Рішення № 96821295, 11.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.05.2021Справа № 910/554/21За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 172 701,19 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін: без виклику.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український папір" подало на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" з вимогою про стягнення 172 701,19 грн., з яких 164 420,40 грн. основного боргу, 2 197,24 грн. 3% річних та 6 083,55 грн. інфляційних втрат за порушення умов договору поставки № 20/05/94/53-143-01-20-01672 від 18.05.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08.02.2021 позивач подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій пояснив про сплату відповідачем суми борну у розмірі 164 420,40 грн. після звернення ним у суду з указаним позовом. Збільшив розмір нарахованих за прострочення виконання зобов`язання 3% річних до 2 481,04 грн.

Згідно з приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем дотримано вимоги ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а саме надано докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача, а відтак така заява про зменшення та збільшення в частині розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду. Отже має місце нова ціна позову 8 564, 59грн. (2 481,04 грн. 3% річних та 6 083,55 грн. інфляційних втрат), виходячи з якої й вирішується спір по суті.

Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляду справи.

23.02.2021 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому пояснив про сплату ним на користь позивача суми боргу у розмірі 164 420,40 грн., додавши відповідні платіжні доручення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

18.05.2020 між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 20/05/94/53-143-01-20-01672.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити у передбачені договором строки покупцю папір, а покупець прийняти та оплатити його на умовах договору.

Згідно умов п. 3.1 договору загальна сума договору складає 164 420,40 грн.

Термін договору відповідно до п. 10.1 договору встановлений з моменту його підписання сторонами і діє 2 роки.

Судом встановлено, що 01.06.2020 позивач поставив відповідачу продукцію згідно умов договору на суму 164 420,40 грн.

Факт поставки підтверджується наявними у матеріалах справи видатковою накладною № КР-02000244 від 01.06.2020, товарно-транспортною накладною № КР-02000244 від 01.06.2020.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом двох місяців після отримання покупцем партії продукції.

Враховуючи дату поставки продукції 01.06.2020 останній день її оплати є 01.08.2020.

Відповідач оплатив одержану продукцію у повному обсязі вартістю 164 420,40 грн. 04.02.2021, тобто з простроченням строків встановлених договором та після звернення в суд позивача з даним позовом.

Це підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №№ 700, 701 від 04.02.2021, поясненнями сторін.

Всупереч ст. 74 ГПК України доказів оплати одержаної продукції у передбачені договором строки суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що відповідач в обумовлені договором строки одержаний товар не оплатив, відтак допустив порушення зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов`язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2 481,04 грн. 3% річних та 6 083,55 грн. інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, ідентифікаційний код 25394112) 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 04 коп. 3% річних, 6 083 (шість тисячі вісімдесят три) грн. 55 коп. інфляційних втрат, 2 590 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто) грн. 52 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Борисенко