Постанова № 9676174, 17.05.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2010 року о 14 год. 44 хв. Справа № 2а-2255/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтрельнікової Н.В.

при секретаріГорбовій І.С.

розглянув у письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі

Запорізької області, Запорізька область

до:Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування

від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

в м. Мелітополі Запорізької області, Запорізька область

про:стягнення суми витрат та зобовязання прийняти до заліку суму витрат на

виплату пенсії,

за участю представників:

від позивача:не зявився;

від відповідача:Коноваленко О.В. за довіреністю № 3 від 04.01.2010;

від відповідача:Соболь С.С. за довіреністю № 1 від 04.01.2010,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області (далі УПФУ в Приазовському районі) до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Мелітополі Запорізької області (далі ФССНВ), у якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь УПФУ в Приазовському районі суму витрат по виплаті пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва ОСОБА_3 та зобовязати відповідача прийняти до заліку суму витрат на виплату пенсії ОСОБА_3

У своєму позові позивач зокрема зазначає, що громадянину ОСОБА_3, який отримав трудове каліцтво 16.11.2004 на території Росії з 14.03.2005 призначена пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва та 03.06.2006 він отримує пенсію в УПФУ в Приазовському районі. За період з 01.08.2008 по 31.03.2010 ОСОБА_3 виплачена пенсія в розмірі 2196 гривень. Під час проведення щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.08.2008 по 31.03.2010, виявлено, що витрати, понесені Пенсійним фондом України по виплаті ОСОБА_3 не приймаються до відшкодування та не відшкодовуються, оскільки трудове каліцтво одержано на території Росії. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на вимоги Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Основи законодавства України про загальнообовязкове державне пенсійне соціальне страхування.

Позивач у судове засідання не зявився, подавши до суду клопотання про розгляд справи у за відсутності представника.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на те, що ФССНВ не має законних підстав прийняти до заліку суму витрат на виплату і доставку пенсії. У письмових запереченнях на позов відповідач зокрема посилається на ч.1 ст. 2 Угоди про взаємне визнання прав про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоровя, які повязані з виконанням ним трудових обовязків, підписаної 09.09.1994 державами учасницями СНД, відповідно до якої відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодженням здоровя провадиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалось на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодженням здоровя. Відповідач у запереченнях також звертає увагу на положення Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до яких, застрахованою вважається особа, на користь якої здійснюється страхування, а страхувальником є роботодавці. Роботодавцем, відповідно до цього Закону, вважається власник підприємства або уповноважений ним орган та фізична особа, яка використовує найману працю, власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародних), філії або представництва, який використовує найману працю, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Громадянин ОСОБА_3 працюючи в Лянторському дорожньому ремонтно-будівельному управлінні тресту «Сургутнафтодорбудремонт» ВАТ «Сургутнафтогаз» на території Російської федерації (Тюменська область), одержав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві (зіткнення транспортних засобів), у зв'язку із чим його було визнано інвалідом другої групи, що підтверджується копією акту про нещасний випадок на виробництві від 27.01.2005 № 6-2004 та копіями виписок із актів огляду МСЕК № 073853 від 10.07.2007 та № 090292 від 05.03.2008 (форми № 157-1/0 затвердженої наказом МОЗ України № 224 від 19.05.2003).

Внаслідок отриманого трудового каліцтва, ОСОБА_3, відповідно до розпорядження Приазовського РУПФ № 122845 від 03.06.2006, призначена та виплачується пенсія по інвалідності.

Як зазначає у заяві позивач, за період з 01.08.2008 по 31.03.2010 ОСОБА_3 виплачена пенсія у розмірі 2196 гривень, сума якої відповідачем не прийнята до заліку та не відшкодована УПФУ в Приазовському районі.

У відповідності до ст. 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Згідно зі ст. 4 Основ в Україні залежно від страхового випадку до одних з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування відноситься страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

За пенсійним страхуванням відповідно до ст. 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства,); пенсії у зв'язку з втратою годувальника; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Пунктом 4 цієї ж статті визначено, що за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються певні види соціальних послуг та матеріального забезпечення, в тому числі пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до п. 4 ст. 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому, неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Таким чином, враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст. 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Відносини, що виникають за певними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 2 ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку ФССНВ документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей ) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі документи, яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і ФССНВ в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

З 01.04.2001 набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105 (далі за текстом Закон № 1105), у відповідності до приписів якого страхування за цим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування проводить Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України.

Пунктом 5 частини 2 ст. 24 Закону № 1105 закріплено аналогічне правило, згідно з яким у разі якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутись до відповідного страховика із інших видів страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Отже, сфера дії Закону № 1105 поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пенсії якого позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст.2 Закону № 1105 особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку на виробництві відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Обов'язок по відшкодуванню такої шкоди покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Статтею 21 Закону № 1105 на органи соціального страхування від нещасних випадків покладено обов'язки по своєчасному та повному відшкодуванню шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Таким чином, вказана стаття не містить будь-яких застережень щодо виконання Фондом соціального страхування від нещасного випадку обов'язку з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Підпунктом «а» ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до пункту З розділу XI «Прикінцеві положення» Закону № 1105, відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також і зазначеним в статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що витрати понесені Пенсійним Фондом України у зв'язку з виплатою пенсій, передбачених ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Доводи відповідача стосовно поширення на спірні правовідносини положень Угоди про взаємне визнання права на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язанні з виконанням ним трудових обов'язків, яка підписана 09.09.1994 між частиною держав колишнього СРСР, є безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 2 цієї Угоди передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (в тому числі під час втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівником трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони) здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалося на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я. Роботодавець, відповідальний за заподіяння шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Згідно зі ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних держав в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється законодавством держави на території якої вони проживають.

При цьому усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами, що закріплено ст. З Угоди. За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитись лише на підставі двосторонніх договорів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що страховиком, який має сплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території держав-учасниць Співдружності Незалежних держав, а в разі виплати такої органами пенсійного фонду України відшкодовувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Щодо вимог позивача про зобовязання відповідача прийняти до заліку суму витрат на виплату пенсії ОСОБА_3 суд вважає, що вимоги позивача у цій частині не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав Управління пенсійного фонду України, щодо відшкодування понесених ним витрат, оскільки вище зазначений порядок, на який покладається позивач, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору. У разі відсутності згоди на підписання таких актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, вимоги про відшкодування таких сум мають вирішуватися в судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, шляхом предявлення позову про стягнення цих сум, а не шляхом предявлення вимог про підписання актів звірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 14, 70, 86, 94, 159-163 , п.3 ст. 167 КАС України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Мелітополі Запорізької області про стягнення суми витрат та зобовязання прийняти до заліку суму витрат на виплату пенсії задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Мелітополі Запорізької області (72311, м. Мелітополь Запорізької області, пр. Богдана Хмельницького, 93, ЄДРПОУ 25919891, роз. рахунок № 37178400901168, УДК в Запорізькій області, МФО 813015) на користь Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області (72401, сел. Приазовське Запорізької області, вул. Пушкіна, 4, ЄДРПОУ 20508491, роз. рахунок № 25608302001101, ЗОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) суму витрат по виплаті пенсії у розмірі 2196 (дві тисячі сто девяносто шість) гривень.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя(підпис)Н.В. Стрельнікова

Постанова складена у повному обсязі 21 травня 2010 року