Рішення № 96795798, 22.04.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2021 року м. Рівне №460/555/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Сищук К.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1.,

відповідача: представник Безпалов А.В., третьої особи відповідача: представник Безпалов А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРівненської обласної прокуратури третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Офіс Генерального прокурора про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки виконання рішення, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рівненської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Офіс Генерального прокурора про стягнення з Рівненської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, що виник в результаті затримки негайного виконання рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020 у справі №817/2166/16 про поновлення на роботі за період з 10.07.2020 по 22.10.2020 в розмірі 128652,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою від 09.07.2020 Восьмого апеляційного адміністративного суду поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області з 07.11.2016 та стягнуто з Прокуратури Рівненської області середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 508108,00 грн. Зазначив, що лише 23.10.2020 наказом Генерального прокурора №416-к його поновлено на посаді керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області, однак Рівненською обласною прокуратурою всупереч вимог ст.236 Кодексу законів про працю України, середній заробіток за час затримки (з 10.07.2020 по 22.10.2020) поновлення на посаді, виплачено не було.

Ухвалою суду від 03.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, залучено до участі у справі Офіс Генерального прокурора як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав на безпідставність позовних вимог. На обґрунтування поданого відзиву зазначив, що позивач звернувся до Офісу Генерального прокурора про негайне виконання судового рішення від 09.07.2020 лише 04.08.2020. Однак, через відсутність у структурі і штатному розписі прокуратури Рівненської області вакантної посади керівника Сарненської місцевої прокуратури та відсутності в Законі України "Про прокуратуру" правового механізму виконання судових рішень шляхом звільнення з адміністративної посади прокурора у разі поновлення на роботі прокурора, який раніше обіймав відповідну посаду, позивача поновлено на посаді 23.10.2020 наказом Генерального прокурора №416к. Також вказав, що пункт 10 постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 , яким було визначено застосування коригуючого коефіцієнту, втратив чинність, а відтак позивачем невірно обчислено сума середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню.

Представником Офісу Генерального прокурора надано пояснення на позовну заяву, в яких зазначив, що до 04.08.2020 ОСОБА_1 не подавалося жодної заяви про поновлення його на посаді керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області. Крім того, під час вжиття заходів до добровільного виконання рішення суду встановлено неможливість його виконання з об`єктивних причин, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій просив позов задовольнити повністю з аналогічних підстав наведених у позовній заяві.

У судовому засіданні 03.03.2021 розгляд справи відкладено до 06.04.2021.

У судовому засіданні 06.04.2021 оголошено перерву до 22.04.2021.

У судове засідання 22.04.2021 прибув позивач, підтримав заявлені позовні вимоги, та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

До суду також прибув представник відповідача та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, заперечив проти позовних вимог, та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 22.04.2021.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, з`ясувавши обставини справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020 у справі №817/2166/16 визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України "Про притягнення до дисциплінорної відповідальності" від 07.11.2016 №26дк; поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області з 07.11.2016 та стягнуто з Прокуратури Рівненської області середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 508108,00 грн. Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді підлягала негайному виконанню.

04.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до Офісу Генерального прокурора із зверненням про поновлення на посаді керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області (а.с.23-24).

Листом від 10.09.29020 №07-57842-20 Офіс Генерального прокурора провідомив , що у структурному і штатному розписі прокуратури Рівненської області відсутня вакантна посада керівника Сарненської місцевої прокуратури (а.с.25).

Наказом Генерального прокурора від 23.10.2020 №416к наказ Генеральної прокуратури України "Про притягнення до дисциплінорної відповідальності" від 07.11.2016 №26дк щодо звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області та з органів прокуратури з позбавленням класного чину "радник юстиції", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 19.08.2015 №566к, - скасовано. Поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області з 07.11.2016 (а.с.22).

Із врахуванням того, що позивача поновлено на роботі лише 23.10.2020, а Рівненською обласною прокуратурою середній заробіток за час затримки поновлення на посаді виплачено не було, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку він вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 КЗпП України обумовлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Отже, нормами КЗпП України передбачені випадки стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема у разі поновлення на роботі вирішується питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП України), а у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника вирішується питання оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника (стаття 236 КЗпП України).

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання постанови від 09.07.2020 Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №817/2166/16 наказом Генерального прокурора від 23.10.2020 №416к наказ Генеральної прокуратури України "Про притягнення до дисциплінорної відповідальності" від 07.11.2016 №26дк щодо звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області та з органів прокуратури з позбавленням класного чину "радник юстиції", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 19.08.2015 №566к, - скасовано. Поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області з 07.11.2016

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Отже, з 23.10.2020 позивача фактично було поновлено на роботі, таким чином, у даній справі вимушений прогул, за який позивач просить стягнути середній заробіток, стосується стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України).

У Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012.Конституційний Суд України вирішив/роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що для середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі початком перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки визначальним є факт виконання рішення суду про поновлення на роботі.

У даному випадку, період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі становить з 10.07.2020 по 22.10.2020.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що оскільки рішення суду про поновлення позивача на роботі від 09.07.2020 відповідачем виконано 23.10.2020, то відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

При цьому, суд вважає неприйнятними доводи відповідача стосовного того, що у затримці виконанні рішення суду про поновлення позивача на роботі від 09.07.2020 винен сам позивач, оскільки звернувся до Офісу Генерального прокурора лише 04.08.2020.

В частині шостій статті 235 КЗпП України зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинною на час прийняття оскарженого рішення, далі - КАС України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною третьою статті 14 КАС України (у редакції, чинною на час прийняття оскарженого рішення), невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом

За статтею статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 5-1 КЗпП України установлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Невиконання або несвоєчасне виконання судового рішення є відповідною підставою для звернення позивача до суду. При цьому, позивач наділений правом самостійно обирати спосіб захисту його порушених прав, як то шляхом звернення до суду з відповідним позовом, так і шляхом встановлення контролю за виконанням судового рішення про поновлення його на посаді.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 20 червня 2018 року по справі № 826/808/16. З огляду на встановлені державні гарантії обов`язковості виконання судових рішень, Верховний Суд зазначає, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року в справі № 760/9521/15-ц.

Статтею 27 Закону України Про оплату праці передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі Порядок №100), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Пунктом 2 Порядку № 100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

У разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.

У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

Пунктом 3 Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Абзацом 3 пункту 3 Порядку передбачено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з пунктом 5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку №100, середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Пунктом 10 Порядку № 100, у редакції, яка діяла у спірний період (з 10.07.2020 по 22.10.2020) передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Пункт 10 виключено на підставі Постанови КМУ №1213 від 09.12.2020 року.

Однак у період, який охоплює предмет позову (з 10.07.2020 по 22.10.2020 року) пункт 10 Порядку №100 був чинним.

Враховуючи, що розрахунок середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, суд наводить її розрахунок.

Так, відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 13.12.2016 №18-264 середня заробітна плата ОСОБА_1 за останні 2 календарних місяці роботи, які передують події звільнення становила 16444,09 грн. Середньоденна заробітна плата становила: 747,46 грн.

Розрахунок кількості днів затримки виконання рішення суду з 10.07.2020 по 22.10.2020 року:

Липень 2020 -16;

Серпень 2020 - 20;

Вересень 2020 - 22;

Жовтень 2020 - 15.

Усього робочих днів за період 73.

Щодо застосування коефіцієнту підвищення, передбаченого пунктом 10 Порядку №100.

Коефіцієнт підвищення, що включаються при обчисленні середньої заробітної плати, розраховується шляхом ділення тарифної ставки (окладу встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (оклад), яку він мав до підвищення (листи Мінсоцполітики України від 24.10.2008 р. N 696/13/84-08, від 11.05.2017 г. N 1398/0/101-17).

Відповідно до висновку про застосування норм права, наведеного у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 572/2429/15-ц, тлумачення частини другої статті 235 КЗпП, пункту 10 Порядку № 100, свідчить, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

При цьому, якщо за період від часу звільнення працівника до часу поновлення його на роботі підприємство здійснювало підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу заробітна плата працівника підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 7 червня 2020 року у справі №820/1505/18.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури затверджено схеми окладів, зокрема, підвищено посадові оклади працівників прокуратур місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та прирівняних до них прокуратур.

Коефіцієнт підвищення, на який необхідно прокоригувати виплати, що включаються при обчисленні середньої заробітної плати, розраховується шляхом ділення тарифної ставки (окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (оклад), яку він мав до підвищення, (листи Мінсоцполітики України від 24.10.2008 N 696/13/84-08, від 11.05.2017 N 1398/0/101-17, від 03.08.2005 № 18-441-1).

Тобто, з 06.09.2017 застосовується коефіцієнт коригування до середнього заробітку, який дорівнює 2,3578 (8000 : 3393= 2,3578, де 8000,00 грн. - оклад після підвищення заробітної плати з 96.09.2017; 3393,00 грн. - оклад до підвищення заробітної плати до 06.09.2017). Отже, середньоденний заробіток з 06.09.2017 становить 1762,36 грн. (747,46 *2,3578 = 1762,36 грн.).

Таким чином середній заробіток за час затримки виконання судового рішення за період з 10.07.2020 по 22.10.2020 складає 128652,28 грн. (1762,36 грн/день * 73 дні).

З урахуванням встановлених обставин справи (затримка виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020 у справі № 817/2166/16 про поновлення на роботі), суд дійшов висновку про стягнення з Рівненської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі за період з 10.07.2020 по 22.10.2020 року у розмірі 128652,28 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, оцінюючи докази, які є у справі, в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат у відповідості до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Рівненської обласної прокуратури (33028, м.Рівне, вул.16 Липня, 52, код ЄДРПОУ 02910077), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Офіс Генерального прокурора (01001, м.Київ, вул.Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки виконання рішення задовольнити повністю.

Стягнути з Рівненської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, що виник в результаті затримки негайного виконання рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020 у справі №817/2166/16 про поновлення на роботі за період з 10.07.2020 по 22.10.2020 в розмірі 128652,28 грн. (сто двадцять вісім тисяч шістсот п`ятдесят дві гривні двадцять вісім копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 11 травня 2021 року

Суддя У.М. Нор