Рішення № 96790267, 16.04.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

16.04.2021 Єдиний унікальний номер 205/10424/20

Єдиний унікальний номер судової справи: 205/10424/2020

Номер провадження: 2/205/286/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2021 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він, ОСОБА_1 , до 18 листопада 2020 року знаходився у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством «Дніпропетровський трубний завод» (далі - Відповідач). Під час знаходження в трудових відносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована позивачу, але не виплачена заробітна плата у розмірі 70 238 (сімдесят тисяч двісті тридцять вісім) грн. 00 коп.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач змушений звернутися до суду та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просити суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» на його, ОСОБА_1 , користь нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 70 238 (сімдесят тисяч двісті тридцять вісім) грн. 00 коп.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк, відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву в якій просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, розглянути справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Розгляд справи за відсутності учасника справи узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ними причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що згідно наказу № 157 від 18.11.2020 року ОСОБА_1 18.11.2020 року було звільнено з посади бригадира з переміщення сировини, напівфабрикатів і готової продукції в процесі виробництва Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод», на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, про що у трудовій книжці позивача 18.11.2020 року було зроблено відповідний запис (а.с. 8 оберт).

Згідно повідомлення Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» такий роботодавець перед позивачем станом на день звільнення останнього має заборгованість з виплати заробітної плати у загальному розмірі 70 238 (сімдесят тисяч двісті тридцять вісім) грн. 00 коп. (а.с. 13-14).

Оскільки, станом на день звернення до суду, відповідач у добровільному порядку вказану заборгованість по заробітній платі не погасив, між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно положень статті 115 КЗпП України та статті 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Із наданих суду доказів вбачається, що відповідач не провів розрахунок з позивачем в строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, та фактично повний розрахунок з позивачем відповідач не провів й досі.

Тому, з урахуванням вищевказаного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у 70 238 (сімдесят тисяч двісті тридцять вісім) грн. 00 коп. підлягають задоволенню.

Суд зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду даної цивільної справи по суті, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надав, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача сплатити страхові внески для обчислення пенсії, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ст.253КЗпП України особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

За п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі Закону) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.1вказаного Закону страхувальники роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно забз.1 п.1 ч.1 ст.4вказаного Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ст.9 вказаного Закону: сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі договір про добровільну участь) (ч.5).

Відповідно до ч.1ст.12 вказаного Закону завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Відповідно до п.3ч.1ст.14Закону органи доходів і зборів зобов`язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Згідно із ст.25 Закону: у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею (ч.2); суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч.3); орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (ч.4); вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом (ч.5); за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (ч.6).

Таким чином, чинним законодавством не передбачено права застрахованої особи на звернення до суду з метою зобов`язання платника єдиного внеску до виконання обов`язку по сплаті єдиного внеску, як і не встановлено відповідного механізму реалізації відповідачем заявлених позивачем вимог.

Окремо суд наголошує на тому, що відповідно до ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Разом з тим, згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №208/6680/16-а, згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе виключно підприємство-страхувальник.

Тобто несвоєчасна сплата відповідачем вказаного єдиного внеску не порушує прав позивача, оскільки обов`язок його своєчасної сплати та відповідальність за нарахування, утримання та виплату його до бюджету покладено на роботодавця, який виплачує дохід працівнику, внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не позбавляє працівника підприємства на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу.

З огляду на наведене, позов у вказаній частині задоволенню не підлягає.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Крім того відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, а тому судові витрати у вигляді судового збору необхідно стягнути з відповідача на користь держави у розмірі 840 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 47, 94, 115, 116, 117, 233КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», ст.ст. 2, 4, 81, 82, 128, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 280, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, - задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» (49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, 31, код ЄДРПОУ 05393122) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 70 238 (сімдесят тисяч двісті тридцять вісім) грн. 00 коп.

3. В задоволені решти позовних вимог щодо зобов`язання відповідача сплатити страхові внески для обчислення пенсії - відмовити.

3. Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» (49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, 31, код ЄДРПОУ 05393122) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.