Постанова № 9678432, 03.12.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

03.12.2009 р. Справа № 2а - 2724/09/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А., за участю секретаря судового засідання Мотельчук А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного підприємства «Роксолана»,

до Снігурівської міжрайонної Державної податкової інспекції у Миколаївський області.

за участю представників

від позивача: Фурман К.О., Веропаха О.П.

від відповідача: Яковлєва А.В., Українець М.В.

про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.05.2009 року «0000101600/0

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Снігурівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївський області від 21.05.2009 року № 0000101600/0 про зменшення приватному підприємству «Роксолана»сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 38633 гривень.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Роксолана»судові витрати у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням адміністративного суду.

Суддя І.А. Устинов

Миколаївський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 грудня 2009 року Справа № 2а 2724/09/1470

м. Миколаїв

15:29

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А., за участю секретаря судового засідання Мотельчук А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного підприємства «Роксолана»,

до Снігурівської міжрайонної Державної податкової інспекції у Миколаївський області.

за участю представників

від позивача: Фурман К.О., Веропаха О.П.

від відповідача: Яковлєва А.В., Українець М.В.

про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.05.2009 року «0000101600/0

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Роксолана»(далі ПП «Роксолана») звернулась з адміністративним позовом до Снігурівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївський області (далі - Снігурівська МДПІ у Миколаївський області) про скасування податкового повідомлення рішення № 0000101600/0 від 21.05.2009 року яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 38633 гривні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на те що підприємство сплачувало податок на додану вартість під час ведення своєї господарської діяльності, а тому має право на зменшення податку на цю суму відповідно до п.7.4 статі 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Законом не заборонено переносити цю суму зі “скороченої ”декларації до “загальної”.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, свої заперечення обґрунтував тим, що Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість який затверджений наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 року, перенесення зі “скороченої” декларації суми ПДВ, яка в наступному звітному періоді зменшує суму податку, до “загальної” не передбачено. З цього приводу ДПА України надано податкове розяснення від 30.04.2009 року за № 9193/7/16-1517, відповідно до якого ця сума зі “скороченої” декларації до “загальної” не переноситься.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновків про наступне.

За результатами документальної невиїзної перевірки ПП «Роксолана» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2009 року було складено акт № 278/15-30389497 від 15.05.2009 року, згідно висновків якого ПП «Роксолана» в порушення пункту 7.7.1 та пункту 7.7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та підпункту 5.11. пункту 5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення», безпідставно віднесло залишок податкового кредиту зі строки 24 скороченої декларації з ПДВ за грудень 2008 року до декларації по розрахунках з бюджетом в 2009 році, а також включило до податкового кредиту в 2009 році податкові накладні за 2008 рік, внаслідок чого значення рядку 22.2 декларації з ПДВ за лютий 2009 року та відповідно рядку 23.1 декларації з ПДВ за березень 2009 року було завищено на 240634 гривень.

21.05.2009 року Снігурівською МДПІ у Миколаївській області на підставі акта перевірки від 15.05.09 року № 278/15-30389497, було прийнято податкове повідомлення рішення № 0000101600/0, яким за порушення ПП «Роксолана»пункту 7.7.1 та пункту 7.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у податковій декларації з ПДВ за березень 2009 року, у розмірі 38633 гривень.

Приватне підприємство «Роксолана»зареєстровано як субєкт підприємницької діяльності 03.05.1999 року.

Як сільськогосподарський товаровиробник позивач скористався спеціальним режимом сплати податку на додану вартість. передбаченим пунктом 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” (далі Закон № 168) та Постановою Кабінету Міністрів № 271 від 26.02.1999 року “Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини” (далі - Постанова).

Відповідно до цього спеціального статусу, позивач вів подвійний облік господарської діяльності за критерієм відношення операцій до сільськогосподарського виробництва. Позивач заповнював та подавав до податкового органу дві декларації з ПДВ: “загальну” та “скорочену”. В “загальній” декларації з ПДВ позивачем відображалися податкові зобовязання та кредит, що сформувалися за рахунок операцій не повязаних з сільськогосподарською діяльністю, а в “скороченій” які утворилися у звязку з веденням сільськогосподарської діяльності.

Постанова передбачає, що залишок суми відємної різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом попередніх періодів зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів. Єдине обмеження, передбачене порядком акумуляції, це відсутність права на заявлення бюджетного відшкодування за таким відємним значенням, але ні в якому разі не позбавлення платника податку права на накопичений податковий кредит.

З 1 січня 2009 року, у звязку з прийняттям Закону України “Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі - Закон № 639), спеціальний режим оподаткування було змінено. Спеціальний режим, передбачений пунктом 11.29 статті 11 Закону № 168 скасовано, а замість нього запроваджено інший спеціальний режим, передбачений статтею 81 Закону № 168.

Оскільки ПП «Роксолана»не обрало спеціальний режим оподаткування у 2009 році, то з 01.01.2009 року стало платником ПДВ на загальних умовах. Тобто з 1 січня 2009 року, підприємство подає лише загальну декларацію з ПДВ. Тому всю залишкову суму податкового кредиту на кінець 2008 року, перенесено до загальної декларації з ПДВ за січень 2009 року.

Відповідно до пункту 3.11 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість”, обєктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Відповідно до пунктів 5.13.2 і 5.13 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, суми податку на додану вартість, відображені в рядку 24 податкової декларації (скороченої) сільськогосподарських підприємств (пункт 11.21 Закону), сільськогосподарських товаровиробників (пункт 11.29 Закону) за останній податковий період в умовах дії Закону, чинного до внесення змін Законом № 639, уключаються із знаком "-" до рядка 8.4 "інші випадки" податкової декларації з податку на додану вартість, що подається після набуття чинності Законом № 639.

При цьому, необхідно додати, що п.п.5.13.2 Порядку регулює порядок заповнення “скороченої”, а не “загальної” декларації, яка подається підприємствами, які після 01.01.09 залишилися на новому спеціальному режимі сплати ПДВ сільгоспвиробниками відповідно до статті 81 Закону № 168.

Проаналізувавши зазначені правові норми, на які посилався відповідач під час ухвалення рішення про донарахування ПДВ, суд дійшов висновку, що вони взагалі не стосуються спірної ситуації.

Більш того, дослідженням інших правових норм, які регулюють нарахування та сплату ПДВ, судом зясовано, що ними також не врегульовано долю накопиченої суми ПДВ, яка в наступному звітному періоді зменшує суму податку (рядок 24 “скороченої” декларації), у разі переходу сільськогосподарського підприємства з 01.01.2009 року з спеціального режиму сплати ПДВ на загальний.

Ні п.п.3.1.1 п.п.3.1 статті 3 Закону № 168, ні п.п.5.13.2, п.п.5.13 Порядку, ні будь які інші правові норми як прямо не забороняють так і прямо не надають право позивачу на такий перенос сум ПДВ з одної декларації до іншої.

У такому випадку для правильного вирішення справи необхідно виходити з сутності податку на додану вартість, а також правового статусу спеціального режиму сплати ПДВ, який застосовувався до позивача до 01.01.2009 року.

В рядку 24 “скороченої” декларації вказується сума з відємним значенням, яка утворюється як різниця між сумою ПДВ, яка в поточному звітному періоді підлягає нарахуванню та сумою ПДВ минулого звітного періоду, яка в поточному звітному періоді зменшує суму податку. А простіше кажучи, різниця з відємним значенням між податковими зобовязаннями та податковим кредитом, яка не відшкодовуються з бюджету в поточному періоді.

Відмінність спеціального режиму оподаткування сільськогосподарських підприємств відповідно до п.п.11.29 статті 11 Закону № 168 від загальної системи полягає лише в тому, що зазначені підприємства не перераховують до бюджету позитивну різницю між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту, а акумулюють її на власному спеціальному банківському рахунку, а також в тому, що при відємній різниці між цими сумами вони не мають право на її відшкодуванні з бюджету.

В усьому іншому, порядок нарахування та сплати ПДВ для сільськогосподарських підприємств на спеціальному режимі до 01.01.2009 року був такий самий, як і для решти підприємств.

Тобто, сума яка накопичена позивачем в рядку 24 “скороченої” декларації за грудень 2008 року, обрахована стосовно тих самих обєктів оподаткування, за тими самими базою та ставкою оподаткування (20%), тими же методами, що і при загальній системі сплати ПДВ.

Відповідно до п.5.6 Порядку, в рядку 8.4 “загальної” декларації відображаються інші випадки збільшення (зменшення) податкових зобов'язань, тобто ті, які прямо не передбачені розділами декларації. Сама наявність цього рядка передбачає можливість виникнення у платників податків сум, які впливають на обрахування ПДВ, але прямо не передбачені звітністю.

Окрім цього, п.п.5.13.2 п.п.5.13 Порядку, регулюючи питання переходу підприємства зі спеціального режиму сплати ПДВ за п.п.11.29 статті 11 Закону № 168 на новий спеціальний режим сплати ПДВ за статті 81 Закону № 168, саме так і наказує підприємцям переносити суму з рядка 24 старої “скороченої” декларації до рядка 8.4 нової “скороченої” декларації.

Відповідно до частини 3 п.п.7.7.1 статті 7 Закону № 168, при від'ємному значенні така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, перенесення позивачем суми з рядка 24 “скороченої” декларації за грудень 2008 року в рядок 8.4 “загальної” декларації за січень 2009 року, не суперечить вимогам часини 3 п.п.7.7.1 статті 7 Закону № 168.

Якщо погодитися з позицією відповідача, то у разі переходу сільськогосподарського підприємства з спеціального режиму сплати ПДВ на загальний, накопичене ним відємне значення між сумою податкових зобовязань та податковим кредитом, безповоротно втрачається.

Але таких наслідків для сільськогосподарських підприємств, як безповоротна втрата відємного значення між сумою податкових зобовязань та податковим кредитом, при переході зі спеціального режиму сплати ПДВ на загальний, Закони України “Про податок на додану вартість” та “Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” не передбачають.

Застосування таких наслідків до сільськогосподарських підприємств також суперечило б меті п.п.11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, Постанови Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999 року, оскільки ці нормативно-правові акти були направлені на підтримку сільськогосподарських товаровиробників, створення спеціальних умов оподаткування, які більш сприятливі, ніж при загальній системі сплати ПДВ.

Той факт, що законодавець, скасувавши спеціальний режим оподаткування, передбачений п.п.11.29 статті 11 Закону № 168, не визначив механізм зарахування накопичених під час його дії сум, при переході зі спеціального режиму на загальний, не повинен бути підставою для позбавлення сільськогосподарського підприємства цих сум, а також застосування до нього штрафних санкцій.

Відповідно до п.п.4.4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли, норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За таких обставин суд не приймає до уваги лист ДПА України від 30.04.2009 року № 9193/7/16-1517, на який посилається відповідач.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача на підтвердження обґрунтованості своїх дій та рішення, про те що керівника ПП «Роксолана»та головного бухгалтера постановами Снігурівського районного суду Миколаївської області від 10.08.2009 року притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого частиною 1 статті 163-1 КУпАП, з огляду на наступне.

У відповідності до частини 4 статті 72 КАС України вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративній проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння , чи вчиненню воно цією особою.

Посадових осіб ПП «Роксолана»було притягнуто до відповідальності за порушення порядку ведення податкового обліку. Судом же розглядається справа про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що податковий орган необґрунтовано визначив позивачу податкові зобовязання та застосував штрафні санкції.

Що стосується заявлених позовних вимог про визнання протиправними та скасування п.3 та п.4 акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість № 278/15-30389497 від 15.05.2009 року, то суд вважає, що у разі визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення немає необхідності визнавати неправомірним та скасовувати акт перевірки, на підставі якого воно прийняте.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України в разі якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Снігурівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївський області від 21.05.2009 року № 0000101600/0 про зменшення приватному підприємству «Роксолана»сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 38633 гривень.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Роксолана»судові витрати у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням адміністративного суду.

Суддя І.А. Устинов

Постанова оформлена

у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України

та підписана суддею 18.05.2010 року.

Суддя І.А. Устинов