Постанова № 9678471, 02.03.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.03.2010 р. Справа № 2а - 5843/09/1470

м.Миколаїв

14:10

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В., при секретарі Богзі Н..А.,

за участю представників:

від позивача: Суліковської М.С. дов. від 21.10.2009,

від відповідача-1: Кравчука О.І. дов. №1/10-039 від 11.01.2010,

від відповідача-2: Кравчука О.І. дов. №3980/9/10-104 від 13.10.2009 ,

свідка Димчишиної О.Й. посв. №033947 від 27.03.2008,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТОВ "Фалбі-Миколаїв", вул. Металургів, 32,Миколаїв,54050 доДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва, вул. Артема, 1-А,Миколаїв,54000

ДПА України у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54036 провизнання нечинними рішення 1-го відповідача №0001152300 від 08.10.2009, №0001132300 від 08.10.2009, №0001162300 від 08.10.2009, №0001142300 від 08.10.2009, в с т а н о в и в: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії 2-го відповідача при проведенні перевірок господарських одиниць позивача, а саме: складання актів перевірки; та визнати нечинними рішення 1-го відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001152300, №0001132300, №0001162300, №0001142300 від 08.10.2009.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне:

- перевірка проведена 25.09.2009 не відповідає вимогам чинного законодавства, здійснена без дотримання податковою адміністрацією вимог ст.ст.111,112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 №509-ХІІ (надалі - Закон №509-ХІІ), ст.ст.15,16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 №265/95-ВР (надалі Закон №265/95-ВР), п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про тимчасове обмеження щодо заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року»№502 від 21.05.2009 (надалі Постанова №502) і, відповідно, рішення прийняте на підставі такої перевірки не може вважатись правомірним;

- направлення на перевірку не відповідають формі, встановленій у додатку 8 до Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України №355 від 27.05.2008, оскільки не містять місцезнаходження господарських одиниць, що перевірялись;

- у тому разі, якщо розрахункова операція за місцем проведення розрахунків не здійснювалась та розрахунковий документ споживачеві не надавався, то й факту продажу товарів як такого не було, тому Z-звіт, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій не має друкуватись, оскільки розрахункові операції були взагалі відсутні. Відповідачами не було також

2

досліджено та взято до уваги факти, повязані з необхідністю (обовязковістю) друкування Z-звітів.

Відповідачі проти позовних вимог заперечують, вказуючи на наступне:

- планова перевірка позивача була проведена відповідно до вимог діючого законодавства: на підставі ст.ст.15,16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та ст.ст.111,112 Закону України «Про державну податкову службу України»;

- посилання позивача на положення Постанови №502 є помилковими, оскільки сфера дії цього нормативного акту не поширюється на здійснення органами ДПС контролю за додержанням податкового законодавства тощо, тобто виконання ними функцій, передбачених спеціальними законами з питань оподаткування;

- при перевірці були встановлені порушення приписів Закону №265/95-ВР, тому рішення про застосування до позивача штрафних фінансових санкцій є цілком обґрунтованими та прийнятими у відповідно до вимог чинного законодавства.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 02.03.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

25.09.2009 Державною податковою адміністрацією у Миколаївській області здійснено планову перевірку господарських одиниць, що належать позивачу, за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами перевірки були складені наступні акти перевірки та рішення:

-№1068/14/00/23/35938474від 25.09.2009 (а.с.9,10), яким встановлено порушення порядку попереднього програмування РРО по найменуванню товару. На підставі вказаного акту перевірки відносно позивача прийняте рішення №0001152300 від 08.10.2009 (а.с.11) про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 85,0 грн.;

-№1075/14/00/23/35938474 від 25.09.2009 (а.с.13,14), яким встановлено порушення порядку попереднього програмування РРО по найменуванню товару та обліку його кількості, а також незабезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунку сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО на суму 17,09 грн. На підставі вказаного акту перевірки відносно позивача прийняте рішення №0001132300 від 08.10.2009 (а.с.15) про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 170,45 грн. (85,0 грн. + 85,45 грн.);

-№1049/14/00/23/35938474від 25.09.2009 (а.с.17,18), яким встановлено порушення порядку попереднього програмування РРО по найменуванню товару та незабезпечено щоденне друкування на РРО Z-звіту за 23.08.2009. На підставі вказаного акту перевірки відносно позивача прийняте рішення №0001162300 від 08.10.2009 (а.с.19) про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 425,0 грн. (85,0 грн. + 340,0 грн.);

-№1072/14/00/23/35938474 від 25.09.2009 (а.с.22,23), яким встановлено порушення порядку попереднього програмування РРО по найменуванню товару та незабезпечення щоденного друкування на РРО Z-звітів у 28 випадках. На підставі вказаного акту перевірки відносно позивача прийняте рішення №0001142300 від 08.10.2009 (а.с.24) про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 9605,0 грн. (85,0 грн. + 9520,0 грн.).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивач звернувся з позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед

3

законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п.11 ст.3 Закону №265/95-ВР, субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг збовязані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Відповідно п.6 ст.17 Закону №265/95-ВР, у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості до субєктів підприємницької діяльності застосовуються штрафні санкції у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Встановлені у актах перевірки №1068/14/00/23/35938474, №1075/14/00/23/35938474, №1049/14/00/23/35938474, №1072/14/00/23/35938474 від 25.09.2009 випадки проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, під час проведення перевірок та розгляду справи у суді позивачем не заперечувались.

За сказаних обставин, суд вважає, що рішення №0001152300, №0001132300, №0001162300, №0001142300 від 08.10.2009 в частині застосування до позивача штрафних санкції за порушення порядку використання режиму попереднього програмування РРО є обґрунтованими та правомірними.

Відповідно до п.13 ст.3 Закону №265/95-ВР субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобовязані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

У акті перевірки №1075/14/00/23/35938474 від 25.09.2009 відповідачем-2 було встановлено порушення позивачем вказаних приписів закону, що підтверджується денним звітом РРО від 25.09.2009, згідно якого станом на 15:08 по касі пройшло 266,0 грн. (а.с.80), що не заперечується позивачем, а також описом готівкових коштів, складеним та підписаним продавцем ОСОБА_4, згідно якого на місці проведення розрахунків позивача знаходилось 248,91 грн. готівки (а.с.79). Таким чином, невідповідність склала 17,09 грн.

Згідно ст.22 Закону №265/95-ВР, у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, до субєктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у пятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення №0001132300 від 08.10.2009 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції в сумі 85,45 грн. (17,09 грн. х 5), за порушення п.13 ст.3 Закону №265/95-ВР є цілком обґрунтованим та правомірним.

Відповідно до п.9 ст.3 Закону №265/95-ВР субєкти підприємницької діяльності зобовязані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Під час перевірок, відповідачем-2 були встановлені факти нероздрукуання Z-звітів, що зафіксовано у актах перевірки№1049/14/00/23/35938474 та №1072/14/00/23/35938474 від 25.09.2009. Так, у акті перевірки №1049/14/00/23/35938474 зазначено, що Z-звіт не роздрукований за 23.08.2009, а у акті перевірки №1072/14/00/23/35938474 зафіксовано 28 випадків не роздрукування Z-звітів за наступні дні: 04.03.2009, 28.03.2009, 11.04.2009, 02.05.2009, 16.05.2009, 13.08.2009, 18.08.2009, 01.08.2009, 03.08.2009, 07.09.2009, 08.09.2009, 10.09.2009, 11.09.2009 (по РРО №1405000829), 09.02.2009, 11.02.2009, 28.03.2009, 04.04.2009, 11.04.2009, 02.04.2009,

4

16.05.2009, 20.06.2009, 04.07.2009, 01.08.2009, 21.08.2009, 25.08.2009, 15.05.2009, 01.04.2009, 05.02.2009 (по РРО №1405000830).

Оглянувши у судовому засіданні книги КОРО №1405000829/2 та №1405000830/2, суд встановив, що Z-звіти за 01.04.2009, 02.04.2009,13.08.2009 та 18.08.2009 позивачем роздруковані та вклеєні у КОРО (а.с.94,95,98).

Пояснень з цього приводу представниками відповідачів суду не надано.

Таким чином, рішення №0001142300 від 08.10.2009 підлягає скасуванню в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за не роздрукування Z-звітів за 01.04.2009, 02.04.2009,13.08.2009 та 18.08.2009 на загальну суму 1360,0 грн. (340,0 грн. х 4).

Що стосується посилання позивача на протиправність рішення №0001162300 від 08.10.2009 в частині застосування штрафу у сумі 340,0 грн. за не роздрукування Z-звіту та рішення №0001142300 від 08.10.2009 в частині застосування штрафу у сумі 8160,0 грн. (9520,0 грн. 1360.0 грн.), то суд вважає їх безпідставними, виходячи з наступного.

Позивачем факти нероздрукування Z-звітів за 04.03.2009, 28.03.2009, 11.04.2009, 02.05.2009, 16.05.2009, 13.08.2009, 18.08.2009, 01.08.2009, 03.08.2009, 23.08.2009, 07.09.2009, 08.09.2009, 10.09.2009, 11.09.2009, 09.02.2009, 11.02.2009, 28.03.2009, 04.04.2009, 11.04.2009, 02.04.2009, 16.05.2009, 20.06.2009, 04.07.2009, 01.08.2009, 21.08.2009, 25.08.2009, 15.05.2009, 01.04.2009, 05.02.2009 не заперечуються.

В той же час позивач вважає, що у тому разі, якщо розрахункова операція за місцем проведення розрахунків не здійснювалась та розрахунковий документ споживачеві не надавався, то й факту продажу товарів як такого не було, тому Z-звіт, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій не має друкуватись, оскільки розрахункові операції були взагалі відсутні. Позивач зазначає, що в аптеці, яка перевірялась, встановлено три апарати РРО, з яких у встановлені перевіряючи ми дні працював лише один, інші апарати не використовувались, розрахункові операції на них не здійснювались, тому обовязку друкувати на них Z-звіти у позивача не було.

Суд вважає такий висновок позивача помилковим, оскільки пунктом 4 статті 17 Закону №265/95 передбачено застосування фінансових санкцій у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до ст.2 Закону №265/95-ВР, фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної памяті.

Згідно п.2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування»від 18.02.2002 №199 (надалі Постанова №199), під Z-звітом розуміється денний звіт з обнулінням інформації в оперативній памяті та занесенням її до фіскальної памяті реєстратора.

У листі №7501/6/23-2119 від 07.11.2002 ДПА України розяснила, що реєстратори розрахункових операцій не застосовуються у разі, якщо підприємство не здійснює підприємницької діяльності у певні дні (вихідні, святкові), що підтверджується відповідним наказом по підприємству, тому відповідні Z-звіти не роздруковуються.

Зазначені розяснення цілком узгоджуються з приписами п.4 ст.17 Закону №265/95.

Доказів того, що у дні, коли роздрукування Z-звітів не відбувалось підприємство не працювало, ні під час перевірки, ні під час розгляду справа у суді позивачем не було надано. Більше того акти №1049/14/00/23/35938474 та №1072/14/00/23/35938474 від 25.09.2009 підписані представниками позивача без зауважень. Надані під час перевірки пояснення фармацевта ОСОБА_5 свідчать про те, що Z-звіт за 23.08.2009 не роздруковувався у звязку з проведенням переобліку товарів при переданні зміни (а.с.99).

Як вбачається з пояснень свідка ОСОБА_3 наказ №43 від 19.08.2009 про незаплановану інвентаризацію в аптеці №7 (а.с.21) при перевірці не предявлявся, відміток про нього у КОРО за 23.08.2009 не зроблено, посилання на нього у поясненнях ОСОБА_5 відсутні.

Крім того, слід зазначити, що проведення інвентаризації та здійснення розрахункових операцій лише на одному з трьох РРО не може бути підставою для не роздрукування Z-звіту, оскільки фактично підприємство працює і, відповідно, роздрукування Z-звітів з обнулінням

5

інформації в оперативній памяті та занесенням її до фіскальної памяті реєстратора було обовязком позивача в силу п.9 ст.3 Закону №265/95.

Доводи позивача про те, що підприємство не було повідомлено про проведення перевірки за 10 днів до її початку, з посиланням на статтю 111 Закону України № 509-XII судом відхиляються оскільки, статтею 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів), які відповідно до ст.13 Закону України «Про систему оподаткування»справляються на території України. Закон України № 265/95-ВР не повязаний із нарахуванням та сплатою податків, таким чином дія ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», щодо порядку проведення перевірки, а саме щодо повідомлення субєкта господарювання про проведення планової перевірки за 10 днів до її початку, не розповсюджується на здійснення перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового обігу.

Згідно ч.2 ст.112 Закону №509-ХІІ ненадання платнику податку направлення на перевірку або надання з порушенням вимог, встановлених ч.1 цієї статті є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до планової або позапланової виїзної перевірки. Якщо позивач вважав перевірку незаконною, він мав можливість використати своє право не допустити працівників ДПА у Миколаївській області до перевірки.

Перевірку субєктів господарювання позивача здійснено на підставі плану проведення перевірок ДПА у Миколаївській області на вересень 2009 року та на підставі відповідних направлень (а.с.74,75,81,82,85-87,91,92), які були вручені перед початком перевірки представникам позивача.

Позивач допустив працівників ДПА Миколаївської області до проведення планової перевірки, що є додатковим підтвердженням правомірності її проведення.

Доречними також суд вважає заперечення відповідача стосовно непоширення сфери дії Постанови Кабінету Міністрів України «Про тимчасове обмеження щодо заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року» на здійснення органами податкової служби контролю за додержанням податкового законодавства, оскільки порядок здійснення органами податкової служби своїх функцій визначається спеціальним нормативним актом Законом України «Про державну податкову службу».

Що стосується посилання позивача на невідповідність направлень на перевірку формі, встановленій у додатку 8 до Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України №355 від 27.05.2008, слід зазначити, що недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Вимога ж позивача про визнання протиправними дії 2-го відповідача при проведенні перевірок господарських одиниць позивача, а саме: складання актів перевірки, задоволенню не підлягає, оскільки акт перевірки не є актом індивідуальної дії, він не містить приписів чи вимог про зобовязання виконання будь яких дій, тому оскарження дій по його складанню не може бути предметом публічно-правового спору.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.71, ч.1 ст.94, ст.ст. 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва від 08.10.2009 №0001142300 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1360,0 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Відшкодувати Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі-Миколаїв» (вул. Металургів, 32, м. Миколаїв, 54050) понесені ним судові витрати у сумі 0,45 грн. з Державного бюджету України.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 31 травня 2010 року