Рішення № 96793234, 11.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2021 р. Справа№200/526/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5, код ЄДРПОУ 23346787) про зобов`язання зробити перерахунок пенсії з втрати годувальника з 01.01.2017 на підставі юридичного факту, встановленого рішенням суду, та виплачувати її у розмірі 30 процентів заробітку померлого годувальника,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, з урахуванням уточненого адміністративного позову просить суд зобов`язати відповідача зробити перерахунок пенсії по втраті годувальника з 01.01.2017, на підставі рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07.09.2020 №243/6896/20 про визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім з 01.01.2017 та виплатити її позивачці з 01.01.2017, зобов`язати виплатити пенсію у розмірі 30 відсотків заробітку померлого годувальника за результатами перерахунку з 01.01.2017 та виплачувати її в такому розмірі в подальшому.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 є батьком неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно до рішення суду, визнаний безвісно відсутнім з 01.01.2017. Після набрання законної сили рішенням у справі №243/6896/20 про визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім, позивач 05.11.2020 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Пенсія була призначена з дня набрання судовим рішенням законної сили. Позивач вважає, що пенсійні виплати повинні бути призначені з дня визнання безвісно відсутнім годувальника, а саме з 01.01.2017, що встановлено рішенням суду у справі №243/6896/20. Окрім цього позивач вважає протиправним і розмір нарахованої суми відповідачем суми пенсії, оскільки на її думку відповідач при розрахунку повинен був використовувати приписи ст. 44 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Ухвалою суду від 25.01.2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 22.02.2021 об 10 год. 00 хв.

У встановлений судом строк відповідач подав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає, зазначає, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника була призначена з моменту набрання рішенням законної сили тобто з 08.10.2020, вказане рішення не має жодного зобов`язання щодо призначення пенсійних виплат з 2017 року. Відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", вказаний вид пенсії призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника у випадку, коли звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Разом із тим, відповідач наголошує про безпідставність вимог позивачки, щодо розрахунку розміру пенсії у 30%, оскільки Законом України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено. Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України №1058-IV пенсія у зв`язку із втратою годувальника призначається на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 50% пенсії за віком померлого годувальника. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 22.02.2021 справу відкладено на 18.03.2021 об 09 год. 45 хв.

Ухвалою суду від 18.03.2021 розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 08.04.2021 року.

Ухвалою суду від 08.04.2021 року справу відкладено на 12.04.2021 року.

Ухвалою суду від 12.04.2021 закрито підготовче провадження у справі, судовий розгляд по суті на 11.05.2021.

До судового засідання, призначеного на 11.05.2021 сторони не з`явились, належним чином повідомлені про час та дату судового засідання у справі, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли.

Суд, керуючись ч. 9 ст. 205 КАС України та відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, розгляд справи здійснив у письмовому провадженні.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5, код ЄДРПОУ 23346787).

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області у справі №243/6896/20 від 07.09.2020 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано безвісно відсутнім з 01.01.2017, рішення набрало законної сили 08.10.2020 року.

05.11.2020 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою №10289 про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

Рішенням відповідача від 01.02.2021 №053130005922 позивачці згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 08.10.2020 призначено пенсію по втраті годувальника у розмірі 2313,23 грн.

Позивач не погодившись із датою призначення пенсійних виплат та розміром пенсії звернулась до суду із даним позовом за оскарженням порушеного права.

Отже предметом спору у даній справі є правомірність визначення дати з якої призначена пенсії та визначення її розміру.

Надані сторонами у справі письмові докази досліджені судом у порядку ст. 211 КАС України.

Правова позицію суду обґрунтована таким.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі, зокрема, втрати годувальника.

Основні принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Пенсія у зв`язку з втратою годувальника є пенсійною виплатою, що призначається в солідарній системі (ч.1 ст.9 Закону №1058-IV).

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначені положеннями статті 36 Закону №1058-IV, на підставі яких, така пенсія призначається дітям незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатні члени сім`ї особи, зниклої безвісти, у порядку, передбаченому Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти", які були на її утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу годувальника, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти" (ч.1 ст.36 Закону №1058-ІV).

Частиною другою статті 36 Закону №1058-IV передбачено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Відповідно до частини 7 статті 36 Закону №1058-IV положення цього Закону, що стосуються сім`ї померлого, відповідно поширюються і на сім`ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.

Аналогічні норми містить і Закон України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти" від 12.07.2018 №2505-VІІІ (далі - Закон №2505- VIII).

Зокрема, частина четверта статті 6 Закону №2505-VIII визначає, що члени сім`ї особи, зниклої безвісти, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством. Члени сім`ї особи, зниклої безвісти, мають право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника з урахуванням таких особливостей:

1) непрацездатні члени сім`ї особи, зниклої безвісти, які були на її утриманні, незалежно від наявного в особи, зниклої безвісти, страхового стажу, мають право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника у порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо інше не передбачено цим Законом. Дітям особи, зниклої безвісти, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні такої особи. Батьки і чоловік (дружина) особи, зниклої безвісти, які не були на її утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо внаслідок такого зникнення вони втратили джерело засобів до існування;

2) право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника з урахуванням положень цього Закону виникає через один місяць з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника виплачується членам сім`ї особи, зниклої безвісти, з урахуванням положень цього Закону за весь час, протягом якого особа, зникла безвісти, зберігає цей правовий статус;

4) право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника припиняється з дня, наступного за днем внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відмітки про встановлення місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків особи, зниклої безвісти;

5) смерть особи, яка мала статус зниклої безвісти, чи визнання її померлою у встановленому законодавством порядку надає родичам такої особи право на звернення для отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника на загальних підставах, передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із частиною 1 статті 38 Закону №1058-ІV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Судом встановлено, що позивач, звертаючись до відповідача, подала необхідні документи, передбачені Порядком №22-1.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім встановлених законом випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Зокрема, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника (пункт 3 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV).

05.11.2020 року позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області області у справі №243/6896/20 від 07.09.2020 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано безвісно відсутнім з 01.01.2017, рішення набрало законної сили 08.10.2020 року.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Суд зазначає, що позивач звернулась до пенсійного органу після набрання рішенням законної сили - 05.11.2020, що виключає висновок відповідача щодо пропуску нею 12 місячного строку звернення із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що позивач звернулася до органів Пенсійного фонду України до спливу 12 місяців з моменту набрання судовим рішенням законної сили. Відтак, є всі підстави для призначення позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника з моменту визнання годувальника безвісно відсутнім.

Щодо права позивачки на призначення пенсії по втраті годувальника, відповідно до приписів ч.1 ст.44 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З 01.01.2004 набув чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон №1058).

Статтею 1 Закону №1058 визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону №1058, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Отже, із набуттям з 01.01.2004 чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначення пенсій, зокрема пенсій по втраті годувальника, здійснюється у відповідності саме до положень Закону №1058.

Зазначене твердження суду узгоджується з положеннями пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058, відповідно до яких, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Отже, на даний час положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються виключно в частині визначення права на пенсію за вислугу років, у зв`язку з чим положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» до спірних правовідносин не застосуються.

Суд зазначає, що питання призначення пенсії по втраті годувальника визначено статтями 36-38 Закону №1058.

Так, частиною 1 статті 37 Закону №1058 визначено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Розмір пенсії за віком померлого годувальника визначається згідно ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за формулою: П = Зп ? Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що обчислення розміру пенсії у зв`язку із втратою годувальника проведено відповідачем у відповідності до вимог статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.

Отже, дії відповідача в частині проведення розрахунку розміру призначення пенсії є правомірними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно із ст.72 КАС, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем частково доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до часткового задоволення, та виходячи за межі заявлених у цій справі вимог позивачки та керуючить ч.2 ст.9 КАС України, з метою захисту порушених прав обрати спосіб захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо визначення дати з якої призначена пенсія та зобов`язання відповідача здійснити її перерахунок відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно з ч. 4. ст. 6 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти" з 01.01.2017 року.

Разом із тим, суд відмовляє у задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача виплатити позивачу пенсію з 01.01.2017, оскільки вказана вимога є передчасною, так як такий перерахунок ще не зроблено і у відповідача, станом на момент розгляду даної справи, обов`язок проведення виплати донарахованих сум пенсії позивача ще не настав, а суд не вирішує питання про захист прав, які можливо будуть порушені у майбутньому.

Крім цього, проведення перерахунку на підставі даного рішення саме по собі є підставою для проведення відповідачем відповідних виплат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Враховуючи те, що судом відстрочено сплату судово збору позивачу та те, що позов задоволено частково то з позивача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню сума у розмірі 454 грн. та з відповідача підлягає стягненню сума у розмірі 454 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5, код ЄДРПОУ 23346787) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5, код ЄДРПОУ 23346787) щодо визначення дати з якої призначена пенсія ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) - протиправними.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5, код ЄДРПОУ 23346787) здійснити перерахунок пенсії по втраті годувальника з 01.01.2017 на підставі рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07.09.2020 №243/6896/20 про визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім з 01.01.2017 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ч. 4 ст. 6 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти".

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області (місцезнаходження: 84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул. Поштова, 5, код ЄДРПОУ 23346787) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 454 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 454 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.О. Аканов