Постанова № 9677979, 26.05.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Львів

26.05.2010 р. № 2а-6927/09/1370

ТзОВ "Львівська ізоляторна компанія"

до ДПІ у Франківському районі м. Львова

пропро скасування податкового повідомлення-рішення ,

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Карпяк О.О. ,

при секретарі судового засідання Зановяк О.П.,

за участю представників сторін:

від позивача Марченко Р.В. (довіреність від 10 грудня 2009 року)

від відповідача Чабан О.С. (довіреність від 13.05.2010 року №83/10)

від третьої особи не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія»до Державної податкової інспекції в Франківському районі м. Львова за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія»звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень рішень від 18.11.2005 року №22834/10/23-0 ,яким товариству визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 124279,50 грн., з яких 82853,00 грн. основний платіж та 41426,50 грн. штрафні (фінансові) санкції ,та №22835/10/23-0, яким товариству визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 155350,50 грн., з яких 103567,00 грн. основний платіж та 51783,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Ухвалою від 21.08.2006 року відкрито провадження у адміністративній справі.

Ухвалою від 30.10.2006 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державну податкову інспекцію в Галицькому районі м. Львова.

Постановою Господарського суду Львівської області від 08.12.2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2007 року, позов задоволено.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій обґрунтовано покликанням на пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», застосувавши які суди дійшли до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати, повязані з оплатою комісійної винагороди ТОВ «Укрзахіденерго», а на підставі податкової накладної, виданої виконавцем таких послуг, правомірно сформовано й податковий кредит підприємства.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.09.2009 року постанову Господарського суду Львівської області від 08.12.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2007 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У мотивувальній частині рішення Вищого адміністративного суду України зазначено, що за своїм змістом п. 5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «пор оподаткування прибутку підприємств»передбачають, що необхідною умовою для віднесення відповідних витрат до складу валових є фактичне понесення таких витрат та підтвердження їх наявності відповідними платіжними документами.

Також зазначено, що питання здійснення позивачем сплати на користь ТОВ «Укрзахіденерго»суми комісійної винагороди взагалі не було предметом дослідження у даній справі, а судами попередніх інстанцій не було встановлено жодних фактичних даних, які б свідчили про перерахування коштів позивачем на рахунок ТОВ «Укрзахіденерго». Висновок судів попередніх інстанцій про дотримання позивачем правил формування валових витрат та відповідно неправомірність визначення товариству сум податкових зобовязань з податку на прибуток є передчасним. Крім того, зважаючи на те, що сума комісійної винагороди перевищує розмір, який був передбачений у договорі доручення на продаж продукції №10 від 01.09.2003 року, суду слід встановити правові підстави для нарахування винагороди у більшому розмірі, що, зокрема, передбачає встановлення зміни умов договору доручення в частині зобовязань сторін та погодження таких умов.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2009 року прийнято справу до провадження, призначено судове засідання на 11.12.2009 року. Ухвалою від 11.12.2009 року зобовязано позивача подати суду докази перерахування коштів позивачем на рахунок ТОВ «Укрзахіденерго», здійснення розрахунків (виплати комісійної винагороди) з ТОВ «Укрзахіденерго», обґрунтувати перевищення суми комісійної винагороди розміру, вказаного в п.6.1 договору доручення №10 від 01.09.2003 року, подати докази які б підтверджували правові підстави для нарахування винагороди у більшому розмірі (внесення змін до договору №10 від 01.09.2003) , та за клопотанням позивача відкладено розгляд справи на 27.01.2010 року. Ухвалою від 27.01.2010 року відкладено розгляд справи за клопотанням позивача на 24.02.2010 року. Довідкою від 24.02.2010 року судове засідання перенесено на 14.04.2010 року у звязку з перебуванням судді на лікарняному. Ухвалою від 14.04.2010 року відкладено розгляд справи у звязку з необхідністю подання доказів позивачем на 07.05.2010 року. Ухвалою від 07.05.2010 року відкладено розгляд справи у звязку з неявкою позивача на 14.05.2010 року. 13.05.2010 року на адресу суду надійшли пояснення позивача на позов за вх. №16456 разом з доказами на вимогу суду. Ухвалою від 14.05.2010 року відкладено розгляд справи на 21.05.2010 року у звязку з неявкою третьої особи, оскільки відсутні докази повідомлення ї про дату слухання справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, 13.05.2010 року подав пояснення ,копії простих векселів, договору комісії №б 60/08 від 30.07.2008 року, акта прийому передачі цінних паперів від 30.07.2008 року ,акта закриття договору комісії №б 60/08 від 30.07.2008 року, платіжних доручень №6464 від 08.08.2008 року, №6482 від 11.08.2008 року, №6494 від 12.08. 2008 року ,№6518 від 13.08.2008 року, №6544 від 14.08.2008 року.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору доручення №10 від 01.09.2003 року , ТзОВ «Укрзахіденерго» /Повірений/ 01.09.2003 року укладає від імені ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»/Продавець/Договір купівлі-продажу продукції № Юк з ТзОВ «Хартія»/Покупець/. За період з 01.07.2004 року по 30.07.2004 року, ТзОВ «Укрзахіденерго» /Повірений/ здійснило від імені ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»продаж скляних ізоляторів на користь ТзОВ «Хартія»на загальну суму 2 259 633, 71 грн., що підтверджується Актом здачі-прийому робіт № РН-7-30028 від 30.07.2004 року та Звітом ТзОВ «Укрзахіденерго»від 30.07.2004 року. При цьому, розмір винагороди Повіреного визначено у сумі 497 119,42 грн. Згідно п.7.1 Договору доручення № 10 від 01.09.2003 року оплата Довірителем винагороди Повіреного здійснюється простим векселем Довірителя на суму встановленому Сторонами у відповідному акті прийому-здачі виконаних робіт, на протязі 10-календарних днів з моменту підписання акту Сторонами. На виконання зазначених умов Договору доручення № 10 від 01.09.2003 року та з метою погашення заборгованості винагороди Повіреного, ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»02.08.2004 року видає ТзОВ «Укрзахіденерго»прості векселі на загальну суму 4 586 187,76 коп. з терміном погашення по пред'явленню (копії векселів додаються). При цьому, заборгованість по даних векселях була оплачена нашим підприємством пред'явнику векселів у серпні 2008 року (копії платіжних доручень додаються). Згідно з п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються сплачені (нараховані) суми будь-яких витрат протягом звітного періоду у зв'язку з продажем послуг, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті. За правилом першої події (підп. 11.2.1 ст. 11 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств») в момент отримання Акту здачі-прийому робіт № РН-7-30028 від 30.07.2004 року, що підтверджував фактичне надання послуг Повіреним, Позивач включив до складу валових витрат у третьому кварталі 2004 року суму комісійної винагороди Повіреного за липень 2003 року в розмірі 497 119,42 грн. Тому позивач вважає, що наведені докази свідчать про належне ведення податкового обліку валових витрат ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»та наявність усіх документів, що підтверджують правомірність віднесення до складу валових витрат суми винагороди сплаченої на користь ТзОВ «Укрзахіденерго».

Щодо суми комісійної винагороди, яка перевищила розмір передбачений у договорі доручення на продаж продукції № 10 від 01.09.2003 року позивач зазначає, що у відповідності з п. 6.1. зазначеного вище Договору доручення за виконання доручення Повірений отримує від Довірителя винагороду у розмірі 17 % від загальної вартості відвантаженої Довірителем продукції. Однак, п 6.3. цього ж Договору доручення передбачено застереження, що «остаточний розмір винагороди Повіреного встановлюється Сторонами в акті прийому-здачі виконаних робіт, який є невід'ємною частиною даного Договору». Позивач вважає, що жодної невідповідності умовам договору Доручення немає. Сторони в порядку визначеному и. 6.3. договору Доручення за взаємною згодою обумовили більший розмір винагороди Повіреного (22 %) та зафіксували це у Акті прийому-здачі виконаних робіт № РН-7-30028 від 30.07.2004 року, який є невід'ємною частиною договору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав наведених у запереченні на позовну заяву, вважає, що позивачем порушено п.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безпідставно віднесено до складу валових витрат у третьому кварталі 2004 року комісійну винагороду в сумі 414266,00 грн., що не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку і умовами договору доручення про продаж продукції №10 від 01.09.2003 року та договору купівлі продажу продукції 10к від 01.09.2003 року, просить відмовити у задоволенні позову.

Третя особа явки повноважного представника в судове засідання не забезпечила, причин неприбуття не повідомила.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 31 травня 2010 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо та обєктивно дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, давши їм оцінку, суд встановив наступне.

ДПІ у Франківському районі м. Львова було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Львівська ізоляторна компанія»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004 року по 01.07.2005 року, за результатами якої складено акт №307/23-0/30823262 від 14.11.2005 року.

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення № 22835/10/23-0 від 18.11.2005р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в розмірі 155350,50 грн., в тому числі 103567,00 - основний платіж та 51783,50 грн. - штрафні санкції та податкове повідомлення-рішення № 22834/10/23-0 від 18.11.2005р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: Податок на додану вартість в розмірі 124 279, 50 грн., в тому числі 82853,00 грн. - основний платіж та 41426,50 грн. штрафні санкції.

Актом перевірки від 14.11.2005р. № 307/23-0/30823262, зокрема п. 2.2. та п. 2.5 акту, встановлено, що позивачем, в порушення вимог п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997р. із внесеними змінами та доповненнями, безпідставно віднесено до складу валових витрат у 3 кварталі 2004р. комісійну винагороду в сумі 414266,00 грн., що не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена, правилами ведення податкового обліку і умовами Договору доручення на продаж продукції № 10 від 01.09.2003р. (далі Договір доручення), укладеного між ТзОВ "Укрзахіденерго", м. Судова Вишня Мостиського району Львівської області (Повіреним) та ТзОВ "Львівська ізоляторна компанія", м. Львів (Довірителем).

На виконання умов цього договору через Повіреного було укладено договір купівлі-продажу продукції №10-к від 01.09.2003 року, відповідно до якого ТОВ «Львівська ізоляторна компанія»продала ТОВ «Хартія»продукцію на орієнтовну суму 20 млн. грн. При цьому, асортимент, кількість, ціна та сума продажу продукції підлягали визначенню в окремих договорах та специфікаціях. Позивачем для перевірки були надані лише специфікації на суму 2259633,71 грн. Відповідно до акту прийому - передачі виконаних робіт №РН-7-30028 від 30.07.2004 року розмір винагороди Повіреного складає 497119,00 грн., що становить 22% від суми фактично здійсненого продажу продукції.

Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Хартія»безготівкову оплату за придбану продукцію було здійснено на підставі загального договору від 01.09.2003 року, а не на підставі окремо укладених договорів купівлі-продажу на кожну партію продукції, відповідач дійшов висновку, що витрати ТОВ «Львівська ізоляторна компанія»на оплату комісійної винагороди ТОВ «Укрзахіденерго»не підтверджені відповідними документами та їх розмір не відповідає домовленостям сторін, а тому такі витрати не можуть бути віднесені до складу валових витрат підприємства.

Відповідно до п.7.1 Договору доручення, оплата довірителем винагороди повіреного здійснюється простим векселем довірителя на суму, встановлену сторонами у відповідному акті прийому здачі виконаних робіт, на протязі 10 календарних днів з моменту підписання акта сторонами.

На виконання зазначених умов Договору доручення ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» 02.08.2004 року видає ТзОВ «Укрзахіденерго»прості векселі №733257630627 на суму 1000000,00 грн., №733257630628 на суму 1000000,00 грн., №733257630629 на суму 1000000,00 грн., №733257630630 на суму 1000000,00 грн., №733257630631 на суму 586187,76 грн. на загальну суму 4 586 187,76 коп. з терміном погашення по пред'явленню (копії векселів є в матеріалах справи). При цьому, заборгованість по даних векселях була оплачена позивачем пред'явнику векселів - у серпні 2008 року, що підтверджується платіжними дорученнями №6464 від 08.08.2008 року на суму 1000000,00 грн., №6482 від 11.08.2008 року на суму 1000000,00 грн., №6494 від 12.08.2008 року на суму 1000000,00 грн., №6518 від 13.08.2008 року на суму 1000000,00 грн., №6544 від 14.08.2008 року на суму 586187,76 грн. (копії платіжних доручень додаються). Одержувачем коштів у вищезазначених платіжних дорученнях вказано ТзОВ «Львівські цінні папери»за договором комісії №б 60/08 від 30.07.2008 року.

30.07.2008 року між ТзОВ «Львівські цінні папери» (комісіонер) та ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»(комітент) уклали договір комісії №б 60/08, відповідно до п.1.1 якого, комісіонер зобовязується надати посередницькі послуги по купівлі цінних паперів, а саме від комітента, за комісійну винагороду укласти договір з третьою стороною на предмет купівлі векселів №733257630627 на суму 1000000,00 грн., №733257630628 на суму 1000000,00 грн., №733257630629 на суму 1000000,00 грн., №733257630630 на суму 1000000,00 грн., №733257630631 на суму 586187,76 грн. на загальну суму 4 586 187,76 коп. У підтвердження виконання умов договору, сторонами підписаний акт прийому передачі цінних паперів від 30.07.2008 року. 30.07.2008 року сторонами договору комісії №б 60/08 підписаний акт закриття договору. Копії вищенаведених документів є в матеріалах справи.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», із змінами і доповненнями, видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 із змінами і доповненнями, внесеними на момент укладення договору доручення ( станом на 01.09.2003 року), довіритель зобов'язаний виплатити повіреному винагороду лише в тому разі, коли вона передбачена договором або затвердженими в установленому порядку правилами.

Відповідно до п.1.2 Договору доручення, детальні умови здійснення договорів купівлі продажу продукції, мінімальна / максимальна кількість продукції, мінімальна ціна продажу, термін виконання доручення, розмір винагороди повіреного, а також інші вказівки довірителя надаються повіреному шляхом укладення сторонами додатків до даного договору, які є невідємною частиною останнього.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що акт прийому - передачі виконаних робіт №РН-7-30028 від 30.07.2004 року є додатком до договору доручення тому правомірно ними збільшено суму плати по договору, інших змін, доповнень, правил до договору доручення не оформлялось, доказів укладення змін та доповнень до договору доручення не надав.

Відповідно до статті 162 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 із змінами і доповненнями, одностороння зміна умов договору не допускається.

Враховуючи наведені вище норми та обставини, покликання позивача на п.6.3 договору доручення та акт прийому - передачі виконаних робіт №РН-7-30028 від 30.07.2004 року як на підставу правомірності нарахування винагороди у більшому розмірі, ніж вказаний у договорі є необґрунтованими та безпідставними. Позивачем не доведено та не обґрунтовано правових підстав для нарахування винагороди у більшому розмірі, не подано доказів зміни умов договору доручення в частині зобовязань сторін та погодження таких умов.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові виграти) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи вищенаведене, орган державної податкової служби прийшов до правильного висновку про порушення позивачем п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997р. із внесеними змінами та доповненнями, яким безпідставно віднесено до складу валових витрат у 3 кварталі 2004р. комісійну винагороду в сумі 414266,00 грн., що не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена, правилами ведення податкового обліку і умовами Договору доручення на продаж продукції № 10 від 01.09.2003р.

В пп.2.4 та 2.5 акта перевірки зазначено, що на суму комісійної винагороди ТзОВ "Львівська ізоляторна компанія" в порушення пп.7.4.1. п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" включено до податкового кредиту липня 2004року 82853,24 грн. податку на додану вартість згідно податкової накладної № 7-30000029 від 30.07.2004року., виписаної ТзОВ "Укрзахіденерго".

ТзОВ «Укрзахіденерго» виписано податкову накладну №30000029 від 30.07.2004 року на загальну суму 497119,42 грн., в тому числі ПДВ 82853,24 грн. Дана податкова накладна виписана ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»в книгу придбання товарів (робіт, послуг), а податок на додану вартість в розмірі 82853,24 грн. віднесено до податкового кредиту у липні 2004 року.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, слуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів, що підлягають амортизації. Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, у разі коли платник придбаває товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Відповідно до п.4.8 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, векселі отримані, але не оплачені платником податку або видані, але не оплачені платником податку не змінюють сум податкових зобовязань або податкового кредиту такого платника податків.

Враховуючи вищенаведене, орган державної податкової служби прийшов до правильного висновку про порушення позивачем п.п. 7.4.1. п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким включено до податкового кредиту липня 2004року 82853,24 грн. податку на додану вартість згідно податкової накладної № 7-30000029 від 30.07.2004року., виписаної ТзОВ "Укрзахіденерго".

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, вважає, що правових підстав для визнання недійсними та скасування як незаконних податкового повідомлення рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова № 22835/10/23-0 від 18.11.2005р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в розмірі 155350,50 грн., в тому числі 103567,00 - основний платіж та 51783,50 грн. - штрафні санкції та податкового повідомлення - рішення № 22834/10/23-0 від 18.11.2005р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 124 279, 50 грн., в тому числі 82853,00 грн. - основний платіж та 41426,50 грн. штрафні санкції, - немає.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог і вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить покласти на позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 71, 86, 87, 94, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як О.О.