Постанова № 9676149, 21.05.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2010 року о 10 год. 26 хв. Справа № 2а-2208/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтрельнікової Н.В.

при секретаріГорбовій І.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя

до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

про скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -

за участю представників сторін:

від позивача: Жигунова О.М., довіреність № 15 від 05.05.2010 р.

від відповідача: Гапонова І.В., довіреність від 11.05.2010 р.;

Синицин О.В., довіреність від 31.03.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

Казенне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат» звернулося із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі в якому просить суд скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000390808 від 03.12.2009 р. В обґрунтування позову посилається на те, що висновки перевіряючи щодо порушення п. п. 2.8, п. п. 2.11 п. 2, п. п. 7.23, п. п. 7.46 п. 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, п. 2 Порядку складання Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, п. п. 1.11 п. 1 р. 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон є необґрунтованими, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000390808 від 03.12.2009 р. підлягає скасуванню як таке, що суперечить діючому законодавству. Щодо встановленого податковим органом перевищення встановлених лімітів залишку готівки у касі підприємства вказує, що підприємство не зберігало у своїй касі готівкові кошти понад установлений ліміт, оскільки усю виручку Комбінат наступного робочого дня здавав до установи банку, що, за твердженням позивача, підтверджується видатковими касовими ордерами та банківськими квитанціями. За фактом відсутності підтверджуючих документів на кошти, видані під звіт позивач зазначає, що видача матеріальної допомоги на поховання у розмірі 500,00 грн. близьким родичам у разі смерті працівників Комбінату передбачена п. 8.19 Колективного договору на 2008 р., яка видається на підставі видаткових касових ордерів, а факт отримання засвідчується розпискою. На думку позивача, вказані документи є достатніми та такими, що підтверджують цільове використання грошових коштів. Також позивач не погоджується із встановленим у акті перевірки порушенням строку повернення залишку невикористаних коштів та зазначає, що вони були отримані у касу підприємства згідно прибуткових касових ордерів, а за фактом порушення граничного терміну повернення надміру витрачених коштів на підзвітних осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 накладено штраф у розмірі 15% суми таких надміру витрачених коштів. Крім того, позивач вважає, що при прийняті оскаржуваного рішення податковим органом порушено строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлені ст. 250 ГК України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягає на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваного рішення.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі адміністративний позов не визнає. У письмових запереченнях від 13.05.2010 р. (вих. № 4099/10/10-013) зазначає, що у ході перевірки встановлено, що у касу підприємства надходили щоденно готівкові кошти та залишок готівки у касі підприємства при цьому не перевищував установлений ліміт, але з урахуванням залишку розмінної монети, на торговельних точках підприємства, яка не надходила до каси підприємства, а залишалась у касах торговельних обєктів, у зазначені в акті дні виникають понадлімітні залишки готівки в касі підприємства, що є порушенням вимог п. п. 2.8 п. 2, п. п. 7.23 п. 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Також перевіряючими встановлено порушення підприємством вимог п. п. 2.11 п. 2, п. п. 7.46 п. 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, оскільки до авансових звітів про використання коштів, наданих під звіт (виплата матеріальної допомоги на поховання) не надано жодного підтверджуючого документу на кошти, видані під звіт, окрім розписок довільної форми від іншої людини об отриманні матеріальної допомоги. Також вказує, що підприємство в порушення вимог п. 2.11 п. 2, п. п. 7.46 п. 7 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні , п. 2 Порядку складання Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт підприємством перевищено встановлені строки використання виданої під звіт готівки на суму 119,5 грн., а саме несвоєчасне повернення залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом). Крім того, вказує, що до виявлених податковим органом порушень, положення ст. 250 ГК України не можуть бути застосовані, оскільки вчинене позивачем порушення правил здійснення господарської діяльності є триваючим.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали заперечення проти позову з підстав, викладених вище.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі направлень від 02.10.2009 р. № 0602, від 29.10.2009 р. № 0602/1, від 06.11.2009 р. № 0671 фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено планову виїзну перевірку КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2009 р., за результатами якої складено акт № 174/08-08/00194731 від 20.11.2009 р.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення підприємством ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині термінів розрахунків по імпортному договору; п. п. 2.8 п. 2, 7.23 п. 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320 із змінами та доповненнями; п. 2.11 п. 2, п.п.7.46 «Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні» затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320 із змінами та доповненнями; п. 2.11, п. 7.46 «Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні» затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320 із змінами та доповненнями, п. 2 Порядку складення Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом ДПА України від 19.09.2003р. №440 зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.10.2003р. за №515/8236 та п. п. 1.11 п. 1 р.1 «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. №59 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 31.03.1998р. за №218/2658 із змінами та доповненнями.

03.12.2009 р. на підставі акта перевірки № 174/08-08/00194731 від 20.11.2009 р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі прийняте рішення № 0000390808, про застосування до КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства з обігу готівки в сумі 9988,95 грн.

Не погоджуючись із рішенням, КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» 25.12.2009 р. подано скаргу № 25/02-4515 від 25.12.2009 р. до ДПА у Запорізькій області. Рішенням № 6076/10/25-020 від 30.12.2009 р. ДПА у Запорізькій області строки розгляду скарги були продовжені до 10.02.2010 р. Рішенням № 395/10/25-020 від 08.02.2010 р. про результати розгляду скарги ДПА в Запорізькій області залишила без змін рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» повторно оскаржило рішення до ДПА України (скарга № 25/02-417 від 23.02.2010 р.). Рішенням № 2502/6/25-0415 від 13.03.2010 р. залишено без змін рішення № 0000390808 від 03.12.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Пройшовши процедуру апеляційного узгодження, КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» звернулося до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Щодо перевищення встановлених лімітів залишку готівки

В акті перевірки зазначено: «на підприємстві працюють шість торгівельних об'єктів із застосуванням РРО, ліміт каси окремо на торгівельні об'єкти не визначався. Однак, на підставі Наказу № 13 від 28.12.2006 р. КП «ЗТМК» цех 67 (торгівельні об'єкти) «Про збільшення суми розмінної монети» буфетчикам та касиру-інкасатору при виведенні готівки у кінці робочого дня залишати у касі РРО суму 50,0 грн. та використовувати у подальшому як розміну монету. Розмінну монету, залишену в скриньці РРО з попереднього дня, проведено через РРО за допомогою операції «службове внесення». На кінець дня з кас торговельних об'єктів виводиться уся сума готівки, до каси підприємства надходить виручка торгівельних об'єктів за кожен день за мінусом розмінної монети. Залишок розмінної монети зазначається у графі «службове внесення» книзі РРО. Перевіряючими зазначено, що залишок розмінної монети на торговельних точках на кінець робочого дня не повинен перевищувати загальний установлений для каси підприємства ліміт готівкових коштів.»

У ході перевірки встановлено, що у касу підприємства надходили щоденно готівкові кошти та залишок готівки у касі підприємства при цьому не перевищував установлений ліміт, але з урахуванням залишку розмінної монети на торговельних точках підприємства, яка не надходила до каси підприємства, а залишалась у касах торгівельних об'єктів, у зазначені в акті дні виникають понадлімітні залишки готівки в касі підприємства. Таким чином, підприємство тримало в позаробочий час у своїй касі готівку, що перевищує установлений ліміт каси.

В акті перевірки перевіряючими зроблено висновок, що в порушення п.п.2.8 п.2, п.п.7.23 п.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320 (із змінами і доповненнями), встановлено перевищення лімітів залишку готівки у касі підприємства, а саме: 16.01.2008р. - на суму 159,50 грн., 17.01.2008 р. - на суму 170,81 грн., 21.02.2008 р. - на суму 300,00грн., 22.02.2008 р. - на суму 157,51грн., 25.02.2008 р. - на суму 224,68 грн., 26.02.2008 р. на суму 154,79 грн., 11.03.2008 р. - на суму 182,95 грн., 12.03.2008 р. - на суму 194,87 грн., 08.04.2008 р. - на суму 300,00 грн., 09.04.2008 р. - на суму 43,11грн., 10.04.2008 р. - на суму 216,13 грн., 20.05.2008 р. - на суму 283,48 грн., 21.05.2008 р. - на суму 233,69 грн., 06.06.2008 р. - на суму 288,82грн., 09.06.2008 р. - на суму 88,15 грн., 28.01.2009 р. - на суму 37,30 грн., 29.01.2009 р. - на суму 193,75 грн.

Всього перевищення лімітів залишку готівки у касі підприємства склало на загальну суму 3229,54 грн.

Суд погоджується із такими висновками та зазначає, що відповідно до п. п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10230 (із змінами та доповненнями), підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Згідно п.7.23 п.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10230 (із змінами та доповненнями), для визначення понадлімітних залишків готівки в касі порівнюються записи про фактичні її залишки в касі за касовою книгою з установленим лімітом каси за кожний день незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти (надходження і витрати готівки) чи ні. Якщо в періоді, що перевіряється, виявлено перевищення ліміту каси, то з'ясовується, протягом якого часу (у днях) і які понадлімітні суми не здавалися в установлені строки до банку і з якої причини, а також загальна сума понадлімітних залишків.

Судом зясовано, що ліміт каси у позивача виникав саме за рахунок розмінної монети, яка знаходилась у торговельних точках підприємства. При цьому посилання позивача на положення п. 5.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні суд до уваги не приймає, оскільки суду не надані підтверджуючі документи того, що підприємство наступного робочого дня здавало до установи банку суму, яка б перевищувала встановлений ліміт каси або у сумі меншій, ніж та, що перевищувала ліміт каси у попередній день, за умови використання підприємством решти коштів (що перевищувала ліміт) на потреби, пов'язані з діяльністю підприємства.

Щодо відсутності підтверджуючих документів на кошти видані під звіт

В акті перевірки зазначено, що до авансових звітів (від 06.03.2008 р. №3, від 18.03.2008 р. № 2, від 02.04.2008 р. № 3, від 10.06.2008 р. № 13, від 29.12.2008 р. № 8, від 29.12.2008 р. № 8, від 26.03.2009 р. № 1) про використання коштів, наданих під звіт (виплата матеріальної допомоги на поховання) не надано жодного підтверджуючого документу на кошти видані в підзвіт, окрім розписок довільної форми від іншої людини об отриманні матеріальної допомоги. Розписки довільної форми, які додані до авансових звітів не є платіжними документами, тому не можуть вважитися підтверджуючими документами, також видача готівки під звіт здійснюється тільки за цільовим призначенням: на адміністративно - господарські потреби, на закупівлю сільськогосподарської продукції, на витрати, пов'язані зі службовими відрядженнями. В бухгалтерському обліку підприємства дані операції відображені: по Д-ту рахунку 977 «інші витрати звичайної діяльності» та К-ту рахунку 372 «розрахунки з підзвітними особами».

Перевіряючими в акті перевірки зроблено висновок, що в порушення вимог п. п. 2.11 п.2, п. п. 7.46. п. 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10230 (із змінами та доповненнями) та п. 2 Порядку складання Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом ДПА України від 19.09.2003 р. № 440, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.10.2003 р. за № 515/8236 встановлено за періоди: березень 2008 р., квітень 2008 р., червень 2008 р., жовтень 2008 р., грудень 2008 р., березень 2009 р. проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документу (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордеру...), який би підтверджував сплату готівкових коштів підзвітної особи на загальну суму 3500,0 грн.

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2.11 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 40/10320 від 13.01.2005 року (із змінами та доповненнями) видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Правовий аналіз положень п. 2.11 дає підстави стверджувати, що видача готівкових коштів під звіт дозволяється: на відрядження, для закупівлі сільськогосподарської продукції і заготівлі вторсировини (крім металобрухту), а також для здійснення інших виробничих (господарських) потреб підприємства.

В даному випадку, мало місце видача під звіт грошових коштів, як матеріальної допомоги на поховання, що суперечить взагалі можливості оформлення операції таким чином. Крім цього слід враховувати, що згідно Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5, матеріальна допомога на поховання відноситься до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці. Відповідно до п.п.3.2 п.3 вищезазначеної Інструкції допомога на поховання відноситься до допомоги та інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів фондів державного соціального страхування.

Однак, враховуючи те, що підприємство оформило видачу матеріальної допомоги, саме як готівкових коштів під звіт, то відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні вказана операція потребує звітування за використанні грошові кошти (п. 2.11 Положення).

Згідно Порядку складання Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт та самої форми Звіту є очевидним, що до Звіту мають додаватися відповідні розрахункові документи, що підтверджують витрати підзвітної особи.

Згідно пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек. розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, надрукований у випадках, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Оскільки таких документів до авансових звітів надано не було (розписки довільної форми не можна вважати підтверджуючими документами), тому висновок податкового органу є цілком правомірним.

Статтею 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (із змінами та доповненнями) встановлено, що у разі порушення, зокрема, юридичними особами всіх форм власності, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів (абзац 6).

Щодо несвоєчасного повернення невикористаних коштів

Перевіряючими встановлено, що із каси підприємства були видані під звіт готівкові кошти згідно видаткових касових ордерів: від 15.04.2008 р. № 438 ОСОБА_4 сума 40,00 грн. та від 03.12.2008р. № 1269 ОСОБА_5 сума 600,00 грн. Відповідно авансового звіту № 35а від 23.04.2008 р. на суму 40,00 грн. перевищення строків використання виданої готівки склала 40,00 грн., відповідно авансового звіту № 3 від 10.12.2008 р. перевищення строків використання виданої готівки склала 79,50 грн. Всього перевищення строків використання виданої готівки склала 119,50 грн.

В акті перевірки вказано, що «В порушення п.2.11 п.2, п.п.7.46 п.7 «Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за № 40/10230 (із змінами та доповненнями), п.2 Порядку складання Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом ДПА України від 19.09.2003р.№ 440, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.10.2003р. за № 515/8236 та п. п 1.11 п.1 р.1 «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. №59 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 31.03.1998р. за № 218/2658 (із змінами та доповненнями) ), підприємством у періоді квітень, грудень 2008р. допущено перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки на суму 119,5 грн., а саме несвоєчасне повернення залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом).»

Суд погоджується із самим фактом вчиненого підприємством порушення з огляду на таке.

Відповідно до п. п. 2.11 п.2 «Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.04р. № 637 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.05р. за № 40/10320 (із змінами та доповненнями) видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані кошти.

Згідно п.п.7.46 п.7 «Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні» передбачено, що подання звіту про використання коштів до бухгалтерії в установлені строки без одночасного повернення до каси невикористаних підзвітних сум є порушення порядку видачі готівки під звіт і її використання.

Згідно п. п. 1.11 п.1 р.1 «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. № 59 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 31.03.1998р. за № 218/2658 (із змінами та доповненнями) після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку. Разом із звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і документи в оригіналі, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.

Відповідно абз. 5 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (із змінами та доповненнями) у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів у розмірі 25 % відданих під звіт сум.

Як вбачається із позовної заяви та пояснень представника позивача, не заперечуючи сам факт несвоєчасного повернення невикористаних коштів, заявник посилається на те, що

підприємством вже були застосовані до гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 санкції за вказане порушення. Тим самим позивач вважає, що відповідальність підприємства виключається. Однак суд вважає необґрунтованими такі твердження, оскільки застосування штрафних санкції безпосередньо до винних осіб - гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було здійснено підприємством згідно вимог п. п. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». В той час як, абз.5 п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» передбачає саме відповідальність підприємства за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки.

Однак, не дивлячись на те, що виявлені під час перевірки вищевикладені порушення насправді мали місце, суд вважає нарахування штрафних санкцій податковим органом без врахування положень ст. 250 ГК України безпідставним та зазначає наступне.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. З огляду на викладене, фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, а тому мають застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій, а саме адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Доводи відповідача про те, що вчинені позивачем порушення є триваючими не ґрунтуються на законі. Так, перевищення ліміту є закінченим порушенням наступного робочого дня, коли понад ліміт не був переданий до установи банку або не використаний для господарських потреб; несвоєчасне повернення невикористаних коштів є завершеним після спливу граничного строку подання авансового звіту тощо.

Таким чином, суд вважає, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі правомірно застосувала штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки: по епізоду з перевищенням ліміту каси 28-29.01.2009 р. на суму 462,10 грн. та по епізоду щодо несвоєчасного повернення залишку невикористаних коштів по видатковому касовому ордеру № 1269 від 03.12.2008 р. на суму 19,87 грн., а всього на суму 481,97 грн. В решті нарахування сум штрафних санкцій є неправомірним.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідачем безпідставно донараховано позивачу штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства з обігу готівки в сумі 9506,98 грн., тому оскаржуване рішення від 03.12.2009 р. № 0000390808 в цій частині підлягає скасуванню. В задоволенні іншої частини позовних вимог КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування рішення про застосування штрафних санкцій, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.12.2009 р. № 0000390808 в сумі 9506,98 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18) 3,26 грн. судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя(підпис)Н.В. Стрельнікова

Постанову складено у повному обсязі 26 травня 2010 р