Постанова № 9677114, 17.05.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 травня 2010 року Справа № 2а-2671/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі судді: Смішливої Т.В.,

при секретарі: Попові М.Г.

за участю:

представника позивача: Сорокіна Н.В., дов. №и 6 від 01.03.2010

представник відповідача: Борзенко Н.О., дов. № 27/10 від 22.02.2010.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства „Луганський патронний завод” до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172360/0 від 23.03.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

07 квітня 2010 року Закрите акціонерне товариство „Луганський патронний завод” звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000172360/0 від 23.03.2010, яким позивачу зменшено суму бюджетного з відшкодування податку на додану вартість за податковими деклараціями за вересень та жовтень 2009 року на загальну суму 1991667,00 грн.

Позивач вважав вказане податкове повідомлення рішення незаконним, так як ЗАТ «Луганський патронний завод» правомірно включило до податкового кредиту суми, сплачені постачальнику ТОВ «Торгівельний дім «Промтехпостач» за поставлене обладнання та виконані роботи, а також перерахували ПДВ у складі вартості товару та виконаних робіт. Посилання податкового органу на п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про ПДВ» в оскаржуваному рішенні вважав безпідставним, так як вказана норма не зобовязує позивача контролювати фактичну сплату ПДВ до бюджету його контрагентами. Позивачем повністю сплачено відображені у деклараціях суми ПДВ в ціні товару.

Позивач просив суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000172360/0 від 23.03.2010.

В судовому засіданні представник позивача у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та уточнив позовні вимоги. Так, відповідно до заяви від 17.05.2010 позивач просив суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000172360/0 від 23.03.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень жовтень 2009 року у розмірі 1991667,00 грн. (а.с. 117)

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача з огляду на приписи статей 1 пункту 1.8., статті 7 пункту 7.3. підпункту 7.3.1. та пункту 7.7. підпункту 7.7.2 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Закрите акціонерне товариство „Луганський патронний завод” зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 11.10.2002 за № 13821050001004352, ідентифікаційний код 32201889. (а.с. 55-59)

ЗАТ „Луганський патронний завод” взято на податковий облік в органах державної податкової служби 16 жовтня 2002 року № 581, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 17325842 від 14.06.2005, індивідуальний податковий номер 322018812364. (а.с. 78)

Судом встановлено, що позивачем 20.10.2009 подано до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 року, у якій відображено податкові зобовязання 2057055 грн., податковий кредит 3333662 грн., та суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 1659124 грн. (а.с. 48-49)

Податкову декларацію з податку на додану вартість позивачем подано до податкового органу 22.11.2009 з наступними показниками: податкові зобовязання 230745 грн., податковий кредит 725582 грн., та сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 1681538 грн. (а.с. 50-51)

Достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість перевірено фахівцями Ленінської МДПІ у м. Луганську під час невиїзної перевірки ЗАТ „Луганський патронний завод” з з вказаних питань за період з 01.08.2009 по 30.09.2009.

За результатами перевірки складено акт № 160/23-616/32201889 від 10.03.2010 „Про результати невиїзної перевірки ЗАТ „Луганський патронний завод” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень, жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.08.09 по 30.09.09” (а.с. 8 16)

Під час перевірки встановлено, що одним з основних постачальників позивача є ТОВ «Торговий дім «Промтехпостач», яким на підставі договору № 899 від 26.12.2008 поставлено матеріали для зборки автороторної лінії та надано послуги технічного характеру на суму 7920000 грн., у тому числі ПДВ 1320000 грн. Вказана сума відображена у декларації за вересень 2009 року як сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Крім того, у декларації за жовтень 2009 року вказано відємне значення з ПДВ у сумі 671667 грн., сплачених ТОВ «Торговий дім «Промтехпостач» у ціні послуг технічного характеру, наданих на підставі договору № 8 від 12.01.2009. ТОВ «Торговий дім «Промтехпостач» перевірено не було через відсутність товариства за юридичною адресою.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено, що у порушення п.1.8, ст. 1, п.п. 7.7.2, п. 7.7, ст. 7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) ЗАТ „Луганський патронний завод” завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у банку за вересень 2009 року на суму 1320000 грн., за жовтень 2009 року на суму 671667 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 23.03.2010 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000172360/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень-жовтень 2009 на суму 1991667,00 грн.

Посилання представника відповідача на те, що на даний час не завершено проведення перевірки всього ланцюга постачання та не підтверджено фактичне надходження до бюджету сум ПДВ, щодо яких позивачем заявлено до відшкодування у деклараціях з ПДВ за вересень жовтень 2009 року суд вважає необґрунтованим.

Відповідно до акту перевірки № 160/23-616/32201889 від 10.03.2010 встановлено, що згідно з поданою ЗАТ „Луганський патронний завод” до Ленінської МДПІ у м.Луганську податкової декларації з ПДВ за вересень 2009 року (а.с. 48 49, 79 80) та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 1659124 грн.

Під час вказаної перевірки також перевірено попередній податковий період (серпень 2009 року). При цьому встановлено, що у серпні 2009 року позивач мав правовідносини з ТОВ «Торговий дім «Промтехпостач». Як вбачається з матеріалів справи між ЗАТ „Луганський патронний завод” та ТОВ «Торговий дім «Промтехпостач» 26.12.2008 укладено договір № 899, відповідно до якого ТОВ «Торговий дім «Промтехпостач» - постачальник взяв на себе зобовязання виготовити і поставити ЗАТ „Луганський патронний завод” продукцію промислового призначення для технічного устаткування. Загальна сума договору 31673521,01 грн., в тому числі ПДВ 5278920,17 грн. (а.с. 31-35)

На підставі зазначеного договору ЗАТ „Луганський патронний завод” здійснило оплату продукції промислового призначення ТОВ «Торговий дім «Промтехпостач» платіжним дорученням № 836 від 24.03.2009 на суму 7920000 грн., в том числі ПДВ 1320000 грн. (а.с. 40-41)

Отримання продукції промислового призначення від ТОВ «Торговий дім «Промтехпостач» підтверджено податковою накладною № 5 від 24.03.2009 (а.с. 46), а також актом прийому-передачі від 27.10.2009. (а.с. 43-44)

Вказану операцію відображено у податковій декларації з ПДВ та віднесено до податкового кредиту, про що свідчить додаток № 5 розшифровки у розрізі контрагентів. (а.с. 83-86)

Згідно договору підряду № 8 на виконання послуг технічного характеру від 12.01.2009 ТОВ «Торговий дім «Промтехпостач»взяло на себе зобовязання виконати за завданням замовника - ЗАТ „Луганський патронний завод” послуги технічного характеру, а саме виготовлення, заміна та налагодження вузлів і деталей технологічного обладнання у кількості 5 одиниць згідно кошторису. (а.с. 36 39)

Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт від 30.06.2009 ТОВ «Торговий дім «Промтехпостач» здійсного роботи з виконання послуг технічного характеру з налагодження вузлів та деталей технологічного обладнання на загальну суму 5294640 грн., в тому числі ПДВ 882440 грн. (а.с. 45)

Часткову оплату отриманих послуг здійснено платіжним дорученням № 1410 від 21.09.2009, згідно якого ТОВ «Торговий дім «Промтехпостач» перераховано 4030000 грн., в тому числі ПДВ 671666,67 грн. (а.с. 42)

Вказані суми включено до одаткового кредиту та до суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2009 року. (а.с. 50 51)

Також суд вважає за необхідне зазначити, що під час перевірки, результати якої викладено в акті № 160/23-616/32201889 від 10.03.2010 не встановлено ознаків безтоварності зазначених операцій.

На підтвердження факту отримання продукції від ТОВ «Торговий дім «Промтехпостач» позивачем надано докази подальшої реалізації комплкту технологічного обладнання спеціального призначення та іншого обладнання ДП ДК «Укрспецекспорт» - ДГЗІФ «Укрінмаш» (а.с. 87 108)

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем направлено запит до ДПІ у Шевченківському районі м.Києва щодо проведення перевірки ТОВ «Торговий дім «Промтехпостач» за операціями з ЗАТ „Луганський патронний завод”.

Згідно акту ДПІ у Шевченківському районі м.Києва № 93/23-11/36217845 від 10.02.2010 провести перевірку ТОВ «Торговий дім «Промтехпостач» з питань підтвердження даних, отримах від ЗАТ „Луганський патронний завод” не має можливості у звязку з відсутністю ТОВ «Торговий дім «Промтехпостач» за юридичною адресою. (а.с. 74-75)

Разом з цим, у вказаному акті перевірки наведено перелік даних податкових декларацій ТОВ «Торговий дім «Промтехпостач» з ПДВ, згідно яких ТОВ «Торговий дім «Промтехпостач» задекларовано у декларації за березень 2009 року податкові зобовязання у сумі 1320000 грн., у червні 2009 року 882440 грн. (а.с. 76)

Позивачем під час розгляду справи надано до суду копії податкових декларацій з ПДВ ТОВ «Торговий дім «Промтехпостач» за березень, червень та вересень 2009 року, а також додатки № 5 «розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту» до вказаних податкових декларацій, у яких відображено у податкових зобовязаннях операції з ЗАТ „Луганський патронний завод” , у тому числі у березні 2009 року у сумі 1320000 грн., у червні, жовтні 2009 року 671667 грн. (а.с. 119 134)

Суд вважає, що жодна із зазначених відповідачем норм Закону України „Про податок на додану вартість” не визначає, як підставу для зменшення суми бюджетного відшкодування не отримання даних зустрічних перевірок по ланцюгу постачання товару (тобто до виробника) та не відповідає дійсним обставинам справи, а встановлення факту, що ТОВ «Торговий дім «Промтехпостач» є посередником не є підставою для зменшення бюджетного відшкодування позивача.

З аналізу матеріалів справи, суд вважає, що правові наслідки за укладеними договорами настали, умови договорів виконані сторонами в повному обсязі, податкові накладні видані на законних підставах та ЗАТ „Луганський патронний завод” мало законне право для нарахування вищевказаних сум у податковий кредит.

Приписами пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, та строки проведення розрахунків, яка розраховується як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (п.п. 7.7.1. п. 7.1. ст. 7 Закону), що у даному випадку дотримано позивачем у повному обсязі.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України ”Про податок на додану вартість” платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону України ”Про податок на додану вартість” платники податку, визначені у пунктах ”а”, ”в”, ”г”, ”д” пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Відповідно з підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” позивач по справі виконав обовязкові умови для виникнення права платника податку на бюджетне відшкодування:

- податковий кредит був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних за фактично придбаний товар (отримані послуги) з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

- відповідач в акті перевірки підтвердив, що позивач сплачував на користь постачальників товарів суми ПДВ, які були заявлені ним в подальшому до відшкодування;

- позивач належним чином відповідно до закону мав оформлені декларації з ПДВ та заяву про повернення сум бюджетного відшкодування.

Аналіз діючого законодавства України, зокрема, норм Закону України ”Про податок на додану вартість” свідчить про те, що він не ставить виникнення права платника податків на бюджетне відшкодування в залежність від перерахування до бюджету ПДВ його контрагентом. Несплата податку контрагентом не впливає на формування податкового кредиту позивачем та не впливає на суму бюджетного відшкодування. А лише факт незнаходження за юридичною адресою субєкта господарювання не може бути належним доказом фіктивності такого підприємства.

Крім того, суд зазначає, що позивач по справі не може відповідати за дії третіх осіб, не може і не повинен нести відповідальність за несплату податку іншими продавцями по ланцюгу поставок.

Пунктом 4.1. статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, що базою оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Підпунктом 7.7.2. пункту 7..7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то - бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, що фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Суд вважає, що докази фактичної сплати податку на додану вартість, що увійшов до складу вересня жовтня 2009 року, є надані позивачем угоди, акти виконаних робіт, податкові накладні та платіжні доручення про сплату сум у звітному періоді, наявність яких підтверджено відповідачем при складанні Акту перевірки № 160/23-616/32201889 від 10.03.2010 „Про результати невиїзної перевірки ЗАТ „Луганський патронний завод” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень, жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.08.09 по 30.09.09”.

Таким чином, судом встановлено, що виходячи з вимог п. 1.8. статті 1 та статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивачем фактично було сплачено до державного бюджету суми податку на додану вартість, які відображені у визначених податкових деклараціях та заявлені до відшкодування на загальну суму бюджетного відшкодування за липень, листопад 2008 року у розмірі 625753,00 грн.

Крім того, відповідно до пункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що податкова накладна, яка видана продавцем покупцю є підставою для нарахування сум податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивач має у наявності усі визначені податкові накладні, що оформлені у встановленому законодаством порядку та не визнані недійсними.

Пунктом 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, яка розраховується як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпункт 7.7.4. пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначає, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповдно до підпункту 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

Цією ж нормою встановлено, що податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно підпункту 7.7.10. пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України та встановлює, що забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо непідтвердження надходження сум податку на додану вартість до бюджету за результатами зустрічних перевірок оскільки таке підтвердження не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок.

Суд вважає, що право на відшкодування відємної різниці є матеріальним правом позивача. Несвоєчасне відшкодування коштів порушує його право власності, захист якого гарантовано першим реченням частини 1 статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року та у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиноюю національного законодавства.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини, у тому числі у Рішенні Європейського суду від 09.01.2007 року у справі „Інтерсплав проти України”.

Під час судового розгляду справи Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську не посилалась в обґрунтування своїх заперечень проти позову та не доводила суду, що угоди, укладені позивачем з контрагентами мають фіктивний характер і що метою платника податку було протиправне одержання доходу за рахунок відшкодування податку на додану вартість, що, в свою чергу, виключало би можливість бюджетного відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає, що у позивача правомірно виникло право на бюджетне відшкодування по податку а додану вартість за податковими деклараціями за вересень 2009 року у сумі 13200000 грн. та за жовтень 2009 року у сумі 671667,00 грн. які і були включені до податкового повідомлення рішення № 0000172360/0 від 23.03.2010, що оскаржується, тому позовні вимоги ЗАТ „Луганський патронний завод” підлягають задоволенню.

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 17 травня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 87, 94, 98, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Луганський патронний завод” задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську № 0000172360/0 від 23.03.2010 про зменшення Закритому акціонерному товариству "Луганський патронний завод" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень - жовтень 2009 року у розмірі 1991667,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Луганський патронний завод» (ідентифікаційний код 32201889, місцезнаходження: 91055, м. Луганськ, вул. Поштова, буд. 1-М) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено 21 травня 2010 року.

СуддяСмішлива Т.В.