Рішення № 96787717, 11.05.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" травня 2021 р. Справа № 924/318/21

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В. при секретарі судового засідання Маєвській Н.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Шепард Поділля" с. Михайлючка, Шепетівського району, Хмельницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосптехніка" м. Полонне, Хмельницької області

про стягнення 68561,90 грн.

Представники сторін: не викликалися

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шепард Поділля" с. Михайлючка, Шепетівського району, Хмельницької області звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосптехніка" м. Полонне, Хмельницької області про стягнення 68561,90 грн., з яких 26489,05 грн. основного боргу, 332,54 грн. 3% річних, 1212,06 грн. інфляційних втрат, 40528,25 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу товарів від 24.07.2020р.

Ухвалою суду від 02.04.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, причини не повідомив.

Ухвала суду направлялась на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві і відомостях з ЄДРЮО, ФОП та ГФ, та повернута на адресу суду із відміткою відділення поштового зв`язку - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Між ТОВ „Сільгосптехніка” м. Полонне, Хмельницької області (Продавець) та ТОВ Гепард Поділля” (Покупець) укладено договір купівлі – продажу товарів №б/н від 24.07.2020р., згідно якого Продавець зобов`язується продати Покупцю пиломатеріал сосновий обрізний відповідно до його замовлень, а Покупець прийняти і оплатити товар згідно з умовами цього Договору. (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору, ціна та перелік товарів, що продаються за цим договором, вказуються у рахунках – фактурах та видаткових накладних, що становлять невід`ємну частину даного договору.

Згідно п. 2.1 договору, загальна вартість товару згідно договору вказується в видаткових накладних та рахунках – фактурах.

В ціну товару включено завантаження та перевезення.(п. 2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що оплата товару відбувається у гривнях 100% попередня оплата за кожну партію.

Відповідно до п. 3.1 договору, товар вважається прийнятим Покупцем після перевірки якості та кількості, а також підписання супровідних документів та видаткових накладних.

Згідно п. 3.2 договору, Продавець повинен відвантажити Покупцю товар не пізніше 15-ти робочих днів з моменту отримання попередньої оплати.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що за затримку перерахування коштів згідно п.2.3 даного договору Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 1% від суми отриманого товару за кожний день прострочки платежу.

Відповідно до п.4.3 договору, за затримку відвантаження товару згідно п. 4.2 даного Договору Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 1% від суми отриманої попередньої оплати за кожний день прострочки відвантаженого товару.

У разі відвантаження Товару, що не відповідає замовленню за якістю, комплектністю чи кількістю, він підлягає заміні за рахунок Продавця протягом 10-ти календарних днів.(п.4.4 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2020р.

Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Відповідач взяті на себе зобов`язання виконав частково на суму 576225,95 грн., що підтверджується видатковими накладним №2/07 від 03.08.2020р. на суму 202515,00 грн., №3/07 від 03.08.2020р. на суму 24971,10 грн., №4/08 від 07.08.2020р. на суму 33592,66 грн., №7/08 від 12.08.2020р. на суму 53274,90 грн., №11/08 від 19.08.2020р. на суму 57125,11 грн., №13/08 від 25.08.2020р. на суму 84562,96 грн., №1/09 від 04.09.2020р. на суму 24895,20 грн., №2/09 від 04.09.2020р. на суму 24895,20 грн., №3/09 від 07.09.2020р. на суму 19530,46 грн., №4/09 від 09.09.2020р. на суму 23287,50 грн., №6/09 від 11.09.2020р. на суму 27575,86 грн.

Позивач вчасно та у повному обсязі виконав умови договору, перерахувавши на рахунок відповідача оплату в розмірі 602715,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 24 від 03.08.2020р. на суму 40000,00 грн., №31 від 04.08.2020р. на суму 40000,00 грн., №33 від 05.08.2020р. на суму 50025,00 грн., №45 від 11.08.2020р. на суму 40000,00 грн., №47 від 11.08.2020р. на суму 50025,00 грн., №55 від 13.08.2020р. на суму 50025,00 грн., №74 від 20.08.2020р. на суму 50025,00 грн., №75 від 20.08.2020р. на суму 40000,00 грн., №83 від 25.08.2020р. на суму 42515,00 грн., №86 від 25.08.2020р. на суму 100050,00 грн., №115 від 07.09.2020р. на суму 50025,00 грн., №120 від 08.09.2020р. на суму 50025,00 грн.

Станом на момент розгляду справи відповідач за отриманий товар з позивачем в сумі 26489,05 грн. не розрахувався.

Позивачем на адресу відповідача надіслано претензії №01/03-231 від 01.03.2021р. та №12/03-21 від 12.03.2021р. з вимогою поставити протягом п`яти днів товар чи повернути кошти за ненаданий товар в сумі 26489,05 грн., яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з останнього заборгованості в сумі 26489,05 грн., штрафу в сумі 40528,25 грн. та відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував 3% річних в розмірі 332,54 грн., інфляційних втрат в розмірі 1212,06 грн.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається таке:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

При цьому судом враховується, що згідно ст. 655, 692 Цивільного кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2020р. між ТОВ „Сільгосптехніка” м. Полонне, Хмельницької області (Продавець) та ТОВ Гепард Поділля” (Покупець) укладено договір купівлі – продажу товарів №б/н, згідно якого Продавець зобов`язується продати Покупцю пиломатеріал сосновий обрізний відповідно до його замовлень, а Покупець прийняти і оплатити товар згідно з умовами цього Договору.

Згідно зі ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається за винятком випадків, передбачених законодавством.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 2.1 договору, загальна вартість товару згідно договору вказується в видаткових накладних та рахунках – фактурах.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що оплата товару відбувається у гривнях 100% попередня оплата за кожну партію.

Відповідно до п. 3.1 договору, товар вважається прийнятим Покупцем після перевірки якості та кількості, а також підписання супровідних документів та видаткових накладних.

Згідно п. 3.2 договору, Продавець повинен відвантажити Покупцю товар не пізніше 15-ти робочих днів з моменту отримання попередньої оплати.

На виконання умов договору, позивач вчасно та у повному обсязі виконав умови договору, перерахувавши на рахунок відповідача оплату в розмірі 602715,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 24 від 03.08.2020р. на суму 40000,00 грн., №31 від 04.08.2020р. на суму 40000,00 грн., №33 від 05.08.2020р. на суму 50025,00 грн., №45 від 11.08.2020р. на суму 40000,00 грн., №47 від 11.08.2020р. на суму 50025,00 грн., №55 від 13.08.2020р. на суму 50025,00 грн., №74 від 20.08.2020р. на суму 50025,00 грн., №75 від 20.08.2020р. на суму 40000,00 грн., №83 від 25.08.2020р. на суму 42515,00 грн., №86 від 25.08.2020р. на суму 100050,00 грн., №115 від 07.09.2020р. на суму 50025,00 грн., №120 від 08.09.2020р. на суму 50025,00 грн.

У відповідності до ст.538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Як вбачається з матеріалів справи свої зобов`язання відповідач виконав частково на суму на суму 576225,95 грн., що підтверджується видатковими накладним №2/07 від 03.08.2020р. на суму 202515,00 грн., №3/07 від 03.08.2020р. на суму 24971,10 грн., №4/08 від 07.08.2020р. на суму 33592,66 грн., №7/08 від 12.08.2020р. на суму 53274,90 грн., №11/08 від 19.08.2020р. на суму 57125,11 грн., №13/08 від 25.08.2020р. на суму 84562,96 грн., №1/09 від 04.09.2020р. на суму 24895,20 грн., №2/09 від 04.09.2020р. на суму 24895,20 грн., №3/09 від 07.09.2020р. на суму 19530,46 грн., №4/09 від 09.09.2020р. на суму 23287,50 грн., №6/09 від 11.09.2020р. на суму 27575,86 грн. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 26489,05 грн..

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України в разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач просить стягнути з відповідача 26489,05 грн., які були перераховані в якості попередньої оплати.

Як встановлено судом, на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 26489,05 грн., що підтверджена належними доказами та підлягає задоволенню.

Щодо заявленого до стягнення штрафу, судом враховується наступне.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що за затримку перерахування коштів згідно п.2.3 даного договору Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 1% від суми отриманого товару за кожний день прострочки платежу.

Відповідно до п.4.3 договору, за затримку відвантаження товару згідно п. 4.2 даного Договору Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 1% від суми отриманої попередньої оплати за кожний день прострочки відвантаженого товару.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до п. 4.3 договору №б/н від 24.07.2020р. нараховано відповідачу штраф в сумі 40528,25 грн., який за своєю правовою природою є пенею, оскільки нарахування здійснюється за кожен день прострочення платежу, що підпадає під визначення пені, а не штрафу.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми пені судом встановлено, що заявлена сума нараховано обґрунтовано та з врахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, судом враховується наступне.

За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Частиною другою статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

У силу положення статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).

Як установлено судом, за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, відносини сторін за яким регулюються, зокрема, положеннями статей 655, 662, 663, 693, 712 ЦК України.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

За змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 30.09.2020р. по 01.03.2021р. в розмірі 332,54 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1212,06 грн. за період з жовтня 2020р. по січень 2021р.

Суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, позивачем проведені правомірно і підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України). Статями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судові витрати покладаються на відповідача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Шепард Поділля" с. Михайлючка, Шепетівського району, Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосптехніка" м. Полонне, Хмельницької області про стягнення 68561,90 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосптехніка" (м. Полонне, Хмельницької області, вул. Рахімова,31, код 32465050) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Шепард Поділля" (с. Михайлючка, Шепетівського району, Хмельницької області, вул. Чкалова,29Б, код 42675577) – 26489,05 грн. (двадцять шість тисяч чотириста вісімдесят дев`ять гривень 05 коп.) заборгованості, 332,54 грн. (триста тридцять дві гривні 54 коп.) 3% річних, 1212,06 грн. (одна тисяча двісті дванадцять гривень 06 коп.) інфляційних втрат, 40528,25 грн. (сорок тисяч п`ятсот двадцять вісім гривень 25 коп.) пені, 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення» ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.05.2021р.

Суддя С.В. Гладій

Відрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (30416, с. Михайлючка, Шепетівського р-ну, Хмельницької обл., вул. Чкалова, 29Б) (реком. з повід.)

3 - відповідачу (30500, м. Полонне, Хмельницької обл., вул. Нахімова,31)(реком. з повід.)