Рішення № 96792561, 21.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року Справа № 160/15375/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій просить визнати протиправним рішення відділу з питань перерахунків пенсій №3 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у вигляді листа від 22 травня 2020 року № 555/03.7-22, пов`язаного з відмовою в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та в частині незарахування до пенсійного стажу період роботи з 01.01.2004 р. по 05.12.2008 р.; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 з 31 липня 2017 року, з часу первісного звернення з заявою про призначення пенсії за віком, зарахувавши до пенсійного стажу ОСОБА_1 період роботи 01.01.2004 р. по 05.12.2008 р.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 31.07.2017 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком та всіма необхідними документами. Відповідачем у своєму рішенні №54 від 07.08.2017 року було відмовлено в призначені пенсії так як призначення пенсії за віком в Україні можливо за умови надання до управління Пенсійного фонду України за місцем проживання, зокрема, паспорта громадянина України або посвідки на постійне місце проживання в Україні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення ( виклику) сторін.

Відповідачем 10.12.2020 року отримано копію ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження в даній адміністративній справі та копію позову разом із копіями доданих до нього документів.

Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та не надав у строки встановлені ухвалою суду відзив на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

15.05.1981 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, у звязку із чим позивач змінила своє прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 .

27.02.1990 року позивач розірвала шлюб із ОСОБА_4 , прізвище ОСОБА_6 після розірвання шлюбу залишила.

У 1981 році позивач закінчила Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту ім. М.І. Калініна за спеціальністю прикладна математика та їй присвоєна кваліфікація інженера-математика.

У 1997 році у Національній гірничій академії України позивач пройшла підготовку за спеціальністю фінанси та кредит та їй присвоєно кваліфікацію економіст.

В період з 17.11.1981р. по 05.12.2008р. позивач працювала в різних підприємствах та організаціях на території України, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 , наявною в матеріалах справи.

25.09.1992 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_7 , після укладення шлюбу залишила прізвище ОСОБА_6 .

22.06.2007 року позивач ОСОБА_8 уклала шлюб із громадянином ОСОБА_10 .

Після реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_1 .

У 2008 році позивач виїхала на постійне місце проживання в Канаду.

31.07.2017 року ОСОБА_1 особисто звернулася до Лівобережного обєднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, із заявою про призначення їй пенсії за віком.

До заяви ОСОБА_1 долучила такі документи: трудова книжка; паспорт громадянина України для виїзду за кордон з постійним місцем проживання в Канаді; картка фізичної особи-платника податків (дублікат); диплом про навчання серія НОМЕР_2 ; довідка від 31.07.2017 року № 8, надана обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив № 362» про тимчасове мешкання без реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; свідоцтво про народження (повторне); свідоцтво про укладення шлюбу; свідоцтво про розірвання шлюбу; свідоцтво про народження; заяву про виплату пенсії через установу банку.

Рішенням комісії про розгляд питань повязаних з призначенням та перерахунком пенсій Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі № 54 від 07.08.2017 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком.

В обґрунтування вищевказаної відмови у призначенні позивачу пенсії за віком №54 від 07.08.2017 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначило про те, що позивачем для призначення пенсії за віком надано довідку про тимчасове мешкання без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , проте документа, який би засвідчував реєстрацію в Самарському районі м. Дніпро, позивачем не надано, а тому позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на території України, у зв`язку з ненаданням паспорту громадянина України або посвідки на постійне проживання в Україні.

Не погодившись із вказаним рішенням органу Пенсійного фонду України позивач звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за захистом порушених прав.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року по справі № 160/7563/18 позов задоволено, визнано протиправним рішення Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі № 54 від 07.08.2017 року про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути подану 31.07.2017 року заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з прийняттям відповідного рішення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №160/7563/18 набрало законної сили 11.12.2018 року.

Відповідачем повторно було розглянуто заяву позивача на виконання рішення суду по справі № 160/7563/18, прийнято розпорядження від 17.12.2018 року про відмову в призначенні пенсії та листом від 19.12.2018 №1442/03-09/26 повідомлено про результат розгляду, яким повторно відмовлено позивачу в призначені пенсії.

Вважаючи, що рішення суду в адміністративній справі №160/7563/18 відповідач не виконав, представник позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_11 27.03.2019 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про визнання дій протиправними щодо невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 року по справі № 160/7563/18 у якій просила: визнати протиправним рішення Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі Самарського відділу з питань призначення перерахунку та виплати пенсій від 07.08.2017 року № 54 пов`язаного з відмовою в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути повторно подану 31.07.2017 року заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з прийняттям відповідного рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неналежного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 року по справі № 160/7563/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вжити заходів щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 року у справі №160/7563/18 та повторно розглянути подану 31.07.2017 року заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з прийняттям відповідного рішення.

Ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 року відповідачем оскаржена не була та набрала законної сили.

При цьому, доказів повторного розгляду заяви позивача від 31.07.2017 року на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 року відповідачем не було надано, а судом не було встановлено.

Отже, станом на 21.05.2020 року відповідачем не було розглянуто заяву про призначення пенсії від 31.07.2017 року.

21.05.2020 року, представник позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_11 знову звернулась до відповідача щодо призначення пенсії позивачу за віком з часу її звернення з заявою про призначення пенсії.

Відповідач за результатами розгляду заяви від 21.05.2020 року відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та зазначив, що згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності не менше 15 років по 31.12.2017 року. Починаючи з 01.01.2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2019 по 31.12.2019 року - не менше 26 років. Позивачем до заяви про призначення пенсії не надано паспорт громадянина України, який засвідчує громадянство та місце проживання. Одночасно зазначено, що згідно наданих документів стаж, який можливо зарахувати ОСОБА_1 складає 26 років 7 місяців 18 днів. Неможливо зарахувати до загального стажу період роботи з 01.01.2004 року по 05.12.2008 року, так як в індивідуальних відомостях про застраховану особу є розбіжності в прізвищі, а саме: в картці фізичної особи -платника податків одержувач ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 , а в відомостях про застраховану особу зазначено « ОСОБА_12 ». Отже, в призначенні пенсії відмовлено у зв`язку з відсутністю умов.

Незгода позивача з прийнятим рішенням стала підставою для звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Порядок нарахування та виплати пенсії встановлені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Згідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003р. (далі - Закон №1058) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до ст.26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року .

Отже, позивач, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та звернулась з заявою про призначення пенсії 31.07.2017 року, досягла віку 58 років та має право на пенсію за віком за умови наявності не менше 15 років страхового стажу.

Статтею 44 Закону №1058 визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005р. затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", (далі - Порядок №22-1).

Згідно пункту 1.1 Порядку №22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

При цьому, постановою правління Пенсійного фонду України №25-1 від 14.12.2015р. встановлено, що Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), застосовується з урахуванням того, що, зокрема, із заявами про призначення пенсії до управлінь Пенсійного фонду України у Вінницькій, Донецькій, Київській та Херсонській областях, починаючи з 01 січня 2016 року; в Запорізькій, Кіровоградській, Миколаївській, Черкаській, Чернівецькій, Хмельницькій областях та у м. Києві - з 01 червня 2016 року; у Дніпропетровській, Закарпатській, Івано-Франківській, Луганській, Львівській, Полтавській, Тернопільській та Харківській областях - з 01 липня 2016 року; у Волинській, Житомирській, Одеській, Рівненській, Сумській та Чернігівській областях - з 01 серпня 2016 року, можуть звертатися особи, які проживають (зареєстровані) в цих адміністративно-територіальних одиницях, незалежно від території обслуговування таких органів.

Відповідно до п.1.6 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Пунктом 1.7 Порядку №22-1 передбачено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

До заяви про призначення пенсії за віком додаються документи передбачені п.2.1 Порядку №22-1.

Пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

В рішенні Конституційного суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 зазначено, що держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ доходить висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що громадяни України, які досягли пенсійного віку та набули необхідного для призначення пенсії страхового стажу мають право на призначення відповідного виду пенсії незалежно від місця проживання, оскільки виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 31.07.2017р. звернулась особисто до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої, зокрема, були додані копії трудової книжки позивача та картки платника податків.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія паспорту громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 .

При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зараховано до страхового стажу позивача 26 років 7 місяців та 18 днів.

Отже, позивач набула права на отримання пенсії за віком з дати звернення з заявою про призначення пенсії 31.07.2017 року.

Посилання відповідача на ненадання позивачем копії паспорту громадянина України судом не приймаються до уваги, оскільки позивачем було надано як до суду так при поданні заяви до пенсійного органу паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який є належним доказом громадянства України позивача.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд констатує, що відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття відповідачем оспорюваного рішення про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком з урахуванням норм вищенаведеного законодавства та обставин справи, встановлених судом та з урахуванням правової позиції Конституційного Суду України, висловленої у рішенні Конституційного суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009.

Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду її роботи з 01.01.2004 року по 05.12.2008 року, суд зазначає наступне.

Так, позивачу відмовлено в зарахуванні до загального трудового стажу період роботи з 01.01.2004р. по 05.12.2008р, так як в індивідуальних відомостях про застраховану особу є розбіжності в прізвищі, а саме фізичної особи - платника податків одержувач ідентифікаційного номеру є « ОСОБА_1 », в відомостях про застраховану особу зазначено « ОСОБА_12 ».

Позивач усунула зазначені розбіжності шляхом надання свідоцтва про шлюб від 15.05.1981 року де між позивачем та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, у зв`язку із чим позивач змінила своє прізвище на ОСОБА_6 . 27.02.1990 року позивач розірвала шлюб із ОСОБА_4 , однак прізвище ОСОБА_6 не змінювала. 22.06.2007 року позивач уклала шлюб із громадянином ОСОБА_1 ОСОБА_9 , де змінила своє прізвище з ОСОБА_6 на прізвище ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що наданих позивачем документів було достатньо для вирішення питання по суті заяви щодо призначення позивачеві пенсії за віком, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком від 22.05.2020 року № 555/03.7-22 та зарахуванні до страхового стажу період роботи з 01.01.2004 р. по 05.12.2008 р., є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодооскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваного рішення про відмову позивачеві у призначенні пенсії за віком, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваного рішення відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що законами України не передбачено таких підстав для відмови особі, яка офіційно виїхала на постійне місце проживання за кордон, у призначенні пенсії, як відсутність реєстрації в Україні та проживання за кордоном - в країні, з якою відсутній міждержавний договір щодо пенсійного забезпечення.

Така правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною в постановах від 18.09.2018 у справі №522/535/17, від 19.09.2018 у справі №766/1519/17, від 31.01.2019 у справі №520/9721/16-а, від 01.10.2019 у справі №804/3646/18, від 20.05.2020 у справі 815/1226/18, від 14.07.2020 у справі 160/10737/19.

Тому, суд зазначає про те, що ОСОБА_1 , як громадянка України, незалежно від її проживання в Державі Канада, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і на пенсійне забезпечення, а тому, за відсутності законодавчих перешкод, відповідач зобов`язаний призначити їй пенсію за віком.

За таких обставин, суд зазначає, що найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права за умови визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову позивачеві у призначенні пенсії за віком, є саме зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на підставі її заяви від 31.07.2017 року.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судовий збір підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 у розмірі 840, 80 грн., сплата якого підтверджується квитанцією від 19.11.2020 року.

Згідно з частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м.Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 22 травня 2020 року № 555/03.7-22, щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та зарахуванні до пенсійного стажу період роботи з 01.01.2004 року по 05.12.2008 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 з дати звернення з заявою про призначення пенсії за віком 31.07.2017 року, зарахувавши до пенсійного стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2004 року по 05.12.2008 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840 грн.80 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська