Рішення № 96755599, 27.04.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2021 справа № 914/2493/20

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “НГВП”, Львівська область, м.Львів;

до Відповідача: Приватного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Надра України”, м.Київ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача: Дочірнє підприємство Приватного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Надра України” “Західукргеологія”, Львівська область, м.Львів;

про: визнання недійсною односторонньої відмови від договору.

Представники:

Позивача: Батьков В.В. – представник (ордер № 139788 від 19.10.2020р.);

Відповідача: Матвіїшин І.М. – представник (довіреність від 30.10.2020р. №40);

Третьої особи: Матвіїшин І.М. – представник (довіреність від 05.01.2021р. №04-05/13).

ВСТАНОВИВ:

25.09.2020р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “НГВП” від 23.09.2020р. б/н (вх. №2651) за позовом до Приватного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Надра України” про визнання недійсною односторонньої відмови від договору.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає недодержання Відповідачем вимог ст.782 ЦК України щодо відмови орендодавця від договору у випадку несплати орендарем орендної плати протягом трьох місяців підряд, а також вчинення такого правочину одноособово без достатнього обсягу цивільної дієздатності Головою правління Відповідача, а не колегіально Правлінням.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.09.2020р. у даній справі судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 20.10.2020р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.10.2020р. у даній справі судом постановлено відкласти підготовче судове засідання на 24.11.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.11.2020р. у даній справі суд постановив продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю “НГВП” строк для подачі Відповіді на відзив по 24.11.2020р.; продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; відкласти підготовче судове засідання на 15.12.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.12.2020р. у даній справі судом постановлено відкласти підготовче судове засідання на 28.12.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.12.2020р. у даній справі судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 21.01.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.01.2021р. у даній справі судом постановлено відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 10.02.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.02.2021р. у даній справі суд постановив повернутися до розгляду справи №914/2493/20 у підготовчому провадженні та продовжити підготовче засідання; залучити до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача Дочірнє підприємство Приватного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Надра України” “Західукргеологія” (79000, Львівська область, м.Львів, пл.Міцкевича, буд.8; ідентифікаційний код: 01432606); підготовче засідання призначити на 19.02.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

В судовому засіданні 19.02.2021р. судом оголошено перерву до 09:50год. 25.02.2021р., про що представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні під розписку.

Судове засідання 25.02.2021р. не відбулось з підстав відпустки головуючого судді Фартушка Т.Б.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.03.2021р. у даній справі судом постановлено призначити підготовче судове засідання на 06.04.2021р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.04.2021р. у даній справі суд постановив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “НГВП” від 06.04.2021р. про поновлення строку на подання додаткових доказів задоволити; поновити Товариству з обмеженою відповідальністю “НГВП” строк на подання додаткових доказів по 06.04.2021р.; додані до клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “НГВП” від 06.04.2021р. про поновлення строку на подання додаткових доказів документи долучити до матеріалів справи; закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 27.04.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердив представник Позивача в судовому засіданні, йому відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у поданих до суду заявах, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Представник Відповідача в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у поданих до суду заявах, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Відповідача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Представник Третьої особи в судове засідання з`явилась, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у поданих до суду заявах, підтримала правову позицію Відповідача по суті спору, просить суд відмовити Позивачу в позові у повному обсязі.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2020р. у справі №922/1200/18 та від 04.06.2020р. у справі №914/6968/16.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що рішенням Вищої ради правосуддя від 01.04.2021р. №763/0/15-21 «Про надання уніфікованих рекомендацій для судів усіх інстанцій та юрисдикцій щодо безпечної роботи в умовах карантину» вирішено рекомендувати судам усіх інстанцій та юрисдикцій застосовувати у діяльності уніфіковані рекомендації щодо безпечної роботи в умовах карантину, що додаються.

Пунктом 4 уніфікованих рекомендацій щодо безпечної роботи в умовах карантину встановлено довести до відома учасників судових процесів можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами. При цьому відкладення розгляду справи можливе лише у крайньому разі, лише коли його проведення з використанням електронних засобів зв`язку неможливе через процедурні та технічні причини.

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення Відповідача про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за наявними у справі документами.

Позиція Позивача:

Позивач просить суд визнати недійсною односторонню відмову від Договору оренди (найму) Нерухомого майна від 18.04.2019р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А. за реєстровим №3487, з урахуванням Договору про внесення змін від 28.08.2019р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А. за реєстровим №8603, оформлену листом від 23.07.2020р. вих. №721/2/01/09 з додатком - лист від 10.07.2020р. вих. №665/2/01/09 з підстав того, що станом на момент її скерування Позивачу розмір заборгованості зі сплати орендної плати за Договором не перевищував двомісячну суму за базовий місяць, а відтак, у Відповідача були відсутні підстави до відмови від Договору.

Також, Позивач зазначає, що лист про відмову від Договору підписано Головою правління Відповідача, а не Правлінням колегіально, а відтак, Голова правління не мав необхідного обсягу дієздатності на підписання листа.

Окрім того, Позивач зазначає, що оскаржуваний односторонній правочин – відмова від Договору, суперечить вимогам ч.1 ст.782 ЦК України.

У поданій 24.11.2020р. за вх. №33706/20 Відповіді на відзив Позивач зазначає про відсутність підстав до скерування Відповідачем односторонньої відмови від Договору з огляду на те, що подвійний розмір орендної плати за базовий місць з урахуванням податку на додану вартість становить 43300грн. в той час, як станом на час скерування згаданого листа згідно відомостей Відповідача сума боргу складала 42200грн.

При цьому, зазначає, що вказана сума боргу (42200грн.) складалась з заборгованості зі сплати орендної плати та інших, передбачених Договором платежів, а відтак, сума боргу зі сплати орендної плати була істотно меншою від 42200грн.

Позиція Відповідача:

Відповідач у поданому 19.10.2020р. за вх. №30160/20 Відзиві на позовну заяву вважає заявлений позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що, відповідно до довідки про заборгованість станом на 23.07.2020р. та Оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за 01.07.2020-23.07.2020р. заборгованість Позивача перед Відповідачем складає 42200грн. Відповідач, у відповідності до положень п.п.11.4. та 11.5. Договору надіслав Позивачу листа від 10.07.2020р. №665/2/01/09 про відмову від Договору, а відтак, договірні відносини припинились між Сторонами 20.07.2020р., а Позивач повинен повернути орендоване за Договором приміщення до 25.07.2020р.

23.07.2020р. Відповідачем повторно скеровано Позивачу листа №721/2/01/09 із повідомленням про обов`язок повернути орендоване за Договором майно у звязку із відмовою Відповідача від Договору та його припиненням.

У поданих 15.12.2020р. за вх. №35856/20 Запереченнях на відповідь Відповідач в спростування доводів Позивача зазначає, що станом на час скерування Позивачу листа від 10.07.2020р. №665/2/01/09 сума боргу Позивача перед Відповідачем становила 47120,86грн. при тому, що подвійна сума оренди за базовий місяць з урахуванням податку на додану вартість складає 43300грн. З підстав наведеного Відповідач зазначає про наявність правових підстав до припинення Договору шляхом його розірвання, а відтак, правомірність надіслання Відповідачем Позивачу листа від 10.07.2020р. №665/2/01/09 та припинення Договору з 20.07.2020р.

Відтак, на думку Відповідача, мали місце всі передбачені Договором та чинним законодавством підстав до односторонньої відмови від Договору, оскільки у Позивача перед Відповідачем станом на 09.07.2020р. існувала заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі більшому, аніж подвійний розмір орендної плати за базовий місяць з урахуванням ПДВ, а саме в розмірі 47120,86грн. з ПДВ.

При цьому, Відповідач зазначає, що лист Відповідача від 10.07.2020р. вих. №665/2/01/09 про односторонню відмову від Договору був надісланий Позивачу засобами поштового звязку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відтак, Договір припинено з 20.07.2020р. і Позивач зобов`язаний повернути орендоване за Договором майно до 25.07.2020р.

Позиція Третьої особи:

Третя особа у поданих 19.02.2021р. за вх. №3993/21 Поясненнях вважає заявлений позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що станом на час скерування Відповідачем Позивачу листа від 10.07.2020р. вих. №665/2/01/09 були наявні підстави до припинення Договору шляхом відмови Відповідача від нього, оскільки сума заборгованості Позивача перед Відповідачем за Договором станом на 09.07.2020р. становила 47120,86грн. в той час, як п.11.4. Договору, як підставу до припинення Договору, передбачено наявність боргу зі сплати орендної плати в розмірі, більшому за двомісячний розмір орендної плати за базовий період, що, з урахуванням податку на додану вартість, складає 43200грн.

Окрім того, Третя особа звертає увагу на те, що, в силу приписів п.11.5. Договору у разі відправлення повідомлення про припинення Договору у вигляді рекомендованої кореспонденції засобами поштового зв`язку на адресу, яка зазначена в розділі 13 Договору, таке вважається врученим Стороні, якій воно скеровано, на десятий день від здачі поштового відправлення в поштове відділення незалежно від факту отримання поштового відправлення Стороною.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів, наведених доводів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

18.04.2019р. між Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» (надалі – Третя особа, Повірений), який діяв від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» (надалі – Відповідач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Старовинна аптека» (надалі – Орендар) укладено Договір оренди (найму) нерухомого майна б/н (надалі – Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) Повірений зобов`язується передати, а Орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 148,7м2, а саме: кімната № 4в-1 площею 31,3м2, кімната № 4в-2 площею 41,1м2, кімната № 4в-31 площею 7,4м2, кімната № 4в-3 площею 14,3 м2, кімната № 4в-4 площею 15,4м2 та кімната № 4в-6 площею 39,2м2, що розташовані на четвертому поверсі адміністративної будівлі, яка знаходиться за адресою: Україна, місто Львів, площа Міцкевича, 8, та є власністю Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії „Надра України”, право користування яким передано до статутного капіталу ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія». Будівля, приміщення якої передають в оренду, в цілому належні Публічному акціонерному товариству «Національній акціонерній компанії «Надра України» на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 388801, виданого 09.02.2013р. ОСОБА_1 , Державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Львівської області. Право власності на будівлю, приміщення якої передаються в оренду, зареєстроване 29.01.2013р. ОСОБА_1 , Державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Львівської області, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 115744, про що 09.02.2013р. виданий Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 388990. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 7492546101.

Повірений гарантує. що на момент укладення цього Договору предмет договору не знаходиться в оренді (наймі) або в заставі (іпотеці) у третіх осіб, також вільне від боргів, судове провадження щодо даного предмета Договору не порушено, як внесок у статутний капітал інших юридичних осіб не внесено, і не обтяжено іншими зобов`язаннями та обмеженнями як у межах України, гак і за її межами. За даними Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та щодо суб`єкта, отриманими 18.04.2019 року Дячуком О.А., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, предмет договору під забороною, іпотекою не перебуває.

Ринкова вартість орендованого Майна визначена згідно зі звітом з незалежної оцінки майна ВЕР 12/2, складеного 26.12.2018р. суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕР - ТЛС» (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №347/16, виданий Фондом державного майна України 28.04.2016р.) і становить 1129280грн. без урахування ПДВ.

Згідно п.1.2. Договору майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Відповідно до п.2.1. Договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном з дати підписання Повіреним та Орендарем акту приймання-передачі Майна (Додаток №1 до Договору).

Передача Майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це Майно. Власником Майна залишається Орендодавець, а Орендар користується ним протягом строку оренди, встановленого цим Договором (п.2.2. Договору).

Відповідно до п.2.4. Договору Майно повертається Орендарем Повіреному протягом п`яти календарних днів, починаючи з першого дня, що слідує за днем закінчення строку оренди або днем розірвання чи дострокового припинення дії цього Договору. Майно вважається поверненим Повіреному з моменту підписання Повіреним та Орендарем Акту приймання-передачі, який надається останнім.

Згідно п.3.1. Договору орендна плата визначається за домовленістю Сторін та становить за базовий місяць оренди 18000грн. без урахування ПДВ. Базовий місяць - це місяць проведення експертної оцінки Майна, на основі якої розраховується орендна плата. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 3.2. Договору Сторонами встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. У разі дефляції (індекс інфляції не перевищує одиниці) індексація заданий місяць не проводиться.

Відповідно до п.3.3. Договору нарахування орендної плати починається з дати підписання Повіреним та Орендарем акту приймання-передачі Майна.

Орендна плата перераховується Орендарем на рахунок Повіреного не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем оренди (п.3.4. Договору).

Пунктом 3.6. Договору Сторонами встановлено, що крім сплати орендної плати, Орендар щомісячно до 15 числа кожного місяця, відшкодовує Повіреному та/або Орендодавцю витрати на утримання та обслуговування орендованого Майна: витрати на комунальні послуги (водопостачання та водовідведення, електроенергія, опалення тощо), пропорційно площі орендованого майна та згідно переліку робіт та послуг, що надаються Повіреним та/або Орендодавцем; витрати Орендодавця та/або Повіреного по сплаті податку на землю, а також витрати Орендодавця та/або Повіреного по сплаті податку на нерухомість та витрати Орендодавця Повіреного на охорону Майна пропорційно до площі орендованого Майна, в сумах, вказаних в рахунках на оплату, що виставляються Повіреним та/або Орендодавцем додатково.

Відповідно до п.4.9. Договору Орендар зобов`язаний у разі припинення або розірвання Договору повернути Повіреному орендоване Майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної чи часткової) орендованого Майна з вини Орендаря.

Згідно п.6.1. Договору Повірений зобов`язаний передати Орендарю Майно згідно з Договором за актом приймання-передачі Майна.

Пунктом 11.1. Договору Сторонами погоджено, що Договір є укладеним та набуває чинності з дати підписання нотаріального посвідчення та діє протягом 15 років.

Строк оренди розпочинає перебіг з дати підписання Повіреним та Орендарем акта приймання-передачі Майна (п.11.2. Договору).

Відповідно до п.11.4. Договору Повірений (або Орендодавець) має право достроково в односторонньому порядку відмовитись від Договору за наявності однієї або декількох з наступних підстав: а) несплата Орендарем орендної плати протягом трьох місяців; б) використання Орендарем Майна з іншою метою, ніж та, яка вказана в п.1.2. Договору; в) Орендар без дозволу Орендодавця/Повіреного передав Майно у користування іншій особі; г) несплата Орендарем орендної плати, що в сумі становить розмір двомісячної орендної плати за базовий місяць оренди; д) невиконання Орендарем вимог п.п.4.1.-4.2., крім випадків, коли майно буде застраховано Орендодавцем відповідно до положень п.7.2. Договору; е) невиконання Орендарем вимог п.п.3.6., 4.3., 4.11. Договору.

Згідно п.11.5. Договору при односторонній відмові Повіреного/Орендодавця від Договору у випадках передбачених п.11.4. Договору, дія останнього припиняється з моменту одержання. Орендарем повідомлення про відмову від Договору. У разі відправлення Стороною за допомогою поштового зв`язку на адресу, зазначену в розділі 13 Договору повідомлення, яке оформлене у вигляді рекомендованої письмової кореспонденції, таке повідомлення вважається отриманим Стороною, якій адресоване повідомлення, на десятий день від дати здачі поштового відправлення в поштове відділення.

Пунктом 11.6. Договору Сторонами передбачено, що Договір припиняється у випадку настання однієї або декількох з наступних підстав: а) закінчення строку оренди Майна, визначеного згідно п.11.2 нього Договору; б) загибелі орендованого Майна; в) односторонньої відмови Повіреного (або Орендодавця) від Договору відповідно до п.11.4. та п.11.5. Договору; г) відчуження Орендодавцем Майна, що було предметом оренди; д) банкрутство або ліквідація Орендаря.

Додатки до цього Договору, підписані Сторонами, є його невід`ємною складовою частиною. Додатками до Договору є: Акт приймання-передачі; Розрахунок плати за базовий місяць оренди.

Вказаний Договір підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб Повіреного та ТзОВ «Старовинна аптека». Договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А. та зареєстровано в реєстрі за №3487.

Актом приймання-передачі від 18.04.2019р. (Додаток №1 до Договору) Повірений передав, а ТзОВ «Старовинна аптека» прийняло в користування Майно за Договором.

Розрахунком плати за базовий місяць оренди нерухомого майна, що є власністю Національної акціонерної компанії «Надра України» і передається в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Старовинна аптека» за Договором встановлено орендну плату за базовий місця користування Майном за Договором в розмірі 18000грн. без урахування податку на додану вартість.

Вказаний Акт приймання-передачі та Розрахунок підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб Повіреного та ТзОВ «Старовинна аптека».

28.08.2019р. між Повіреним, який діє від імені та в інтересах Орендодавця, Орендарем (за Договором – Первісний Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НГВП» (за Договором – Новий Орендар) укладено Договір про внесення змін до Договору, за умовами якого (п.1.) керуючись ст.ст., 651-654 Цивільного кодексу України, Первісний Орендар вирішив передати Новому Орендарю всі свої права та обов`язки за Договором, у зв`язку з чим Сторони дійшли згоди про заміну сторони за Договором.

Відповідно до п.2. Договору про внесення змін до Договору при підписанні Договору про внесення змін Первісний Орендар передає Новому Орендарю Оригінал Договору, укладений між Первісним Орендарем та Повіреним, що діє від імені та за дорученням Орендодавця, з усіма додатками, та інші документи та інформацію, які є важливими для виконання.

Згідно п.3. Договору про внесення змін до Договору після підписання Договору про внесення змін до Договору Новий Орендар стає стороною Договору і є повним правонаступником Первісного Орендаря за Договором і в Нового Орендаря виникає необхідність нести обов`язки за Договором, аналогічні до обов`язків, передбачених для Первісного Орендаря.

Одночасно з підписання Договору ро внесення змін до Договору Первісний Орендар передає Новому Орендарю Майно, що є Предметом Договору, про що сторони складають (Повірений, Первісний Орендар та Новий Орендар) підписують акт приймання-передачі майна (п.4. Договору про внесення змін до Договору).

Пунктом 5. Договору про внесення змін до Договору передбачено, що всі інші умови Договору залишаються чинними в редакції, викладеній раніше та зберігають свою силу по всіх пунктах для Нового Орендаря та Повіреного та Орендодавця.

Актом приймання-передачі від 28.08.2019р. Первісний Орендар передав, а Новий Орендар прийняв в строкове платне користування Майно за Договором.

Вказаний Договір про внесення змін до Договору та Акт приймання-передачі підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб Повіреного та Первісного Орендаря та Нового Орендаря. Договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А. та зареєстровано в реєстрі за №8603.

30.04.2020р. Відповідачем виставлено до оплати Позивачу рахунок на оплату №299 на суму 27345,78грн. з ПДВ; орендна плата за користування Майном за квітень 2020р. складає 19376,86грн. без ПДВ. Орендна плата за квітень 2020р. з ПДВ становить 23252,23грн.

31.05.2020р. Відповідачем виставлено до оплати Позивачу рахунок на оплату №373 на суму 27826,01грн. з ПДВ; орендна плата за користування Майном за травень 2020р. складає 19434,99грн. без ПДВ. Орендна плата за травень 2020р. з ПДВ становить 23321,99грн.

30.06.2020р. Відповідачем виставлено до оплати Позивачу рахунок на оплату №440 на суму 28189,05грн. з ПДВ; орендна плата за користування Майном за червень 2020р. складає 19473,86грн. без ПДВ. Орендна плата за червень 2020р. з ПДВ становить 23368,63грн.

Платіжними дорученнями від 14.05.2020р. №165 на суму 3935,54грн., від 04.06.2020р. №180 на суму 11127,30грн., від 19.06.2020р. №197 на суму 4115,39грн., від 10.07.2020р. №215 на суму 4920,86грн. та від 13.07.2020р. №222 на суму 28189,05грн. Позивачем здійснювались перерахування коштів на користь Відповідача в рахунок оплати за оренду приміщення за Договором.

Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за період з 18.04.2019р. по 25.06.2020р. встановлено заборгованість Позивача перед Відповідачем за Договором в розмірі 47120,86грн.

Актом звірки взаєморозрахунків за період з 18.04.2019р. по 25.06.2020р. встановлено заборгованість Позивача перед Відповідачем за Договором в розмірі 47120,86грн. Вказаний Акт підписано Головним бухгалтером Відповідача Лишак І.О. та звірено відтиском печатки юридичної особи-Відповідача. Відомості про підписання Акту представником Позивача у ньому відсутні.

Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2020р. по 23.07.2020р. встановлено заборгованість Позивача перед Відповідачем за Договором в розмірі 42200грн. Вказаний Акт підписано Директором Позивача Кольбою Р.С. та звірено відтиском печатки юридичної особи-Позивача. Відомості про підписання Акту представником Відповідача у ньому відсутні.

Згідно доводів Відповідача, листом від 10.07.2020р. вих. №665/2/01/09 Відповідач повідомив Позивача про те, що станом на 09.07.2020р. заборгованість Позивача перед Відповідачем зі сплати орендної плати за Договором складає 47120,86грн., що перевищує двомісячний розмір орендної плати за базовий місяць на 3920,86грн. З підстав наведеного Відповідач повідомив Позивача про відмову від Договору та просив повернути орендоване за Договором Майно протягом п`яти днів, починаючи з першого дня, що слідує за днем дострокового припинення Договору. Вказаний лист підписано Головою правління ПрАТ «НАК «Надра України» Тарасом Кузьмичем.

Вказане відправлення надіслано Відповідачем Позивачу 10.07.2020р., що підтверджується накладною «Укрпошта експрес» від 10.07.2020р. №0304702746824. Проте, в матеріалах справи не міститься опису вкладення з відбитком поштового штемпеля про надіслання листа від 10.07.2020р. вих. №665/2/01/09 Відповідачем Позивачу; представник Позивача в судовому засіданні заперечив отримання саме вказаного листа від Відповідача.

Листом від 23.07.2020р. вих. №721/2/01/09 Відповідач повідомив Позивача про надіслання листа від 10.07.2020р. №665/2/01/09 про відмову від Договору та вимагав повернення Майна за Актом приймання-передачі; додатком до вказаного листа є лист Відповідача від 10.07.2020р. вих. №665/2/01/09. Вказаний лист підписано Головою правління ПрАТ «НАК «Надра України» Тарасом Кузьмичем.

Вказаний лист надіслано Відповідачем Позивачу 23.07.2020р., що підтверджується описом вкладення до цінного листа та Поштовою накладною «Укрпошта експрес» від 23.07.2020р. №0500312718157.

Довідкою Відповідача про дебіторську заборгованість від 14.12.2020р. б/н підтверджується факт існування станом на 09.07.2020р. заборгованості Позивача перед Відповідачем по сплаті оренди приміщення за Договором в розмірі 47120,86грн. Вказану Довідку підписано директором Відповідача Миколою Паучком та звірено відтиском печатки юридичної особи-Відповідача.

Пунктом 65 Статуту Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2000р. №1460 (в редакції постанови КМУ від 22.05.2019р. №640) встановлено, що Голова правління має право без довіреності вчиняти юридичні дії від імені Компанії, зокрема, видає накази та приймає інші рішення з питань діяльності Компанії (п.п.1 п.65.); представляє Компанію у відносинах з державними органами, юридичними та фізичними особами (п.п.3 п.65); укладає договори від імені Компанії (п.п.13 п.65); вирішує відповідно до законодавства інші питання, що не належать до компетенції інших органів Компанії (п.п.17 п.65.).

З підстав наведеного Позивач просить суд визнати недійсною односторонню відмову від Договору оренди (найму) Нерухомого майна від 18.04.2019р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А. за реєстровим №3487, з урахуванням Договору про внесення змін від 28.08.2019р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А. за реєстровим №8603, оформлену листом від 23.07.2020р. вих. №721/2/01/09 з додатком - лист від 10.07.2020р. вих. №665/2/01/09 з підстав того, що станом на момент її скерування Позивачу розмір заборгованості зі сплати орендної плати за Договором не перевищував двомісячну суму за базовий місяць, а відтак, у Відповідача були відсутні підстави до відмови від Договору.

Також, Позивач зазначає, що лист про відмову від Договору підписано Головою правління Відповідача, а не Правлінням колегіально, а відтак, Голова правління не мав необхідного обсягу дієздатності на підписання листа.

Окрім того, Позивач зазначає, що оскаржуваний односторонній правочин – відмова від Договору, суперечить вимогам ч.1 ст.782 ЦК України.

Відповідач у поданому 19.10.2020р. за вх. №30160/20 Відзиві на позовну заяву вважає заявлений позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що, відповідно до довідки про заборгованість станом на 23.07.2020р. та Оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за 01.07.2020-23.07.2020р. заборгованість Позивача перед Відповідачем складає 42200грн. Відповідач, у відповідності до положень п.п.11.4. та 11.5. Договору надіслав Позивачу листа від 10.07.2020р. №665/2/01/09 про відмову від Договору, а відтак, договірні відносини припинились між Сторонами 20.07.2020р., а Позивач повинен повернути орендоване за Договором приміщення до 25.07.2020р.

23.07.2020р. Відповідачем повторно скеровано Позивачу листа №721/2/01/09 із повідомленням про обов`язок повернути орендоване за Договором майно у звязку із відмовою Відповідача від Договору та його припиненням.

У поданій 24.11.2020р. за вх. №33706/20 Відповіді на відзив Позивач зазначає про відсутність підстав до скерування Відповідачем односторонньої відмови від Договору з огляду на те, що подвійний розмір орендної плати за базовий місць з урахуванням податку на додану вартість становить 43300грн. в той час, як станом на час скерування згаданого листа згідно відомостей Відповідача сума боргу складала 42200грн.

При цьому, зазначає, що вказана сума боргу (42200грн.) складалась з заборгованості зі сплати орендної плати та інших, передбачених Договором платежів, а відтак, сума боргу зі сплати орендної плати була істотно меншою від 42200грн.

У поданих 15.12.2020р. за вх. №35856/20 Запереченнях на відповідь Відповідач в спростування доводів Позивача зазначає, що станом на час скерування Позивачу листа від 10.07.2020р. №665/2/01/09 сума боргу Позивача перед Відповідачем становила 47120,86грн. при тому, що подвійна сума оренди за базовий місяць з урахуванням податку на додану вартість складає 43300грн. З підстав наведеного Відповідач зазначає про наявність правових підстав до припинення Договору шляхом його розірвання, а відтак, правомірність надіслання Відповідачем Позивачу листа від 10.07.2020р. №665/2/01/09 та припинення Договору з 20.07.2020р.

Відтак, на думку Відповідача, мали місце всі передбачені Договором та чинним законодавством підстав до односторонньої відмови від Договору, оскільки у Позивача перед Відповідачем станом на 09.07.2020р. існувала заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі більшому, аніж подвійний розмір орендної плати за базовий місяць з урахуванням ПДВ, а саме в розмірі 47120,86грн. з ПДВ.

При цьому, Відповідач зазначає, що лист Відповідача від 10.07.2020р. вих. №665/2/01/09 про односторонню відмову від Договору був надісланий Позивачу засобами поштового звязку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відтак, Договір припинено з 20.07.2020р. і Позивач зобов`язаний повернути орендоване за Договором майно до 25.07.2020р.

Третя особа у поданих 19.02.2021р. за вх. №3993/21 Поясненнях вважає заявлений позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що станом на час скерування Відповідачем Позивачу листа від 10.07.2020р. вих. №665/2/01/09 були наявні підстави до припинення Договору шляхом відмови Відповідача від нього, оскільки сума заборгованості Позивача перед Відповідачем за Договором станом на 09.07.2020р. становила 47120,86грн. в той час, як п.11.4. Договору, як підставу до припинення Договору, передбачено наявність боргу зі сплати орендної плати в розмірі, більшому за двомісячний розмір орендної плати за базовий період, що, з урахуванням податку на додану вартість, складає 43200грн.

Окрім того, Третя особа звертає увагу на те, що, в силу приписів п.11.5. Договору у разі відправлення повідомлення про припинення Договору у вигляді рекомендованої кореспонденції засобами поштового зв`язку на адресу, яка зазначена в розділі 13 Договору, таке вважається врученим Стороні, якій воно скеровано, на десятий день від здачі поштового відправлення в поштове відділення незалежно від факту отримання поштового відправлення Стороною.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.01.2019р. у справі №917/733/14, що наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом застосування оперативно-господарських санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Про невиконання зобов`язання можна говорити, якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання, тобто не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо, або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. Другим випадком порушення зобов`язання є його неналежне виконання тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання.

Правовідносини, які виникають між юридичної особою та її органом, є представництвом, яке ч.1 ст.237 Цивільного кодексу України визначено як обов`язок або право однієї сторони вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Діяльність представника має здійснюватись у межах повноважень. У зв`язку з чим, ч.1 ст.241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Водночас, в силу ч.2 п.3 ст.92 ЦК України у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Тобто, якщо від імені юридичної особи діяла посадова особа - орган юридичної особи, діє презумпція наявності повноважень у такої особи, за виключенням випадків, коли особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. При цьому, третя особа визнається такою, що знала про такі обмеження, якщо вони встановлені безпосередньо законом або якщо відомості про такі обмеження є публічно доступними.

Відповідно до ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

За змістом п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.513 ЦК України Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України, орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно приписів частини третьої статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.773 ЦК України якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Приписами ч.1 ст.782 ЦК України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно ст.534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Згідно ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.2 ст.217 ГК України у сфері господарювання застосовується такий вид господарської санкції, як оперативно-господарська санкція.

Відповідно до ст.235 ГК України за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання.

Приписами п.1 ч.1 ст.236 ГК України передбачений такий вид оперативно-господарських санкцій, як одностороння відмова від виконання свого зобов`язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов`язання другою стороною.

Згідно з ст.237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Одночасно аналіз господарського законодавства дає підстави кваліфікувати як тотожні відмові від договору оперативно-господарські санкції, передбачені ч.1 ст.236 ГК України односторонню відмову від виконання зобов`язання у разі порушення зобов`язання іншою стороною, а також відмову від прийняття подальшого виконання зобов`язання, порушеного контрагентом.

Як оперативну санкцію у вигляді відмови від договору можна трактувати і установлену ч. 6 ст. 193 ГК України відмову від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Таким чином, право вдатися до відмови від договору, що передбачене чинним законодавством України, може бути пов`язане із фактом вчинення цивільного правопорушення, а може надаватися незалежно від дій іншого контрагента. Якщо в одному випадку відмова від договору може поставати як різновид так званих оперативних санкцій або заходів оперативного впливу, то у другому як такий передбачений законом або договором засіб захисту інтересів уповноваженої особи, існування котрого безпосередньо не пов`язане з імовірністю порушення і необхідністю захисту суб`єктивних прав, що випливають із даного договору. У першому з двох означених випадків відмова від договору ґрунтується на факті порушення зобов`язання з боку боржника і виконує правоохоронну та запобіжну функції, забезпечуючи тим самим належне виконання зобов`язання. У такий спосіб здійснюється захист права, яке є складовою змісту порушених договірних правовідносин і якому кореспондує певний обов`язок, недотриманий несправним контрагентом.

Виходячи з положень статті 237 ГК України оперативно-господарські санкції можуть бути застосовані стороною договору за порушення умов укладеного договору іншою стороною в порядку, визначеному цим договором. Отже, оперативно-господарська санкція підлягає скасуванню у випадку її застосування за відсутності порушення умов договору, а також (або) з порушенням узгодженої сторонами договору процедури.

Судом встановлено, що Договір від імені Орендодавця правомірно підписано Повіреним, а на підставі Договору про внесення змін до Договору права та обов`язки Орендаря за Договором набуто Позивачем у справі.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, Листом від 10.07.2020р. вих. №665/2/01/09 Відповідач повідомив Позивача про те, що станом на 09.07.2020р. заборгованість Позивача перед Відповідачем зі сплати орендної плати за Договором складає 47120,86грн., що перевищує двомісячний розмір орендної плати за базовий місяць на 3920,86грн. З підстав наведеного Відповідач повідомив Позивача про відмову від Договору та просив повернути орендоване за Договором Майно протягом п`яти днів, починаючи з першого дня, що слідує за днем дострокового припинення Договору. Вказаний лист підписано Головою правління ПрАТ «НАК «Надра України» Тарасом Кузьмичем. Вказане відправлення надіслано Відповідачем Позивачу 10.07.2020р., що підтверджується накладною «Укрпошта експрес» від 10.07.2020р. №0304702746824. Проте, в матеріалах справи не міститься опису вкладення з відбитком поштового штемпеля про надіслання листа від 10.07.2020р. вих. №665/2/01/09 Відповідачем Позивачу; представник Позивача в судовому засіданні заперечив отримання саме вказаного листа від Відповідача. Проте, згідно п.11.5 укладеного між Сторонами Договору передбачено, що у разі відправлення Стороною за допомогою поштового зв`язку на адресу, зазначену в розділі 13 Договору повідомлення, яке оформлене у вигляді рекомендованої письмової кореспонденції, таке повідомлення вважається отриманим Стороною, якій адресоване повідомлення, на десятий день від дати здачі поштового відправлення в поштове відділення.

З врахуванням наведеного, а також встановлених судом обставин суд вважає необґрунтованими доводи Позивача щодо неодержання листа Відповідача від 10.07.2020р. вих. №665/2/01/09, а відтак, повідомлення Відповідачем Позивача про відмову від Договору листом від 23.07.2020р. вих. №721/2/01/09, оскільки Відповідачем доведено надіслання листа від 10.07.2020р. вих. №665/2/01/09 за адресою Позивача засобами поштового звязку рекомендованою кореспонденцією 10.07.2020р., а відтак, Позивач, незалежно від факту отримання поштового відправлення із згаданим листом, в силу положень п.11.5. Договору, вважається повідомлений про його зміст на десятий день від дати здачі поштового відправлення в поштове відділення, тобто, 20.07.2020р.

Також судом відхиляються доводи Позивача щодо неправомірності підписання Листів від 10.07.2020р. вих. №665/2/01/09 та від 23.07.2020р. вих. №721/2/01/09 Головою правління Відповідача одноособово, а не Правлінням Відповідача колегіально, оскільки пунктом 65 Статуту Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2000р. №1460 (в редакції постанови КМУ від 22.05.2019р. №640) передбачено повноваження Голови правління видавати накази та приймати інші рішення з питань діяльності Компанії (п.п.1 п.65.); представляти Компанію у відносинах з державними органами, юридичними та фізичними особами (п.п.3 п.65); укладати договори від імені Компанії (п.п.13 п.65); вирішувати відповідно до законодавства інші питання, що не належать до компетенції інших органів Компанії (п.п.17 п.65.).

Доказів наявності рішення Органів Компанії, які б суперечили прийнятому Головою правління Відповідача рішенню про відмову від Договору, викладеному в листі Відповідача від 10.07.2020р. вих. №665/2/01/09 матеріали справи не містять, Учасниками справи таких доказів суду не заявлено та не подано.

Щодо підстав надіслання Відповідачем Позивачу листа від 10.07.2020р. вих. №665/2/01/09 суд зазначає, що відповідно до п.п.г) п.11.4. Договору Повірений (або Орендодавець) має право достроково в односторонньому порядку відмовитись від Договору у випадку несплати Орендарем орендної плати, що в сумі становить розмір двомісячної орендної плати за базовий місяць оренди.

Як вбачається із поданих Учасниками справи документів, зокрема, рахунків на оплату від 30.04.2020р. №299 та від 31.05.2020р. №373, Відповідачем у квітні 2020р. нараховано Позивачу плату за користування Майном за Договором в розмірі 27345,78грн. з урахуванням ПДВ, з яких 23252,23грн. з ПДВ становить орендна плата, в травні 2020р. – 27826,01грн., з яких 23368,63грн. з ПДВ становить орендна плата.

При цьому, суд не бере до уваги виставлений 30.06.2020р. Відповідачем Позивачу рахунок на оплату №440 на суму 28189,05грн. з ПДВ, оскільки, в силу приписів п.п.3.4. та 3.6. Договору, вказаний рахунок повинен був бути оплаченим Позивачем до 15.07.2020р., а відтак, прострочення з його оплати станом на час складення листа від 10.07.2020р. вих. №665/2/01/09 не виникло.

З врахуванням наведеного судом встановлено, що підставою до надіслання Відповідачем Позивача листа від 10.07.2020р. вих. №665/2/01/09 стала заборгованість Позивача з оплати рахунків від 30.04.2020р. №299 та від 31.05.2020р. №373 в розмірі 47120,86грн., яку Відповідач підтверджує Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за період з 18.04.2019р. по 25.06.2020р., оскільки Відповідачем не доведено належними, достатніми, допустимими, достовірними та вірогідними доказами здійснення зарахування платежів Позивача в порядку іншому, аніж передбачений ст.534 ЦК України.

В той же час, відповідно до п.3.1. укладеного між Сторонами Договору орендна плата за базовий місяць оренди становить 18000грн. без урахування ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, подвійна сума орендної плати за базовий місяць оренди, які підстава до відмови Орендодавця або Повіреного від Договору в порядку, передбаченому п.п.г) п.11.4. Договору, повинна становити 43200грн. (2 х (18000 + (18000 х 20%)).

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема Рахунків на оплату від 31.05.2020р. рахунок на оплату №373 на суму 27826,01грн. з ПДВ та від 30.04.2020р. №299 на суму 27345,78грн. з ПДВ, сума виставлених Відповідачем Позивачу платежів за вказаними рахунками становить 55171,79грн. з ПДВ, а відтак, з урахуванням доводів мотивувальної частини рішення щодо здійснених Позивачем часткових оплат суми заборгованості за Договором, а також порядку зарахування Відповідачем здійснених Позивачем платежів за Договором, підставою до надіслання Відповідачем Позивачу листа від 10.07.2020р. вих. №665/2/01/09 була неоплата Позивачем Рахунку на оплату від 31.05.2020р. №373 на суму 27826,01грн. з ПДВ та часткова неоплата Рахунку на оплату від 30.04.2020р. №299 на суму 19294,85грн. з ПДВ. (47120,86 – 27826,01)

Вказане підтверджується також поданою Відповідачем Довідкою про дебіторську заборгованість від 14.12.2020р. б/н, оскільки такою підтверджується не факт існування станом на 09.07.2020р. заборгованості Позивача перед Відповідачем зі сплати саме орендної плати за користування Майном за Договором в розмірі 47120,86грн, а факт існування станом на 09.07.2020р. заборгованості Позивача перед Відповідачем по сплаті оренди приміщення, тобто всіх передбачених платежів за Договором (п.п.3.1.-3.4., 3.6.) в розмірі 47120,86грн. так як плата за оренду приміщення включає в себе орендну плату, передбачені пунктом 3.6. Договору інші платежі та ставку податку на додану вартість.

Вказана сума відображена і в Акті звірки взаєморозрахунків за період з 18.04.2019р. по 25.06.2020р., згідно якого розмір заборгованості Позивача перед Відповідачем за Договором станом на 25.06.2020р. становить 47120,86грн. У вказаному акті як складові до формування вказаної суми заборгованості по дебету Акту вказано «Продаж (31.05.2020р.) на суму 27826,01грн.», що відповідає сумі, виставленій до оплати згідно Рахунку на оплату від 31.05.2020р. №373 та «Продаж (30.04.2020р.) на суму 27345,78грн.» що відповідає сумі, виставленій до оплати згідно Рахунку на оплату від 30.04.2020р. №299.

Вказаний Акт не підписано представником Позивача, проте такий містить підпис головного бухгалтера Відповідача та відтиск його печатки, а відтак, підтверджує відображення Відповідачем господарських операцій за Договором у бухгалтерському обліку.

З врахуванням наведеного суд зазначає, що визначена Відповідачем в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 361 за період з 18.04.2019р. по 25.06.2020р. сума заборгованості станом на 09.07.2020р. в розмірі 47120,86грн. за своєю правовою природою є сумою боргу зі сплати орендної плати та інших передбачених п.3.6. Договору платежів за ним. Вказане підтверджується і Рахунками на оплату від 30.04.2020р. №299 та від 31.05.2020р. №373, у яких Відповідачем здійснюється окремо нарахування вартості орендної плати за користування Майном за Договором та окремо всіх передбачених п.3.6. Договору послуг, які надавались за Договором у відповідному місяці.

При цьому, як зазначено в мотивувальній частині цього рішення, сума нарахованої орендної плати за користування Майном за квітень 2020р. згідно Рахунку на оплату від 30.04.2020р. №299 становить 23252,23грн. з ПДВ, за травень 2020р. – згідно Рахунку на оплату від 31.05.2020р. №373 – 23321,99грн. з ПДВ.

Відтак, з врахуванням встановлених судом обставин, зокрема щодо складу заборгованості Позивача перед Відповідачем та порядку її формування, суд зазначає, що сума заборгованості Позивача перед Відповідачем зі сплати власне орендної плати за користування Майно за Договором станом на 09.07.2020р. не могла перевищувати 42616,84грн. (23321,99грн заборгованості згідно Рахунку на оплату від 31.05.2020р. №373 та 19294,85грн. залишок неоплаченої заборгованості згідно Рахунку на оплату від 30.04.2020р. №299 у випадку зарахування всіх здійснених Позивачем оплат в рахунок погашення заборгованості зі сплати інших, передбачених п.3.6. Договору платежів, а не орендної плати за квітень 2020р.).

З врахуванням наведеного суд зазначає про відсутність станом на 09.07.2020р. у Відповідача підстав до відмови від Договору з підстав, передбачених пп.г) п.11.4. Договору, а відтак, про безпідставність надіслання Відповідачем Позивачу листа від 10.07.2020р. вих. №665/2/01/09 про відмову від Договору.

Щодо листа Відповідача від 23.07.2020р. вих. №721/2/01/09 суд зазначає, що безпосередньо вказаним листом Відповідач не відмовлявся від Договору, а лише повідомив Позивача про відмову від Договору листом від 10.07.2020р. вих. №665/2/01/09 та вимагав повернення орендованого Майна за Договором в порядку, передбаченому ним та надіслав Позивачу повторно лист від 10.07.2020р. вих. №665/2/01/09.

Відтак, позовні вимоги про визнання недійсною односторонньої відмови Відповідача від Договору оренди (найму) Нерухомого майна від 18.04.2019р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А. за реєстровим №3487, з урахуванням Договору про внесення змін від 28.08.2019р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А. за реєстровим №8603, оформлену листом від 23.07.2020р. вих. №721/2/01/09 з додатком - лист від 10.07.2020р. вих. №665/2/01/09.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається на “balance of probabilities” (“баланс ймовірностей”) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 суд застосовує “баланс ймовірностей”. У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.

У постанові Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі №923/2075/15 відхилено висновки апеляційного суду про відмову в позові про стягнення упущеної вигоди лише з тих підстав, що її розмір не може бути встановлений з розумним степенем достовірності, оскільки апеляційний суд не дослідив інших доказів, які надані позивачем, чим фактично позбавив останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов.

Аналогічний підхід продемонстрував і Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду у своїй постанові від 06.11.2019 у справі №127/27155/16-ц (провадження №61-30580св18).

Отже, під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції при розгляді даної справи застосовує вищезазначений стандарт доказування.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт укладення Договору, права та обов`язки Орендаря за яким набуто Позивачем на підставі Договору про внесення змін до Договору, надіслання Відповідачем Позивачу ласта від 10.07.2020р. вих. №665/2/01/09 про відмову від Договору засобами поштового звязку рекомендованою кореспонденцією 10.07.2020р., повідомлення Позивача про зміст такого листа на десятий день від дати здачі поштового відправлення в поштове відділення в порядку, передбаченому п.11.5. Договору, беручи до уваги встановлення судом відсутності передбаченої пп.г) п.11.4. Договору підстави до відмови Відповідача від Договору та безпідставність надіслання Відповідачем Позивачу листа від 10.07.2020р. вих. №665/2/01/09 про відмову від Договору, а також повідомлення Відповідачем листом від 23.07.2020р. вих. №721/2/01/09 Позивача про відмову від Договору листом від 10.07.2020р. вих. №665/2/01/09 суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про визнання недійсною односторонньої відмови Відповідача від Договору оренди (найму) Нерухомого майна від 18.04.2019р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А. за реєстровим №3487, з урахуванням Договору про внесення змін від 28.08.2019р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А. за реєстровим №8603, оформлену листом від 23.07.2020р. вих. №721/2/01/09 з додатком - лист від 10.07.2020р. вих. №665/2/01/09 є підставними та обґрунтованими, а позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1, 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру – в розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року для працездатних осіб в розмірі 2102 гривні.

Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 2102грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору.

Як доказ сплати судового збору Позивач подав Платіжне доручення від 23.09.2020р. №273 про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2102грн. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №1 до позовної заяви.

Відповідач у поданому 19.10.2020р. за вх. №30160/20 Відзиві на позовну заяву не навів попереднього (орієнтовного) суми судових витрат, які поніс та очікує понести у звязку із розглядом справи, проте, заперечив проти розміру судових витрат Позивача.

Окрім того, суд зазначає що Третя особа наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористалась.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2102грн., недоведення Відповідачем та Третьою особою розміру понесених судових витрат у справі, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 2102грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 2102грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 123, 124, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.20, 173, 174,179-181, 193, 216, 217, 235-237, 286, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 15, 16, 92, 237, 241, 509, 510, 512, 513, 514, 525, 526, 527, 530, 534, 610, 612, 614, 627, 628, 629, 651, 759, 762, 773,782, 1000 Цивільного кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсною односторонню відмову від Договору оренди (найму) Нерухомого майна від 18.04.2019р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А. за реєстровим №3487, з урахуванням Договору про внесення змін від 28.08.2019р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А. за реєстровим №8603, оформлену листом від 23.07.2020р. вих. №721/2/01/09 з додатком - лист від 10.07.2020р. вих. №665/2/01/09.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія “Надра України” (03057, м.Київ, вул.Євгенії Мірошниченко, буд.10; ідентифікаційний код: 31169745) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НГВП» (79024, Львівська область, м.Львів, вул.Промислова, буд.25; ідентифікаційний код: 38821676) 2102грн. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 07.05.2021р.

Головуючий суддя Т.Б. Фартушок