Рішення № 96755594, 06.05.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2021 Справа № 914/2675/20

Господарський суд Львівської області у складі судді О.Д. Запотічняк

за участю секретаря судового засідання А.П. Полянського

розглянувши заяву Акціонерного товариства «Український будівельно- інвестиційний банк» про виправлення описки в рішенні Господарського суду Львівської області від 25.03.2021р. у справі № 914/2675/20

за позовом: Акціонерного товариства «Український будівельно- інвестиційний банк», м.Київ,

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «БІЛДЕРПОІНТ», м. Львів,

до відповідача 2: ОСОБА_1 , м. Львів,

до відповідача 3: ОСОБА_2 , м.Львів,

до відповідача 4: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВІАКОМ», Львівська обл., м. Перемишляни,

до відповідача 5: Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ МЕХАНІЗАЦІЯ», м. Львів,

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Служба автомобільних доріг у Рівненській області, м. Рівне

про стягнення заборгованості за Договором №BGV/UA/03-2-1866 про надання гарантії від 23.10.2017 року в розмірі 2 033 117,14 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Драненко В.Я. - представник;

від відповідача -1: не з`явився;

від відповідача -2: не з`явився;

від відповідача -3: не з`явився;

від відповідача -4: не з`явився;

від відповідача -5: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

Хід розгляду справи.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.03.2021р. року у справі №914/2675/20 позовні вимоги задоволено повністю, зокрема стягнено солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «БІЛДЕРПОІНТ», Поручителів : № -1 ОСОБА_1 , №-2 ОСОБА_2 , № -3 ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ВІАКОМ», № 4 ТОВ «АБВ МЕХАНІЗАЦІЯ» на користь акціонерного товариства «Український будівельно інвестиційний банк» заборгованість за Договором № BGV/UA/03-2-l866 про надання гарантії від 23.10.2017 року в розмірі 2 033 117,14 гривень та 30 496,76 грн судового збору та визначено нарахування відсотків та пені до моменту виконання рішення.

06.05.2021 на адресу суду надійшла заява представника позивача Вх.№ 1912/21 про винесення додатково рішення у справі, адже у рішенні від 25.03.2021 судом не вирішена одна позовна вимога щодо звернення стягнення на предмет застави.

В судове засідання 06.05.2021 з`явився представник позивача, надав пояснення по суті заяви, представники Відповідачів та третьої особи не з`явились, причин не явки не вказали.

В судовому засіданні 06.05.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, суд дійшов висновку, що позовна вимога про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави майнових прав на грошові кошти №BGV/UA/03-2-1866/Z1 від 23 жовтня 2017 року, а саме на грошові кошти які розміщені на вкладному (депозитному) рахунку № НОМЕР_1 відкритому в АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК», в сумі 200 000,00 грн, які належать ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БІЛДЕРПОІНТ» на підставі Договору №DR/U/400-26 банківського вкладу юридичної особи «Депозитний» від 20.10.2017 року в рахунок погашення заборгованості перед АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» за Договором №BGV/UA/03-2-1866 про надання гарантії від 23.10.2017 року в розмірі 2 033 117,14 грн задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Договір гарантії забезпечено, в тому числі, заставою майнових прав на грошові кошти, а саме Договором застави майнових прав на грошові кошти №BGV/UA/03-2-1866/Z1 від 23 жовтня 2017 року та Договором відступлення права вимоги №BGV/UA/03-2-1866/U1 від 23 жовтня 2017 року.

Відповідно, як зазначає позивач, Банк отримав право звернення стягнення на предмет застави за Договором застави майнових прав на грошові кошти №BGV/UA/03-2-1866/Z1 від 23 жовтня 2017 року у день сплати суми гарантійного платежу за рахунок власних коштів 09.08.2019 року.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 572 Цивільного кодексу України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Виходячи зі змісту позовних вимог, позивач вказує, що на рахунки ТОВ «БК БІЛДЕРПОІНТ» накладено арешт на підставі постанови про арешт коштів боржника від 21.01.2019 року ВП №57432324 Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів головного територіального управління юстиції у Львівській області. Однак, доказів накладення арешту, зокрема коли та ким було накладено арешт на грошові кошти до матеріалів справи не долучено.

Згідно статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлене законом.

Стаття 19 Закону України «Про заставу», ст.582 ЦК України передбачають право заставодержателя за рахунок заставленого майна задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога не обргунтована та не підтверджена доказами, Позивачем не долучено жодних доказів щодо виконавчого провадження по рахунку № НОМЕР_1 . На вищевказаний депозитний рахунок накладено арешт, після зняття якого і будуть проводитись зарахування заборгованості.

Позивач не підтвердив належними та допустимими доказами наявність накладеного арешту на спірні грошові кошти та не довів неправомірність такого накладення. Суду не надано доказів хто і коли накладав арешти, а також не доведено безпідставність арешту цих коштів. В процесі виконання рішення суду можливе буде звернення стягнення на майно в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Підстави зняття арешту з коштів визначені статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відтак, позовна вимога про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави майнових прав на грошові кошти №BGV/UA/03-2-1866/Z1 від 23 жовтня 2017 року, а саме на грошові кошти які розміщені на вкладному (депозитному) рахунку № НОМЕР_1 відкритому в АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК», в сумі 200 000,00 грн, які належать ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БІЛДЕРПОІНТ» на підставі Договору №DR/U/400-26 банківського вкладу юридичної особи «Депозитний» від 20.10.2017 року в рахунок погашення заборгованості перед АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» за Договором №BGV/UA/03-2-1866 про надання гарантії від 23.10.2017 року в розмірі 2 033 117,14 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Частиною 3-5 ст. ст. 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що долучені до матеріалів справи докази були досліджені судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення коштів на предмет застави не спростовує.

Керуючись статтями 74, 78, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної вимоги про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави майнових прав на грошові кошти №BGV/UA/03-2-1866/Z1 від 23 жовтня 2017 року, а саме на грошові кошти які розміщені на вкладному (депозитному) рахунку № НОМЕР_1 відкритому в АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК» код банку 380377, в сумі 200 000,00 грн. (Двісті тисяч) гривень 00 копійок, які належать ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БІЛДЕРПОІНТ» на підставі Договору №DR/U/400-26 банківського вкладу юридичної особи «Депозитний» від 20.10.2017 року в рахунок погашення заборгованості перед АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» за Договором №BGV/UA/03-2-1866 про надання гарантії від 23.10.2017 року в розмірі 2 033 117,14 грн - відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 07.05.2021.

Суддя О.Д. Запотічняк