Ухвала суду № 96757467, 29.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2719/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Завальнюка І.В.,

за участю секретаря – Салюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Дачно-будівельного кооперативу «Трудовий відпочинок» та ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, треті особи - Дочірнє підприємство «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал», Одеська міська рада про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень,

ВСТАНОВИВ:

Дачно-будівельний кооператив «Трудовий відпочинок» та ОСОБА_1 звернулися до Одеського окружного адміністративного суду із вказаним позовом, в якому з урахуванням заяви від 28.05.20 про зміну підстав позову, просять суд визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (біля концертного майданчика) №01-06/151 від 17.02.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки не видавались компетентними органами, суперечать містобудівному законодавству, що має наслідком порушення прав та інтересів місцевих жителів 13 станції Великого Фонтану, зокрема ОСОБА_1 , членів ДБК «Трудовий відпочинок». Так, проведення будівельних робіт може призвести до втрати не лише будинків, але і до людських жертв, що можуть опинитися під завалами. Власники будинків, що розташовані на суміжних земельних ділянках з земельною ділянкою Дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал», зазнають і фінансових втрат. Будівництво перекриває прямий доступ до моря та затінює суміжні ділянки, загрожує екології та екосистемі Чорного моря. В обґрунтування протиправності оскаржуваних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки наведено аргументи щодо підроблення заяви та отримання МУО, факт відсутності офіційного видання спірних МУО, відсутність повноважень спірних МУО на підписання у начальника управління, суперечність МОУ цільовому призначенню земельної ділянки та містобудівній документації.

Ухвалою судді від 03.04.20 Дачно-будівельному кооперативу «Трудовий відпочинок» та ОСОБА_1 поновлено строк на звернення до суду із позовом про визнання протиправними та скасування Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (біля концертного майданчика) № 01-06/151 від 17.02.2015. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

В судовому засіданні на обговорення учасників справи поставлено питання, порушене представниками Дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» у клопотаннях про закриття провадження по справі.

Так, 17.03.21 та 29.04.21 від представників Дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» надійшли клопотання про закриття провадження по справі на підставі п.1. ст. 238 КАС України, оскільки позов подано позивачами з метою захисту своїх цивільних прав та інтересів, які, як випливає з обставин справи та підстав позову, порушені внаслідок виконання третіми особами будівельних робіт, а тому вимоги про скасування виданих третім особам дозволу на виконання будівельних робіт є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення цими особами будівельних робіт.

Представники Дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» свої клопотання про закриття провадження по справі підтримали та просили задовольнити, додатково пославшись на останню правову позицію Верховного Суду в подібних правовідносинах - постанову від 17.02.21 по справі № 420/288/20.

Представники позивачів Дачно-будівельного кооперативу «Трудовий відпочинок» та ОСОБА_1 проти закриття провадження по справі заперечували, зважаючи на підсудність цього спору суду адміністративної юрисдикції, оскільки відповідач у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень.

Представники відповідача - Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради та третьої особи – Одеської міської ради до суду не з`явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Вислухавши думки учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наступне.

Вирішуючи процесуальне питання, суд враховує, що згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У Кодексі адміністративного судочинства України (пункт 2 частини першої статті 4 цього Кодексу) термін «публічно-правовий спір» вживається у такому значенні:

публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

Суб`єктом владних повноважень, у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження

Аналіз вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Важливо відзначити й те, що до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція неодноразово викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17, від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, від 22.01.2020 у справі №826/8592/16 тощо.

Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

Судом встановлено, що ДП «Інтергал-Буд» ТОВ «Фірма «Інтергал» здійснюється будівництво 9-ти поверхового апарт-комплексу "La mer" за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (біля концертного майданчику); кадастровий номер 5110136900:35:001:0005.

Будівництво здійснюється на земельній ділянці 1,0020 га, яка належить ДП «Інтергал-Буд» ТОВ «Фірма «Інтергал» згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні, що укладений 27.12.2005 між ДП «Інтергал-Буд» ТОВ «Фірма «Інтергал» та Одеською міською радою, номер в реєстрі 4856, державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 915001 від 18.07.2006, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею.

В якості вихідних даних для проектування та подальшого будівництва 9-ти поверхового апарт-комплексу "La mer" ДП «Інтергал-Буд» ТОВ «Фірма «Інтергал» використовує містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 17.05.2015 № 01-06/151 (т. І, а.с. 70-76), які видані Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради.

Позивачі ОСОБА_2 та ДБК «Трудовий відпочинок», який звернувся для захисту своїх членів, що проживають в безпосередній близькості з земельною ділянкою, на якій проводяться будівельні роботи, вважають містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 17.05.2015 № 01-06/151, які видані Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради, такими, що прямо порушують їх права та інтереси, оскільки жителі 13 станції Великого Фонтану проживають в безпосередній близькості із земельною ділянкою, на якій проводяться будівельні роботи. Зокрема, власники будинків зазнають фінансових втрат. Само будівництво перекриває прямий доступ до моря та затінює суміжні ділянки, знецінює нерухомість (позивачі замовили проведення оціночно-будівельного експертного дослідження щодо визначення рівня зниження вартості нерухомості у зв`язку з будівництвом 9-поверхового апартамент-комплексу «Ля мер»).

В заяві про зміну підстав позову, ОСОБА_2 та ДБК «Трудовий відпочинок» також наголошують на праві оскаржувати порушення законодавства, що стосується навколишнього середовища на підставі Орхуської конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, ратифіковану Законом України № 832-XIV від 06.07.99. Зокрема, позивачі переконані, що будівництво наносить шкоду екосистемі узбережжя м. Одеси та навколишньому середовищу, а також не може не призвести до забруднення екосистеми Чорного моря. В результаті будівництва, зокрема паркінгу, кількість вихлопних газів від автомобілів, які можуть одночасно перебувати, матиме шкідливу концентрацію для повітря та навколишнього середовища.

Суд звертає увагу на те, що позивачі фактично оспорюють містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, які є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки у першу чергу для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано і стосується прав саме цих суб`єктів, тобто Дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал».

В свою чергу, ОСОБА_1 та ДБК «Трудовий відпочинок» не були безпосередніми учасниками публічно-правових відносин, які виникли між Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради та Дочірнім підприємством «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал», та у межах яких прийняті оскаржувані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, а також не зверталась до відповідача щодо реалізації своїх певних суб`єктивних прав у таких відносинах. Жодних актів, які були б наслідком здійснення відповідачем публічно-владних управлінські функції безпосередньо щодо позивачів і породжували б для них певні права, встановлювали обов`язки, у даному конкретному випадку не приймалось.

Суд звертає увагу, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу правовідносин.

За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 4 цього ж Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з положеннями частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ст. 21 ГПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Аналогічно, ст. 20 ЦПК України установлено, що не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, вимоги про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою будівельних робіт.

Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.08.18 у справі № 815/1568/16 та від 05.12.18 у справі № 804/3091/18.

Крім того, такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2021 року по справі №420/288/20, яка є останньою правовою позицією Верховного Суду в подібних правовідносинах на час вирішення судом даного процесуального питання.

При цьому згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.20 у справі № 910/719/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.19 у справі № 757/31606/15-ц).

В свою чергу, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду згідно з постановою 30.01.19 у справі № 755/10947/17, незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Звернення позивачів до суду з цим позовом обумовлено необхідністю захисту інтересів приватноправового характеру, які порушені третьою особою внаслідок здійснення будівельних робіт, що обмежило права позивачів, як осіб, що проживають в безпосередній близькості із земельною ділянкою, на якій проводяться будівельні роботи, стосовно використання певних територій населеного пункту рекреаційного призначення з метою задоволення своїх життєвих потреб, загрози створення умов для погіршення життя та проживання, знецінення об`єктів нерухомості навколо будівництва. Про зазначені обставини позивачі вказали у первинному позові (т.І, а.с. 1-17), а також у поданій 28.05.20 до суду заяві про зміну підстав позову (т.ІІ, а.с. 124-141).

За наведеного, суд констатує, що позивачі подали цю позовну заяву з метою захисту своїх цивільних прав та інтересів, які, як випливає з встановлених судовим розглядом обставин справи та підстав позову, порушені внаслідок виконання третьою особою будівельних робіт, а тому вимоги про скасування виданих третій особі містобудівних умов та обмежень є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні судом питання щодо законності проведення цією особою будівельних робіт.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

При зазначених вище обставинах, Одеський окружний адміністративний суд не є «встановленим законом судом» щодо розгляду такого спору, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.

Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, а також суб`єктний склад сторін у спірних правовідносинах, предмет та підстави позову у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що даний спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства - для позивача - ОСОБА_1 , та господарського судочинства – для позивача - Дачно-будівельного кооперативу «Трудовий відпочинок». При вирішенні питання підсудності позовних вимог кожного з позивачів, суд виходить із того, що згідно положень ст. 20 ЦПК України та ст. 21 ГПК України не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, ухвалою суду від 03 квітня 2020 року заяву Дачно-будівельного кооперативу «Трудовий відпочинок» про забезпечення позову задоволено частково та заборонено Дочірньому підприємству «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» та іншим особам за його дорученням чи за договором здійснювати будь-які підготовчі та/або будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 5110136900:35:001:0005, загальною площею 1,0020 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (біля концертного майданчика) до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.

Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 157 КАС України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Окремого порядку набрання законної сили ухвалою про закриття провадження по справі КАС України не містить. Отже ухвала суду про закриття провадження у справі набирає законної сили негайно після її проголошення.

Враховуючи вищевикладене, вжиті ухвалою суду від 03.04.20 заходи забезпечення позову втрачають дію з набранням законної сили ухвалою про закриття провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 157, п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Клопотання представників Дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» задовольнити.

Провадження у справі № 420/2719/20 за адміністративним позовом Дачно-будівельного кооперативу «Трудовий відпочинок» та ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, треті особи - Дочірнє підприємство «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал», Одеська міська рада про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень закрити.

Роз`яснити Дачно-будівельному кооперативу «Трудовий відпочинок», що за захистом його прав та інтересів для вирішення цього спору позивачу належить звернутися до господарського суду в порядку господарського судочинства.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що за захистом його прав та інтересів для вирішення цього спору позивачу належить звернутися до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Вжиті ухвалою суду від 03.04.20 заходи забезпечення позову втрачають дію з набранням даною ухвалою законної сили.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складено 07 травня 2021 року.

Суддя І.В. Завальнюк

.