Ухвала суду № 96783099, 30.04.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23424/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Волкова С.Я. при секретарі судових засідань Зінченко М.М., за участю прокурорів Шматка Р.О., Клапатого Д.Й., захисника Купрієнка В.М., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України Сухана Павла Васильовича про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

установив:

30.04.2021 р. старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України Сухан П.В. за погодженням із прокурором першого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Офісу Генерального прокурора Клаптиєм Д.Й. звернувся до суді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що впровадженні Головного слідчого управління Національної поліції України знаходиться кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021000000000469 від 31.03.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України.

У клопотанні зазначено, що у неустановленому в ході досудового розслідування місці та у неуставлений слідством час, у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом обману. Приблизно на початку 2021 р., більш точну дату в ході проведення досудового розслідування не встановлено, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, ОСОБА_1 з метою створити в оточуючих враження про його участь у формуванні державної політики у сфері забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг, повідомив особам серед кола знайомих завідомо неправдиву інформацію, що у найближчому майбутньому його мають призначити на посаду Міністра внутрішніх справ України. Відповідно до злочинного плану ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, та, передбачаючи їх наслідки, і, свідомо бажаючи їх настання, він, стверджуючи про своє призначення на посаду Міністра внутрішніх справ України, та, не маючи наміру на виконання взятих на себе зобов`язань, буде вводити в оману потерпілих, обіцяючи сприяння у здійсненні державної реєстрації (перереєстрації) та обліку транспортних засобів, а також у здійсненні добору кадрів у апарат Міністерства внутрішніх справ України, територіальні органи, заклади, установи і на підприємства, що належать до сфери управління цього міністерства. Реалізуючи свій злочинний умисел, у невстановленому в ході досудового розслідування місці та у невставлений слідством час, приблизно на початку 2021 р. ОСОБА_1 повідомив про свій план свого знайомого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який схвалив його і надав згоду на участь у спільному вчиненні шахрайських дій з метою протиправного збагачення. Також у березні 2021 р. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який обіймає посаду начальника відділу поліцейської діяльності № 3 Шепетівського районного управління поліції ГУ НП у Хмельницькій області, під час зустрічі із своїм товаришем, до якого органом досудового розслідування застосовано заходи безпеки, замінивши його дійсні дані на псевдоніми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомив останнього про свій намір просунутись по службі та обійняти посаду середнього чи вищого складу поліції у м. Києві чи Київській області. З урахуванням вищезазначеного приблизно у середині березня 2021 р. ОСОБА_5 , будучи усвідомленим про знайомство свого товариша ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , з чоловіком, який найближчим часом має бути призначений на посаду Міністра внутрішніх справ України, звернувся до нього з проханням дізнатися про наявність вакантних посад в структурі Національної поліції України на території м. Києва та Київської області, а також про проведення відповідних конкурсів або атестацій, які відповідно до ч. 4 ст. 52 Закону України «Про Національну поліцію» можуть передувати рішенню керівника, уповноваженого призначити на такі посади. Враховуючи викладене, 19.03.2021 р. ОСОБА_6 під час телефонної розмови в мобільному додатку «WhatsApp» зі своїм знайомим ОСОБА_3 повідомив останнього про намір діючого співробітника поліції просуватись по службі та обійняти посаду середнього чи вищого складу поліції у м. Києві чи Київській області. Відповідно до попередньої домовленості з ОСОБА_5 , який в подальшому був залучений до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, ОСОБА_6 , володіючи неправдивою інформацію про призначення свого знайомого ОСОБА_1 на посаду Міністра внутрішніх справ України та про його товариські відносини з ОСОБА_3 , звернувся до останнього з проханням дізнатися про проведення відповідних конкурсів або атестацій, які можуть передувати рішенню керівника, уповноваженого призначити на керівні посади. Згідно відведеної ОСОБА_1 ролі ОСОБА_3 , діючи умисно та з корисливим мотивом 21.03.2021 р., будучи усвідомленим про завідомо неправдиву інформацію з приводу призначення ОСОБА_1 на посаду Міністра внутрішніх справ України, під час телефонної розмови з ОСОБА_6 в мобільному додатку «WhatsApp» попросив у нього надати інформацію про кандидата, яка необхідна для його призначення на відповідну посаду. Будучи залученим до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, ОСОБА_6 того ж дня в мобільному додатку «WhatsApp» надіслав ОСОБА_3 текстове повідомлення із зазначенням анкетних даних ОСОБА_4 , діючої посади та його звання підполковника поліції, яку попередньо отримав від його знайомого ОСОБА_5 . Діючи спільно умисно, з корисливим мотивом, опираючись на дії один одного і, реалізовуючи вищевказану злочинну змову згідно відведеної ОСОБА_1 ролі, ОСОБА_3 , будучи усвідомленим, що призначення на посади поліцейських здійснюється у визначеному законом порядку, заздалегідь не маючи на меті виконати зобов`язання, шляхом обману під час телефонної розмови з ОСОБА_6 в мобільному додатку «WhatsApp» вказав останньому про те, що ОСОБА_1 може посприяти та гарантувати ОСОБА_4 у призначенні на посаду начальника Головного управління Національної поліції в Київській області, що не відповідало дійсності. З метою незаконного збагачення, діючи за попередньою змовою групою осіб, 23.03.2021 р. ОСОБА_3 під час телефонної розмови з ОСОБА_6 в мобільному додатку «WhatsApp» повідомив останнього, що з ОСОБА_1 узгоджено призначення ОСОБА_4 на посаду начальника ГУ НП в Київській області та він зможе гарантувати таке призначення за що необхідно буде сплатити грошові кошти в сумі 220 000 доларів США. В період часу з 23.03.2021 р. по 07.04.2021 р. згідно відведеної ОСОБА_1 ролі та з метою реалізації спільного злочинного умислу ОСОБА_3 періодично телефонував до ОСОБА_6 та переконував ост аннього в узгодженні питання щодо призначення ОСОБА_4 на посаду начальника ГУНП в Київській області, що не відповідало дійсності, а також про необхідність сплати грошових коштів в сумі 220 000 доларів США. Діючи спільно, умисно, з корисливим мотивом, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_6 , а в послідуючому залученому до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій ОСОБА_5 , що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України на всій території України діють карантинні заходи, по закінченню яких за умови сплати грошових коштів в сумі 220 000 доларів США ОСОБА_4 буде призначено на посаду начальника ГУ НП в Київській області. З метою реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_4 в особливо великих розмірах,ОСОБА_3 згідно відведеної йому ролі та відповідно до попередньої домовленості з ОСОБА_5 28.04.2021 р. о 08:30 год. авіасполученням прибув до м. Києва із м. Запоріжжя, про що повідомив ОСОБА_1 . Діючи спільно, умисно, з корисливим мотивом, опираючись на дії один одного, і, реалізовуючи вищевказану злочинну змову, ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, 28.04.2021 р. приблизно о 10:30 год., перебуваючи в приміщенні офісу за адресою: АДРЕСА_2, черговий раз запевнив залученого до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій ОСОБА_5 та повідомив завідомо неправдиву інформацію про те,що за умови сплати грошових коштів в сумі 220 000 доларів США ОСОБА_4 буде призначено на посаду начальника ГУ НП в Київській області. Того ж дня близько опівночі у номер готелю «Orly Park» за адресою: м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 9-В, де перебував ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , прибув ОСОБА_1 . Під час розмови ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_5 , що питання призначення ОСОБА_4 на посаду начальника ГУ НП у Київській області вже вирішене на 99 %, а остаточний результат буде після 11.05.2021 р. ОСОБА_1 , достеменно знаючи, що призначення на керівні посади в системі Міністерства внутрішніх справ України відбувається у визначеному законом порядку і що можливості вплинути на призначення ОСОБА_4 на посаду у нього не має, реалізуючи спільний з ОСОБА_3 злочинний умисел на заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_4 , пообіцяв ОСОБА_5 , що він самостійно завезе ОСОБА_4 на своєму автомобілі на територію Міністерства внутрішніх справ України, де заведе ОСОБА_4 у потрібний кабінет і вже через деякий час він вийде звідти, будучи на відповідній посаді. 29.04.2021 р. приблизно о 14:15 год. ОСОБА_3 згідно відведеної ОСОБА_1 ролі та з метою реалізації спільного злочинного умислу, перебуваючи в салоні автомобіля разом з ОСОБА_5 напроти кафе «Tin Tin» за адресою: м. Київ, вул. В`ячеслава Липинського, 15, зазначив останньому про необхідність передачі йому першої частини грошових коштів у сумі 120 000 доларів США, частину з яких 100 000 доларів США він має передати ОСОБА_1 за позитивне вирішення питання, щодо призначення ОСОБА_4 на посаду. Інша частина винагороди мала бути передана після того, як відбудеться призначення на посаду. Далі 29.04.2021 р. приблизно о 14:20 год. ОСОБА_3 , виконуючи відведену йому роль, та, діючи з корисливих мотивів, отримав від залученого до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій ОСОБА_5 24 700 доларів США (справжніх грошових коштів) та несправжні (імітаційні) засоби, які імітують долари США у кількості 953 купюри номіналом по 100 доларів США кожна, на загальну суму 95 300 доларів США, тобто загальна сума імітаційних засобів та справжніх грошових коштів, склала 120 000 доларів США, що станом на 29.04.2021 р. за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 3 333 600 грн в розрахунку 27,78 грн за 1 долар США та є особливо великим розміром майнової шкоди. Після чого, вийшовши з автомобіля, та, маючи можливість розпорядитись отриманими від ОСОБА_5 грошовими коштами, ОСОБА_3 був затриманий працівниками поліції. При цьому ОСОБА_3 вважав, що отримує справжні грошові кошти в загальній сумі 120 000 доларів США, які належать потерпілому ОСОБА_4 . Таким чином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями, вчиненими з корисливих мотивів, заволодів чужим майном шляхом обману (шахрайство), в особливо великому розмірі, та, діючи за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України.

Прокурори у судовому засіданні доводи клопотання підтримали, просили його задовольнити.

Підозрюваний, його захисник у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, вислухавши пояснення учасників провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступних висновків.

30.04.2021 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190КК України, а саме: у заволодінні чужим майномшляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Слідчий суддя, перевіряючи обґрунтованість підозри, вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, зокрема, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_4 ; рапортом ОСОБА_4 ; поясненнями ОСОБА_4 ; допитами свідка ОСОБА_6 ; допитами свідка ОСОБА_5 , відносно якого застосовано заходи безпеки; відповіддю Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України; протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів та імітаційних засобів свідку ОСОБА_7 .

Слідчий суддя, приймаючи рішення, виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні, та доданих матеріалах, та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то, з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, інкримінованого йому стороною обвинувачення. Аналіз представлених доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства», рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Отже на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зав`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Слідчий суддя, вирішуючи питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, враховує не тільки положення, які передбачені КПК України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, за якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мамедова проти Росії» посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в противагу чому сторона захисту не навела будь-яких аргументів, які б спростовували доводи, зокрема, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, маючі всі необхідні засоби та можливості, достовірно знаючи про тяжкість вчиненого злочину та невідворотність покарання, використовуючи тісні зв`язки з працівниками правоохоронних органів, а також колишніми службовими особами органів державної влади, зможе переховуватись від органу досудового розслідування та суду, у тому числі за кордоном; ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, маючи для цього всі засоби, з метою уникнення кримінальної відповідальності може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та які на сьогоднішній день ще не відшукані органом досудового розслідування; на даний час у кримінальному провадженні проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені усі співучасники злочину, місця зберігання речей та документів, що можуть бути використані як речові докази, отримано не всі дані щодо місць проживання невстановлених осіб, причетних до вчинення злочину, тому ОСОБА_1 перебуваючи на волі, буде намагатися знищити, сховати або спотворити вказані речові докази та документи, які мають значення для кримінального провадження; ОСОБА_1 з метою уникнення кримінальної відповідальності може незаконно впливати на свідка ОСОБА_8 , який був залучений до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій у даному кримінальному провадженні, свідка ОСОБА_6 а також інших осіб, яким безпосередньо відомі обставини вчинення ним кримінального правопорушення та які на сьогоднішній день ще не допитані як свідки, а також з цією ж метою вчинити щодо них інше кримінальне правопорушення шляхом заподіяння шкоди їх життю та здоров`ю чи життю і здоров`ю їхніх близьких. Підтвердженням цьому являється письмова заява ОСОБА_6 , яка 29.04.2021 р. надійшла до ГСУ НП України. Відповідно до вказаної заяви встановлено, що 29.04.2021 р. з абонентського номера мобільного телефону НОМЕР_1 до дружини свідка ОСОБА_9 зателефонував чоловік на ім`я ОСОБА_10 , який відрекомендувався сином ОСОБА_3 . Під час декількох телефонних розмов ОСОБА_10 висловив погрози в адресу ОСОБА_6 , а також його родини у зв`язку з тим, що він надав покази працівникам поліції стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зможе здійснювати незаконний вплив і на іншого фігуранта у даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 , в тому числі шляхом застосування погроз, насильства тощо, з метою надання ним показань, що виправдовують його або схилення до відмови надавити будь-які викривальні показання щодо нього взагалі, що в подальшому зможе призвести до уникнення ОСОБА_1 кримінальної відповідальності; ОСОБА_1 , будучи на волі, продовжить свою злочинну діяльність, адже відповідно до зібраних доказів, підозрюваний не збирався завершувати свою злочинну діяльність, а планував вчинення інших нових умисних тяжких злочинів.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість злочину, характер вчиненого кримінального правопорушення, дані, які характеризують ОСОБА_1 , його вік та стан здоров`я, його сімейний, майновий стан, соціальні зв`язки, та враховує те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, і приходить висновку, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді дійти висновку про наявність ризиків, які наведені вище, а для їх запобігання, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу. Застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище. Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованого злочину і правильності кваліфікації його дій слідчим суддею під час розгляду клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Крім того, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного у обґрунтування даного клопотання.

Так, згідно пункту 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає пункту 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, слідчий суддя поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», у рішенні у справі «Мангурас проти Іспанії».

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, його корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, слідчий суддя вважає, що застава у межах відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на нього обов`язків, що застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно, а тому приходить до висновку, про необхідність визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави, розмір якої визначити у 5 384 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 7 268 400 (сім мільйонів двісті шістдесят вісім тисяч чотириста), що зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків з урахуванням вказаних обставин. Таким чином застава, яку просять слідчий, прокурори, на думку слідчого судді, не є надмірно обтяжливою, та такою, що не виправдує мету застосування запобіжного заходу.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 27.06.2021 р., включно, в межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 12021000000000469 від 31.03.2021 р.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, розмір якої визначити у 5 384 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 7 268 400 (сім мільйонів двісті шістдесят вісім тисяч чотириста) гривень, зобов`язавши підозрюваного ОСОБА_1 в разі внесення застави прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора та слідчого, а також виконувати наступні обов`язки:

не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

носити електронний засіб контролю.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві:

одержувач: ТУ ДСАУ в м. Києві

ЄДРПОУ: 26268059

МФО: 820172

банк: Державна казначейська служба України, м. Київ

рахунок отримувача UA128201720355259002001012089.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

Термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, визначити до 27.06.2021 р., включно, в межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 12021000000000469 від 31.03.2021 р.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Волкова С.Я.