Рішення № 96823777, 28.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2021 р. Справа№200/3651/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Голошивця І.О., за участю представника відповідача - Балдинюка М.Ю., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Маріупольської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанов про стягнення коштів.

Маріупольська міська рада звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в якому просила:

- скасувати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Балдинюка М.Ю. від 09.12.2019;

- скасувати постанову про стягнення виконавчого збору головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Балдинюка М.Ю. від 05.12.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова державного виконавця ВП №60795543 від 05.12.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн. та постанова державного виконавця ВП №60795543 від 09.12.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в загальній сумі 168,33 грн. були винесенні незаконно, необґрунтовано та є такими, що суперечать положенням статей 27 та 42 Закону України «Про виконавче провадження». Провадження за виконавчим листом було відкрито пізніше, ніж було здійснено фактичне виконання рішення. Позивач вважає, що державним виконавцем було грубо порушено виконавче законодавство, просив скасувати спірні постанови та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов у якому зазначено, що стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця. Державний виконавець діяв в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та у передбачений цим законом строк. Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2020 по справі №200/3651/20-а, позов повернуто.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2020, апеляційну скаргу Маріупольської міської ради на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2020 у справі №200/3651/20-а - задоволено.

Скасовано ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2020 та адміністративну справу №200/3651/20-а направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.09.2020 відкрито провадження у справі, яку вирішено розглянути за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, визначених ст.287 КАС України (категорія термінових адміністративних справ) та призначено судове засідання. Призначено судове засідання на 22.09.2020.

22.09.2020 відкладено розгляд справи до 07.10.2020 у зв`язку з продовженням терміну карантину.

07.10.2020 відкладено розгляд справи до 20.10.2020 у зв`язку з продовженням терміну карантину.

20.10.2020 відкладено розгляд справи до 05.11.2020 для надання додаткових доказів.

05.11.2020 відкладено розгляд справи до 18.11.2020 у зв`язку з участю судді у виборчій справі №200/10110/20-а.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.11.2020 зупинено провадження по справі № 200/3651/20-а, до набрання законної сили рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області по справі №263/17426/19.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2021 поновлено провадження в даній справі. Справу призначено до судового розгляду на 28.04.2021.

Сторони про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

05.12.2019 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було відкрито виконавче провадження ВП №60795543 з виконання виконавчого листа № 0540/8802/18-а виданого Донецьким окружним адміністративним судом 25.04.2019, яким зобов`язано Маріупольську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.12.2017 та прийняти рішення відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

05.12.2019 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області була винесена постанова ВП №60795543 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн.

09.12.2019 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області була винесена постанова ВП №60795543 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в загальній сумі 168,33 грн.

30.07.2019 Маріупольська міська рада винесла рішення № 7/43-4217 про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 від 18.12.2017 про надання дозволу на викуп земельної ділянки.

18.12.2019 Маріупольською міською радою було подано скаргу № 9401/2019 від 18.12.2019 до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на дії державного виконавця щодо винесення постанови від 05.12.2019 про стягнення виконавчого збору та постанови від 09.12.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

20.01.2020 Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) надало Маріупольській міській раді відповідь на вищезазначену скаргу від 18.12.2019, в якій зокрема зазначило, що оскаржувані постанови винесені у відповідності до діючого законодавства.

Крім того, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області по справі № 263/17426/19 від 22.12.2019 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання рішення від 30.07.2019 № 7/43-4217 незаконним - відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021 №263/17426/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення № 263/17426/19 від 22.12.2019 - задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області по справі №263/17426/19 від 22.12.2019 - скасовано. Закрито провадження у справі №263/17426/19 за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання рішення незаконним.

Данні обставини були встановлені судом та не заперечуються сторонами по справі.

Не погодившись з вищезазначеними постановами державного виконавця від 05.12.2019 та від 09.12.2019 Маріупольська міська рада звернулась до суду з даним адміністративним позовом, оскільки вважає, що виконавче провадження було відкрито пізніше, ніж було здійснено фактичне виконання рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в даній справі, суд виходив з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Отже, на момент прийняття державним виконавцем спірних постанов від 05.12.2019 та від 09.12.2019 діяла відповідна редакція Закону №1404-VIII.

Відповідно до ст.1 Закону № 1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За приписами частини 1 та 2 статті 27 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно з ч. 4 ст. 42 Закону № 1404-VІІІ, на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Пунктами 1-6 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також, ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VIII передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 42 Закону № 1404-VIII, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Аналізуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку про те, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Як встановлено судом, позивач, на момент отримання постанов ВП №60795543 від 05.12.2019 про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн., від 09.12.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в загальній сумі 168,33 грн., добровільно виконав рішення суду №0540/8802/18-а, до відкриття виконавчого провадження, про що повідомив орган виконавчої служби 18.12.2019 у своїй поданій скарзі № 9401/2019 від 18.12.2019 на дії державного виконавця щодо винесення постанови від 05.12.2019 про стягнення виконавчого збору.

З огляду на те, що виконавчий збір є винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначене дає підстави для висновку, що державний виконавець, приймаючи спірну постанову, не врахував принципу пропорційності, спрямованого на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що стягувач просила не закінчувати провадження, у зв`язку з тим, що на її думку, рішення суду не було виконано, оскільки перевірка та достовірність виконання рішення суду за яким було відкрито виконавче провадження відноситься до прямих повноважень державного виконавця.

Також, як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області по справі № 263/17426/19 від 22.12.2019 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання рішення від 30.07.2019 № 7/43-4217 незаконним - відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021 №263/17426/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення № 263/17426/19 від 22.12.2019 - задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області по справі №263/17426/19 від 22.12.2019 - скасовано. Закрито провадження у справі №263/17426/19 за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання рішення незаконним.

Суд також не приймає посилання відповідача на практику Верховного суду щодо того, що добровільне виконання судового рішення не звільняє боржника від обов`язку відшкодовувати витрати, що були понесені під час виконавчого провадження, оскільки в наведеній судовій практиці позивачем не було надано суду доказів добровільного виконання постанови суду без участі відповідача, а тому винесені відповідачем постанови ґрунтувались на Законі. В той же час в даній справі позивачем в повній мірі було доведене добровільне виконання рішення суду, до відкриття виконавчого провадження.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця від 05.12.2019 про стягнення виконавчого збору та від 09.12.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується платіжним дорученням № 275 від 09.04.2020, позивач за подання адміністративного позову сплатив 4204,20 грн. судового збору.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 4204,20 грн., наведена сума відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Маріупольської міської ради (ЄДРПОУ: 33852448) до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (ЄДРПОУ: 43315445) про скасування постанов про стягнення коштів - задовольнити.

Cкасувати постанову від 05.12.2019 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ВП №60795543 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн.

Cкасувати постанову від 09.12.2019 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ВП №60795543 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в загальній сумі 168,33 грн.

Стягнути з Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (ЄДРПОУ: 43315445) на користь Маріупольської міської ради (ЄДРПОУ: 33852448) суму судових витрат у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) гривні 20 копійок.

Повний текст рішення складено відповідно до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець