Рішення № 96801428, 16.12.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/8670/19

Провадження № 2/752/1801/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16.12.2020 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Оджубейської Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживача, визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

в квітні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просив: визнати недійсним збільшення АТ «Альфа-Банк» в односторонньому порядку з 1 вересня 2008 року відсоткової ставки за користування кредитом з 14,50 процентів річних до 16,50 процентів річних за кредитним договором від 9 лютого 2008 року № 490057012, укладеним між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 ; застосувати наслідки недійсності зміни відсоткової ставки шляхом зобов?язання АТ «Альфа-Банк» здійснити перерахунок суми заборгованості за кредитним договором від 9 лютого 2008 року № 490057012, укладеним між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , із застосуванням відсоткової ставки 14,50 процентів річних за користування кредитом.

В обґрунтування позову зазначено про те, що 09.02.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 490057012 про надання споживчого кредиту на придбання транспортного засобу, відповідно до умов якого позивач отримав кредит у розмірі 17 524,75 доларів США. Позивач зазначає, що відповідач з 1 вересня 2008 року змінив процентну ставку за кредитним договором з 14,20 % річних до 16,50 % річних. Вказане відбулось без дотримання процедури зміни в односторонньому порядку розміру процентної ставки, а саме - не було надіслано позивачу повідомлення про таку зміну.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26.04.2019 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

11.11.2019 року від представника відповідача АТ «Альфа-Банк» до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Представник відповідача вказує, що відповідачем здійснювались з 01.09.2008 року платежі за процентною ставкою у розмірі 16,50% річних. Про факт обізнаності про зміну процентної ставки з 01.09.2008 року позивач зазначає у самому тексті позову. Відтак, представник позивача просить застосувати до даних правовідносин положення ст. 267 ч. 4 ЦК України, оскільки сплив встановлений законом строк позовної давності для звернення позивача з даними позовними вимогами.

Окремо, представником позивача подано заяву про застосування строків позовної давності на підставі ст. 267 ч. 4 ЦК України.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.08.2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду в судове засідання.

Представник позивача підтримала позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі, просила суд позов задовольнити, з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на обізнаність позивача про зміну розміру процентної ставки ще з 2008 р., оскільки він частково виконував зобов`язання по поверненню суми кредиту та нарахованих відсотків.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд надходить до наступного.

Судом встановлено, що 19.02.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 490057012 (далі за тексом - кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 17 524,75 доларів США, на придбання транспортного засобу, зі сплатою 14,5 % річних, з кінцевим терміном повернення до 19.02.2015 року.

Згідно п. 3 розділу І кредитного договору, позичальник зобов?язується в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати банку проценти за користування кредитом, сплачувати комісії за дії банку, які вчиняються на користь позичальника, з метою сприяння останньому виконання ним своїх зобов?язань за договором. Повернення кредиту (його частини) та сплата процентів за користування ним здійснюється позичальником в порядку та на умовах, що визначені у додатку № 1 до цього договору, який є його невід?ємною частиною.

Відповідно до п. 8 розділу І кредитного договору, підпис позичальника на оригіналі договору, що залишається у банку, є письмовим підтвердженням, зокрема, ознайомлення позичальника у письмовій формі з інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів сукупних послуг.

Відповідно до п. 6.2 розділу ІІ кредитного договору, банк має право змінити розмір процентів за користування кредитом в разі зміни ситуації на світових фінансових ринках або на фінансовому ринку України, облікової ставки НБУ, індексу інфляції (споживчих цін), загальновизнаних внутрішньодержавних та/або міжнародних грошових та/або фондових індексів, змін в діючому законодавстві тощо. Зміна розміру процентів за користування кредитом здійснюється за правилом, відповідно до якого процентна ставка підвищується в разі підвищення вартості кредитних ресурсів. Про зміну розміру процентної ставки по кредиту та внесення у зв?язку із цим змін в Додаток № 1 до договору банк повідомляє позичальника за 7 днів до моменту настання таких змін шляхом направлення рекомендованого листа на адресу позичальника, зазначену в розділі І договору. У зв?язку зі зміною процентної ставки в разі настання події, незалежної від волі сторін, позичальник цим надає згоду на внесення змін до додатку № 1 до договору та викладення додатку № 1 у новій редакції. Сторони погоджуються, що оновлений додаток № 1 набуває чинності з дати зміни розміру процентної ставки. Оновлений розрахунок сукупної вартості кредиту та графік платежів по кредиту, який скасовує попередній і стає невід?ємною частиною договору, позичальник отримує в банку самостійно.

Таким чином, надавши банку право в односторонньому порядку змінювати розмір процентів, сторони у договорі узгодили процедуру зміни процентної ставки, а саме: у випадку прийняття кредитором такого рішення, банк повинен надіслати позивачу рекомендованим листом на адресу місця його проживання, зазначену у розділі № 1 договору, повідомлення про такі зміни протягом семи днів з дати зміни процентної ставки.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом положень ч. 1 ст. 651 та ч. 3 ст. 653 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. В разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що відповідачем протиправно з 1 вересня 2008 року змінено процентну ставку за кредитним договором з 14,20 % річних до 16,50 % річних, без направлення рекомендованим листом на адресу позивача повідомлення про таку зміну.

Суд зазначає, що матеріали цивільної справи не містять ані відомостей про направлення рекомендованим листом, ані відомостей про отримання позичальником ОСОБА_1 повідомлення про збільшення процентної ставки з 1 вересня 2008 року, з 14,20 % річних до 16,50 % річних, відповідач зазначених доказів в розпорядження суду не надав, відтак, суд надходить до висновку про порушення відповідачем процедури зміни процентної ставки за кредитним договором, передбаченої п. 6.2 розділу ІІ кредитного договору.

Разом з тим, суд вбачає наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Як роз`яснено у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення.

Звертаючись до суду з позовом, у тексті позову, позивачем зазначено про те, що процентна ставка за кредитним договором збільшена з 01.09.2008 року.

Звертаючись до суду із заявою про застосування строків позовної давності, представник відповідача зазначає, що позивачем здійснювались з 01.09.2008 року платежі за процентною ставкою у розмірі 16,50% річних.

Позивачем зазначених доводів не спростовано. Доказів, які б свідчили про те, що позивач дізнався про порушення свого права пізніше, ніж вересень 2008 року, позивачем в розпорядження суду не надано.

З позов про захист порушеного права та визнання недійсним підвищення процентної ставки позивач звернувся до суду лише у квітні 2019 року.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що наявні передбачені законом підстави для застосування до даних спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України.

З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню у зв`язку зі спливом строків позовної давності, про що заявлено представником відповідача АТ «Альфа-Б анк».

Керуючись положеннями ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживача, визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя