Рішення № 96766377, 06.05.2021, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/144/21 Провадження № 2/304/179/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2021 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Гевці В.М.,

за участі секретаря судового засідання Ковач М.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 304/144/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 10 462,46 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 24 липня 2015 року відповідач ОСОБА_1 за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 19 262,84 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з терміном її погашенням з 01 по 25 числа кожного місяця шляхом внесення щомісячних платежів. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом із запропонованими АТ КБ «ПриватБанк» Умовами та правилами і Тарифами складає між нею та позивачем кредитний договір, що підтверджується її підписом у заяві. Однак, в порушення виконання зобов`язань відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості. 10 травня 2016 року позивач звернувся до Перечинського районного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, який заочним рішенням вказаного суду від 14 листопада 2016 року позов задоволено та стягнуто з останньої заборгованість у розмірі 25 236,79 грн, нараховану станом на 20 квітня 2016 року. Позивач також зазначає, що винесення зазначеного рішення судом не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов`язання та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання. Оскільки, з відповідача було стягнуто заборгованість за кредитним договором за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була вказана у заочному рішенні Перечинського районного суду Закарпатської області від 14 листопада 2016 року, тобто за період з 24 липня 2015 року по 20 квітня 2016 року, то за період після подання позовної заяви від 10 травня 2016 року, з 11 травня 2016 року по 11 листопада 2020 року відповідачка має заборгованість у розмірі 10 462,46 гривень, яка складається з: 7 945,85 гривень - індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання та 2 516,61 гривень - 3 % річних від простроченої суми. Посилаючись на наведене, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 22 лютого 2021 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак у поданій ним позовній заяві просив розгляд справи провести за його відсутності, у якій також зазначає, що не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася, хоча про дату, час і місце розгляду справи була повідомленою належним чином, відзиву на позов не подала, про причини неявки суду не повідомила, а тому суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності відповідачки на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення відповідно до статті 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у справі, які є належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 липня 2015 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 з метою створення сприятливих умов для виконання останньою зобов`язань за кредитним договором № SAMDN52000087502889 від 16 травня 2013 року (далі - Договір 1) було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карток, згідно з якою банк надав позичальнику кредит в сумі 19 262,85 грн на строк 36 місяців з 24 липня 2015 року по 31 липня 2018 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі, а позичальник зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти у розмірі 1,5 % у місяць на суму залишку заборгованості за кредитом у зазначені в заяві й Умовах та правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється у наступному порядку: починаючи з 01 по 25 число кожного місяця позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) у розмірі 698,86 грн для погашення заборгованості, яка складається із заборгованості за кредитом, процентами, а також інших витрат відповідно до Умов та правил, з датою останнього погашення не пізніше 31 липня 2018 року.

Також встановлено, що ОСОБА_1 порушила взяті на себе зобов`язання, а саме не проводила щомісячні платежі для погашення заборгованості, у зв`язку з чим у такої станом на 20 квітня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 25 236,79 грн.

10 травня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 14 листопада 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 25 236,79 грн, нараховану станом на 20 квітня 2016 року, та судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.

Зазначене рішення набрало законної сили 29 листопада 2016 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, встановлені вказаним рішенням суду обставини доказуванню не підлягають.

Відповідно до наданого банком розрахунку, встановлений індекс інфляції за весь час прострочення з 11 травня 2016 року по 10 листопада 2020 року становить 7 945,85 грн, а 3 % річних від простроченої суми - 2 516,61 грн, що разом складає 10 462,46 грн.

Статті 526, 527, 530 ЦК України передбачають, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений термін.

Відповідно до положень ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Приписами ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість, наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема, за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 також викладена правова позиція, відповідно до якої, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Суд встановлено, що позивач скористався правом звернення з вимогою про дострокове повернення кредиту, звернувшись в 2016 році до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, вимоги якого задоволено заочним рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 14 листопада 2016 року.

З ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов`язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом в постанові від 14.02.2018 по справі № 564/2199/15-ц.

З матеріалів позову вбачається, що Банком заявлено вимоги про стягнення коштів саме на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося із зверненням до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, та з цього часу інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин, є всі правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 втрат від інфляції за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 7 945,85 гривень та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 2 516,61 гривень.

Крім цього, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2270 гривень.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258-268, 273, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 10 462 (десять тисяч чотириста шістдесят дві) гривні 46 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570; місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, № 1Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуюча: Гевці В. М.