Рішення № 96793309, 11.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2021 р. Справа№200/1218/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Аканова О.О., розглянувши в порядку загального провадження адміністративний позов в письмовому провадженні ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до військової частини 9937 (Донецький прикордонний загін) (місцезнаходження: 87521, Донецька область, вул.Гагаріна, буд.150А, код ЄДРПОУ 14321726) про

визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення зі списків особового складу військової частини;

зобов`язання провести нарахування та виплату у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (вислуга років на день виключення зі списків особового складу складала 12 років 05 місяців 09 днів відповідно до п.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення без застосування базового місяця 2008 року;

зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2017 по листопад 2020 включно в сумі 153 149,55 грн. із застосуванням місяця для обчислення споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з грудня 2017 по березень 2018 (січень 2008), а з березня 2018 по грудень 2020 (березня 2018), з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі компенсації за недоотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 1 січня 2020 року;

зобов`язання нарахування та виплати грошової компенсації за недоотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 1 січня 2020 року з урахуванням проведених виплат,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що йому не виплачено 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення та компенсація за недоотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна, які відповідно до Закону підлягають обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказали, що військовослужбовцям, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення. За пільгови роки виплата не нараховується. а враховуються лише календарні роки служби. Зазначає, що чинним законодавством передбачено виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовця у межах наявного фінансового ресурсу. Разом з тим, в 2016 році відбулось збільшення грошового забезпечення військовослужбовців. В зв' язку з цим, на виконання вимог телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015 №248/3/9/1/1150 щодо збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових частин роз`яснення від 04.01.2016 №248/3/9/1/2 згідно яких у зв`язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 згідно яких індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не враховувати до окремого роз`яснення. В постанові №178 немає чіткого визначення майнової політики здійснення нарахування грошової компенсації за недоотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна.

Ухвалою суду від 04 лютого 2021 року відкрито провадження у справі розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання на 04 березня 2021 року о 09:00 год.

Ухвалою суду від 04 березня 2021 року відкладено розгляд справи на 01 квітня 2021 року о 10:15 год.

Ухвалою суду від 01 квітня 2021 року розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; продовжено підготовче засідання на тридцять днів з ініціативи суду; призначено підготовче засідання на 12 квітня 2021 року о 10:15 год.

Ухвалою суду від 12 квітня 2021 року закрито підготовче провадження по адміністративній справі; призначено судовий розгляд по суті на 09:15 год. 11 травня 2021 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Жовтневим РВ Маріупольського МУ ГУ МВС в Донецькій області 10 вересня 2007 року.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 13 квітня 2018 року.

Відповідно до витягу з наказу начальника 1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 27 листопада 2020 №686-ОС прапорщика ОСОБА_1 , звільненого з військової служби в запас наказом від 29.10.2020 №620-ОС, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Вислуга років на 29 листопада 2020 складає: календарна: 06 років 00 місяців 01 день; пільгова 06 років 05 місяців 08 днів; всього 12 років 05 місяців 09 днів. Щорічну основну відпустку за 2020 рік використав 30 календарних днів. Зазначено про виплату грошової компенсації за 42 днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018, 2019, 2020 року. Остаточною датою закінчення проходження військової служби наказано вважати 29 листопада 2020 року.

В матеріалах справи міститься довідка-розрахунок №110 на виплату компенсації за недоотримане грошове майно, архівні відомості про нарахування позивачу виплат за періоди: з січня 2017 по грудень 2017, з січня 2018 по грудень 2018, з січня 2019 по грудень 2019, з січня 2020 по грудень 2020; довідка про остаточний розрахунок при звільненні позивача.

В матеріалах справи наявний розрахунок індексації грошового забезпечення позивачу за період з листопада 2017 по грудень 2020 року.

Судом встановлено наступне.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення зі списків особового складу військової частини; зобов`язання провести нарахування та виплату у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (вислуга років на день виключення зі списків особового складу складала 12 років 05 місяців 09 днів відповідно до п.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Аналогічна правова позиція міститься у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби.

За змістом правових норм абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII та абзацу другого пункту 10 Порядку № 393 законодавець розмежовує визначення самого права військовослужбовця, крім військовослужбовців строкової військової служби, на таку одноразову грошову допомогу при звільненні та визначення розміру такої допомоги.

У розумінні вказаних правових норм військовослужбовець, що звільнений з військової служби за закінченням контракту, крім військовослужбовців строкової військової служби, має право на виплату одноразової грошової допомоги "за наявності вислуги 10 років і більше".

Більш того, законодавець не надає визначень ні "календарної вислуги років" ні пільгової вислуги років". Правовими нормами Порядку № 393 та Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" законодавець лише визначає періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах. Тобто, законодавець визначає лише способи обчислення вислуги років.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 806/2104/17, яка відповідно до вимог статті 242 КАС України підлягає врахуванню судом до спірних правовідносин.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що у випадку звільнення військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової військової служби, з військової служби за закінченням контракту такі військовослужбовці мають права на спірну одноразову грошову допомогу за наявності вислуги 10 років і більше, незалежно від способу її обчислення (у календарному обчисленні чи на пільгових умовах).

Разом з тим, розмір такої одноразової грошової допомоги для такої категорії військовослужбовців знаходиться в прямій залежності від кількості повних календарних років їх служби.

Таким чином, позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби за наявності вислуги років, яка перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом першим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII.

Розмір такої допомоги визначається у вигляді 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повний календарний рік служби, тобто, у розглядуваному випадку за кожні 25 повних календарних років служби Позивача.

Відповідно до п.1 глави 9 розділу 5 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 року № 558 (надалі - Інструкція № 558). військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), у разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту. безпосереднім підпорядкуванням близькій особі. систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).

Сторонами не заперечується факт того, що вислуга років позивача складає: календарна: 06 років 00 місяців 01 день; пільгова 06 років 05 місяців 08 днів; всього 12 років 05 місяців 09 днів.

Тобто, в даній Інструкції № 558 допущено власне трактування положень статті 15 Закону № 2011-XII та пункту 10 Порядку № 393.

В силу вимог ст.7 КАС України правові норми Інструкції № 558 не мають вищої юридичної сили відносно Закону № 2011-XII та Порядку № 393, а тому не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Отже твердження відповідача про наявність обов`язкової умови для виплати одноразової грошової допомоги вислуги років понад 10 років саме у календарному обчисленні такої вислуги, суд вважає необґрунтованими, оскільки вказані доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем вимог законодавства.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію згідно з якою у Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 06.07.1999 № 8-рп/99; від 20.03.2002 № 5-рп/2002; від 17.03.2004 № 7-рп/2004).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення із списків особового складу військової частини; зобов`язання провести нарахування та виплату у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (вислуга років на день виключення зі списків особового складу складала 12 років 05 місяців 09 днів відповідно до п.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення без застосування базового місяця 2008 року; зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2017 по листопад 2020 включно в сумі 153149,55 грн. із застосуванням місяця для обчислення споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з грудня 2017 по березень 2018 (січень 2008), а з березня 2018 по грудень 2020 (березня 2018), з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 3 та 4 статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-ХІІ).

У статті 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами 1, 2 та 6 статті 5 Закону № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

У пункті 1-1 Порядку № 1078 визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме:

1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів;

2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;

3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;

4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються;

6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів;

7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 року, яка набрала чинності з 15.12.2015 року у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

При цьому, індексація не нараховується, якщо розмір підвищення посадового окладу перевищує величину індексу споживчих цін.

Відповідач, відмовивши позивачу у проведенні індексації, не заперечує ту обставину, що позивач має право на виплату індексації, однак вказав, що індексація не може бути виплачена, оскільки у державному бюджеті відсутні кошти на ці цілі, а виплата індексації прямо залежить від бюджетного фінансування.

Проте, суд вважає, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17 та постанові від 19 березня 2020 року у справі № 820/5286/17.

Що стосується базового місяця для індексації грошового утримання, то суд зазначає наступне.

Статтею 5, 9 та 10 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи.

Крім того постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2002 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затверджено відповідний Порядок.

Проаналізувавши правові положення Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078, апеляційний суд дійшов висновку, що обчислення, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення належить до виключних повноважень роботодавця. А тому ні суд, ні позивач не може перебирати на себе ці повноваження і обчислювати самостійно суму індексації.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2020 року в справі № 240/11882/19.

Отже, підстави для зобов`язання відповідача здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця: "січень 2008 року", "березень 2018" відсутні.

Тобто, визначення базового місяця для виплати індексації належить до дискреційних повноважень відповідача.

Виходячи з цього нарахуванню та виплаті позивачу підлягає індексація грошового забезпечення за період з листопада 2017 по грудень 2020 року.

У зв`язку з цим суд вважає, що адміністративний позов в цій частині підлягає частковому задоволенню, шляхом визнання бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення протиправною та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2017 по грудень 2020 року.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі компенсації за недоотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 1 січня 2020 року; зобов`язання нарахування та виплати грошової компенсації за недоотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 1 січня 2020 року з урахуванням проведених виплат, суд зазначає наступне.

Порядок виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно врегульовано Наказом Міністерства оборони України 29.04.2016 № 232, яким затверджена інструкція "Про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період".

Відповідно до п.4 розділу 3 Інструкції, під час звільнення в запас або у відставку військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу, нараховується заборгованість за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач прийнятий на військову службу за контрактом із запасу та на момент звільнення мае календарну вислугу більше ніж 5 років, а тому набув права на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Представником відповідача до суду надано витяг з наказу начальника 1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби від 29.12.2020 №757-ОС про виплату грошової компенсації за недоотримане речове майно військовослужбовцям прикордонного загону звільнених у запас (відставку) замість належних до видачі предметів речового майна під час проходження служби в Державній прикордонній службі позивачу в розмірі 15103,29 грн., відомость за грудень про виплату грошової компенсації за невикористане речове майно позивачу в розмірі 14876,74 грн.

Згідно платіжного доручення №4403 від 29 грудня 2020 виплачено компенсація за речове майно військовослужбовцям звільненим у запас у 12.2020 за наказом 757-ОС від 29.12.2020 в розмірі 162 371,89 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, а тому питання про вирішення розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до військової частини 9937 (Донецький прикордонний загін) (місцезнаходження: 87521, Донецька область, вул.Гагаріна, буд.150А, код ЄДРПОУ 14321726) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення зі списків особового складу військової частини; зобов`язання провести нарахування та виплату у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (вислуга років на день виключення зі списків особового складу складала 12 років 05 місяців 09 днів відповідно до п.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення без застосування базового місяця 2008 року; зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2017 по листопад 2020 включно в сумі 153 149,55 грн. із застосуванням місяця для обчислення споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з грудня 2017 по березень 2018 (січень 2008), а з березня 2018 по грудень 2020 (березня 2018), з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі компенсації за недоотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 1 січня 2020 року; зобов`язання нарахування та виплати грошової компенсації за недоотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 1 січня 2020 року з урахуванням проведених виплат - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини 9937 (Донецький прикордонний загін) (місцезнаходження: 87521, Донецька область, вул.Гагаріна, буд.150А, код ЄДРПОУ 14321726) щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення зі списків особового складу військової частини.

Зобов`язати військову частину 9937 (Донецький прикордонний загін) (місцезнаходження: 87521, Донецька область, вул.Гагаріна, буд.150А, код ЄДРПОУ 14321726) провести нарахування та виплату у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за кожний повний календарний рік служби (вислуга років на день виключення зі списків особового складу складала 12 років 05 місяців 09 днів відповідно до п.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Визнати протиправною бездіяльність військової частини 9937 (Донецький прикордонний загін) (місцезнаходження: 87521, Донецька область, вул.Гагаріна, буд.150А, код ЄДРПОУ 14321726) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з листопада 2017 по грудень 2020року.

Зобов`язати військову частину 9937 (Донецький прикордонний загін) (місцезнаходження: 87521, Донецька область, вул.Гагаріна, буд.150А, код ЄДРПОУ 14321726) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2017 по грудень 2020 року.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Аканов