Ухвала суду № 96792425, 11.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

м. Вінниця

11 травня 2021 р. справа № 120/2546/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати йому компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної та додаткової відпустки у день звільнення зі служби, у зв`язку із чим, звернувся з цим позовом до суду.

28.04.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог.

В той же час, представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Вінницьким окружним адміністративним судом адміністративної справи № 120/2529/21-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на публічній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи необхідність зупинення провадження у даній справі представник відповідача зазначив, що головною підставою, яка дає право на отримання компенсації за невикористані дні відпустки є звільнення зі служби в поліції, а тому вирішення цієї справи до вирішення та набрання законної сили рішенням у справі №120/2529/21-а є неможливим.

Визначаючись щодо заявленого клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1. ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відтак, підставою для зупинення провадження у справі є об`єктивна неможливість вирішення цієї справи до вирішення та набрання законної сили рішенням в іншій справі.

Судом з`ясовано, що предметом розгляду даної справи є правомірність дій відповідача щодо не виплати позивачу компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної та додаткової відпустки у день звільнення зі служби у поліції.

Водночас, правомірність звільнення позивача зі служби у поліції є предметом розгляду в адміністративній справі №120/2529/21-а.

Отже, результат розгляду адміністративної справи №120/2529/21-а матиме преюдиційне значення при вирішенні цієї адміністративної справи, а тому надати оцінку правомірності дій відповідача щодо не виплати позивачу компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної та додаткової відпустки у день звільнення зі служби у поліції, без надання оцінки правомірності його звільнення, об`єктивно неможливо.

Норми ч. 1 ст. ст. 236 КАС України, встановлюють, що зупинення провадження у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку адміністративного судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі є правом, є обов`язком суду.

Європейський суд з прав людини у п. 58 рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04), зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року)

Тому, обґрунтовуючи підстави для зупинення провадження у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Одним із способів практичного втілення вказаної Конституційної норми є забезпечення ефективного судового захисту прав, свобод та інтересів особи за допомогою становлення єдності судової практики.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, єдність системи судоустрою забезпечується, в тому числі єдністю судової практики.

Відтак, з метою забезпечення ефективності та передбачуваності судової практики у спірних правовідносинах, беручи до уваги те, що розгляд цієї справи прямо пов`язаний з результатом розгляду справи № 120/2529/21-а, суд приходить до висновку щодо обов`язку зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі № 120/2529/21-а.

Керуючись ст. 236, 248, 256 КАС України, суд

у х в а л и в :

Клопотання представника відповідача задовольнити.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії зупинити до набрання законної сили рішенням у справі №120/2529/21-а.

Копії ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Дончик Віталій Володимирович