Рішення № 96757819, 07.05.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 травня 2021 року м. Рівне №460/738/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі – відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-2135-13 від 19.01.2021. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що його підприємницька діяльність припинена 17.12.2014, запис у реєстрі № 26080060003023820, а відсутність боргу по ЄСВ за період з 01.10.2011 по 29.12.2014 підтверджена довідкою № 1387/17-100/ НОМЕР_1 від 29.12.2014 року «Про результати документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 » (ліквідаційна перевірка), тому вимога про сплату боргу є протиправною та належить до скасування. Просить позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на позов у якому просив відмовити у задоволенні позову повністю. На обґрунтування поданих заперечень зазначив, що позивачем самостійно у 2015 році подано декларацію № 1502315553 від 21.01.2015 року, відповідно до якої належало сплатити суму нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування у розмірі 2535,90грн. Станом на 18.03.2021 згідно даних ІТС «Податковий блок» за ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати податків і зборів по коду платежу 71040000 в сумі 2446,01грн. Отже, вимога про сплату боргу № Ф-2135-13 від 19.01.2021 року є законною та обґрунтованою, що виключає правові підстави для її скасування.

Позивач подав відповідь на відзив в якому відхиляє доводи контролюючого органу та зауважує, що наведені відповідачем відомості не відповідають обставинам і матеріалам справи, зокрема довідці № 1387/17-100/ НОМЕР_1 від 29.12.2014 року та інформаційній довідці з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також, відповідач, зазначаючи про подання позивачем декларації № 1502315553 від 21.01.2015 року про самостійне визначення до сплати суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування у розмірі 2446,01грн, в супереч вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не долучив докази на яких ґрунтується його заперечення, зокрема копію декларації № 1502315553 від 21.01.2015 року.

27.04.2021 відповідачем подано клопотання із додатковими доводами та долученими доказами до відзиву на позов.

Ухвалою від 09.02.2021 позов залишений без руху.

19.02.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

24.02.2021 ухвалою суду поновлено строки звернення до суду та відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

12.03.2021 від відповідача надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву.

16.03.2021 ухвалою суду процесуальний строк для подання відзиву продовжений.

19.03.2021 від відповідача надійшов відзив на позов.

07.04.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив.

27.04.2021 від відповідача надійшло доповнення до відзиву та докази.

З`ясувавши всі обставини справи на підставі заяв по суті, дослідивши письмові докази, в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач здійснював підприємницьку діяльність у період з 30.03.2010 по 17.12.2014 як фізична особа-підприємець з видом економічної діяльності КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права (основний).

17.12.2014 року діяльність ФОП ОСОБА_1 припинено за рішенням останнього, що підтверджується записом № 26080060003023820 від 17.12.2014.

29.12.2014 посадовою особою контролюючого органу складена довідка № 1387/17-100/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 01.10.2011 по 29.12.2014».

Відповідно до вказаної довідки, відповідачем встановлено, що за період з 01.10.2011 по 29.12.2014 порушень вимог Податкового кодексу України, в тому числі під час нарахування та сплати сум єдиного внеску не встановлено.

21.01.2015 до контролюючого органу позивачем подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску, зокрема в таблиці № 2, за звітний 2014 рік, зазначена сума, яка підлягає до сплати, а саме – 2535,90грн.

Згідно із інтегрованою карткою платника, у 2014 році за ОСОБА_1 рахувалась переплата в сумі 89,89грн.

Після подання вищевказаного звіту сума недоїмки, яка підлягала до сплати, (09.02.2015 року) становить 2446,01грн.

19.01.2021 ГУ ДПС у Рівненській області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформовано вимогу № Ф-2135-13 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 2446,01грн. Спірна вимога отримана позивачем 23.01.2021.

Вважаючи таку вимогу контролюючого органу протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 3 Закону № 2464-VI, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Платники єдиного внеску визначені ст. 4 Закону № 2462.

Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За приписами ч. 4 ст. 6 Закону № 2464, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464).

Частинами 3, 4 статті 25 Закону № 2465 встановлено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Згідно з пунктами 3, 4 розділу VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, зі змінами та доповненнями (далі – Інструкція), у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій орган доходів і зборів, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Матеріалами справи стверджується, що 21.01.2015 до контролюючого органу позивачем подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску, зокрема в таблиці № 2, за звітний 2014 рік, зазначена сума, яка підлягає до сплати, а саме – 2535,90грн.

Згідно з інтегрованою карткою ОСОБА_1 , у 2014 році за останнім рахувалась переплата в сумі 89,89грн.

Після подання вищевказаного звіту, сума недоїмки, яка підлягала до сплати, (09.02.2015 року) становить 2446,01грн.

Таким чином, судом встановлено, що позивач, подавши 21.01.2015 Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску, самостійно визначив суму ЄСВ за 2014 рік, яку станом на час винесення спірної вимоги не сплатив. Доказів зворотного суду не надано і судом не встановлено.

Твердження позивача про те, що вимоги ст. 25 Закону № 2464 на нього не поширюються, оскільки його підприємницька діяльність припинена 17.12.2014 є неприйнятними, з огляду на наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.04.2021, підприємницька діяльність позивача дійсно припинена 17.12.2014 року, про що свідчить державна реєстрація припинення підприємницької діяльності. Таким чином спростовуються і твердження відповідача про припинення підприємницької діяльності позивача 02.07.2019. Доказів зворотного відповідачем не надано.

Згідно із пп. 65.10.3. п. 65.10 ст. 65 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції станом на 31.12.2014), внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця - з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

За приписами абзацу другого підпункту 65.10.8 п. 65.10 ст. 65 ПК України, державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання.

За змістом абзацу другого п. 67.3 ст. 67 ПК України, порядок зняття з обліку у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

09.12.2011 наказом Міністерства фінансів України № 1588, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 29.12.2011 року за №1562/20300, затверджений Порядок обліку платників податків і зборів.

Положенням п. 11.18 розділу ХІ Порядку зазначено, що зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах здійснюється у такому порядку, зокрема: підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою. Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дані про зняття з обліку платника податків фіксуються в журналі за формою № 6-ОПП. Номер зняття з обліку відповідає номеру відповідного запису в журналі за формою № 6-ОПП (пп.1 п. 11.18);

після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.

Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності (пп.6 п. 11.18).

Таким чином, із викладеного слідує, що навіть після припинення підприємницької діяльності у встановленому законом порядку, фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків та має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності. Тому твердження позивача про непоширення на нього ст. 25 Закону № 2464 після 17.12.2014 (дата припинення підприємницької діяльності), є хибними.

За наведених обставин, оскільки у 2015 році позивачем самостійно подано декларацію № 1502315553 від 21.01.2015 року за звітний період 2014, в якій визначено як доходи так і сума єдиного внеску, яка останнім добровільно не сплачена, то відповідачем правомірно прийнято вимогу про сплату боргу.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та досліджених по справі письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не належать.

Підстави для відшкодування судового збору у відповідності до ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-2135-13 від 19 січня 2021 року відмовити в поновному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) Позивач - ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 );

2) Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,

м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ ВП 44070166).

Суддя Т.О. Комшелюк