Рішення № 96792662, 22.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року Справа № 160/4611/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк», про визнання протиправними та нечинними постанов, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича (далі - відповідач), в якому просить визнати дії відповідача у виконавчому провадженні №64082663 неправомірними та противоправними, а саме:

- визнати противоправною та нечинною постанову від 05 березня 2021 року приватного виконавця виконавчого округа Дніпропетровської області Ванжа Олександра Володимировича за виконавчим провадженням №64082663 про опис та арешт майна боржника житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності - ОСОБА_1 , і знаходиться на 1-му поверсі 5 поверхового будинку, та складається з 2х кімнат житловою площею 30,5 кв. метрів, загальною площею 44,9 кв. метрів, у тому числі 1-а-кімната 16,9 кв. метрів, 2-а кімната 13,6 кв. метрів, кухня площею 5,9 кв. метрів, ванна кімната-площею 2,7 кв. метра, коридор площею 5,2 кв. метра, комора площею 0,6 кв. метра, висота стін 2,5 метра, матеріал зовнішіх стін - бетонні блоки, матеріал перекриття - залізобетон. Розпорядженням Міської Ради від 28.11.2007 року узаконено переобладнання квартири загальна площа складає 43,2 кв. метра, житлова 30,5 кв. метра;

- визнати противоправною та нечинною постанову від 11 січня 2021 року приватного виконавця виконавчого округа Дніпропетровської області Ванжа Олександра Володимировича за виконавчим провадженням №64082663 про арешт майна боржника житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності - ОСОБА_1 ;

- визнати противоправною та нечинною постанову від 11 січня 2021 року приватного виконавця виконавчого округа Дніпропетровської області Ванжа Олександра Володимировича за виконавчим провадженням №64082663 про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 року адміністративний позов залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до канцелярії суду доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.

06.04.2021 року позивачем усунуто недоліки адміністративного позову в строк, визначений Кодексом адміністративного судочинства України, шляхом надання до канцелярії суду заяви про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 року поновлено строк звернення до суду з даним позовом, відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 21.04.2021 року, відповідно до ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, даною ухвалою залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк».

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву до 20.04.2021 року, а третій особі - пояснень на адміністративний позов.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи О.В. щодо прийняття постанов про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна божника та про опис та арешт майна боржника є незаконними та протиправними, у зв`язку з тим, що норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього закону. Таким чином, прийняті постанови є протиправними та підлягають скасуванню.

20.04.2021 року представником відповідача подано письмовий відзив на позов, в якому у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що дії при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження №64082663 від 11.01.2021 року, постанови про арешт майна боржника від 11.01.2021 року у виконавчому провадженні та постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 05.03.2021 року відповідають вимогам законодавства про виконавче провадження, оскільки вчинені на виконання заяви стягувача АТ КБ «Приват Банк» від 11.01.2021 року про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом, вчиненим 19.10.2020 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за номером №1116. При цьому, в ході проведення виконавчий дій з`ясовано, що фактично квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , має стан нежитлового приміщення та використовується саме, як нежитлове приміщення Вказане також підтверджується технічним паспортом наявним в матеріалах виконавчого провадження, виготовленим КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради 23 жовтня 2009 року на замовлення ОСОБА_1 , безпосереднім оглядом вказаного приміщення, фото фіксацією тощо. При цьому, зареєстроване відповідне майно в реєстрі прав власності на нерухоме майно, як житлова квартира, але в даному випадку, й сама по собі перереєстрація квартири була неможлива з підстав наявності відповідних обтяжень, в тому числі пов`язаних з іпотекою. Тобто вказана нерухомість не використовується боржником, як місце постійного проживання, у зв`язку з чим вказане майно не підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Отже, в даному випадку, було звернуто стягнення на майно боржника - квартиру, яка не використовується боржником, як місце постійного проживання, у зв`язку з чим вказане майно не підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Квартира, на яку звернено стягнення використовується, як нежитлове приміщення, боржник в ній не проживає, доводи боржника, що вона зареєстрована, як житлове приміщення, іншого житлового приміщення у боржника не має, у зв`язку з чим останній використовує її, як місце постійного проживання, та воно є єдиним його житлом, є критичними, оскільки доказів на підтвердження того не надано. При цьому, боржник має можливість надати доступ приватному виконавцю до вищезазначеного житлового приміщення, для з`ясування відповідних обставин, огляду майна, але останнім не надається такий доступ, а навпаки боржник вводить суд в оману, з метою уникнення виконання рішення. На підставі викладеного у задоволенні позову просив відмовити.

Пояснення щодо позову від третьої особи - Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до суду не надходили.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19.10.2020 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис №1116 на користь АТ КБ «Приват Банк» щодо звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_1 , згідно іпотечного договору від 18.12.2007 року за №232-1.

11.01.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжа Олександром Володимировичем розглянуто заяву про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Бондар І.М. №1116 від 19.10.2020 року щодо звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приват Банк» згідно договору іпотеки №232-1 від 18.12.2007 року та відкрито виконавче провадження № 64082663.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжа О.В. від 11.01.2021 року у виконавчому провадженні №64082663 накладено арешт на майно боржника, а саме: квартиру, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_2

05.03.2021 року приватним виконавцем у виконавчому провадженні №64082663 винесена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме - описано та накладено арешт на нерухоме майно, що є власністю ОСОБА_2 та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вважає вказані постанови приватного виконавця протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення приватним виконавцем постанов про відкриття виконавчого провадження №64082663 від 11.01.2021 року, про арешт майна боржника від 11.01.2021 року та про опис та арешт майна боржника від 05.03.2021 року.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Частиною 2 ст. 13 Закону №1404-VIII перебачено, що арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону №1404-VIII, у разі, якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закон

Згідно із ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Статтею 50 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Відповідно положень статті 56 Закону № 1404 арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Положеннями частини 7 статті 51 Закону № 1404 встановлено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку.

Законом України Про іпотеку від 05.06.2003 року № 898-IV (далі - Закон № 898-IV) визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно положень статті 3 Закону № 898-IV іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до положень частин 1 та 3 статті 33 Закону № 898-IV у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, іпотека виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов`язання і спрямована на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

У іпотекодержателя виникає право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання боржником зобов`язання за основним договором. При цьому, звернення стягнення на заставлене майно є правом, а не обов`язком іпотекодержателя.

Разом з тим, пп. 1 п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03.06.2014 року постановлено, що протягом дії цього Закону не може бути примусове стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Позивачем у позові зазначено, що відповідно до п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», мораторій полягає саме у неможливості примусової реалізації (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, однак не охоплює інші дії, які можуть бути вчинені у межах виконавчого провадження. Вищезазначений мораторій встановлює виключно обмеження щодо передачі права власності на нерухоме майно (його відчудження) іншій особі без згоди власника.

У постанові від 10.04.2019 року у справі № 726/1538/16-ц (провадження № 14-111цс19) Велика Палата Верховного Суду, зокрема, зазначила: «…мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави). Крім того, згідно з пунктом 4 Закону № 1304-VII протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Вказаний Закон є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності. Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає виконанню…».

Частиною 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у межах виконавчого провадження №64082663, приватним виконавцем здійснено арешт майна, що підтверджується постановою про арешт майна від 11.01.2021 року та постановою про опис та арешт майна від 05.03.2021 року.

Отже, оскаржуваними постановами жодних дій, направлених на відчуження арештованого майна здійснено не було.

Суд зазначає, що наведені постанови стосуються лише арешту майна боржника та питання примусової реалізації майна в них не порушується.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно з абз 1-3 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна, відповідно винесення такої постанови є обов`язком приватного виконавця.

Отже, належність квартири позивача за адресою: АДРЕСА_1 до нерухомого майна, на яке поширюється заборона примусового стягнення відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підлягає подальшій перевірці під час виконавчого провадження та дія мораторію, встановленого вищезазначеним Законом України, жодним чином не впливає на обов`язок приватного виконавця щодо проведення такої виконавчої дії, як накладення арешту на майно, встановленої Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії приватного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження №64082663 від 11.01.2021 року, постанови про арешт майна боржника від 11.01.2021 року у виконавчому провадженні та постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 05.03.2021 року відповідають вимогам законодавства про виконавче провадження.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича, а також постанови про відкриття виконавчого провадження №64082663 від 11.01.2021 року, постанови про арешт майна боржника від 11.01.2021 року у виконавчому провадженні та постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 05.03.2021 року, не є протиправними, у зв`язку з чим відсутні підстави для їх скасування.

Разом з тим, на думку суду, в даному випадку суперечать нормам чинного законодавства України подальші дії приватного виконавця з реалізації арештованого майна та виставлення останнього на публічні торги, оскільки фактично можуть призвести до неможливості виконання іншого рішення суду, які в свою чергу позивачем не оскаржуються.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено протиправності прийняття приватним виконавцем постанов про відкриття виконавчого провадження №64082663 від 11.01.2021 року, про арешт майна боржника від 11.01.2021 року у виконавчому провадженні та постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 05.03.2021 року, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для вирішення питання стосовно повернення судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, а також стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича (49044, м. Дніпро, вул. Я. Самарського, буд. 6, прим. 15, оф. 3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570), про визнання протиправними та нечинними постанов - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець