Постанова № 9676714, 09.04.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2010 року <Текст >Справа № 2а-1297/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янюк О.С.,

при секретарі судового засідання Світлицькій О.О.,

за участю представників:

позивача Будревич І.С. (довіреність від 09.04.2010 №б/н);

відповідача Завгородньої О.Г. (довіреність від 24.06.2009 №5753/10-014)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Закритого акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми «Крістіна», м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

У березні 2010 року Закрите акціонерне товариство виробничо-комерційна фірма «Крістіна» (далі ЗАТ ВКФ «Крістіна», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі-суд) із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, відповідач), у якому просить скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.08.2009 № 0001152303 (16893). Позовні вимоги обґрунтовує Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі Закон №265/95-ВР) та вказує, що відповідачем неправомірно застосовані фінансові санкції за необлікування товарів, оскільки під час перевірки порушень ведення обліку товарів в місці реалізації (АЗС) виявлено не було, а навпаки, встановлена нестача товарів, а саме: бензинів А-92, А-95, причиною чого є природній убуток та коливання густоти бензину, вважає спірне рішення протиправним та просить суд скасувати його.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у наданому суду запереченні від 24.03.2010.

На підставі ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом установлені наступні обставини.

09.06.2009 посадовими особами ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на підставі наказу начальника ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 27.05.2009 № 413, направлень від 01.06.2009 № 1212, від 01.06.2009 № 1213 проведено позапланову перевірку за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці АЗС, розташованої за адресою: вул. Нахімова, 3, м. Запоріжжя.

За результатами перевірки складений акт від 09.06.2009 № 0274/08/23/23/13622234 (далі - Акт), у якому зафіксовані встановлені порушення позивачем приписів п. 12, 13 ст.3 Закону №265/95-ВР, а саме: невідповідність суми готівкових коштів, яка зазначена у денному Х-звіті реєстратора розрахункових операцій у розмірі 31,37грн та порушення порядку оприбуткування, реалізації, фактичних залишків запасів та товарно-матеріальних цінностей нестача пального А-92 (156,40л за ціною 5,75 грн/л) на суму 899,30 грн. та пального А-95 (818,42л за ціною 6,35грн/л) на суму 5196,97грн. Перевіркою встановлена нестача пального на загальну суму 6097,27 грн.

Указаний Акт підписаний посадовими особами ЗАТ ВКФ «Крістіна» без зауважень та заперечень.

На підставі Акту, з урахуванням виявлених порушень відповідачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.06.2009 № 000942303, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12349,39грн. на підставі ст.ст. 20,22 Закону № 265/95-ВР.

Указане рішення позивач оскаржив у адміністративному порядку до ДПА України у Запорізькій області. За результатами розгляду скарги позивача, рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 16.06.2009 № 000942303 у частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 12192,54грн. на підставі ст. 20 Закону № 265/95-ВР скасовано рішенням від 18.08.2009 № 3869/10-020. Замість цього ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя прийнято рішення від 20.08.2009 № 0001152303 та застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 12192,54грн. на підставі ст. 21 Закону № 265/95-ВР.

Вважаючи рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.08.2009 № 0001152303 протиправним, позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон №265/95-ВР.

Згідно п. 12. ст. 3 цього Закону №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі,громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до ст. 6 Закону №265/95-ВР, облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

З метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів затверджена Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за № 805/15496, (далі - Інсрукція).

Нормами Інструкції встановлено, що облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами за готівку.

Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1 % від об'єму відпущеного пального.

Для вимірювань об'єму нафтопродуктів на АЗС використовуються паливно-роздавальні колонки, що мають відлікові пристрої для індикації ціни, об'єму та вартості виданої дози.

Об'єм нафтопродукту під час його відпуску власникам автомобільного транспорту вимірюється у режимах дистанційного і місцевого керування паливно-роздавальними колонками.

Кількісний облік нафтопродуктів за марками і видами на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС № 17-НП, який складається у двох примірниках.

Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

На підставі товарно-транспортних накладних та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Матеріально відповідальні особи підприємств ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП, у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП.

Фактичні залишки нафтопродуктів в резервуарах визначаються за результатами вимірювання та також відображаються у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП. Облік реалізації за готівку нафтопродуктів, за певний проміжок часу ведеться через реєстратор розрахункових операцій, в тому числі враховується відпуск нафтопродуктів на АЗС за талонами, платіжними картками, відомостями.

Враховуючи вищевикладене, фактичні залишки нафтопродуктів на АЗС мають відповідати обліковим залишкам надходження нафтопродуктів за певний проміжок часу, що підтверджені відповідними документами, змінного звіту АЗС за формою № 17-НП, за вирахуванням кількості відпущених нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників паливно-роздавальних колонок. Обсяг реалізації нафтопродуктів, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касових апаратів за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу.

Із змісту вищевикладених норм вбачається, що Інструкцією встановлений порядок, зокрема, обліку нафти і нафтопродуктів, порушення якого виявлене відповідачем під час перевірки позивача. Доказів протилежного позивач суду не надав, доводів відповідача не спростував.

На думку позивача, до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать накладні та товарно-транспортні накладні, які були надані позивачем перевіряючим особам. Твердження про те, що саме відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку є помилковим, оскільки облік витрат на придбання не є обліком запасів на складах, тому наявність накладних не мають значення для установленого порядку обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації, оскільки вони є підтвердженням витрат на придбання, а не підставою для обліку товарних запасів.

Крім того, аргументи позивача, що під час перевірки виявлено саме нестачу пального, а не його надлишок, яка не може розцінюватися як виявлення необлікованих товарів спростовується приписами Інструкції, якими чітко встановлено, що фактичні залишки нафтопродуктів на АЗС мають відповідати обліковим залишкам надходження нафтопродуктів та підтверджуватися відповідними документами. Тому твердження представника позивача про те, що нестача пального могла утворитися в наслідок природного убутку і коливань густини бензину судом до уваги не приймається, оскільки є непідтвердженими належними доказами та є лише припущеннями останнього.

Відповідно до п. 11 ст. 11 Закону №509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків штрафні (фінансові) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Приписами ст. 21 Закону №265/95-ВР встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки проведеною перевіркою встановлена нестача пального на загальну суму 6097,27 грн. (що фактично позивачем не заперечується), відповідачем, на підставі ст. 21 Закону №265/95-ВР застосована фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, що складає 12192,65 грн.

Аналізуючи вище викладені норми законодавства, суд вважає, що спірне рішення є обґрунтованим та правомірним, а розмір застосованих до позивача штрафних санкцій відповідає вимогам Закону № 265/95-ВР.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене вище, відповідачем доведена правомірність спірного рішення, у звязку із чим позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 17.05.2010

Суддя (підпис) О.С.Янюк