Постанова № 9678595, 26.04.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.04.2010 р. Справа № 2а-1234/10/1470

м.Миколаїв

14:35

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В., при секретарі судового засідання Богзі Н.А.,

за участю представників:

позивача: Скопенко В.М. дов. №06-6/6 від 11.01.2010,

відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомМиколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Нікольська, 46,Миколаїв,54001 доТОВ "ВТМ", вул. Адмірала Макарова, 33, кв. 5,Миколаїв,54030 простягнення адміністративно господарських санкцій в сумі 581,20 грн., в с т а н о в и в: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 581,20 грн., з яких: несплачених адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році в розмірі 500,0 грн., пені за порушення терміну сплати санкції у розмірі 81,20 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що у відповідності до ст.19 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні»для всіх підприємств, установ і організацій, які використовують найману працю установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Позивач зазначає, що ТОВ «ВТМ»порушило зазначену норму закону, а саме у 2008 році на підприємстві інваліди не працювали. За це порушення підприємство повинно було сплатити в 2008 році 2864, 29 грн. адміністративно-господарських санкцій. Згідно п.2 ст.20 вище названого закону передбачено нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, які розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні». На день подання позову підприємство частково погасило заборгованість по адміністративно-господарським санкціям в сумі 2364,29 грн. Розмір нарахованої пені за порушення строків сплати адміністративно-господарської санкції становить у 2008 році 81,20 грн. Відділення Фонду вважає, що підприємством не виконано приписи Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні», а саме ст.ст.19, 20 і тому повинно нести відповідальність згідно чинного законодавства.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином відповідно до ч.5 ст.107 КАС України, за юридичною адресою (арк.спр.24), але своїх заперечень проти позову та відповідних доказів, запропонованих в ухвалі суду від 01.03.2010 та повістці-повідомленні від 29.03.2010, не надав, представник в судове засідання не зявився, причин неявки не повідомив.

Під час розгляду справи, представник позивача підтримав доводи, викладені у адміністративному позові.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 26.04.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

У відповідності до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991р. №875-ХІІ (надалі Закон №875-ХІІ) для всіх підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою ст.19 Закону №875-ХІІ, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округляється до цілого значення.

Як вбачається з матеріалів справи середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на ТОВ «ВТМ» у 2008 році складала 14 чоловік, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог Закону №875-ХІІ 1 особа, кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, кількість робочих місць, не зайнятих інвалідами 1 (арк.спр. 6).

Згідно ч.3 ст.19 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього закону.

Згідно зі ст.18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій, чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (надалі - Порядок).

Відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів по пошуку та працевлаштуванню інвалідів з метою виконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Крім того, в матеріалах справи міститься лист Центрального районного центру зайнятості від 29.12.2009 з інформацією про те, що відповідач в 2008 році не надавав до Центрального РЦЗН звіти за формою №3-ПН «Про наявність вакансій»(арк.спр.9).

У звязку з невиконанням відповідачем нормативів забезпечення робочих місць інвалідів, позивачем проведено розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2008 рік в сумі 2864,29 грн., зазначена сума також підтверджується звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (арк.спр.8). Крім того, відповідно до ч.2 ст.20 Закону №875-ХІІ за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, відповідачу нарахована пеня виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, яка за 2008 рік становить 81,20 (арк.спр.6-7). Між тим, відповідач частково оплатив заборгованість по адміністративно-господарським санкціям в сумі 2364,29 грн., що підтверджується виписками по рахункам (арк.спр.12-15), в звязку з чим заборгованість по адміністративно-господарським санкціям становить 500,0 грн.

Таким чином, аналізуючи законодавство яке регулює спірні відносини суд приходить до висновку, що позивачем правильно обраховані адміністративно-господарські санкції та пеня за невиконання відповідачем нормативу щодо створення робочих місць інвалідів.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості, станом на час розгляду справи, не надав.

Керуючись ст.ст.11, 71, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТМ», вул.Адмірала Макарова, 33, кв.5, м.Миколаїв, 54030 (р/р 2600875010153 в МФ ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 386423, код ЄДРПОУ 34565630) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул.Нікольська, 46, м.Миколаїв, 54001 (р/р 31218230700006 в ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 23626096) 500,0 грн. адміністративно-господарських санкцій та 81,2 грн. пені за 2008 рік.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 26.05.2010 року