Рішення № 96788292, 30.04.2021, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/6006/19

Провадження № 2/946/744/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2021 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Пащенко Т.П.

при секретарі - Топтигіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ізмаїл в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу),-

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2019 року ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) в розмірі 25 725,33 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 05.05.2017 року між ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір комплексного добровільного страхування приватного майна, загальної цивільно-правової відповідальності перед третіми особами, транспортного засобу та багажу, що ними перевозиться №RZ.015362, яким було застраховано автомобіль «Маzdа 3», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . 28.03.2018 року у м.Ізмаїлі Одеської області по просп.Суворова трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ГАЗ 3301», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та застрахованого автомобіля «Маzdа 3», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , під керуванням ОСОБА_3 . Згідно Європротоколу від 28.03.2018 року та пояснень ОСОБА_3 дана ДТП сталася внаслідок того, що ОСОБА_2 , здійснюючи спробу припаркувати свій автомобіль, не надав дорогу автомобілю, що належить ОСОБА_1 , чим здійснив зіткнення двох транспортних засобів. 30.03.2018 року до позивача звернулася відповідачка із заявою про пошкодження транспортного засобу в зв`язку з дорожньо-транспортною подією, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору. Позивач на підставі страхового акту, розрахунку суми страхового відшкодування до нього та на підставі Звіту №194957 від 14.04.2018 року здійснив виплату страхового відшкодування на користь відповідачки в розмірі 25725,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням №14978 від 19.04.2018 року. Цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 було застраховано у ТДВ «Страхова компанія «Кредо», згідно Полісу ОСЦВ №АС/58921614. 05.12.2018 року позивач звернувся до ТДВ «Страхова компанія «Кредо» із заявою (претензією) про відшкодування шкоди в порядку суброгації. Листом від 14.01.2019 року позивачу повідомлено, що ТДВ «Страхова компанія «Кредо» виконало своє зобов`язання щодо врегулювання ДТП від 28.03.2018 року шляхом виплати безпосередньо відповідачці страхового відшкодування за Полісом ОСЦВ №АС/58921614 у розмірі 18600,69 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9532 від 17.05.2018 року. Таким чином, відповідачкою було отримано страхове відшкодування за одним страховим випадком одразу від двох страхових компаній: ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ТДВ «Страхова компанія «Кредо». 04.02.2019 року позивачем направлено відповідачу регресну вимогу щодо компенсації суми виплаченого страхового відшкодування, однак зазначену вимогу було повернуто на адресу представника позивача у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання. Відповідачка не виконала свої зобов`язання за договором страхування, станом на 08.08.2019 року суму страхового відшкодування не повернуто, тому з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача 25725,33 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечує щодо заочного розгляду справи (а.с.176).

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином, про причину неявки суд не повідомила. Представник відповідачки в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог, просила суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на заперечення на позовну заяву від 07.07.2020 року (а.с.126-128) та відзив на позовні вимоги від 01.02.2021 року (а.с.172-173), в яких вказала, що страхова компанія «ПЗУ Україна» 19.04.2018 року на підставі страхового акту, розрахунку суми страхового відшкодування до нього та на підставі Звіту №194957 від 14.04.2018 року здійснила виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 в розмірі 25 723,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням №14978 від 19.04.2018 року. Таким чином, страхова компанія виконала свої обов`язки перед ОСОБА_1 шляхом виплати страхового відшкодування. 03.04.2018 року до СК «Кредо» звернувся син ОСОБА_1 - ОСОБА_3 із заявою про виплату страхового відшкодування. Сума страхового відшкодування до виплати на підставі Страхового акту від 16.05.2018 року №24-2674828 склала 18600,69 грн. 17.05.2018 року страхова компанія «Кредо» здійснила виплату страхового відшкодування на користь постраждалої особи в розмірі 18600,69 грн. Відповідачка вважає, що вона мала усі підстави для отримання страхового відшкодування. Сума від страхової компанії «Кредо» у розмірі 18600,69 грн. була отримана 17.05.2018 року, тобто після виплати страхової компанії «ПЗУ Україна» у розмірі 25725,33 грн., яка була отримана 19.04.2018 року. Тобто, станом на 19.04.2018 року ніякого відшкодування від страхової компанії «Кредо» не було, а тому немає підстав для повернення суми відшкодування. Крім того, представник відповідачки зазначила, що страхова компанія «ПЗУ Україна» не може стягувати з відповідачки суму у розмірі 25725,33 грн. у зв`язку із тим, що від страхової компанія «Кредо» була отримана сума у розмірі 18600,69 грн. Вважає, що безпідставно отримані грошові кошти саме зі страхової компанія «Кредо», яка здійснила виплати на момент, коли страхове відшкодування вже було відшкодовано страховою компанією «ПЗУ Україна», а тому право стягнення має страхова компанія «Кредо», а страхова компанія «Кредо» в свою чергу повинно звернутися з регресною вимогою до відповідачки.

Згідно ч.2 ст.281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Вислухавши представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст.129 Конституції України, ст.ст.12,13,77,78,79,80,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В судовому засіданні встановлено, що 28.03.2018 року у м.Ізмаїлі Одеської області по просп.Суворова трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ГАЗ 3301», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та застрахованого автомобіля «Маzdа 3», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , під керуванням ОСОБА_3 , що підтверджується Європротоколом від 28.03.2018 року (а.с.56).

Вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаної ДТП ніким не оспорюється.

Отже, судом встановлено, що з вини ОСОБА_2 сталася ДТП, в результаті якої транспортний засіб «Маzdа 3», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , яким керував водій ОСОБА_3 , отримав механічні пошкодження.

Відповідно до договору добровільного страхування приватного майна, загальної цивільно-правої відповідальності перед третіми особами, транспортного засобу та багажу, що ними перевозиться №RZ.015362 від 05.05.2017 року, укладеного між ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_1 , було застраховано автомобіль «Маzdа 3», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.161-167).

Відповідно до п.5.1.1.13 загальних умов страхування страховим випадком є транспортна шкода - подія з настанням якої Страховик відшкодовує страхувальнику збитки, завдані внаслідок зіткнення застрахованого майна з самохідним транспортним засобом.

30.03.2018 року до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулася ОСОБА_1 про пошкодження транспортного засобу в зв`язку з дорожньо-транспортною подією, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору (а.с.50).

Відповідно до Звіту №194957 (від 14.04.2018 року (а.с.57-61) вартість (розмір) збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу «Маzdа 3», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження, станом на дату оцінки, складає 28334,51 грн.

ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на підставі страхового акту (а.с.77), розрахунку суми страхового відшкодування до нього (а.с.78) та на підставі Звіту №194957 від 14.04.2018 року здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 в розмірі 25725,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням №14978 від 19.04.2018 року (а.с.79).

Цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 було застраховано у ТДВ «Страхова компанія «Кредо», згідно Полісу ОСЦВ №АС/58921614 (а.с.80).

03.04.2018 року до ТДВ СК «Кредо» звернувся представник власника пошкодженого в ДТП автомобіля «Маzdа 3» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ( ОСОБА_3 ) із заявою про виплату страхового відшкодування. (а.с. 82)

Відповідно до листа від 14.01.2019 року ТДВ «Страхова компанія «Кредо» повідомлено представника позивача, що 03.04.2018 року до ТДВ «Страхова компанія «Кредо» звернувся представник власника пошкодженого в ДТП автомобіля «Маzdа 3», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ( ОСОБА_3 ) із заявою про виплату страхового відшкодування. Згідно Полісу та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ», страхове відшкодування розраховується з урахуванням зносу, за мінусом франшизи. У відповідності до Аварійного сертифікату від 17.04.2018 року №175/18-04, складеного ФОП ОСОБА_4 , розмір заподіяної шкоди автомобілю «Маzdа 3», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 18600,69 грн. (без ПДВ). Зазначене страхове відшкодування виплачено на рахунок постраждалої особи 17.05.2018 року в повному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням №9532 від 17.05.2018 року. Таким чином, ТДВ «Страхова компанія «Кредо» повністю виконано передбачені Законом та умовами Полісу №АС/58921614 зобов`язання, тому відмовляє в задоволенні заяви ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про виплату страхового відшкодування в розмірі 25 725,33 грн. (а.с.81).

Відповідно до платіжного доручення №9532 від 17.05.2018 року СК «Кредо» виплатила ОСОБА_1 18 600,69 грн. (а.с. 83)

Частиною 1 ст.990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про страхування» серед обов`язків страховика визначено, що при настанні страхового випадку він має здійснити страхову виплату або страхове відшкодування у передбачений договором строк.

У відповідності із ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також від відшкодування шкоди. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Як вбачається із статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок іншої особи поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, незалежно від того, чи це було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Умовами застосування цієї норми закону обов`язково повинні бути: відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття і збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (ст.11 ЦК України); а право витребування такого майна належить особі, права якої на це майно, захищені законом або договором, порушені діями іншої особи.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в Постанові від 25.11.2020 року в справі №600/435/16-ц.

Позивач посилається на те, що грошові кошти у розмірі 25725,33 грн., які отримані відповідачкою є такими, що безпідставно нею набуті, а тому вказані кошти підлягають поверненню відповідно до закону.

У пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року в справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зазначено, що «у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом приписів глави 83 ЦК України».

Установивши, що зобов`язання з виплати страхового відшкодування виникло між сторонами на підставі укладеного договору комплексного добровільного страхування приватного майна, загальної цивільно-правової відповідальності перед третіми особами, транспортного засобу та багажу від 05.05.2017 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення безпідставно набутих коштів.

Також позивач в позовній заяві в обґрунтування позову посилається на п. 8.1.17 Договору страхування.

Згідно із п. 8.1.17 Договору страхування (а.с. 165) Страхувальник зобов`язаний повернути Страховику отримане страхове відшкодування (або відповідну частину), якщо протягом встановлених законодавством України строків позовної давності стане відома така обставина, яка за законодавством або цим договором повністю або частково звільняє Страховика від виплати страхового відшкодування.

Згідно із п. 12.2.8 Договору страхування підставою для відмови Страховика у виплаті страхового відшкодування є отримання Страхувальником повного відшкодування збитків від особи, винної у їх заподіянні.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суду не надано доказів, що станом на квітень 2018 року відповідачкою отримано повне відшкодування збитків від особи, винної у їх заподіянні, оскільки СК «Кредо» відшкодувала в травні 2018 року 18600,69 грн., а позивач звернувся до суду з позовом щодо відшкодування 25725,33 грн.

Враховуючи викладене, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, суд дійшов до висновку про те, що позивачем не надано жодних доказів того, що відповідачкою ОСОБА_1 набуті грошові кошти без достатньої правової підстави, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 274, 353 ЦПК України, ст. ст. 11, 16, 22, 979, 988, 990, 1191, 1212, 1215 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», адреса місцезнаходження юридичної особи: 04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців,40, до ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Т.П.Пащенко