Рішення № 96739506, 23.04.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/10206/20

Провадження № 2/243/367/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2021 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Фаліна І.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Глух А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов`янського міськрайонного суду Донецької області справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, яка в подальшому була уточнена, до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3 . Після його смерті залишилася спадщина у виді житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яку прийняла його дружина та її мати - ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 оформила спадщину та зареєструвала право власності на успадкований житловий будинок, однак не встигла переоформити право власності на земельну ділянку, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.

Окрім неї, також є спадкоємець за законом на 1/4 обов`язкову частку майна - є син спадкодавця ОСОБА_2 .

Зазначає, що після смерті матері вона отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 3/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 3/4 часток земельної ділянки, нотаріусом було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на цю земельну ділянку.

Просить суд визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на 3/4 частки земельної ділянки площею 0,1399 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарчих будівель в порядку спадкування за Заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Прокопцев С.В. в судове засідання не зявилися, до суду надали заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив та не звертався до суду з заявами про відкладення розгляду справи або розгляду справи у його відсутності, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути дану справу в заочному порядку на підставі наявних доказів, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування підлягають задоволенню повністю з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994, заява № 18390/91 вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав є визнання права.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено Державним актом на право приватної власності на землю, серія І-ДН №152882 від 31 серпня 1999 року, ОСОБА_3 на праві приватної власності належала земельна ділянка, розташована на території Долинської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарчих будівель.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Вказані обставини в судовому засіданні не оспорювалися.

Після смерті ОСОБА_3 спадщину, в тому числі на земельну ділянку, площею 0,1399 га, розташованої на території Долинської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 , прийняла ОСОБА_4 , його дружина.

Дана обставина сторонами не заперечується.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого 23 серпня 2012 року Виконкомом Долинської сільської ради Слов`янського району Донецької області.

За життя, 04 липня 2011 року, ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповідала все своє майно, на випадок своєї смерті, ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_1 11 червня 2013 року у державного нотаріуса Другої слов`янської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 , отримала Свідоцтво про право на спадщину за Заповітом на 3/4 часток житловий будинок з відповідними будовами та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , отримала Постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 31 жовтня 2013 року у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на ім`я ОСОБА_4 . (а.с.11,16).

Згідно до п.3.1 Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» «Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» Свідоцтва про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, спадкоємців за заповітом, спадкоємців, які прийняли спадщину.

ОСОБА_1 прийняла спадщину відповідно до ч. 1 статті 1270 ЦК України.

У склад спадкового майна після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 входить житловий будинок та земельна ділянка, площею 0,1399 га, яка передана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель, що розташована га території Долинської сільської ради та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яка передана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель.

Згідно до п.3.1 Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» « Окрім загального кола обставин, які встановлюються судом при вирішенні всіх спорів про право на спадкування, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з`ясовувати:

1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно ( будинок, споруда);

2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку;

3) коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку;

4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку вимог державних протипожежних, санітарних норм;

5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.

Статтями 116, 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В судовому засіданні також встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , в т.ч. і земельну ділянку прийняла ОСОБА_4 , як дружина, яка фактично проживала з ним на момент його смерті, однак за життя не встигла зареєструвати на своє ім`я вказану земельну ділянку та отримати на неї новий Державний акт і померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Викладене було підставою для винесення нотаріусом Постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії - видачі позивачу ОСОБА_1 . Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 3/4 часток земельної ділянки, площею 0,1399 га, що розташована на території Долинської сільської ради, яка передана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Постанова нотаріуса про відмову у вчинені нотаріальної дії видана 31 жовтня 2013 року ( а.с.16).

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК є правом, а не обов`язком спадкоємця. Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» п.1 «Слід звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі Свідоцтва про право на спадщину».

Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій, притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику в справах про спадкування».

11 червня 2013 року ОСОБА_1 отримала Свідоцтво про право на спадщину за Заповітом на 3/4 частки житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , але нотаріусом було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за Заповітом на земельну ділянку, яка передана для будівництва та обслуговування цього житлового будинку, господарчих будівель у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу права власності на земельну ділянку на ім`я спадкодавця.

Відповідно до Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Вказівки частини 4 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що передбачало обов`язкову реєстрацію цих прав, роз`яснення, яке міститься у п.п. 3.3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, підлягають задоволенню вимоги спадкоємців про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв`язку з їх втратою та/або відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця).

Згідно п. 22-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» із наступними змінами та доповненнями відповідно до статей 1225 ЦК України і 131 ЗК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст. 116, п. 7 розділу X "Перехідні положення" Земельного Кодексу України, п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» із наступними змінами та доповненнями громадяни набувають право на землю шляхом передачі ділянок у власність або надання їх у користування. Громадяни зберігають право на земельні ділянки, одержані ними до 1 січня 2002 р. у власність, в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

Таким чином, громадяни не можуть втрачати раніше наданого їм права власності або користування земельною ділянкою, підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність.

Викладене також підтверджено інформаційним листом Верховного Суду України № 10-1391/0/4-12 від 27 вересня 2012 «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм земельного права». У цьому листі зазначено, що суди зобов`язані привести свою судову практику у відповідність до судових рішень Верховного Суду України.

Виходячи з вище викладеного ОСОБА_1 отримала у власність у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4 3/4 часток спірної земельної ділянки, однак нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, що є правовою підставою для звернення до суду відповідно до ст. 392 ЦК України.

Відповідно до ст. 152 Земельного Кодексу України та п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» із наступними змінами та доповненнями спори, пов`язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 Земельного Кодексу України та ст. ст. 15, 16 ЦК України шляхом визнання прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України земельна ділянка є об`єктом нерухомого майна.

Відповідно до 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Відповідно до п. 3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 оскільки спір про визнання права власності на земельну ділянку є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності відповідна територіальна громада.

Умови для отримання Свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі в позивача немає, тому, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» її вимога про визнання права на спадщину підлягає судовому розгляду.

Відповідно до вищевикладеного та змісту ст. 16, 392 ЦК України позивач має право на пред`явлення позову про визнання за нею права власності на 3/4 часток земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель, площею 0,1399 га, що розташована на території Долинської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 як на майно, отримане у порядку спадкування за Заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності .

У відповідності до п.2 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» № 24-150/0/4-13 від 28 січня 2013 року «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» « Момент виникнення права власності на річ ( майно) визначається законом.

Таким чином, виникла ситуація, коли позивач фактично успадкувала нерухоме майно, а саме: 3/4 часток земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель, площею 0,1399 га, що розташована на території Долинської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 , однак позбавлена можливості оформити спадщину за заповітом, оскільки у неї відсутній оригінал правовстановлюючого документу - Державний акт про право власності на земельну ділянку на ім`я спадкодавця ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Без документів, які б посвідчували право власності спадкодавця саме на земельну ділянку право власності позивача не визнається.

Правозастосовна позиція щодо вирішення аналогічних спорів викладена у Постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24753/0/4-13 від 15 травня 2013 року, в якому зазначено: «При розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано Свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК України) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Відповідно до норм ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за Свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як і іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав Свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК)».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що за позивачем по справі, слід визнати право власності на спадкове майно, а саме 3/4 часток земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель, площею 0,1399 га, що розташована на території Долинської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 , як на майно отримане в порядку спадкування за Заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 3/4 частки земельної ділянки, переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель, площею 0,1399 га, що розташована на території Долинської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за Заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений та підписаний 05 травня 2021 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду І.Ю. Фалін

Донецької області