Рішення № 96792555, 05.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2021 року Справа № 160/9559/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

14.08.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось з адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега» до Дніпровської митниці Держмитслужби в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби: № UA110130/2020/000029/1 від 26.02.2020 року, № UA110130/2020/000053/1 від 02.04.2020 року; стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Омега» судові витрати у розмірі 5 102,00 грн., які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ «Омега» з метою митного оформлення товарів подало до Дніпровської митниці

Держмитслужби електронні митні декларації № № UA 110130/2020/005365 від 26.02.2020 року та № UA 110130/2020/009893від 01.04.2020 року та документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Під час декларування товарів за вказаними митними деклараціями позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу, рахунок-фактуру (інвойс), пакувальний лист, міжнародну автомобільну накладну (CMR) та інші документи, зазначені в графі 44 митних декларацій. Вказує, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару. З огляду на викладене позивач вважає, що спірні рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано термін для надання відзиву на позовну заяву.

27.10.2020 року представником Дніпровської митниці Держмитслужби подано відзив на позовну заяву, в якому він просив в задоволенні позову відмовити, зазначивши, що при перевірці поданих ТОВ «Омега» митних декларацій № UA 110130/2020/005365 від 26.02.2020 року № UA 110130/2020/009893від 01.04.2020 року, а також документів, долучених до декларацій, митним органом здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю було встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності. Враховуючи, що декларантом не надано додаткові документи, спірні рішення про коригування митної вартості товарів є цілком обґрунтованими, а підстави для задоволення позову відсутні.

27.10.2020 року представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що надані документи у своїй сукупності підтверджують числові значення складових митної вартості. Відповідач при винесенні рішень про коригування митної вартості та у ході прийняття таких рішень порушив вимоги Митного кодексу України щодо застосування методів визначення митної вартості, оскільки застосування другорядного методу визначення митної вартості не обґрунтовано жодним чином. Отже відмова митниці у визнанні митної вартості є необґрунтованою та протиправною.

Згідно положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега» зареєстроване як юридична особа 12.06.2000 року. Основним видом економічної діяльності є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

02.04.2019 року між ТОВ «Омега» та компанією FRUTAS FENIX S.L (Іспанія), було укладено контракт № F/132.

Відповідно до розділу 1 «Предмет контракту» продавець продає, а покупець купує свіжі фрукти і овочі, в подальшому «товари», згідно з асортиментом і за цінами, визначеними в наступних специфікаціях до цього контракту. Товар, що поставляється, має бути поставлений партіями в повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними у специфікаціях або додатках до цього контракту, які є невід`ємною його частиною. Найменування і кількість кожної окремої партії товару визначаються на підставі інвойсу, виставленого продавцем покупцеві на кожну окрему партію товару.

Розділом 2 «Ціни і загальна вартість контракту» встановлено, що ціни товарів вказуються в Євро і включають в себе вартість товарів, упаковки, тари, маркування, товаросупровідних документів, зазначених в п.4.7 цього контракту, навантаження на транспортний засіб, доставки до вказаного місця призначення згідно Інкотермс- 2010, а також витрати по митному оформленню товарів продавця. Ціни на товар розуміються на умовах FCA Валенсія, Іспанія та/або DAP Київ, Україна, та/або DAP Дніпро, Україна відповідно до умов Інкотермс 2010, якщо інше не обумовлено в специфікаціях і інвойсах. Продавець згоден поставити покупцеві товар загальною вартістю 600 000 Євро, згідно підписаних сторонами специфікацій, які є невід`ємною частиною цього контракту. Остаточна сума контракту дорівнюватиме сумі всіх сплачених рахунків (інвойсів) за період його дії.

Позивач звернувся 26.02.2020 до Дніпровської митниці Держмитслужби з метою здійснення митного оформлення товару «апельсини та мандарини свіжі», що надійшов на його адресу на виконання специфікації № 3 до зовнішньоекономічного контракту від 02.04.2019 року № F/132, укладеного з компанією FRUTAS FENIX S.L (Іспанія), шляхом електронного декларування. Декларація зареєстрована за № UA110130 /2020/005965 від 26.02.2020 року. Митна вартість заявлена декларантом за основним методом - ціною договору.

Для розмитнення вказаного товару Товариством до відповідача були надані наступні документи: контракт №F/132 від 02.04.2019 року, специфікація №3 до контракту від 02.04.2019 року, пакувальний лист від 20.02.2020 року, рахунок –фактура (інвойс) 067/20 від 20.02.2020 року, автотранспортна накладна від 19.02.2020 року, фітосанітраний сертифікат CE/ES/0757114 1В від 20.02.2020 року, міжнародний санітарний сертифікат від 20.02.2020 року, сертифікат з перевезення товару форми EUR 1 від 20.02.2020 року, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору №315 від 26.02.2020 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 18.02.2020 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору №3 від 18.02.2020 року, договір про надання послуг митного брокера №307/2 від 18.03.2013 року, договорів про перевезення №19/04 від 19.04.2019 року, заява декларанта про те, що товари не є генетичномодификованими від 20.02.2020 року, інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів №5211507 від 26.02.2020 року, копія митної декларації країни відправлення від 20.02.2020 року №20ES0046471 00122- 3 .

Крім того, позивач звернувся 01.04.2020 року до Дніпровської митниці Держмитслужби з метою здійснення митного оформлення товару «цитруси свіжі лайм, грейпфрут, апельсин», що надійшов на його адресу на виконання специфікації № 8 до зовнішньоекономічного контракту від 02.04.2019 № F/132, укладеного з компанією FRUTAS FENIX S.L (Іспанія), шляхом електронного декларування. Декларація зареєстрована за № UA110130 /2020/009893 від 01.04.2020 року. Митна вартість заявлена декларантом за основним методом - ціною договору.

Для розмитнення вказаного товару Товариством до відповідача були надані наступні документи: контракт №F/132 від 02.04.2019 року, специфікація №8 до контракту від 02.04.2019 року, рахунок-фактура (інвойс) 105/20 від 27.03.2020 року, автотранспортна накладна від 27.03.2020 року, фітосанітраний сертифікат ES//PL/0757114 1В від 30.03.2020, міжнародний санітарний сертифікат від 27.03.2020, сертифікат з перевезення товару форми EUR 1 від 30.03.2020, сертифікат походження товару від 30.03.2020, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору №315 від 26.02.2020, доповнення до зовнішньоекономічного договору №8 від 27.03.2020, договір про надання послуг митного брокера №307/2 від 18.03.2013, заява декларанта про те, що товари не є генетичномодификованими від 20.02.2020, копія митної декларації країни відправлення від 30.03.2020 №20PL402010E03 64780.

Митна вартість товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідачем, в рамках проведення консультацій, було направлено повідомлення Товариству, відповідно до змісту якого, були виявлені розбіжності у наданих позивачем документах, а саме, подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Також, як видно з пояснень відповідача, у ТОВ «Омега» витребувано додаткові документи: банківські платіжні документи, транспортні (перевезні) документи, страхові документи, каталоги виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів.

Листами від 26.02.2020 №26/02 та №02-041 від 02.04.2020 Товариство повідомило відповідача, що додаткові документи надати не має можливості, окрім тих, які надані до митного оформлення.

Відповідачем було відмовлено у прийнятті зазначених митних декларацій шляхом оформлення карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110150/2020/00065 від 26.02.2020 року та №UA110150/2020/00110 від 02.04.2020 року.

Зокрема, митницею прийняті рішення про коригування митної вартості № UA110130/2020/000029/1 від 26.02.2020 року, № UA110130/2020/000053/1 від 02.04.2020 року, згідно яких митниця здійснила коригування митної вартості задекларованих товарів.

В обґрунтування означених рішень митницею зазначено, що надані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та вказані розбіжності, що слугували підставою для невизнання митної вартості товарів та її коригування.

Розглядаючи питання застосування другорядних методів на основі віднімання та додавання вартості, посадова особа митниці дійшла висновку про неможливість їх використання у зв`язку із відсутністю об`єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню, та відповідно ненадання таких даних декларантом при здійсненні митного оформлення товарів.

За результатами контролю співставлення до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод та винесено відповідні рішення про коригування митної вартості товару.

За наслідком прийняття рішень про коригування митної вартості товарів відповідачем було відмовлено у прийнятті вказаних митних декларацій позивачу шляхом оформлення карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Коригування митної вартості товару проведено за рішеннями про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу, з використанням наявної у митного органу інформації, що наявна в ЦБД.

Відтак, правомірність винесених відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 "Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року".

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст. 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як вже було зазначено судом, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронними митними деклараціями, встановив, що у митного органу наявні сумніви у економічній доцільності імпорту зазначеної партії товарів або існування інших домовленостей між сторонами контракту, які не заявлені до митного оформлення.

Суд зазначає, що зауваження, що викладені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

На переконання суду вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару з наступних підстав та міркувань.

Щодо доводів відповідача про те, що рахунок від 20.02.2020 року №067/20 містить посилання на специфікацію від 18.02.2020 року №3, а дана специфікація не містить посилання на зазначений рахунок-фактуру; фітосанітарний сертифікат від 20.02.2020 року не містить найменування сортності цитрусових, пакувальний лист від 20.02.2020 року не містить вказівку щодо сортності цитрусових.

Так, судом встановлено, що комерційний рахунок від 20.02.2020 року №067/20 містить посилання на контракт від 02.04.2019 року, отже посилання в інвойсах на специфікацію №3 від 18.02.2020 року не є розбіжністю, оскільки така специфікація є невід`ємною частиною контракту.

Окрім того, відсутність в рахунку-фактурі певних відомостей, як то посилання на контракт чи його специфікацію, не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікувати інвойс з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.

Також, на переконання суду, відсутність найменування сортності цитрусових в пакувальному листі та фітосанітарному сертифікаті не може вплинути на визначення числових значень митної вартості товарів.

Судом також не приймаються доводи відповідача, що митна декларація країни відправлення від 20.02.2020 року містить дані щодо інвойсу від 19.02.2020 року, а до митного оформлення надано рахунок від 20.02.2020 року та наявність в ній даних щодо сертифікату якості №003, який позивачем не надано, оскільки позивач не несе відповідальність за правильність та достовірність заповнення декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до вимог законодавства Іспанії.

При цьому, суд зазначає, що експортна декларація країни відправлення та сертифікати не є документами, зазначеними у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, як документи, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно розбіжності в таких документах не можуть бути підставою для витребування додаткових документів та подальшого коригування митної вартості товару.

Що стосується сертифікатів якості, суд зазначає, що такі сертифікати видаються з метою підтвердження якості товару та не є документами, які підтверджують митну вартість товару.

Окремо суд звертає увагу, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом.

Тобто, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірних рішеннях про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 року по справі № 809/4367/15.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товарів, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товарів за ціною контракту.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 "Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року", у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару (п.п.1.3 п.1). До того ж, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).

Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.

Згідно з положеннями ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України, загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно з положеннями ст.ст. 179, 189, 190 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

При цьому, суд вказує, що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, митниця не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Приймаючи до уваги зазначене, суд вважає, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України).

Так, позивач просить відшкодувати витрати у розмірі 5 102 грн., які складаються з витрат на сплату судового збору у розмірі 2102 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Рішенням Конституційного Суду №23-рп/2009 від 30.09.2009 року визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.

Приписами ч.3 - 7 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач, заперечуючи проти стягнення витрат на правничу допомогу, зазначає, що предметом оскарження в даній справі є два рішення про коригування митної вартості товарів, ввезених на митну територію України. Дана справа не має резонансного характеру, не є складною, не потребує пошуку додаткової інформації для підготовки позовної заяви, клопотання, тощо. Станом на теперішній час у провадженні судів першої та апеляційної інстанції перебуває 26 справ за позовами ТОВ «Омега» до Дніпровської митниці Держмитслужби з вимогами про скасування рішень про коригування митної вартості товарів. Обставини прийняття цих рішень є аналогічними, свої вимоги позивач обґрунтовує нормами Митного кодексу України, з урахуванням судової практики з розгляду цієї категорії справ.

Європейським судом з прав людини у рішеннях по справах «Баришевський проти України» від 26.022015 року, «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року, «Двойних проти України» від 12.10.2006 року, «Меріт проти України» від 30.03.2004 року визначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається із договору про надання правничої допомоги №14 від 10.08.2020 року, укладеним між ТОВ «Омега» та адвокатським об`єднанням «АЛМ», додаткової угоди про надання правничої допомоги №1 до договору про надання правничої допомоги №14 від 10.08.2020 року, сторони погодили вартість послуг за юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішень про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби в розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги №14 від 10.08/.2020 року та додаткової угоди №1 від 10.08.2020 року, адвокатським об`єднанням «АЛМ» надано позивачу правничу допомогу, а саме: підготовлено позовну заяву, та підготовлено відповідь на відзив.

Зокрема в акті наявне зазначення витраченого адвокатом часу на підготовку позовної заяви та подання відповіді на відзив митного органу на позов до суду по справі №160/9559/20, якими обґрунтована заявлена в акті вартість правничої допомоги, зазначено загальний час, витрачений на надання такої допомоги та вартість години.

Оплата позивачем даних послуг на користь адвокатського об`єднання «АЛМ» підтверджена платіжним дорученням №302636999 від 02.09.2020 року.

За наведених обставин суд дійшов до висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на оплату правових послуг є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт, часом, витраченим на виконання цих робіт, а тому розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, підлягає відшкодуванню у розмірі до 3 000 грн.

Керуючись ст.ст.243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» (49041, м. Дніпро, вул. Панікахи, 15, код ЄДРПОУ 30982361) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49000, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 39421732) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби: № UA110130/2020/000029/1 від 26.02.2020 року та № UA110130/2020/000053/1 від 02.04.2020 року.

Стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська