Рішення № 96761173, 06.05.2021, Іваничівський районний суд Волинської області

справа № 156/1086/20

Провадження № 2/156/90/21

рядок статзвіту 9

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 травня 2021 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Федечко М. О.,

за участю: секретаря судового засідання Салатюк Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 156/1086/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Нововолинської міської ради Волинської області про визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями в порядку спадкування

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Грядівської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок з надвірними спорудами в порядку спадкування. В своїй позовній заяві посилається на те, що її матері ОСОБА_4 належав житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. При житті, 07 травня 2009 року ОСОБА_4 склала заповіт, за яким, все належне їй майно заповіла їй.

Звернувшись до приватного нотаріуса Іваничівського районного нотаріального округу Волинської області Завіши Л.Я. з метою отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно. Тому, позивач змушена звернутися до суду з відповідним позовом та просить визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

04 листопада 2020 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

11 січня 2021 року від позивача надійшло доповнення до позовної заяви де відповідачами вказано Грядівську сільську раду, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та просить визнати за нею право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

15 березня 2021 року замінено первісного відповідача Грядівську сільску раду її правонаступником – Нововолинською міською радою Волинської області.

09 квітня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явилася, однак від її представника ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві та просить позов задоволити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, однак від них надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги визнають та не заперечують щодо задоволення позову.

Представник відповідача Нововолинської міської ради в судове засідання не з`явився, однак від нього надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає повністю.

Суд, дослідивши надані докази, приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до повного задоволення виходячи з наступних підстав.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копії погосподарської книги, житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 мав статус колгоспного двору і його членами були ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб. Його створення і діяльність врегульовувалось положеннями 120-127 ЦК Української РСР 1963 року.

Зокрема, згідно з частиною першою статті 120 ЦК Української РСР майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, а частина друга статті 123 цього Кодексу визначала, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Закон Української РСР «Про власність», який набув чинності 15 квітня 1991 року, не містив поняття «колгоспний двір» і закріпив загальні положення щодо права власності на майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї.

Так, відповідно до статті 17 цього Закону майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

06 січня 1994 року набрав чинності Закон України від 16 грудня 1993 року № 3718-XII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким виключено з ЦК Української РСР статті 120-127, які врегульовували створення та діяльність колгоспного двору, і статтю 563 щодо спадкування майна колгоспного двору.

При вирішення спорів щодо майна колишнього колгоспного двору, яке придбане до 15 квітня 1991 року, судам належить застосовувати норми, ще регулювали власність цього двору до вказаної дати, зокрема, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір таких часток визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

При вирішенні питання щодо спадкування майна колишнього колгоспного двору судами належить виходити з того, що Закон Української РСР «Про власність» не містив положень, які виключали майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, зі складу спадщини.

У пункті 4 Постанови Верховної Ради Української РСР № 885-XII від 26 березня 1991 року «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» вказано, що правила, які містяться в Законі Української РСР «Про власність» і були передбачені Законом СРСР «Про власність в СРСР», застосовуються з дня введення в дію Закону СРСР «Про власність в СРСР», тобто з 1 липня 1990 року.

Таким чином, з 1 липня 1990 року при спадкуванні частки майна колишнього колгоспного двору застосовувалися загальні правила щодо спадкування.

До майна колгоспного двору застосовується діюче на той час законодавство і право власності на майно, яке належало колгоспному двору та збереглось після припинення його існування, мають члени колгоспного двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на частку в цьому майні, відповідно до ст. ст. 112,123,126 ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Таким чином, кожному з членів колгоспного двору належало по 1/6 частині будинковолодіння. (а.с.75-76).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. Згідно копії спадкової справи № 245 до майна померлого ОСОБА_6 , спадщину після його смерті прийняла дружина ОСОБА_4 . Таким чином, їй стало належати 1/3 (1/6+1/6) частини будинковолодіння, що знаходиться за вище вказаною адресою, впорядку спадкування після смерті ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 а.с.87). Згідно повідомлення Іваничівської державної нотаріальної контори, спадкова справа на ім`я ОСОБА_7 не заводилась. Згідно повідомлення виконавчого комітету Грядівської сільської ради від 05 травня 2021 року, на момент смерті ОСОБА_7 з ним були зареєстровані ОСОБА_4 – мати, ОСОБА_8 – дружина, ОСОБА_11 – дочка та ОСОБА_12 – внук. Таким чином, спадщину після його смерті прийняли мати, дружина та дочка шляхом спільного проживання разом із спадкодавцем за однією адресою.

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 а.с.86). Згідно копії спадкової справи № 244/2013 до майна померлої ОСОБА_8 , спадщину після її смерті прийняла її дочка ОСОБА_13 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . Згідно копії спадкової справи № 30/2018 до майна померлої ОСОБА_4 , при житті, 07 травня 2009 року ОСОБА_4 склала заповіт, за яким, все її майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, а також усе те, на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 , позивачу у справі. (а.с.30). Позивач прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , шляхом подачі до приватного нотаріуса Іваничівського районного нотаріального окргу Завіши Л.Я. заяви про прийняття спадщини. (а.с.17).

Частиною 1 та 2 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Відповідно до ч. 5 вище вказаної статті, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Позивач звернулася до приватного нотаріуса Іваничівського районного нотаріального округу Волинської області Завіши Л.Я. з метою отримання свідоцтва про прийняття спадщини, однак їй відмовлено у видачі свідоцтва у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно (а.с.6).

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК).

Згідно зі ст.1217 ЦК спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Положенням ч. 1 ст. 1223 ЦК передбачено, що право на спадщину мають особи, зазначені в заповіті.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 346 ЦК України смерть власника є однією з підстав припинення права власності.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Позивач згідно доповнення до позовної заяви просить визнати за нею право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 , шляхом спадкування після смерті матері ОСОБА_4 . При цьому судом встановлено, що частка ОСОБА_4 збільшилась, оскільки остання прийняла спадщину і після смерті сина - ОСОБА_7 . Суд вважає за доцільне задоволити позов в межах заявлених позовних вимог, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Визнання відповідачами та предстваником відповідача позовних вимог не суперечить закону, а тому може бути прийняте судом.

За таких обставин, за позивачем слід визнати право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. ст.12, 13, 89, 141, 197, 259, 265, 268, 273 ЦПК України, ст. ст. 1216, 1217, 1223, 1241, 1268, 1270 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), мешканки АДРЕСА_2 до ОСОБА_2 (паспорт громадянина України № НОМЕР_4 ), мешканки АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ), мешканки АДРЕСА_3 , Нововолинської міської ради, місцезнаходження м. Нововолинськ проспект Дружби, 27 Волинської області про визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями в порядку спадкування - задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_4 .

Згідно підп. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М. О. Федечко