Ухвала суду № 96823417, 12.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

12 травня 2021 року Справа №160/4295/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., перевіривши матеріали уточненої позовної заяви ОСОБА_1 до Територіального управління державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне бюро розслідувань про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

23.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві від 24.02.2021 року №17- о про звільнення заступника начальника першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності) слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження структури та змін до штатного розпису з припиненням державної служби;

- поновити ОСОБА_1 на новоствореній посаді заступника начальника першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності) слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, або, у разі ліквідації її на день ухвалення судового рішення, на посаду заступника начальника слідчого відділу територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, з аналогічними функціональними обов`язками.

- стягнути з територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 29.03.2021 року позовну заяву прийнято, провадження у справу відкрито та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

06.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з уточненою позовною заявою, в якій виклав позовні вимоги до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві та Державного бюро розслідувань в такій редакції:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 15.10.2020 року № 583;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 20.10.2020 року № 197 ДСК;

- визнати протиправним та скасувати наказ територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава від 24.02.2021 року № 17-о про звільнення заступника начальника першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності) слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження структури та змін до штатного розпису з припиненням державної служби;

- поновити ОСОБА_1 на новоствореній посаді заступника начальника першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності) слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві або у разі ліквідації її на день ухвалення судового рішення, на посаду заступника начальника слідчого відділу територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, з аналогічними функціональними обов`язками;

- стягнути з територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Отже, позивач заявив додаткові позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказів Державного бюро розслідувань від 15.10.2020 року № 583 та від 20.10.2020 року № 197 ДСК.

В обгрунтування поданої заяви вказано, що на підставі зазначених наказів Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві позивача звільнено. Оскільки безпосередньо з даними документами позивача не ознайомлювали та відповідач надав вказані накази під час розгляду цієї справи, ОСОБА_1 доповнює предмет позову в цій частині.

Відповідно до пунктів 3, 5 та 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування наказів Державного бюро розслідувань від 15.10.2020 року № 583 та від 20.10.2020 року № 197 ДСК, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

З огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо проходження та звільнення з публічної служби охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах інших норм.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 року у справі №240/532/20.

Також, в постанові від 22 липня 2020 року у провадженні № К/9901/13509/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду звернув увагу, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Інститут строків у адміністративному процесі стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та, відповідно, вирішенні питання про дотримання, чи порушення позивачем цього строку, суду, насамперед, слід з`ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З долученої позивачем до позовної заяви копії попередження про наступне вивільнення від 02.11.2020 року випливає, що позивача попереджено про наступне скорочення посади, яку він обіймав, у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження структури та змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, відповідно до наказів Державного бюро розслідувань від 15.10.2020 року № 583 та від 20.10.2020 року № 197 ДСК.

З зазначеним повідомленням про наступне вивільнення позивача ознайомлено 02.11.2020 року, що підтверджується власноручним підписом ОСОБА_1 .

Отже, про наявність оскаржуваних наказів Державного бюро розслідувань позивач був обізнаний ще 02.11.2020 року.

До суду з заявою про доповнення предмету позову ОСОБА_1 звернувся 06.05.2021 року, тобто з пропуском місячного строку звернення.

Та обставина, що позивача безпосередньо не ознайомлювали з зазначеними наказами та те, що відповідач надав їх позивачу під час розгляду цієї справи не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

Також, суд звертає увагу, що зазначені накази ухвалами суду від 29.03.2021 року та від 27.04.2021 витребувані від Державного бюро розслідувань, проте наразі до матеріалів справи не надані. Тобто, позивач особисто отримав копії зазначених наказів, доказів неможливості їх отримання раніше позивачем не надано.

Таким чином позивачем порушено строк звернення до суду, не надано заяву про поновлення строку з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з частиною 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених стаття 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного суд залишає уточнену позовну заяву без руху та пропонує позивачу усунути недоліки шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування наказів Державного бюро розслідувань від 15.10.2020 року № 583 та від 20.10.2020 року № 197 ДСК, з доказами поважності причин пропуску відповідного строку.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, Державного бюро розслідувань про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду.

Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування наказів Державного бюро розслідувань від 15.10.2020 року № 583 та від 20.10.2020 року № 197 ДСК, з доказами поважності причин пропуску відповідного строку.

Копію ухвали про залишення уточненої позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та оскарженню не підлягає.

Суддя М.В. Бондар