Рішення № 96796773, 29.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 квітня 2021 року №640/17129/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мамедової Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенза Девелопмент Груп" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенза Девелопмент Груп" (далі - позивач, ТОВ "Тенза Девелопмент Груп") до Київської митниці Держмитслужби (також далі - відповідач) про скасування рішень відповідача про коригування митної вартості від 01.06.2020 р. №UA100000/2020/000251/2 та №UA100000/2020/000252/2 (далі - оскаржувані рішення).

Ухвалою суду від 11.08.2020 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/17129/20 (далі - справа), яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що митному органу надані всі обов`язкові та додатково запитувані документи, що підтверджують заявлену митну вартість, обраний метод її визначення та складові документально й достовірно, як на момент здійснення митного оформлення, так і протягом дії гарантійних зобов`язань. Відмовляючи у застосуванні митної вартості заявленої декларантом, відповідач діяв всупереч законодавству України з питань митної справи, застосовуючи формальний та необґрунтований підхід, без аналізу поданих документів. А оскаржувані рішення базуються виключно на припущеннях, відтак є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані рішення прийняті ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Представником позивача 21.05.2020 р. в електронному вигляді були подані до Київської митниці Держмитслужби митні декларації №UA100510/2020/880888 (відносно товару: автомобіль легковий марка - Lamborghini, модель - Urus, новий, номер кузова - НОМЕР_1 , робочий об`єм циліндрів двигуна - 3996 см3, колір - чорний, потужність двигуна - 478 кВт, номер двигуна не визначено, тип двигуна - бензин, кількість місць - 5, в тому числі місце водія, календарний рік виготовлення - 2020, модельний рік виготовлення - 2020, призначення використання - для перевезення людей, категорія М1, колісна формула - 4*4, країна виробництва - IT, торговельна марка - Lamborghini, виробник - Automobili Lamborghini S.p.A) та №UA100510/2020/880889 (відносно товару: автомобіль легковий марка - Lamborghini, модель - Urus, новий, номер кузова - НОМЕР_2 , робочий об`єм циліндрів двигуна - 3996 см3, колір - чорний, потужність двигуна - 478 кВт, номер двигуна не визначено, тип двигуна - бензин, кількість місць - 5, в тому числі місце водія, календарний рік виготовлення - 2020, модельний рік виготовлення - 2020, призначення використання - для перевезення людей, категорія М1, колісна формула - 4*4, країна виробництва - IT, торговельна марка - Lamborghini, виробник - Automobili Lamborghini S.p.A), за якою автомобілі було заявлено до митного оформлення в митному режиму імпорту.

Митну вартість автомобілів було задекларовано у розмірі 205285,00 євро (МД №UA100510/2020/880888) та 199423,00 євро (МД №UA100510/2020/880889), за основним (першим) методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) товарів, які імпортуються.

В той же час, для підтвердження заявлених даних митниці подані документи, зокрема:

- зовнішньоекономічні договори від 17.05.2019 р. №275901 (ціна автомобіля - 199423,00 євро) та №275902 (ціна автомобіля - 205285,00 євро), разом із додатками;

- інвойси на попередню оплату (проформа) від 17.05.2019 р. №275901 на суму 199423,00 євро та №275902 на суму 205285,00 євро;

- інвойси на оплату від 22.03.2020 р. №262706029 на суму 199423,00 євро та №262706028 на суму 205285,00 євро;

- міжнародну транспортну накладну за якою товар був доставлений до митного кордону України №1153004 від 22.03.2020 р.;

- сертифікати походження ЕЕ321467 від 05.03.2020 та ЕЕ322911 від 16.03.2020;

- договір перевезення №16-03/20-1 від 16.03.2020 з ТОВ «Енержіа»;

- довідки про вартість перевезення №12 від 30.03.2020 та №3 від 30.03.2020, за якими вартість перевезення товару до кордону України становила 20 179,29 грн.;

- висновки про вартісні характеристики товару, складені оцінщиком КНДІСЕ №13263/20-54 та №13263/20-54 від 18.05.2020.

На виконання вимог відповідача, які зазначені в консультаціях, позивачем додатково надано завірені копії платіжних доручень, що підтверджують здійснення оплати за товар іноземному постачальнику; копію Додатку 1 від 16.03.2020 до Договору перевезення вантажу №16-03/20-1 від 16.03.2020; копію Заявки на перевезення №16032020 до зазначеного вище договору; копію рахунку №127 від 16.03.2020 на оплату послуг перевезення; копію акту надання послуг № 175 від 07.04.2020; копії довідок про вартість перевезення інших автомобілів, що перевозилися відповідно до Заявки на перевезення №16032020; копію платіжного доручення №18 від 16.03.2020 на оплату послуг перевезення; копії виписок з бухгалтерської документації (бухгалтерської довідки) Компанії від 28.05.2020 №1 та №2, що підтверджує сплату постачальнику вартості товару за контрактом, та містить реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; копію листа постачальника щодо допущеної помилки при заповненні графи 44 митної декларації країни відправлення; копію рахунку від 31.01.2020 №8 268010285, відповідно до якого Компанією було придбано інший транспортний засіб (Porsche Cayenne Turbo Coupe, номер кузову НОМЕР_3 ); копію митної декларації №UA100060/2020312544, відповідно до якої здійснене митне оформлення товару, згаданого у рахунку від 31.01.2020 №268010285; копію листа Міндоходів від 28.08.2013 №9921/6/99-99-24-02-04-15.

Проте, 01.06.2020 р. Київською митницею Державної митної служби України прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/000251/2 та №UA100000/2020/000252/2.

Згідно з прийнятими відповідачем рішеннями митна вартість вказаних вище товарів була визначена за резервним методом із посиланням на джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару №1 вартість нового аналогічного ТЗ згідно даних мережі інтернет www.autoscout24 (без врахування ПДВ) та витрат понесених на транспортування становить відносно товару за МД №UA100510/2020/880888 224588,00 євро + 20179,29 грн. рівень митної вартості становить 225280,49 євро, та відносно товару за МД №UA100510/2020/880889 - 209790,00 євро + 20179,29 грн. рівень митної вартості становить 210482,49 євро

Не погоджуючись із такими рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України, відносини, пов`язані із справлянням митних платежів регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Частиною першою статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною другою зазначеної статті є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 Митного кодексу України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію з питань перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. Але митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з матеріалів справи, разом із митними деклараціями позивач надав відповідачу для митного оформлення товарів документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару відповідно до вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України.

У подальшому, відповідачу на його вимогу надано додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

Щодо доводів відповідача, викладених в графі 33 оскаржуваних рішень та у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Тенза Девелопмент Груп" було повністю виконано умови оплати за контрактом, а саме, перераховано продавцю суму 20000,00 євро відповідно до платіжного доручення №2 від 22.05.2019 - тобто до передбаченої контрактом дати здійснення першого платежу, та перераховано продавцю залишок вартості товару відповідно до платіжних доручень №2 від 19.02.2020, N9 3 від 20.02.2020, №4 від 24.02.2020, N9 5 від 2.03.2020 (копії надані митниці разом з митною декларацією) до дати передання транспортного засобу - тобто 22.03.2020.

Отже, відсутні підстави для застосування будь-яких санкцій цивільно-правового характеру (у т.ч. пені) відповідно до контракту. При цьому, позивач стверджував, а відповідачем не спростовано, що жодних інших платежів на користь продавця, крім сплати вартості товару, не здійснювалося.

Щодо наявності підписів/штампів на платіжних дорученнях, сформованих у вигляді електронного документу.

У запиті про надання додаткових документів відповідач вказував, що на даних копіях платіжних доручень відсутня дата, підпис та відбиток штампу банку, що, на його думку, є порушенням п. 3.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України (далі - Положення), затвердженого постановою НБУ від 28.07.2008 №216.

Однак, відповідачем безпідставно не прийнято до уваги п. 1.4 Положення, відповідно до якого платник має право надсилати платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах до уповноваженого банку як у паперовій формі, так і у формі електронного розрахункового документа за допомогою систем дистанційного обслуговування "клієнт-банк", "клієнт- Інтернет-банк" тощо. У даному випадку, платіжні доручення створювалися у вигляді електронних документів (про що свідчать відмітки банківської електронної системи «іТіnу» щодо реквізитів відповідного кваліфікованого електронного підпису. А тому, формування платіжних доручень у електронному вигляді унеможливлює проставляння фізичних відбитків печаток/підписів на електронному документі. При цьому, відмітки про дату отримання та проведення транзакцій наявні на копіях електронних документів.

Щодо підтвердження витрат на транспортування для цілей визначення митної вартості товару суд звертає увагу на наступне.

Для підтвердження розміру транспортних витрат для цілей визначення митної вартості товару, декларантом було надано відповідачу довідку перевізника ТОВ «Енержіа» №13 від 30.03.2020.

У запиті відповідача про надання додаткових документів стверджується, що зазначена вище довідка не засвідчена підписом головного бухгалтера, що, на думку відповідача, суперечить вимогам наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Проте, згаданий вище наказ Мінфіну не містить жодних положень щодо необхідності наявності підпису саме головного бухгалтера на будь-яких типах документів. Водночас, надану до митного оформлення Довідку підписано керівником ТОВ «Енержіа».

Відповідач також посилається на положення наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення" і вважає, що для підтвердження витрат на транспортування митному органу мають подаватися: саме рахунок/акт виконаних робіт перевізника, а також документи на оплату послуг з перевезення, а також калькуляція витрат (при перевезенні власним транспортним засобом).

Разом з цим, статтею 53 МК України не визначено конкретні типи документів, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому, наказ Мінфіну, на який посилається відповідач, також не встановлює вичерпного переліку документів, що підтверджують транспортні витрати для цілей митної оцінки.

Щодо відсутності витрат на навантаження та вивантаження суд зазначає наступне.

У запиті про надання додаткових документів відповідачем вказувалось, що у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо витрат на навантаження та вивантаження товарів.

При цьому, відповідно до п. 1 Додатку 1 від 16.03.2020 до Договору перевезення вантажу №16- 03/20-1 від 16.03.2020, послуги навантаження та розвантаження включено у загальну вартість послуги з перевезення.

З урахуванням викладеного, декларантом фактично не було понесено окремих витрат на завантаження/розвантаження товарів. Відтак, відсутні підстави для здійснення додавання до ціни, фактично сплаченої за Товар окремих витрат на завантаження/розвантаження товарів.

Щодо номеру інвойсу у митній декларації країни відправлення .

У запиті про надання додаткових документів відповідач вказує, що у митній декларації країни відправлення №20ЕЕ1310ЕЕ70639283 від 02.03.2020 зазначено номер рахунку (інвойсу) від 31.01.2020 №268010285. Документ з такими реквізитами не надавався під час митного оформлення Товару за МД №UA100510/2620/880888.

Відповідно до митної декларації №20ЕЕ1310ЕЕ70639283 було здійснено вивезення за межі ЄС до України двох автомобілів:

Товар 1 - Porsche Cayenne Turbo Coupe, номер кузову НОМЕР_4 - оформлено у митному відношенні за іншою МД - №UA100060/2020/312544 від 30.03.2020.

Товар 2 - Lamborghini Urus, номер кузову НОМЕР_1 - заявлено до митного оформлення за МД №UA100510/2020/880888.

Рахунок від 31.01.2020 №268010285 не стосується Товару і був виписаний естонським покупцем на інший автомобіль - Porsche Cayenne Turbo Coupe (який був експортований в Україну за цією ж декларацією).

За інформацією AUTO 100 AS, при заповненні митної декларації №20ЕЕ1310EE70639283 від 02.03.2020 у графі 44 на товар №2 було допущено помилку, і невірно вказано реквізити рахунку від 31.01.2020 №268010285 (замість правильного номеру №262706028 від 22.03.2020).

Щодо відсутності договорів з третіми особами та посередницьких послуг, пов`язаних із поставкою Товару суд констатує наступне.

У запиті про надання додаткових документів відповідач стверджував, що компанія- продавець є дилером, проте документи з третіми особами до митного оформлення не надано. Митниця також пропонувала декларанту надати такі документи як: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).

При цьому, як зазначив позивач, що не спростовано відповідачем, ТОВ "Тенза Девелопмент Груп" імпортує Товар на виконання зовнішньоекономічних контрактів від 17.05.2019 №275902 та №275902, укладеного безпосередньо з іноземним продавцем AUTO 100 AS, який продає Товар від власного імені і за власний рахунок.

Відповідно до листа Міндоходів від 28.08.2013 №9921/6/99-99-24-02-04-15, договори (угоди, контракти) з третіми особами, пов`язані із договором про поставку оцінюваних товарів можуть бути запитані митницею саме для дослідження того, чи не причетна до продажу третя сторона (наприклад агент з продажу чи закупівлі).

При цьому, позивач зазначив, що не спростовано відповідачем, що під час постачання Товару у рамках контракту від 17.05.2019 №275902 будь-які треті особи (у т.ч. агенти з продажу, брокери на товарних біржах) участі не брали. Також повідомлено, що відповідно до умов контракту, всі платежі за поставлені в Україну товари здійснюються виключно на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у контракті. При цьому, здійснення будь-яких інших платежів за товари третім особам контрактом не передбачено.

Таким чином, всупереч доводам відповідача позивачем належним чином підтверджено ціну товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Неможливість відповідача з поданих позивачем документів підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товару, є підставою для застосування ним іншого методу визначення митної вартості цього товару.

Разом з тим, такий сумнів відповідача та неможливість визначення митної вартості з поданих декларантом документів не підтверджується наявними матеріалами справи та проведеним аналізом наданих доказів у даній справі.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд вважає, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем необґрунтовано з порушенням вимог законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенза Девелопмент Груп" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Суд також звертає увагу, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, відтак, суд вважає за доцільне, задовольняючи позов, викласти зміст резолютивної частини постанови, з урахуванням специфіки позовних вимог, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 3452,33 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенза Девелопмент Груп" (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 23-Б; код ЄДРПОУ 41259803) до Київської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, 8-А; код ЄДРПОУ 43337359) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості від 01.06.2020 р. №UA100000/2020/000251/2 та №UA100000/2020/000252/2.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенза Девелопмент Груп" сплачений ним судовий збір у розмірі 3452,33 грн. (три тисячі чотириста п`ятдесят дві гривні тридцять три копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Мамедова