Постанова № 9677651, 21.05.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Львів

21.05.2010 р. № 2а-251/10/1370

ВАТ "Львівський домобудівний комбінат №2"

до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова

пропро визнання рішення недійсним ,

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карпяк О.О.

при секретарі судового засідання Зановяк О.П.

за участю представників сторін:

від позивача Білик П.Б. ( довіреність від 02.10.2009 року )

від відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівський домобудівний комбінат № 2»до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 03.03.2009р. №Ю 3, -

в с т а н о в и в :

Відкрите акціонерне товариство «Львівський домобудівний комбінат № 2»звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 03.03.2009р. №Ю 3.

Ухвалою від 11 січня 2010 року відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у оскаржуваній вимозі відповідач вимагає сплатити недоїмку зі страхових внесків, фінансових санкцій та пені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування. Проте постановою господарського суду Львівської області від 04.06.2008 року рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду скасовано повністю. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2008 року заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 04.06.2008 року залишено без розгляду. А отже, постанова господарського суду Львівської області від 04.06.2008 року набрала законної сили і є обовязкова до виконання на всій території України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, та просить позов задоволити з мотивів, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, заперечень на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Суд розглядає справу в порядку ст. 71 КАС України на основі наявних доказів.

Постанова в повному обсязі складена та підписана 26 травня 2010 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази та давши їм оцінку, суд встановив наступне

10.03.2009 року ВАТ «Львівський домобудівний комбінат №2»отримало від Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова вимогу про сплату боргу від 03.03.2009 року № Ю3, відповідно до якої відповідач вимагає сплатити недоїмку зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі: 106710, 36 грн., в тому числі 56288,23 грн. недоїмки, 37767, 56 грн. штрафу та 12654, 57 грн. пені.

Вказані суми заборгованості нараховані відповідачем на підставі сум штрафних санкцій та пені визначених у рішеннях управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м Львова про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків: 16.08.2007р. № 433, від 23.02.2007р. №92, від 20.03.2007р. № 131, від 20.03.2007р. № 135, від 14.05.2007р. №252, від 18.06.2007р. №302, від 24.09.2007р. №508, від 27.04.2006р. № 179, від 27.04 2006р. № 180, від 03.07.2006р. №289, від 03.07.2006р. № 290, від 06.09.2006р. № 484, від 06.09 2006р. № 485, від 09.10.2006р. №627, від 09.10.2006р. №628 (надалі - Рішення).

Разом з тим, до позовної заяви позивачем долучено постанову господарського суду Львівської області від 04.06.2008р. у справі № 5/5А за позовом ВАТ «Львівський домобудівний комбінат № 2»до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова, відповідно до якої вищевказані рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду - скасовано повністю. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.08 2008р. апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 04 06.2008р. залишено без розгляду.

Таким чином, постанова господарського суду Львівської області від 04.06.2008р. у справі № 5/5А відповідно до положень ст.254 Кодексу адміністративного судочинства набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Такі обставини, (тобто ті, що встановлені в судовому рішенні іншого суду, яке набрало законної сили (ч.1, ч.4 ст.72 КАС України)) є преюдиційними.

Враховуючи викладене, обставини, встановлені постановою Господарського суду Львівської області від 04.06.2008р. у справі № 5/5А, у якій брали участь позивач та відповідач, є преюдиційними і не потребують доказування.

Частина 5 статті 124 Конституції України визначає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання на всій території України. Судові рішення набирають законної сили за правилами статті 254 КАС України.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу відповідача на необхідність неухильного додержання ним вимог ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року N 1058-IV,у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон N 1058-IV), у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею, а суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду, відповідно до ч.3 ст.106 Закону N 1058-IV, за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.

Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.

У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.

За матеріалами справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача про здійснення перерахунку в особовій картці на підставі вищевказаного судового рішення, а саме листами №102 від 22.09.2008 року, №4 від 23.01.2009 року і при цьому здійснював сплату внесків до пенсійного фонду, що підтверджується долученими до справи виписками банку, платіжними дорученнями та картками особових рахунків.

Оскільки відповідачем до картки особового рахунку позивача не було внесено змін щодо сум, визначених Рішеннями, які скасовані судом, то відповідно до ч.5 ст.106 Закону N 1058-IV за рахунок коштів, що надходили від страхувальника (позивача) в рахунок сплати недоїмки, відповідач погашав суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. Так як у картках особових рахунків обліковувалися і обліковуються суми визначені Рішеннями, які скасовані судом, то при здійсненні позивачем сплат поточних сум страхових внесків, за наявності несплачених недоїмки, пені та фінансових санкції, відповідачем ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Враховуючи встановлений ч. 5 ст. 106 Закону N 1058-IV порядок зарахування сум, що надходять від страхувальника, а також їх компютеризований порядок обліку і зарахування, суд дійшов висновку, що без виключення сум штрафних санкцій визначених Рішеннями, які скасовані судом з карток особових рахунків страхувальника шляхом внесення коригувань до карток обліку у програмі автоматизованого обліку, встановити наявність чи відсутність заборгованості або переплати страхових сум позивачем не видається за можливе. У той же час, розмір заборгованості зі сплати страхових внесків на загальну суму 106710, 36 грн., в тому числі 56288,23 грн. недоїмки, 37 767,56 грн. фінансових санкцій та 12654,57 грн. пені, визначений у вимозі про сплату боргу №Ю-3, не може відповідати дійсності, оскільки відповідно до досліджених судом карток особових рахунків у цю суму включені суми визначені Рішеннями, які скасовані.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із вимогами ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми відповідач не пояснив причини ігнорування ним рішення суду ухваленого Іменем України, і обовязковість якого визначена Конституцією України та нормами КАС України, не надав суду жодних доказів правомірності прийняття ним спірної вимоги про сплату боргу №Ю 60 та не спростував фактичних обставин, які є підставою позову.

При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють не лише чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 71, 86, 94 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 03.03.2009 року № Ю 3, видану Управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Львівський домобудівний комбінат №2» (адреса:79056, м. Львів, вул. Поліська, 10, код ЄДРПОУ 02772422) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3(три) гривні 40 коп.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як О.О.