Рішення № 96825340, 11.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/2694/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка - ОСОБА_1 (Позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту патрульної поліції України (Відповідач), в якому просить:

- розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні);

- зобов`язати Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з 11 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року;

- зобов`язати Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 року по жовтень 2017 року включно;

- стягнути з Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати понесені нею на отримання правничої допомоги у цій справі.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що проходить службу в Управлінні патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції України. Підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) постановлено виплачувати поліцейським доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Проте, в період з 07 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року відповідач всупереч вимогам зазначеної норми права не виплачував їй доплату за службу в нічний час.

Також позивачка зазначає, що відповідно до частини 5 статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Проте, з порушенням вимог статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» відповідач з моменту прийняття позивачки на службу в поліцію та до листопада 2017 року не здійснював індексацію її грошового забезпечення.

У зв`язку з вищенаведеним, адміністративний позов просить задоволити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує з наступних підстав.

Щодо нарахування та виплати доплати за службу в нічний час за період з 11 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року вказує таке. Поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Згідно з пунктом 1 Постанови № 988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Обов`язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час встановлений підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 988. Наведений у позовній заяві розрахунок заборгованості відповідача перед позивачкою з доплати за службу у нічний час є неправильним, оскільки позивачкою враховано фактично відпрацьований час та не взято до уваги норму пункту 11 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 (далі - Наказ № 260), згідно з яким поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний часу розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до вказаного Порядку та умов. Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць. Проте, підстав для стягнення заборгованості з доплати за службу у нічний час за період з 11 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року немає, оскільки датою державної реєстрації Департаменту патрульної поліції є 07 листопада 2015 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з червня 2016 року по жовтень 2017 року включно відповідач вказує таке. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У зв`язку з вищевикладеним просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивачка подала відповідь на відзив, у якій додатково вказує про те, що наведений у позовній заяві розрахунок заборгованості доплати за службу в нічний час за кожний місяць окремо за увесь період її виникнення повністю відповідає усім вимогам пункту 11 Розділу ІІ Порядку № 260. Зауважує, що просить стягнути доплату за службу в нічний час за період з 11 листопада 2015 року. Щодо заперечень відповідача проти стягнення індексації грошового забезпечення зазначає, що у відзиві процитовані лише норми законодавства з цього питання, проте не наведено жодних конкретних норм, які б вказували на те, що викладений у позовній заяві розрахунок індексації грошових доходів позивача за період з червня 2016 року по жовтень 2017 року є неправильним.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 04 березня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 проходить службу в Управлінні патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції України на посаді інспектора взводу № 1 батальйону № 1 м. Львів.

Згідно Інформації помісячно щодо загальної кількості робочих змін, в тому числі кількості нічних змін ОСОБА_1 за період з 11 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року включно, наданій за підписом начальника УПП у Львівській області Департаменту патрульної поліції (а.с.8) кількість нічних змін позивачки за період з 11 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року включно складає: у 2015 році - 6 (48 год.); у 2016 році - 55 (440 год.); у 2017 році - 29 (232 год.).

За період з 11 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року включно, позивачці не було виплачено доплату за службу в нічний час, що не заперечується відповідачем.

Крім того, відповідно до відомостей про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з листопада 2015 року по грудень 2017 року (а.с.6-7) позивачці з червня 2016 року по листопад 2017 року не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення.

Позивачка, уважаючи, що має право на нарахування та виплату доплати за службу в нічний час за період з 11 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року та індексації грошового забезпечення за період з червня 2016 року по жовтень 2017 року включно, звернулася з цим адміністративним позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці доплату за службу в нічний час за період з 11 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року та індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 року по жовтень 2017 року включно.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивачки доплату за службу в нічний час за період з 11 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої-другої статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

11 листопада 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988), (тут - і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Абзацом першим пункту 1 Постанови № 988 установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 988 визначено обов`язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260), (тут - і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 3 Розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 7 Розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.

Пунктом 11 Розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.

Відповідно до пункту 11 Розділу II Порядку № 260 поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.

Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00.

Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.

Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.

Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Зі змісту Інформації помісячно щодо загальної кількості робочих змін, в тому числі кількості нічних змін ОСОБА_1 за період з 11 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року включно, наданій за підписом начальника УПП у Львівській області Департаменту патрульної поліції суд встановив, що кількість нічних змін позивачки за період з 11 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року включно складає: у 2015 році - 6 (48 год.); у 2016 році - 55 (440 год.); у 2017 році - 29 (232 год.).

Отже, з урахуванням підпункту 3 пункту 5 Постанови № 988 та пункту 11 Розділу ІІ Порядку № 260 позивачка мала право на виплату доплати за службу в нічний час за період з 11 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року.

Проте, всупереч вимогам Постанови № 988 та Порядку № 260 доплату за службу в нічний час ОСОБА_1 за період з 11 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року відповідач не здійснював. Вказана обставина ним не заперечується.

Як встановив суд з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Департамент патрульної поліції зареєстровано як юридичну особу 07 листопада 2015 року.

Таким чином, відповідач протиправно не нараховував та не виплачував позивачці доплату за службу в нічний час за період з 11 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року.

Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що підстав для стягнення заборгованості з доплати за службу у нічний час за період з 11 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року немає, оскільки датою державної реєстрації Департаменту патрульної поліції є 07 листопада 2015 року. Адже вказана обставина не спростовує факту несення позивачкою служби у нічний час з 11 листопада 2015 року, тобто пізніше дати державної реєстрації Департаменту патрульної поліції, та як наслідок наявність у позивачки права на доплату за службу в нічний час саме з 11 листопада 2015 року, що і є предметом спору у цій справі.

Підсумовуючи викладене, суд доходить переконання, що відповідач безпідставно не здійснював позивачці виплату доплати за службу в нічний час за період з 11 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року, відтак слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивачки доплату за службу в нічний час за період з 11 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року.

Тому позовну вимогу у цій частині належить задовольнити у повному обсязі.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивачки індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 року по жовтень 2017 року включно, суд зазначає наступне.

За приписами частини 5 статті 94 Закону України «Про національну поліцію» грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частиною другою статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (тут - і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із абзацом другим статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною шостою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому, відповідно до визначення, яке міститься в абзаці третьому статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Згідно із статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин другої, шостої статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно із статтею 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (тут - і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з абзацами першим, другим, п`ятим, шостим пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Абзацами першим - шостим пункту 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Суд звертає увагу на те, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення поліцейських, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку № 1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

З наявних у матеріалах справи відомостей про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з листопада 2015 року по грудень 2017 року суд встановив, що позивачці з червня 2016 року по листопад 2017 року не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення.

Разом з тим, відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Держстату України у квітні 2016 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у 103 відсотка та складала 103,5 відсотка. Оскільки індекс споживчих цін за квітень 2016 року було опубліковано у травні 2016 року, то індексація грошового забезпечення повинна була б здійснюватися з червня 2016 року.

Таким чином, не нарахувавши та, не виплативши позивачці індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 року по листопад 2017 року, за відсутності для цього правових підстав, передбачених законом, відповідач допустив протиправну бездіяльність, а тому з метою ефективного відновлення порушеного права позивачки належить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивачки індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 року по жовтень 2017 року включно.

Тому позовну вимогу у цій частині також належить задовольнити повністю.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та при зверненні до суду з цим адміністративним позовом його не сплачувала, а тому розподіл судового збору на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивачки понесених нею витрат на професійну правничу допомогу у цій справі в розмірі 3000,00 грн., суд зазначає таке.

У позовній заяві позивачка зазначила, що орієнтований розмір судових витрат становить 3000,00 грн., що включає витрати на отриману нею правничу допомогу. Повідомила, що відповідно до статті 139 КАС України докази остаточного розміру витрат, які вона понесла під час розгляду цієї справи будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

31 березня 2021 року представник позивачки подав через електронну адресу суду клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, у якому просить стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 понесені нею під час розгляду справи № 380/2694/21 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

31 березня 2021 року представник відповідача через електронну адресу суду подала клопотання, у якому заперечує щодо клопотання представника позивачки про стягнення витрат на правничу допомогу, вказуючи, що заявлений ним час у 3 год. на підготовку позовної заяви є нелогічним та непідтвердженим, з огляду на сам зміст та нескладність виконання вказаного процесуального документу. Звертає увагу на те, що представником позивачки не надано підтверджуючих документів, які б свідчили про оплату витрат на правову допомогу. Вважає, що складення позовної заяви не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). Також зауважує, що складення адвокатського запиту не може враховуватися судом при розподілі судових витрат, оскільки зазначені витрати на правничу допомогу не пов`язані з судовими витратами та не підлягають відшкодуванню.

З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивачки.

Вирішуючи клопотання представника позивачки про стягнення витрат на правничу допомогу, із урахуванням клопотання представника відповідача про відмову у стягненні таких витрат, суд зазначає наступне.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пункту другого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Суд встановив, що 01 грудня 2020 року між ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Шпариком Назаром Ярославовичем (Виконавець) укладеного договір про надання правничої допомоги (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору відповідно до цього Договору Виконавець зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Правничою допомогою в розумінні цього Договору є захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення з Департаменту патрульної поліції компенсації за роботу у нічний час та проведення індексації (пункт 1.2 Договору).

Загальна вартість Договору складає суму вартості наданих виконавцем послуг, що наводиться в Акті виконаних робіт. Правнича допомога, передбачена пунктом цього Договору оплачується Клієнтом Виконавцю у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень за годину надання правничої допомоги Клієнту Виконавцем за фактично виконану роботу та дії, попередньо погоджені між сторонами (пункт 3.1 Договору).

Гонорар сплачується Клієнтом в момент підписання Акту виконаних робіт або протягом 30 календарних днів з дня отримання рахунку (пункт 3.3 Договору).

Як слідує зі змісту Акта виконаних робіт від 31 березня 2021 року Виконавцем (адвокатом Шпариком Назаром Ярославовичем) в інтересах Замовника ( ОСОБА_1 ) згідно договору про надання правничої допомоги від 01 грудня 2020 року у повному обсязі виконано зобов`язання - надана правнича допомога:

1. Підготовка та подання адвокатського запиту - 0,5 год.;

2. Підготовка і подання адміністративного позову до Департаменту патрульної поліції про стягнення заборгованості у вигляді доплати за службу в нічний час та заборгованість по індексації грошового забезпечення - 2 год.;

3. Підготовка та подання відповіді на відзив у справі № 380/2694/21 - 0,5 год.;

Правнича допомога, передбачена предметом Договору, оплачується Замовником Виконавцю в розмірі 1000,00 грн. за годину надання адвокатом правничої допомоги. Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між Замовником та Виконавцем, який надає правничу допомогу та становить 3000,00 (три тисячі гривень = 1000,00 грн./год. х 3 год.). Замовник визнає та приймає виконану роботу згідно Договору. Претензій щодо обсягу виконаної роботи сторони не мають.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що, крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п`ятій цієї статті. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Відповідно до частин дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, згідно з практикою якого заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За таких обставин суд зазначає, що ця адміністративна справа згідно положень статей 4, 12 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.

Так, предмет спору у цій справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Відшкодування витрат за оформлення адвокатського запиту до Департаменту патрульної поліції України суд вважає необґрунтованим з огляду на те, що в ордері на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1059005 від 10 лютого 2021 року чітко зазначено, що органом, у якому надається правова допомога, є Львівський окружний адміністративний суд.

Суд також враховує велику кількість справ з аналогічним предметом позову, поданим адвокатом Шпариком Назаром Ярославовичем до Львівського окружного адміністративного суду, шаблонний характер позовних заяв у цих справах, типовість обставин. Про наведене свідчать відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень (http://reestr.court.gov.ua), за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень Львівського окружного адміністративного суду з аналогічного предмету спору та аналогічні мотивам тим, що приведені у адміністративному позові позивачки.

Таким чином, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову та розміру судового збору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін та проведення судового засідання за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 1000,00 грн.

В той же час, суд погоджується доводами представника позивачки про те, що норма статті 134 КАС України передбачає можливість здійснювати розподіл судових витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають сплаті, тобто, ще не сплачені стороною.

Правова позиція з цього питання викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, у якій Суд заначив про те, що «КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На переконання колегії суддів, зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції».

З огляду на вищенаведену правову позицію Верховного Суду та, враховуючи доведеність позивачкою розміру понесених витрат на правничу допомогу у цій справі належними та допустимими доказами, суд відхиляє покликання сторони відповідача на те, що представник позивачки до клопотання не надав підтверджуючих документів, які б свідчили про оплату витрат на правничу допомогу, як на підставу для відмови у задоволенні клопотання про стягнення таких витрат.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048) про зобов`язання вчинити дії - задоволити повністю.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з 11 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 року по жовтень 2017 року включно.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У стягненні за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 2000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 11 травня 2021 року.

Суддя Клименко О.М.