Ухвала суду № 96769232, 06.05.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1753/20

Провадження № 1-кс/487/1920/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2021 року місто Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Темнікова А.О., за участю секретаря Демиденко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду Заводського району міста Миколаєва скаргу адвоката Дмітрієва Руслана Борисовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Іваннікова Євгенія Володимировича від 12.02.2021 року про закриття кримінального провадження, відомості про яке 20.02.2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019150000000108 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Дмітрієв Р.Б. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва зі скаргою, в якій просив скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Іваннікова Євгенія Володимировича від 12.02.2021 року про закриття кримінального провадження, відомості про яке 20.02.2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019150000000108 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, у зв`язку із неповнотою проведення досудового розслідування, передчасністю та необґрунтованістю винесеної постанови та невідповідністю висновків слідчого фактичним обставинам кримінального провадження.

Адвокат Дмітрієв Р.Б. та особа, в інтересах якої подано скаргу, ОСОБА_1 у судове засідання не з`явились, надали заяву про розгляд скарги за їх відсутністю.

Слідчий у судове засідання не з`явилася, що, згідно ч. 3 ст. 306 КПК України, не є перешкодою для розгляду скарги. Надано матеріали кримінального провадження №62019150000000108.

Дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження №62019150000000108, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, згідно ч. 1 ст. 7 КПК України, серед іншого, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; публічність; диспозитивність; розумність строків, тощо.

Згідно ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У кримінальному провадженні, за змістом ч. 1 ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню, в тому числі: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2 ст. 91 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає (ч. 2 ст. 92 КПК України).

Збирання доказів регламентовано ст. 93 КПК України, за змістом якої збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Згідно 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Отже, закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому прийняття рішення про його закриття можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки доказів, які стосуються цього провадження, у сукупності.

За змістом ст. 110 КПК України постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ньому має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту прав та відповіді на усі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу. Мотивувальна частина постанови про закриття кримінального провадження повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви такого рішення, їх обґрунтування з посиланням на положення цього Кодексу.

Слідчим суддею встановлено, що Другим слідчим відділом Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, проводилось досудове розслідування по кримінальному провадженні, відомості про яке 20.02.2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019150000000108 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Кримінальне провадження розпочато на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 06.03.2019 року відповідно до якої зобов`язано слідчого ТУ ДБР у м. Миколаєві внести до ЄРДР відомості з заяви поданої представником ОСОБА_1 – Дмитрієвим Р.Б. від 15.02.2019 року. Відповідно до змісту вищевказаної заяви встановлено, що в ній йдеться про можливі протиправні дії, вчинені відносно ОСОБА_1 окремими службовими особами Суворовського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області 21.05.2018 року.

Після допитів потерпілого ОСОБА_1 , його матері ОСОБА_2 , потерпілого ОСОБА_3 , його батька ОСОБА_4 , інспектора сектору превенції суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 та дослідження письмових матеріалів, слідчим Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Іванніковим Є.В. було винесено постанову від 12.02.2021 року про закриття кримінального провадження, відомості про яке 20.02.2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019150000000108 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях службових осіб складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За змістом пункту 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Михалкова та інші проти України», яке набуло статус остаточного 13.04.2011 року, розслідування має бути, inter alia, ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні були вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що співробітники правоохоронних органів, а саме: інспектори сектору превенції Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , інші службові особи, можлива причетність яких встановлена в ході досудового розслідування, що випливає із змісту доручення від 08.07.2020 року №05.8/05.8/14374 (а.с.180-181) не були допитані у встановленому законом порядку з приводу подій 21-22.05.2018 року. Крім того, на виконання вказаного доручення з Одеського управління ДВБ Національної поліції України 20.11.2020 року було надано в електронному вигляді записані на оптичний диск фотографії службових осіб Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а також фотографії схожих на вищевказаних службових осіб для використання у якості статистів під час під час проведення впізнання (а.с. 156-157). Однак, в матеріалах кримінального провадження відсутні дані щодо огляду даного диску та проведення подальший слідчих дій після надання оперативним підрозділом витребуваної слідчим інформації, в тому числі проведення впізнання. Також, в матеріалах кримінального провадження наявні матеріали щодо отримання тимчасових доступів до операторів мобільного зв`язку, аналіз яких в оскаржуваній постанові не наведено. Крім того, в матеріалах кримінального провадження відсутні достатні дані, які пояснюють неможливість виконання доручення від 08.07.2020 року №05.8/05.8/14374 в частині встановлення інших осіб поліції, які могли бути присутні у відділу ювенальної превенції Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області за адресою: місто Одеса, вулиця Доброворльського, 81, к. 73 у період з 19:00 21.05.018 року по 06:00 годину 22.05.2018 року; витребування у встановленому законом порядку належним чином завірених копій наказів про призначення вищевказаних службових осіб та їх посадових інструкцій; витребування у встановленому законом порядку належним чином завірених копій журналу доставлених до вищевказаного приміщення, де здійснюють свою діяльність службові особи поліції; встановлення надходження до Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області заяв та повідомлень у період з 21.05.2018 року по 22.05.2018 року про зникнення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та заходи реагування на дані заяви та повідомлення. Крім того, з заяви ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення вбачається, що останній вказував на заподіяння йому співробітниками поліції тілесних ушкоджень, на підтвердження чого надав певну медичну документацію (а.с.62-68). Аналіз даних обставин в оскаржуваній постанові не наведено, судово-медична експертиза з приводу тілесних ушкоджень проведена лише щодо потерпілого ОСОБА_3 . Згідно висновку судово-медичної експертизи №1606 від 13.07.2020 року у ОСОБА_3 виявлені легкі тілесні ушкодження, які могли бути заподіяні 21.05.2018-22.05.2018 року (а.с.123-125). Оцінка вказаним обставинам слідчим в оскаржуваній постанові не надана.

Згідно ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами КПК України. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування рішення слідчого.

Встановлені слідчим суддею та вище перелічені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що слідчим не було всебічно, повно й неупереджено досліджено всі обставин кримінального провадження з наданням належної правової оцінки, отже оскаржувана постанова є передчасною та підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 2, 7-9, 40, 91-94, 110, 220, 284, 303-307, 309, 370, 372 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Скаргу адвоката Дмітрієва Руслана Борисовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову від 12.02.2021 року слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Іваннікова Євгенія Володимировича від 12.02.2021 року про закриття кримінального провадження, відомості про яке 20.02.2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019150000000108 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя А.О.Темнікова