Рішення № 96757815, 07.05.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 травня 2021 року м. Рівне №460/9858/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства Красносільське мале приватне підприємство "МВА" доПоліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови, -В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Красносільське мале приватне підприємство "МВА" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15.12.2020 № 223626.

За змістом позовної заяви, позовні вимоги обґрунтовані тим, що ні в Акті №250285 від 10.11.2020 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, ні в Акті №039148 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 10.11.2020 року, ні в Довідці №050325 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 10.11.2020 року, ні в талоні зважування №46561 від 10.11.2020 року не зазначено будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг, відсутня інформація про періодичну повірку (метрологічну атестацію) такого обладнання, наявність свідоцтва спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері метрології. Крім того, позивач зазначає, що, оскільки перевозився подільний сипучий вантаж (пісок із відсівів дроблення з гранітів 0-5 мм), який є рухомим під час руху автомобіля, то його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень. А тому проведення зважування у русі шляхом поосьового проїзду через платформу ваг, без дотримання часу необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, не може дати достовірних результатів навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг. Також позивач звертає увагу на порушення процедури розгляду справи, оскільки він був позбавлений можливості брати у ній участь.

Ухвалою суду від 04.01.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач, у строк встановленим судом, подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до п. 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою КМУ №422 від 20.05.2013р. (далі - Порядок №422), був зупинений транспортний засіб засіб марки МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які використовуються позивачем на підставі нотаріального договору оренди, укладеного з власником ОСОБА_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 . За результатом габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки МАЗ з причепом, було виявлено перевищення нормативно-вагових параметрів на здвоєну вісь, оскільки навантаження складало 18,45 т при нормативно допустимому – 16 т, про що складено відповідний акт. Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить талон про зважування від 10.11.2020, транзакція № 46561, час зважування 16:08 год. Відповідно до ч. 4 п. 4 Порядку №1007/1207 та на підставі талону про зважування від 10.11.2020, контролюючими особами Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю від 10.11.2020 № 050325. На підставі п. 6 Порядку №422, у зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, також, було складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 039148 від 10.11.2020. В акті № 250285 від 10.11.2020 проведення перевірки відображено, що при перевезенні вантажу встановлено перевищення вагових параметрів на здвоєну вісь транспортного засобу на 15,31 %, при цьому відсутній дозвіл на участь у дорожньому русі великоваговим транспортним засобом, відповідальність за що передбачена абз.15 ч.1 чт. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». З огляду на відсутність у позивача дозволу на право перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів, за результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт було прийнято спірну постанову, згідно з якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у встановленому Законом України "Про автомобільний транспорт" розмірі.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому вказує, що зважування транспортного засобу здійснювалося у русі, однак відповідачем на підтвердження правильності результатів габаритно-вагового контролю надано копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 06.08.2020 року №34-00/2032 з терміном дії до 06.08.2021 року, відповідно до якого за результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ГОСТ 29329-92 «Весы для статического взвешивания. Общие технические требования». При цьому вказує, що засіб вимірювальної техніки, яким здійснюється зважування транспортних засобів з вантажем у русі повинен проходити повірку на відповідність вимогам ГОСТ 33242-2015 «Весы автоматические для взвешивания транспортных средств в движении и измерения нагрузок на оси», що свідчить про неможливість встановлення правильних та об`єктивних результатів габаритно-вагового контролю.

Протокольною ухвалою суду від 22.03.2021 витребувано у відповідача докази на підтвердження проходження засобу вимірювальної техніки повірки на відповідність вимогам стандартів для зважування у русі та оголошено перерву у судовому засіданні до 28.04.2021.

Ухвалою суду від 28.04.2021 продовжено розгляд справи №460/9021/20 у письмовому провадженні.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство Красносільське мале приватне підприємство "МВА" відповідно до договору оренди автомобіля від 23.09.2016, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Цвіркун Л.В., є орендарем транспортного засобу марки МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

10.11.2020 на підставі направлення на рейдову перевірку від 06.11.2020 № 009131 посадовими особами Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на 137 км автомобільної дороги Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів проведено перевірку транспортного засобу марки МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які використовувалися перевізником Приватним підприємством Красносільське мале приватне підприємство "МВА" для перевезення вантажу піску із відсівом дроблення з гранітів 0-5 мм.

Водій ОСОБА_2 надав для перевірки посадовим особам Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки посвідчення водія серії НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 серії НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію причепа-самоскида, реєстраційний номер НОМЕР_2 серії НОМЕР_5 , товарно-транспортну накладну від 10.11.2020 №Р44093, копію договору оренди автомобіля.

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , працівниками Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки відповідно до талона про зважування від 10.11.2020, транзакція №46561 встановлено, що загальне навантаження транспортного засобу становить 36,6 т при нормативно допустимому 40 т, навантаження на здвоєну вісь – 18,45 т при нормативно допустимому 16 т, про що складено довідку № 048765 про результати здійснення габаритно-вагового контролю №050325 від 10.11.2020 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 039148 від 10.11.2020.

За наслідком проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено акт № 250285 від 10.11.2020, згідно з яким під час перевірки виявлено надання послуг з перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень за відсутності оформленого у встановленому порядку дозволу на право руху автомобільними дорогами загального користування в порушення Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

За результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно з постановою в.о. заступника начальника Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 15.12.2020 № 223626 до суб`єкта підприємницької діяльності Приватного підприємства Красносільське мале приватне підприємство "МВА" застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам сторін суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначенні Законом України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344).

За приписами статті 3 Закону № 2344 сфера його дії поширюється на відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до положень статті 6 Закону № 2344, реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (далі Порядок № 1567).

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону № 2344 встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів, крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковим документом для автомобільного перевізника також є ліцензія на надання відповідних послуг. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Разом з тим, суд зауважує, що положення статті 48 Закону № 2344 в частині необхідності отримання дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, є бланкетними, адже відсилають до приписів, якими врегульовано допустимі норми з перевищення габаритів чи ваги транспортного засобу.

Так, відповідно до абзацу першого пункту 22.5 Правил дорожнього руху (далі Правила дорожнього руху), що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Аналіз пункту 22.5 Правил дорожнього руху свідчить про те, що при вантажних перевезеннях понад встановлені нормативи габаритно-вагових параметрів (крім подільних вантажів) спеціальними правилами таких перевезень є отримання відповідного дозволу або документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, про що йдеться у частині четвертій статті 48 Закону № 2344.

Позивач зазначає, що перевіряючими під час габаритно-вагового контролю не враховано властивості вантажу, що перевозився насипом (пісок із відсівів дроблення з гранітів 0-5 мм), який є сипучим вантажем. Стверджує, що під час руху автомобіля даний вантаж може переміщуватися по всім осям транспортного засобу. Вантаж може зміститися навіть при заїзду на платформу ваг. А тому проведення зважування у русі, шляхом поосьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як сипучий вантаж, в силу своїх властивостей, переміщується з осі на вісь під дією мінімального руху чи мінімального гальмування.

Такі твердження позивача, суд вважає неприйнятними з наступних підстав.

В силу положень п. 22.1 Правил дорожнього руху, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Водій перед початком руху зобов`язаний перевірити надійність розташування і кріплення вантажу, а під час руху - контролювати це, щоб запобігти його падінню, волочінню, травмуванню супроводжуючих осіб чи створенню перешкод для руху.

Перевезення вантажу дозволяється за умови, що він: a) не наражає на небезпеку учасників дорожнього руху; б) не порушує стійкості транспортного засобу і не утруднює керування ним; в) не обмежує водієві оглядовості; г) не закриває зовнішніх світлових приладів, світлоповертачів, номерних і розпізнавальних знаків, а також не перешкоджає сприйманню сигналів, що подаються рукою; ґ) не створює шуму, не піднімає пилу та не забруднює проїзну частину і навколишнє середовище.

Відповідно до п. 8.15. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Аналіз наведених приписів нормативно-правових актів свідчить про те, що при перевезенні вантажу, останній має бути надійно закріплений, тому посилання позивача є безпідставними.

Разом з тим, за змістом заяв по суті, позивачем заперечується факт правильності та об`єктивності результатів зважування з підстав відсутності у відповідача свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки – ваги пересувної автомобільної типу CHEKLODE WEIGHING на відповідність вимогам ГОСТ 33242-2015 «Весы автоматические для взвешивания транспортных средств в движении и измерения нагрузок на оси».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам сторін в цій частині суд зазначає таке.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 879, терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення, зокрема:

точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті;

вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики;

стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю (далі - стаціонарний пункт) - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів;

пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

Матеріалами справи та поясненнями відповідача підтверджується, що 10.11.2020 посадовими особами відповідача був проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача у русі, що передбачало визначення його фактичної маси із застосуванням відповідного зважувального обладнання.

Так, після проведення зважування була підготовлена довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 10.11.2020, згідно з якою загальна маса транспортного засобу з вантажем становила 36,6 т, а навантаження на здвоєну вісь – 18,45 т.

Аргументи позивача щодо відсутності відповідної методики, передбаченої в пп.2 п.2 Порядку № 879, що свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на вісь з відповідним сипучим вантажем судом не приймаються з огляду на таке.

Наявність у терміні «вимірювання (зважування)» посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється судом як наявність у відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися такою методикою.

Окрім того, 30 серпня 2017 року постановою Кабінету Міністрів України № 671 внесено зміни до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю, які передбачають виключення пункту 19 з даного Порядку. Тобто, норма про те, що інспектори Укртрансбезпеки повинні керуватися методикою, затвердженою Мінекономрозвитку при здійсненні габаритно-вагового контролю, на день здійснення такого контролю транспортного засобу позивача не була діючою, оскільки дані зміни набули чинності 08.09.2017.

Аналогічна позиція Верховного Суду щодо наявності Методики здійснення габаритно-вагового контролю міститься у його рішенні у справі № 819/1381/16.

Разом з тим, щодо зважувального обладнання, яке було задіяне у габаритно-ваговому контролі транспортного засобу позивача судом враховано наступне.

Так, судом встановлено, що зважування проводилося вагами пересувними автомобільного типу CHEKLODE WEIGHING.

На вказаний засіб вимірювальної техніки відповідачем надано суду видане свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 06.08.2020 року №34-00/2032 з терміном дії до 06.08.2021 року, відповідно до якого за результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ГОСТ 29329-92 «Весы для статического взвешивания. Общие технические требования».

Однак, пунктом 1.8. Додатку 3 ГОСТ 29329-92 визначено, що ваги для статичного зважування – це ваги, на яких в процесі зважування вантаж, що зважується не переміщується відносно вантажоприймального пристрою і маса вантажу, що зважується протягом часу зважування залишається незмінною.

Судом встановлено, що ні Акт №039148 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 10.11.2020 року, ні Довідка №050325 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 10.11.2020 року, ні талон зважування №46561 від 10.11.2020 року не містить будь-якої інформації про те, яким чином здійснювалося зважування

При цьому за твердженнями відповідача, наведеними у відзиві, зважування транспортного засобу позивача здійснювалося не статично, а у русі.

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку, що засіб вимірювальної техніки, яким здійснюється зважування транспортних засобів з вантажем у русі повинен проходити повірку на відповідність вимогам ГОСТ 33242-2015 «Весы автоматические для взвешивания транспортных средств в движении и измерения нагрузок на оси».

Відповідачем ні з відзивом, ні на ухвалу суду не надано будь-якого доказу на підтвердження того, що вага пересувна автомобільна типу CHEKLODE WEIGHING, якою здійснювалося зважування транспортного засобу позивача, на момент проведення габаритно-вагового контролю пройшла повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки на відповідність вимогам ГОСТ 33242-2015 «Весы автоматические для взвешивания транспортных средств в движении и измерения нагрузок на оси», тобто на відповідність вимогам того виду зважування, у якому безпосередньо воно і здійснювалося, а саме – у русі, а не статично.

Відтак, враховуючи зазначене, на переконання суду встановити, що результати габаритно-вагового контролю, отримані внаслідок зважування транспортного засобу позивача у русі вагою пересувною автомобільною типу CHEKLODE WEIGHING, яка пройшла повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки на відповідність вимогам ГОСТ 29329-92 «Весы для статического взвешивания. Общие технические требования» є правильними та об`єктивними неможливо.

Щодо позбавлення права позивача на участь у розгляді його справи.

Відповідно до п. 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Згідно з повідомленням від 07.12.2020р. №95799/22.3/24-20 розгляд справи про порушення Приватне підприємство Красносільське мале приватне підприємство "МВА" законодавства про автомобільний транспорт було призначено на 15.12.2020 року о 10 год. 30 хв.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до інформації з офіційного сайту Укрпошти поштове відправлення за номером 3301105621540, яким відповідачем було надіслано позивачу повідомлення про час і місце розгляду справи та копію Акту №250285 від 10.11.2020 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у точку видачі/доставки прибуло 15.12.2020 року об 11 год. 23 хв., тобто уже після призначеного відповідачем часу розгляду справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, розглядаючи справу 15.12.2020р. о 10 год. 30 хв. та виносячи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №223626 не мав інформації про те, що Приватне підприємство Красносільське мале приватне підприємство "МВА" повідомлено про розгляд справи у належний спосіб, передбачений п.26 Порядку №1567, що є порушенням його права бути присутнім при розгляді справи та надавати пояснення.

При цьому, судом враховано, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18 та від 22.05.2020 року справа №825/2328/16.

Так, на переконання суду, якби представник позивача був присутнім під час розгляду справи 15.12.2020р. о 10 год. 30 хв. та висловив свої заперечення щодо достовірності, правильності та об`єктивності результатів габаритно-вагового контролю у русі, зафіксованих вагою пересувною автомобільною типу CHEKLODE WEIGHING, яка пройшла повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки на відповідність вимогам ГОСТ 29329-92 «Весы для статического взвешивания. Общие технические требования», а не вимогам ГОСТ 33242-2015 «Весы автоматические для взвешивания транспортных средств в движении и измерения нагрузок на оси», то остаточне рішення суб`єкта владних повноважень могло бути іншим, ніж про застосування адміністративно-господарського штрафу, адже про відсутність у відповідача свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки на відповідність вимогам ГОСТ 33242-2015 позивачу стало відомо лише під час розгляду справи у суді.

Також, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Всі основні аргументи, на яких ґрунтувалися доводи та заперечення сторін, судом розглянуто та оцінено в розрізі норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи наявні у справі докази та аналізуючи встановлені фактичні обставини суд дійшов висновку, що спірна постанова не відповідає критеріям, визначеним у статі 2 КАС України та винесена відповідачем не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Доводи позивача спростовують правомірність спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу та дають суду підстави для її скасування.

З урахуванням наведеного вище, за результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи положення частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 2102,00 грн., що підтверджується квитанцією № МР_АВ011097GHB_17263848 від 30.12.2020, а тому судові витрати позивача на вказану суму підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15.12.2020 № 223626.

Стягнути на користь Приватного підприємства Красносільське мале приватне підприємство "МВА" (35425, Рівненська область, Гощанський район, с. Красносілля, вул. Яблунева, 2, код ЄДРПОУ 31358915) за рахунок бюджетних асигнувань Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (33013, вул. Небесної Сотні, 34, м. Рівне, Рівненська область, код ЄДРПОУ 39816845) судові витрати в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 07 травня 2021 року

Суддя Д.П. Зозуля