Рішення № 96792556, 05.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2021 року Справа № 160/11215/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразились у протиправній відмові у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 17 березня 2020 року, а також у неврахуванні періоду з 01.01.2011 по 29.07.2012 до пільгового стажу роботи за списком № 2; скасувати рішення (відмову) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке викладене у листі від 27.03.2020 № 25989/03.05-2017; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити період з 01.01.2011 по 29.07.2012 до пільгового стажу роботи за списком № 2 ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 з 17 березня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.03.2020 року вона звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2. Однак, листом від 27.03.2020 року № 2989/03.05-17 було повідомлено позивача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2. Підставою відмови, слугувало те, що на думку відповідача позивач не досяг пенсійного віку - 55 років, який передбачений п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому, відповідач визнає, що на момент звернення позивача її трудовий стаж складає 35 років 6 місяців 1 день, в тому числі пільговий стаж роботи за списком № 2- 28 років 6 місяців 24 дні. Водночас, відповідачем протиправно виключено із її пільгового стажу роботи за списком № 2 період роботи з 01.01.2011 по 29.07.2012, оскільки не підтверджуються атестацією робочого місця. Позивач вважає, що такий висновок відповідача про виключення із її пільгового стажу роботи за списком № 2 періоду роботи з 01.01.2011 по 29.07.2012, у зв`язку з не підтвердженням атестацією робочого місця, а також те, що вона не досягла пенсійного віку, а тому не має права на пільгову пенсію за списком № 2, не відповідає положенням ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому вона змушена була звернутися до суду за захистом своїх прав на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 року відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем 13.11.2020 року подано відзив на позовну заяви, в якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач зазначив, що згідно наданого пакету документів та уточнюючих довідок № 16.4/118, 16.4/119 від 16.03.2020 року про особливий характер роботи або умов праці для встановлення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, яка видана ПАТ «Дніпровський металургійний завод», позивач працювала у період з 01.07.1989 по 31.12.2019 на посаді контролера у виробництві чорних металів. Пільговий стаж позивача обраховано та він склав 28 років 6 місяців 24 дні, при загальному страховому стажі 35 років 6 місяців 1 день. Отже, за відсутності необхідного віку на дату звернення в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, відповідно до чинного законодавства відмовлено.

19.11.2020 року позивачем подано до суду заперечення на відзив, в якому наведено доводи, аналогічні доводам, викладеним у позові.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.03.2020 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.

Разом з заявою були додані документи, перелік яких зазначено в розписці - повідомленні, а саме: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру (б/н) від 11.09.1997 ; заява про призначення/перерахунок пенсії № 2152; паспорт НОМЕР_1 ; трудова книжка НОМЕР_2 ; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання НОМЕР_3 ; довідка із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення (ОК-5 від 17.03.2020); довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 (№ 106/8-145 від 18.02.2020); довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників № 16.4/118, 16.4/119 від 16.03.2020; свідоцтво про шлюб НОМЕР_4 .

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «Про відмову в призначенні пенсії» від 27.03.2020 року №2989/03.05-17 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2, у зв`язку з відсутності необхідного віку. Зазначено, що загальний стаж роботи становить 35 років 6 місяців 1 день, в тому числі пільговий стаж 28 років 6 місяців 24 днів.

Вважаючи дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах за списком №2 протиправними, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Відповідна редакція статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" викладена на підставі Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

До вказаних змін пункт "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" було викладено у такій редакції: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема статтю 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. (пункт 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 р.).

Згідно пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 р., зокрема застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

В свою чергу, згідно частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частина 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства»).

Окрім того, Європейський суд зазначає, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах «Вєренцов проти України», «Кантоні проти Франції»).

Згідно статті 150-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (стаття 152 Конституції України).

В даному випадку відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах пенсія порушує гарантоване Законом України "Про пенсійне забезпечення" право на призначення на пільгових умовах пенсії за віком, як особі, яка досягла 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону.

Як встановлено судом, 17.03.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії за списком №2. На момент звернення ОСОБА_1 виповнилось 50 років 5 місяців, пільговий стаж позивача обраховано та він склав 28 років 6 місяців 24 дні, при загальному страховому стажі 35 років 6 місяців 1 день.

Отже, ОСОБА_1 на день звернення з заявою про призначення пенсії має необхідний вік 50 років, достатній загальний (більше 35 років) та пільговий стаж (понад 28 років), необхідні для призначення пенсії за списком №2, та на час розгляду цієї справи, з урахуванням вказаних змін у чинному законодавстві, має право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2.

Оскільки підставою для відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, слугувало саме те, що на думку пенсійного органу позивач на час звернення з відповідною заявою не мав необхідного віку для призначення пенсії, суд приходить до висновку про необґрунтованість такого рішення та необхідність його скасування.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв орган ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також, при вирішені цього спору, суд, відповідно до частин першої-другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Поряд з тим, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень, з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

В даному випадку позивачем заявлено позовні вимоги як про визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразились у протиправній відмові у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 так і про скасування рішення (відмови) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке викладене у листі від 27.03.2020 № 25989/03.05-2017.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, керуючись статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що при розгляді заяви позивача про призначення пенсії було прийняте рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, суд вважає, що в даному випадку саме рішення про відмову у призначенні пенсії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Враховуючи, що позивач має всі встановлені чинним законодавством підстави для призначення пільгової пенсії за віком за списком №2, як то вік, пільговий та загальний стаж, суд вважає, що належним способом захисту (відновлення) порушеного права буде зобов`язання відповідача призначити таку пенсію з дня звернення за її призначенням 17.03.2020 року.

Щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи з 01.01.2011 по 29.07.2012 до пільгового стажу позивача за списком №2, суд зазначає наступне.

Так, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для відмови в призначенні пенсії була виключно відсутність необхідного віку 55 років. Пільговий стаж позивача обраховано та він склав 28 років 6 місяців 24 дні, при загальному страховому стажі 35 років 6 місяців 1 день.

Відповідачем не було відмовлено у врахуванні стажу роботи з 01.01.2011 року по 29.07.2012 року до пільгового стажу за списком №2 при розгляді заяви про призначення пенсії на пільгових умовах та прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії.

Оскільки відповідачем не було призначено позивачеві пенсію, вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо неврахування періоду з 01.01.2011 по 29.07.2012 до пільгового стажу роботи за списком № 2 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити період з 01.01.2011 по 29.07.2012 до пільгового стажу роботи за списком № 2 ОСОБА_1 є передчасними, відповідно задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією від 11.09.2020 року.

Враховуючи часткове задоволення позовної заяви, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягнення судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 420,40 грн.

Керуючись ст.139, 242-244, 246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, яке викладене у листі від 27.03.2020 № 25989/03.05-2017

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 17 березня 2020 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області понесені витрати з оплати судового збору в сумі 420,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська