Ухвала суду № 96810809, 15.04.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2120/21-ц

пр. 4-с-214/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Соколова О.М.

при секретарі Проскурні А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві скаргу адвоката Калініченко О.В. в інтересах ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та скасування постанови про арешт грошових коштів на рахунку боржника в рамках виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката Калініченко О.В. в інтересах ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та скасування постанови про арешт грошових коштів на рахунку боржника в рамках виконавчого провадження.

В обґрунтування скарги вказує, що у провадженні державного виконавця Броварського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 24538669 з виконання виконавчого листа №2-5437, виданого 13.11.2011 Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 135406, 14 грн. Виконавцем в рамках виконавчого провадження № 24538669 було винесено постанову від 07.12.2020 р. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу на рахунок боржника для виплати соціальних виплат № НОМЕР_1 який відкритий у АТ «Приватбанк» та № НОМЕР_2 для отримання заробітної плати.

У зв`язку з тим, що виконавець наклав арешт на всі грошові кошти, які містяться на рахунках до виявлення конкретних рахунків після конкретних рахунків. Вказує, що оскільки у заяві стягувача не було зазначено конкретних рахунків боржника, державний виконавець не мав підстав для накладення арешту на рахунки.

В судове засідання сторони, які беруть участь у справі, не з`явились, повідомлялись вчасно та належним чином, заперечень, пояснень чи інших заяв процесуального характеру на адресу суду не надходило.

Представник скаржника подав через канцелярію суду заяву, якою просив розглядати справи у його відсутність, а скаргу задовольнити в повному обсязі .

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За наведених обставин враховуючи скороченні строки розгляду скарги, та те що справа тривалий час знаходиться в провадженні, суд визнав можливим розглянути скаргу за відсутності сторін.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи відповідно до ст. 447 ЦПК України.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч. 1 ст. 451 ЦПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Стаття 18 ЦПК України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно ч. 1 до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Судом встановлено, що у провадженні державного виконавця Броварського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 24538669 з виконання виконавчого листа №2-5437, виданого 13.11.2011 Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 135406, 14 грн.

Постановою державного виконавця від 07.12.2020 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт майна боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , вказану постанову направлено для виконання до банківських установ.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з п. 9.1. Інструкції, виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця, судовим рішенням (в тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження.

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» Бехкал А.А. має відкриті рахунки в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 на яку отримує соціальні виплати.

Таким чином, АТ КБ «Приватбанк» на виконання постанови державного виконавця 07.12.2020 року, наклав арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках ОСОБА_1 .

Частиною 2, 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

За умовами ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено вичерпний перелік підстави для зняття арешту з майна (коштів), а саме підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналізуючи вимоги цієї норми закону, у взаємозв`язку із фактичними обставинами у цій справі, необхідно зазначити, що в даному випадку зняття арешту можливе лише за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Статтею 10 Конвенції про захист заробітної плати № 95 від 01 липня 1949 р., ратифікована 23 червня 1992р. визначено, що заробітна плата може стати об`єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оплату праці» забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що внаслідок винесення державним виконавцем постанови про арешт усіх коштів на банківських рахунках ОСОБА_1 , який використовується останнім для отримання заробітної плати. При цьому, на підставі вказаної постанови арешт було накладено на всі грошові кошти, які є отриманою боржником заробітною платою, що суперечить положенням ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої у даному випадку, із заробітної плати боржника може бути утримано її частину у розмірі 20 відсотків.

За таких обставин, накладення арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, на оплату праці.

Даючи оцінку зібраним по справі доказам, та з урахуванням того, що арешт було накладено на грошові кошти, що містяться на зарплатному рахунку ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково, оскільки, встановлені у судовому засіданні обставини та відповідні їм докази підтверджують протиправність постанови державного виконавця Огородника Д.О. від 07.12.2020 року про арешт коштів у виконавчому провадженні № 24538669 в частині накладення арешту на карткові рахунки.

Так, як визначено у ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Що стосується вимоги щодо зобов`язання державного виконавця винести постанову про зняття арешту, то вказана вимога задоволенню не підлягає, оскільки судом задоволено вимогу про скасування постанови про накладення арешту, що передбачає автоматичне зняття арешту.

Враховуючи наведене вище, на підставі ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 4, 5, 47,49,50 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 4, 76, 77, 81, 258 - 260, 268, 273, 447-453 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Скаргу - задовольнити частково.

Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Броварського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Огородник Д.О. від 07.12.2020 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 24538669 в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку№ НОМЕР_1 який відкритий у АТ КБ «Приватбанк» для нарахування соціальних виплат та № НОМЕР_2 який використовується для виплати заробітної плати.

В задоволенні іншої частини вимог скарги - відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.М.Соколов