Постанова № 9677685, 20.05.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2010 р. Справа № 2а-7991/09/1370

14 год. 19 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретаря судового засідання - Андрушакевич Т.В.

за участю:

представника позивача: Басюк Г.Т.,

представник відповідача: не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Антель»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Антель»(далі ПП «Антель») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі ДПІ у Галицькому районі м. Львова), в якому просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001411721/0 від 26.11.2009 року та № 0002662321/0 від 26.11.2009 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Галицькому районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення № 0001411721/0 від 26.11.2009 року та № 0002662321/0 від 26.11.2009 року, якими позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податку з доходів фізичних осіб 12713 грн. 25 коп. за основним платежем та штрафних (фінансових) санкцій на суму 25426 грн. 50 коп., всього 38139 грн. 75 коп. та суму податкового зобовязання за платежем - податок на прибуток 50362 грн. 00 коп. за основним платежем та штрафних (фінансових) санкцій на суму 24946 грн. 00 коп., всього 75308 грн. 00 коп.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення незаконними, з тих підстав, що вони ґрунтуються на неправильних висновках, відображених в акті № 2977/23-209/32408914 від 18.11.2009 року, складеного за результатами планової виїзної документальної перевірки ПП «Антель» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, що проводилась ДПІ у Галицькому районі м. Львова, які полягають у неправильному розумінні податковим органом правомірності списання балансової вартості товару за відпускними накладними № РН-0000018 від 21.05.2008 року на суму 58534 грн. 32 коп., № РН-0000011 від 22.04.2008 року на суму 60420 грн. 00 коп., № РН-0000032 від 30.08.2008 року на суму 7758 грн. 00 коп. Зазначає, що вказані накладні належним чином оформлені, відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995 року. Позивач також вказує, що відповідач помилково в акті зазначає про завищення позивачем валових витрат на суму 97950 грн. 00 коп. період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року за актом приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2008 року у розмірі 53500 грн. 00 коп., актом приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2008 року суми у розмірі 40000 грн. 00 коп. та актом приймання-передачі наданих транспортних послуг від 27.05.2009 року на суму 4450 грн. 00 коп. Крім того, вважає, що акти приймання-передачі є первинними документами і дають право платнику податку на підставі укладених договорів, належним чином оформлених актів приймання-передачі послуг відповідно до п.п. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включати до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії. Позивач також зазначає про неправильне трактування податковим органом вимог щодо утримання податку з доходів фізичних осіб. Позивач стверджує, що відповідач безпідставно вважає довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку такими, що неналежним чином оформлені, так як у них відсутні паспортні дані власника сільськогосподарської продукції та дата, до якої дійсна довідка. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента, без утримання податку та її форми»№ 1063 від 01.08.2006 року, зокрема п. 3 і затвердженою форми №3 ДФ довідки у ній зазначається ідентифікаційний номер згідно Державного реєстру фізичних осіб платників податків та інших обовязкових платежів або паспортні дані власника сільськогосподарської продукції. Крім того, п. 5 цього ж порядку визначено строк дії довідки, а саме 3 роки. Враховуючи, що на кожній наданій до перевірки довідці зазначено дату її видачі, то строк її дії протягом 3 років.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав наведених в позовній заяві. Додатково зазначив, що первинним документом, який дає право позивачу не утримувати податок з доходів фізичних осіб є довідка про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку. Вважає, що позивачем правомірно на підставі п. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV не утримано та не перераховано до бюджету 12713 грн. 25 коп. згідно з довідками про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку. Просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, подав до суду заперечення від 13.05.2010 року, в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, обґрунтовуючи це тим, що ДПІ у Галицькому районі м. Львова, під час проведення документальної перевірки ПП «Антель»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року встановила, що підприємством безпідставно списано балансову вартість товару в сумі 103501 грн. 00 коп. за первинними документами (накладними на відпуск товару), а саме: № РН-0000018 від 21.05.2008 року, де одержувачем зазначено ОСОБА_3 на суму 58534 грн. 32 коп.; № РН-0000011 від 22.04.2008 року, де одержувачем зазначено ОСОБА_3 на суму 60420 грн. 00 коп.; № РН-0000032 від 30.08.2008 року, де одержувачем зазначено ТзОВ «Тропік»на суму 7758 грн. 00 коп.

Ці документи, як стверджує відповідач, не ідентифікують особу, яка їх підписувала, а саме в графі одержувач відсутній підпис одержувача та не вказано місце отримання та спосіб доставки, відсутня адреса та паспортні дані. Крім того, позивачем не надано підтверджуючих документів, які б підтверджували правомірність списання товару з балансу підприємства, за вказаними вище накладними на відпуск товару.

Разом з тим, відповідач стверджує, що позивачем за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року завищено валові витрати на суму 97950 грн. 00 коп., у тому числі за 4-й кв. 2008 року у сумі 93500 грн. 00 коп. та за 2-й кв. 2009 року на суму 4450 грн. 00 коп. Вважає, що надані позивачем акти приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2008 року на суму 53500 грн. 00 коп., акт приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2008 року на суму 40000 грн. 00 коп. та акт приймання-передачі наданих транспортних послуг від 27.05.2009 року на суму 4450 грн. 00 коп. не є документами, які підтверджують правомірність віднесення даних витрат до складу валових витрат.

Відповідач також стверджує, що позивачем для перевірки представлено довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку, які неналежним чином оформлені (відсутні паспортні дані власника сільськогосподарської продукції та дата, до якої дійсна довідка. Таким чином, вважає відповідач, позивачем порушено п.п. 4.2.1 п. 4.2. ст. 4, п.п. 4.3.36 п. 4.3. ст. 4 , п. 7.1. ст. 7, п.п. 8.1.1.п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІУ від 22.05.2003 року зі змінами та доповненнями, податок з доходів фізичних осіб не утриманий та не перерахований до бюджету у розмірі 12713 грн. 25 коп.

Враховуючи вищевикладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Галицькому районі м. Львова на підставі направлень від 26.10.2009 року № 777, від 09.11.2009 року № 285 відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання проведена планова виїзна перевірка ПП «Антель»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт від 18.11.2009 року № 2977/23-209/32408914.

На підставі акту перевірки ДПІ Галицького району м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення від 26.11.2009 року № 0002662321/0, відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2., п. 5.1., п.п. 5.3.9. п. 5.3., п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року із змінами та доповненнями, визначено суму податкового зобовязання за платежем податком на прибуток у розмірі 50362 грн. 00 коп. за основним платежем та штрафних (фінансових) санкцій на суму 24946 грн. 00 коп., а всього на суму 75308 грн. 00 коп.

Крім того, винесено також податкове повідомлення рішення від 26.11.2009 року № 0001411721/0 , яким ДПІ у Галицькому районі м. Львова на підставі п.п. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4, п.п. 4.3.36 п. 4.3. ст. 4, п. 7.1. ст. 7, п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року із змінами та доповненнями та п. 17.1.9. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року із змінами та доповненнями, визначено суму податкового зобовязання за платежем податком з доходів фізичних осіб у розмірі 12713 грн. 25 коп. за основним платежем та штрафних (фінансових) санкцій на суму 25426 грн. 50 коп., а всього на суму 38139 грн. 75 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки, що був підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 26.11.2009 року № 0002662321/0, містить висновок відповідача про те, що перевіркою встановлено порушення ПП «Антель»п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3., п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 50362 грн. 00 коп., в тому числі за 2-й кв. 2008 року занижено в сумі 24359 грн. 00 коп., за 3-й кв. 2008 року занижено в сумі 1516 грн. 00 коп., за 4 кв. 2008 року занижено в сумі 23375 грн. 00 коп., за 2-й кв. 2009 року занижено в сумі 1112 грн. 00 коп.

Вказаний висновок відповідача ґрунтувався на тому, що ПП «Антель»безпідставно списано балансову вартість товару по рахунку «Товари», що призвело до заниження задекларованих субєктом господарювання показників у рядку 01.2 Декларацій «приріст балансової вартості запасів»відповідно до даних додатку К1 в сумі 103501 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV із змінами та доповненнями, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Така ж норма відображена і в п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, де зазначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як вбачається з матеріалів справи Позивачем суду надано первинні документи, а саме накладні на відпуск товару: № РН-0000018 від 21.05.2008 року, де одержувачем зазначений ОСОБА_3 на суму 58534 грн. 32 коп.; № РН-0000011 від 22.04.2008 року, де одержувачем зазначений ОСОБА_3 на суму 60420 грн. 00 коп.; № РН-0000032 від 30.08.2008 року, де одержувачем зазначено ТзОВ «Тропік»на суму 7758 грн. 00 коп., що відповідають вимогам, викладеним у нормі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

В наданих на вимогу суду для огляду у судовому засіданні оригіналах накладних та належно засвідчених копіях, що є в матеріалах справи, зазначено назву підприємства від якої складено документ ПП «Антель», зазначена назва документа накладна, дата і місце складання, а також зміст господарської операції та її вимірники, посада, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Враховуючи вищевикладене, позивачем на підставі належним чином оформлених накладних списано з облікових бухгалтерських регістрів товар на суму 103501 грн. 00 коп.

Крім того, позивачем суду надано податкові накладні № РН-0000018 від 21.05.2008 року, де одержувачем зазначений ОСОБА_3 на суму 58534 грн. 32 коп.; № РН-0000011 від 22.04.2008 року, де одержувачем зазначений ОСОБА_3 на суму 60420 грн. 00 коп.; № РН-0000032 від 30.08.2008 року, де одержувачем зазначено ТзОВ «Тропік»на суму 7758 грн. 00 коп., що підтверджують включення позивачем до податкових зобовязань не лише податку на прибуток підприємства, а й податку на додану вартість.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3., п. 5.9. ст. 5 Закону України від 28.12.2994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 50362 грн. 00 коп., в тому числі за 2-й кв. 2008 року занижено в сумі 24359 грн. 00 коп., за 3-й кв. 2008 року занижено в сумі 1516 грн. 00 коп., за 4-й кв. 2008 року занижено в сумі 23375 грн. 00 коп., за 2-й кв. 2009 року занижено в сумі 1112 грн. 00 коп. є безпідставним та не доведеним відповідачем.

Окрім того, суд також погоджується з твердженням представника позивача про те, що відповідач помилково зазначає про порушення позивачем норм п.п. 5.3.9. п. 5.3., п.п. 5.2.1. п. 5.2. п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищення ПП «Антель»валових витрат всього на суму 97950 грн. 00 коп., у тому числі за 4-й кв. 2008 року на суму 93500 грн. 00 коп. та за 2-й кв. 2009 року на суму 4450 грн. 00 коп.

Відповідно до норми п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 вказаної статті.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських документів є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, акти виконаних робіт є первинними документами, що дають право на включення платником податку, вказаних у акті сум до валових витрат такого платника податку.

На підтвердження правомірності включення до валових витрат у 4-му кв. 2008 року 93500 грн. 00 грн. та 2-му кв. 2009 року 4450 грн. 00 коп. позивачем надано суду акт приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2008 року на суму 53500 грн. 00 коп. та договір про надання послуг № 02/06 від 02.06.2008 року, укладений з фізичною особою підприємцем ОСОБА_4; акт приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2008 року на суму 60000 грн. 00 коп.; договір про надання послуг № 5-Б від 02.06.2008 року, укладений з ОСОБА_5 (позивачем включено до валових витрат лише суму, що була ним перерахована ПП ОСОБА_5); акт приймання передачі наданих транспортних послуг від 27.05.2009 року на суму 4450 грн. 00 коп., та договір перевезення вантажу № 01/04/08 від 01.04.2008 року, укладений з ОСОБА_3 Надані позивачем у судовому засіданні, на вимогу суду, оригінали документів оглянуті, а належно засвідчені копії, додані до матеріалів справи.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Як вбачається з матеріалів справи, позивач документально підтвердив правомірність включення вказаних сум до складу валових витрат, тому безпідставним є висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд погоджується з твердженням представника позивача щодо правомірності включення позивачем до валових витрат сум на підставі акту приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2008 року та договору про надання послуг № 02/06 від 02.06.2008 року у розмірі 53500 грн. 00 коп.; на підставі акту приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2008 року та договору про надання послуг № 5-Б від 02.06.2008 року у розмірі 40000 грн. 00 коп.; та на підставі акту приймання передачі наданих транспортних послуг від 27.05.2009 року та договору перевезення вантажу № 01/04/08 від 01.04.2008 року у розмірі 4450 грн. 00 коп. відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не порушено п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР та правомірно включено до складу валових витрат суму у розмірі 97950 грн. 00 коп., в тому числі за 4-й кв. 2008 року на 93500 грн. 00 коп. та за 2-й кв. 2009 у сумі 4450 грн. 00 коп.

Стосовно вимог позивача щодо правомірності не утримання та не перерахування ним сум податку з доходів фізичних осіб до бюджету у розмірі 12713 грн. 25 коп., суд зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем згідно довідок власників сільськогосподарської продукції про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку, не утримано та не перераховано до бюджету 12713 грн. 25 коп. Помилковим є твердження відповідача, що довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку, надані до перевірки позивачем, а саме довідки видані наступним громадянам: ОСОБА_6 на суму 5915 грн. 00 коп., ОСОБА_7 на суму 6240 грн. 00 коп., ОСОБА_8 на суму 7425 грн. 00 коп., ОСОБА_9 на суму 6480 грн. 00 коп., ОСОБА_10 на суму 4860 грн. 00 коп., ОСОБА_11 на суму 6370 грн. 00 коп., ОСОБА_12 на суму 6615 грн. 00 коп., ОСОБА_13 на суму 6110 грн. 00 коп., ОСОБА_14 на суму 6920 грн. 00 коп., ОСОБА_15 на суму 6762 грн. 00 коп., ОСОБА_2 на суму 6016 грн. 00 коп., ОСОБА_16 на суму 7452 грн. 00 коп., ОСОБА_17 на суму 7590 грн. 00 коп. не оформлені належним чином, а саме: відсутні паспортні дані власника сільськогосподарської продукції; дата, до якої дійсна довідка.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1063 від 01.08.2006 року затверджено Порядок видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента, без утримання податку та затверджено її форму.

Відповідно до п. 2 цього Порядку довідка про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку (далі - довідка) видається безоплатно сільською, селищною, міською радою особисто власнику сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки) у 10-денний строк з дня звернення за місцем проживання або місцем розташування земельної ділянки на підставі письмової заяви, якщо сільськогосподарська продукція вирощується (виробляється) ним на земельних ділянках, наданих для: ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено у результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки); ведення садівництва.

Таким чином, позивач правомірно стверджує, що за видачу довідки несе відповідальність орган, що її видав. Крім того, ДПА України листом від 19.12.2006 року №14440/5/17-0716 «Щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 року № 1063»підтвердила, що оскільки видачу довідок покладено на сільські, селищні та міські ради, які відповідають за достовірність інформації, зазначеної у довідках, то при їх видачі останні мають, крім заяви громадянина, користуватися іншими достовірними (інформаційними, документально підтвердженими тощо) джерелами інформації щодо розмірів та цільового використання земельних ділянок та видів і обсягів вирощеної (виробленої) сільськогосподарської продукції.

Відповідно до п. 3 Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента, без утримання податку та її форми № 1063 від 01.08.2006 року у такій довідці зазначаються: порядковий номер, за яким довідку зареєстровано, та дата (число, місяць і рік) її видачі; прізвище, імя, по-батькові власника сільськогосподарської продукції; паспортні дані власника сільськогосподарської продукції (серія, номер, ким і коли виданий), місце проживання(область, район, місто, селище (село), вулиця, будинок, корпус квартира); ідентифікаційний номер власника сільськогосподарської продукції згідно з Державним реєстром фізичних осіб платників податків та інших обовязкових платежів; вид використання земельної ділянки; розмір земельної ділянки у гектарах; найменування реалізованої сільськогосподарської продукції (перелік її видів, включаючи продукцію первинної обробки); ініціали та прізвище голови та секретаря виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради, дата, до якої дійсна довідка.

Цим же Порядком затверджено форму № 3 ДФ довідки, за якою сільські, селищні, міські ради мають надавати довідки власникам сільськогосподарської продукції. У затвердженій формі довідки після зазначення прізвища, імя, по-батькові власника сільськогосподарської продукції та його місця проживання зазначається ідентифікаційний номер згідно Державного реєстру фізичних осіб платників податків та інших обовязкових платежів або паспортні дані власника сільськогосподарської продукції.

Отже, як вбачається зі змісту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента, без утримання податку та її форми»№ 1063 від 01.08.2006 року у довідці про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента, без утримання податку та її форми може зазначатися ідентифікаційний номер згідно Державного реєстру фізичних осіб платників податків та інших обовязкових платежів або паспортні дані власника сільськогосподарської продукції.

Крім того, п. 5 Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента, без утримання податку та її форми, визначено строк дії довідки, а саме довідка видається строком на три роки. Таким чином, позивачем правомірно зазначено, що довідки із зазначенням дати їх видачі є дійсними протягом трьох років з моменту їх видачі.

Дослідивши у судовому засіданні довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента, без утримання податку, суд приходить до висновку, що вказані довідки відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента, без утримання податку та її форми»№ 1063 від 01.08.2006 року, а відповідачем безпідставно не взято до уваги довідки видані на імя: ОСОБА_6 на суму 5915 грн. 00 коп., ОСОБА_7 на суму 6240 грн. 00 коп., ОСОБА_8 на суму 7425 грн. 00 коп., ОСОБА_9 на суму 6480 грн. 00 коп., ОСОБА_10 на суму 4860 грн. 00 коп., ОСОБА_11 на суму 6370 грн. 00 коп., ОСОБА_12 на суму 6615 грн. 00 коп., ОСОБА_13 на суму 6110 грн. 00 коп., ОСОБА_14 на суму 6920 грн. 00 коп., ОСОБА_15 на суму 6762 грн. 00 коп., ОСОБА_2 на суму 6016 грн. 00 коп., ОСОБА_16 на суму 7452 грн. 00 коп., ОСОБА_17 на суму 7590 грн. 00 коп., що дають право на отримання власникам сільськогосподарської продукції доходу від податкового агента без утримання податку.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно на підставі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента, без утримання податку та її форми»№ 1063 від 01.08.2006 року не утримано та не перераховано до бюджету суму коштів у розмірі 12713 грн. 25 коп.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податку донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, зокрема бюджетне відшкодування, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Узагальнюючи викладене вище, суд приходить до висновку, що обставини, які слугували фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3., п. 5.9. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, із змінами та доповненнями), ст. 1, п.п. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4, п. 7.1. ст. 7, ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.2003 року.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору з Державного бюджету.

Керуючись наведеним вище, та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задоволити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0001411721/0 від 26.11.2009 року та №0002662321/0 від 26.11.2009 року.

3. Присудити на користь Приватного підприємства «Антель»(місцезнаходження: 79011, м. Львів, вул. Вітовського, буд. 11 а, кв. 4, код ЄДРПОУ - 32408914) судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок) з Державного бюджету.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 травня 2010 року.

Суддя Гулик А.Г.