не входили до Переліку № 1172, адже постанова КМУ про доповнення вказаного Переліку цим розділом, була визнана незаконною та нечинною судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому з врахування приписів ст. 87 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не мав законних підстав для вчинення оскаржуваного виконавчого напису, а відтак, виконавчий напис не може бути підставою для відкриття виконавчого провадження, адже нечинні акти цивільного законодавства не породжують права та обов`язки.

Тому суд вважає, що виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, а тому він має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Зважаючи на те, що наслідком неправомірно вчиненого виконавчого напису є провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису та неправомірне стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості разом з виконавчими утриманнями в розмірі 10 715,33 грн, тобто неправомірними діями відповідача позивачу було завдано збитків, вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відшкодування збитків в порядку ст. 216 ЦК України.

Таким чином, збільшені та уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення незаконно утриманих коштів підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Судом встановлено, що ціна позову становить 10 715,33 грн, таким чином, беручи до уваги, що позовні вимоги позивача, який звільнений від сплати судового збору, задоволені в повному обсязі, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача, який є юридичною особою, на користь держави підлягає сплаті 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 270,00 грн.

Відповідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У матеріалах справи наявні докази (квитанція, ордер, договір про надання юридичних послуг та попередній розрахунок від 28.05.2020 року), які б доводили сплату позивачем витрат на правничу допомогу, отриману на підставі договору, у розмірі 6 000,00 грн, таким чином факт понесення позивачем судових витрат знайшов своє підтвердження у судовому засіданні, відповідно вимоги ОСОБА_1 про їх стягнення підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 17 - 19, 76 - 82, 133, 141, 258, 259, 263 - 266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд

В И Р І Ш И В:

Збільшений та уточнений позов ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 )

до Акціонерного товариства «Перший український Міжнародний Банк»,

( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 )

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна,

(адреса: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41)

приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольга Леонідівна,

(адреса: м. Київ, вул. Р. Окіпної, буд. 4-А)

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення незаконно утриманих коштів задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 5933 від 18.02.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український Міжнародний Банк» кредитних коштів у сумі 9 377,57 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 незаконно утримані кошти в розмірі 10 715 (десять тисяч сімсот п`ятнадцять) грн 33 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в сумі 6 000 (шість тисяч) грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український Міжнародний Банк» 2 270,00 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп судового збору в дохід держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Хорольський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: