Рішення № 96833188, 12.05.2021, Іваничівський районний суд Волинської області

справа № 156/33/21

Провадження № 2/156/163/21

рядок статзвіту 9

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 травня 2021 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Федечко М. О.,

за участю: секретаря судового засідання Салатюк Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в смт. Іваничі цивільну справу № 156/33/21 за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Литовезької сільської ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Литовезької сільської ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом. В своїй позовній заяві посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 . Він прийняв спадщину після його смерті, шляхом спільного проживання разом із спадкодавцем за однією адресою.

Звернувшись до державного нотаріуса Іваничівської державної нотаріальної контори Волинської області з метою отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно. Тому, змушений звернутися до суду з відповідним позовом та просить визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

21 січня 2021 року відкрите провадження у справі, справу до розгляду призначено в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 18 березня 2021 року витребувано спадкову справу після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

15 квітня 2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, від його представника ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримує та просить позов задоволити.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та представник відповідача Литовезької сільської ради в судове засідання не з`явилися, однак від них надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги визнають в повному обсязі, проти задоволення позову не заперечують.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Суд, дослідивши надані докази, приходить до висновку, що позов необхідно задоволити частково виходячи з наступних підстав.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копії погосподарської книги, станом на 01.01.1991 року житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 мав статус колгоспного двору і членами вказаного господарства були ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . (а.с. 84).

Колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб. Його створення і діяльність врегульовувалось положеннями 120-127 ЦК Української РСР 1963 року.

Зокрема, згідно з частиною першою статті 120 ЦК Української РСР майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, а частина друга статті 123 цього Кодексу визначала, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Закон Української РСР «Про власність», який набув чинності 15 квітня 1991 року, не містив поняття «колгоспний двір» і закріпив загальні положення щодо права власності на майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї.

Так, відповідно до статті 17 цього Закону майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

06 січня 1994 року набрав чинності Закон України від 16 грудня 1993 року № 3718-XII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким виключено з ЦК Української РСР статті 120-127, які врегульовували створення та діяльність колгоспного двору, і статтю 563 щодо спадкування майна колгоспного двору.

При вирішенні спорів щодо майна колишнього колгоспного двору, яке придбане до 15 квітня 1991 року, судам належить застосовувати норми, що регулювали власність цього двору до вказаної дати, зокрема, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір таких часток визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

При вирішенні питання щодо спадкування майна колишнього колгоспного двору судами належить виходити з того, що Закон Української РСР «Про власність» не містив положень, які виключали майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, зі складу спадщини.

У пункті 4 Постанови Верховної Ради Української РСР № 885-XII від 26 березня 1991 року «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» вказано, що правила, які містяться в Законі Української РСР «Про власність» і були передбачені Законом СРСР «Про власність в СРСР», застосовуються з дня введення в дію Закону СРСР «Про власність в СРСР», тобто з 1 липня 1990 року.

Таким чином, з 1 липня 1990 року при спадкуванні частки майна колишнього колгоспного двору застосовувалися загальні правила щодо спадкування.

До майна колгоспного двору застосовується діюче на той час законодавство і право власності на майно, яке належало колгоспному двору та збереглось після припинення його існування, мають члени колгоспного двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на частку в цьому майні, відповідно до ст. ст. 112,123,126 ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Таким чином, кожному із членів господарства належало по 1/5 частині будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Випискою з погосподарської книги № 3 за 2011-2015 роки Литовезької сільської ради, по особовому рахунку № НОМЕР_1 будинок з господарськими будівлями належить ОСОБА_4 і знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.13).

Як встановлено судом, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно копії спадкової справи № 8/2014 до майна померлої ОСОБА_5 спадщину після її смерті прийняла відповідач - ОСОБА_2 шляхом спільного проживання із спадкодавцем за однією адресою в АДРЕСА_1 та їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку (копія спадкової справи а.с. 87-105).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Згідно довідки Литовезької сільської ради від 29 грудня 2020 року № 84, після смерті ОСОБА_4 спадкоємцем є його син ОСОБА_1 , який проживав разом із спадкодавцем за однією адресою в АДРЕСА_1 до дня його смерті та проживає за даною адресою на даний час. (а.с.8). На ім`я померлого ОСОБА_4 у Іваничівській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу за № 271/2018 згідно якої, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовились від спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 про що подали письмові заяви до Іваничівської державної нотаріальної контори. Позивач прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_4 шляхом спільного проживання разом із спадкодавцем за однією адресою АДРЕСА_1 . Державним нотаріусом позивачу видано свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки та житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_2 (копія спадкової справи а.с. 53-67).

Таким чином спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв позивач шляхом спільного проживання разом із спадкодавцем за однією адресою. До складу спадщини увійшла 1/5 частина будинковолодіння.

Позивач звернувся до державного нотаріуса Іваничівської державної нотаріальної контори Кононенко Л.С. з метою отримання свідоцтва про прийняття спадщини, однак йому відмовлено у видачі свідоцтва у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно (а.с.39).

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК).

Згідно зі ст.1217 ЦК спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 346 ЦК України смерть власника є однією з підстав припинення права власності.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Стаття 1296 ЦК України визначає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За таких обставин, за позивачем слід визнати право власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Позивачем не ставилась позовна вимога про визнання за ним права власності на 1/5 частину будинковолодіння, яка належить йому як члену колгоспного двору, а тому суд не виходить за межі позовних вимог та не дає правову оцінку іншим майновим правам позивача у вказаній справі.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи, що визнання відповідачами та представником відповідача позову суперечить закону, суд не прийняв визнання ними позову, у зв`язку з чим було продовжено судовий розгляд.

Керуючись ст. ст.12, 13, 89, 141, 197, 259, 265, 268, 273 ЦПК України, ст. ст. 1216, 1217, 1223, 1241, 1268, 1270 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_3 , Литовезької сільської ради, місцезнаходження с. Литовеж вул. Володимира Якобчука, 11 Іваничівський район (Володимир-Волинський район) Волинська область, код ЄДРПОУ 04335252 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями - задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частину садибного (індивідуального) житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Згідно підп. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М. О. Федечко